Рішення

від 10.01.2019 по справі 916/2070/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2070/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (бульвар ОСОБА_1, б. 18, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, б. 39; код ЄДРПОУ 01186691)

До відповідача: Управління соціального захисту населення Ренійської районної державної адміністрації (вул. Віорела Дулоглу, б.14, м. Рені, Одеська область, 68800; код ЄДРПОУ 03194878)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з ОСОБА_2

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 - на підставі довіреності № 1936 від 10.08.2017 р.; ОСОБА_4 - на підставі договору № 001/001/18-УГ від 09.03.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_5 - начальник.

В засіданні брали участь:

Від позивача: ОСОБА_4 - на підставі договору № 001/001/18-УГ від 09.03.2018р.

Від відповідача: ОСОБА_5 - начальник.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Управління соціального захисту населення Ренійської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 97 595 грн. 13 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28 вересня 2018 р. відкрито провадження у справі № 916/2070/18 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

15 листопада 2018р. позивачем до суду надано відповідь на відзив, згідно прохальної частини якої позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 94 638 грн. 34 коп.

Ухвалою суду від 22.11.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/2070/18 на тридцять днів.

Ухвалою суду від 13.12.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 916/2070/18 до судового розгляду по суті.

Представники позивача позовну заяву підтримують з мотивів, викладених у позовній заяві, наполягають на задоволенні позову.

Відповідач проти позову заперечує частково з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву.

Як зазначає позивач, ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 р., споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вказує позивач, він чітко та неухильно дотримується вимог чинного законодавства України та на виконання покладених на нього зобов'язань виконував вимоги законодавства щодо надання послуг на пільгових умовах відповідним категоріям громадян визначених вищевказаними законами. Так, з 01.01.2017р. позивач надавав послуги пільговим категоріям абонентів. За розрахунком позивача сума заборгованості відповідача за період січень 2017р. - грудень 2017р. становить 94 638 грн. 34 коп.

Позивач зазначив, що згідно зі ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України). Відповідно до п. п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, позивач вказує, що згідно п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 5 Порядку № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Пунктом 6 Порядку № 256 встановлено, що органи районних держадміністрацій, виконкомів міських, рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі до 25 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг з послуг зв'язку, зокрема, безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Як вказує позивач, на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства ним щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння. Відповідач, в свою чергу, відмовлявся їх приймати та підписувати, посилаючись на відсутність фінансування з державного бюджету за відповідною бюджетною програмою та неможливість здійснювати сплату компенсації за надані пільги. В подальшому позивачем вищезазначені документи надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням.

Позивач зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку №256 Головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Рені Одеської області є Управління соціального захисту населення Ренійської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Як зазначає позивач, він надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Ренійського р-ну, які згідно з законодавством мають право на визначені пільги, за період з 01.01.2017 р. по 01.01.2018 р., що підтверджується, на думку позивача, актами звірки за відповідний період із супровідними листами, розрахунками вартості послуг, наданих пільговикам за вказаний період та доказами направлення даних розрахунків відповідачу. Відтак, позивач вважає, що з його боку належним чином виконано в повному обсязі умови договору та вимоги норм чинного законодавства, у зв'язку з чим у відповідача виникли зобов'язання щодо відшкодування вартості наданих пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг на загальну суму 94 638 грн. 34 коп.

Однак, за ствердженнями позивача, відповідачем свої зобов'язання щодо відшкодування грошових коштів за надані пільговим категоріям громадян телекомунікаційні послуги не виконано, відповідні грошові кошти позивачу не відшкодовані, у зв'язку з чим позивач вважає що наявні порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 94 638 грн. 34 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, позивач зазначає, що відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач проти позову заперечує частково, визнає позов у сумі 58 404 грн. 91 коп. , та зазначає, що у позовній заяві позивач помилково посилається на Бюджетний кодекс України в частині бюджетів, за рахунок коштів яких відшкодовується вартість наданих послуг. Бюджетним кодексом України' чітко визначено розподіл видатків між бюджетами. В умовах реформи міжбюджетних відносин та поглиблення процесу децентралізації влади з 1 січня 2017 року видатки на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян включено до визначених статтею 91 Кодексу видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Проте, відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на виконання державних програм соціального захисту, у тому числі на надання пільг окремим категоріям громадян, проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту. У державному бюджеті України щорічно місцевим бюджетам передбачаються такі субвенції з державного бюджету: на надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг; на надання пільг населенню на придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу.

Відповідач зазначив, що посилання позивача на Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р № 256, правомірне лише у частині здійснення компенсаційних виплат за послуги зв'язку, які були надані пільговим категоріям громадян у період з 01.12.2016р. до 26.06.2017р. у зв'язку з тим, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. № 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256 , змінено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256. З дня набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2017р. № 426 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. № 256 , а саме, з 26.06.2017р. Порядок №256 не поширюється на здійснення компенсаційних виплат за надання послуг зв'язку окремим категоріям громадян на пільгових умовах.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 389 (із змінами) на протязі 2017 року ним направлялись на адресу позивача списки пільговиків, які мають право на отримання пільг в електронному форматі DBF - файл для звірки з підприємством та виявлення розбіжностей і уникнення в подальшому переплати за надані послуги підприємством. Але, підприємством Одеська філія ПАТ Укртелеком отриманні списки не були звірені та відпрацьовані щодо виявлених розбіжностей.

Відповідач також вважає за необхідне зазначити, що позивачем наданий розрахунок заборгованості за користування місцевими телефонним зв'язком по УСЗН Ренійської РДА за період з 01.01.2017 р. по 01.01.2018 р., але в таблиці наведені дати розрахунків 2015-2016 років (січень 2016 - 8975,67 грн.; лютий 2016 -18454,40 грн.; березень 2015 - 27260,13 грн.; квітень 2016 - 36055,82 грн.; травень 2016 -44969,43' грн.; червень 2016 - 53811,15 грн.; липень 201вЂ�б' - 62461,03 грн.; серпень 2016 -69818,14 грн.; вересень 2016 - 76945,63 грн.; жовтень 2016 - 83974,02 грн.; листопад 2016 -90848,83 грн.; грудень 2016 - 97595,13 грн.), що свідчить про факт не опрацювання позивачем списків пільговиків щодо виявлених розбіжностей. Проте, згідно перевірки розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 2017 р., згідно з формою 2-пільга , отриманих в електронному варіанті від Одеської філії ПАТ Укртелеком , встановлені неправомірні нарахування пільг громадянам пільгових категорій на загальну суму 2614,47 грн.

Відповідач також зауважує, що позивачем не надані докази у вигляді додатку до позовної заяви стосовно факту своєчасного (протягом 2017 року) надання розрахунків щодо вартості послуг наданих пільговикам на паперових носіях, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003р. №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги . Фактично, списки за формою 2-пільга у паперовому вигляді; акти звірки та рахунки за надані у 2017р. послуги зв'язку, надійшли до управління соціального захисту населення 04 липня 2018р., що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.07.2018р., яку надав позивач.

Враховуючи вищевикладене, Управління соціального захисту населення Ренійської районної державної адміністрації заперечує щодо стягнення заборгованості у розмірі 36575,75 грн., а також, вартості неправомірних нарахувань пільг померлим громадянам у розмірі 2614,47 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню в частині розміру суми заборгованості, а також, в частині розміру суми витрат по сплаті судового збору, та просить суд зменшити суму заборгованості, яка підлягає стягненню до 58 404,91 грн.

Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, судом встановлено, що відповідно до ст. ст. 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За приписами ст.5 цього Кодексу здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до частин першої та другої ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між тим, відповідно до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Законом України від 28.02.1991 р. № 796-XII Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Законом України від 20.12.1991 р. № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Законом України від 23.03.2000 р. № 1584-III Про жертви нацистських переслідувань , Законом України від 26.04.2001 р. № 2402-III Про охорону дитинства , Законом України від 24.03.1998 р. № 203/98-ВР Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Зі змісту підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України вбачається, що до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. за № 256 було затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117, Порядком надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім'ї, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 р. № 389.

Судом встановлено, що ПАТ Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 р. за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України. Встановлені законами пільги з оплати послуг зв'язку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам Ренійського р-ну, які згідно з законодавством мають право на визначені пільги, за період з 01.01.2017 року по 01.01.2018 року, що підтверджується актами звірки за відповідний період із супровідними листами, розрахунками вартості послуг, наданих пільговикам за вказаний період та доказами направлення даних розрахунків відповідачу. При цьому, позивачем щомісячно через канцелярію відповідача нарочно надавались акти звіряння та в подальшому, у зв'язку із відмовою відповідача приймати ці документи, вони надсилались повторно рекомендованим поштовим відправленням.

Відповідно до вищенаведених законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги.

Як встановлено судом, відповідачем не відшкодовано вартість телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах за період з 01.01.2017р. по 01.01.2018р. на загальну суму 94 638 грн. 34 коп., у зв'язку з чим, на думку суду, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, адже, наявні підстави вважати, що відповідачем допущено порушення прав та охоронюваних законом інтересів ПАТ Укртелеком .

При цьому, суд враховує, що відповідач визнає заборгованість у сумі 58 404 грн. 91 коп., а позивач в ході розгляду справи зменшив розмір позовних вимог до 94 638 грн. 34 коп., з урахуванням сум , заявлених відповідачем у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, на думку суду, позовна заява ПАТ Укртелеком в особі Одеської філії ПАТ Укртелеком є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Ренійської районної державної адміністрації (вул. ОСОБА_6, б. 14, м. Рені, Одеська область, 68800; код ЄДРПОУ 03194878) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (бульвар ОСОБА_1, б. 18, м. Київ 1, 01601, код ЄДРПОУ - 21560766) в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (вул. Коблевська, б. 39, м. Одеса, Одеська область, 65023) заборгованість у розмірі 94 638 грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 051 грн. 27 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повне рішення складено 21 січня 2019 р.

Суддя Н.В. Рога