Постанова

від 15.01.2019 по справі 921/310/16-г/3

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/310/16-г/3

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця",

представник позивача - Губаненко Ю.П.

відповідач - Дочірнє підприємство "Тернопільекспортліспром-І",

представники відповідача та скаржника в судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" (не брало участі в розгляді справи № 921/310/16-г/3, заявник апеляційної скарги)

на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2018

у складі колегії суддів: Якімець Г.Г. (головуючий), Бонк Т.Б, Гриців В.М.

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця"

до Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-І"

про стягнення заборгованості в сумі 1 358 032, 67 грн,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 30.05.2016 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" (далі - ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю") подало до Господарського суду Тернопільської області позов до Дочірнього підприємства "Тернопільекспортліспром-І" (код ЄДРПОУ 39394201, далі - ДП "Тернопільекспортліспром-І") про стягнення штрафних санкцій, зумовлених неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки шпал від 04.03.2015 № ЦУПП-04/0006/15, укладеного між сторонами.

2. 11.08.2016 рішенням Господарського суду Тернопільської області позов ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" задоволено. Стягнуто з ДП "Тернопільекспортліспром-І" (код ЄДРПОУ 39394201) на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" 878 976, 47 пені, 315 256, 20 грн штрафу, 163 800 грн неустойки та 20 370, 49 грн судового збору.

3. 12.09.2018 особою, яка не брала участі у справі - Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" (код ЄДРПОУ 35308359, далі - ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром") до Львівського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016 у справі №921/310/16-г/3.

4. Звертаючись із апеляційною скаргою апелянт стверджував, що на виконання умов договору поставки від 04.03.2015 № ЦУПП-04/0006/15, який укладено між сторонами у справі, між скаржником (як продавцем) та відповідачем у справі (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу шпали, які в подальшому і постачались відповідачем позивачу. На думку скаржника, така поставка здійснювалась відповідачем відповідно до погоджених графіків, у зв'язку з чим, останній не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем графіків поставки та застосованої відповідальності, передбаченої пунктом 7.2 укладеного між сторонами справи договором. Апелянт стверджував, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та впливає на права та обов'язки ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" як сторони, що здійснювала продаж шпал згідно з договором, які в подальшому поставлялися ПАТ "Українська залізниця" та вважає, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції не було залучено до участі у справі ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

5. 14.09.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду у справі № 921/310/16-г/3 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" від 20.08.2018 б/н на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016.

6. Ухвала суду апеляційної інстанції прийнята на підставі частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України та мотивована тим, що вказана справа не стосується правовідносин, які склалися між відповідачем (ДП "Тернопільекспортліспром-І") та скаржником (ПП "ВКФ" Тернопільекспортліспром") на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу, а оскаржуване рішення про стягнення штрафних санкцій з ДП "Тернопільекспортліспром-І" не стосується прав чи обов'язків скаржника ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром", відтак, останнє не наділене правом подавати апеляційну скаргу на таке рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. 31.10.2018 ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 у справі № 921/310/16-г/3, а справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016.

8. Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано статтю 254 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду апеляційної інстанції, яка підлягала застосуванню, оскільки відповідно до пункту 9 частини першої розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, а отже підлягала застосуванню стаття 254 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Також, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, фактично застосувавши статтю 261 Господарського процесуального кодексу України не вжив усіх заходів, передбачених статтею 260 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з не порушенням питання про поновлення строку на апеляційне оскарження або якщо вказані підстави визнані судом неповажними, що вказує на передчасність відмови апеляційним господарським судом у відкритті провадження у даній справі.

9. Скаржник також зауважує, що при систематичному аналізі норм статей 260, 261, 264 Господарського процесуального кодексу України можна прийти до висновку про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у зв'язку з не вирішенням судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залучено до участі у справі, оскільки такі відсутні та наявні у суду апеляційної інстанції після відкриття провадження, шляхом закриття такого відповідно до пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

10. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходило

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

11. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

12. Предметом касаційного перегляду у даній справі є питання законності відмови у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у справі та вважає, що оскаржуване рішення стосується її прав, обов'язків та інтересів.

13. Розглянувши доводи касаційної скарги та перевіривши застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

14. Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ПП "ВКФ "Тернопільекпортліспром" 12.09.2018 подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016 у даній справі, тобто після спливу більше року від дати прийняття оскаржуваного рішення. При цьому, ПП "ВКФ "Тернопільекпортліспром" не є стороною даної справи та не брало участі у даної розгляді Господарським судом Тернопільської області.

15. Відповідно до пункту 13 частини першої Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції після 15.12.2017 судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Відповідно до частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах). При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 08.10.2018 у справі № 1/30-28/19.

16. Водночас, частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

17. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що при зверненні до апеляційного суду особи, яка не брала участі у справі, з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення, суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо прав, інтересів та/чи обов'язків такої особи.

18. Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "ВКФ "Тернопільеспортліспром" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016, суд апеляційної інстанції встановив, що предметом позову у справі №921/310/16-г/3 є стягнення з ДП "Тернопільекспортліспром-І" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" штрафних санкцій на підставі договору поставки шпал від 04.03.2015 № ЦУПП-04/0006/15, укладеного між сторонами у справі. Рішенням Господарського суду Тернопільської області 11.08.2016 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ДП "Тернопільекспортліспром-І" на користь ПАТ "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" ПАТ "Українська залізниця" 878 976, 47 грн пені, 315 256,20 грн штрафу, 163 800 грн неустойки та 20 370,49 грн судового збору.

19. Обґрунтовуючи вплив рішення Господарського суду Тернопільської області 11.08.2016 на права та обов'язки ПП "ВКФ "Тернопільеспортліспром", скаржник посилався на укладений між ним та відповідачем у справі договір купівлі-продажу шпал від 05.03.2015, який був укладений на виконання договору поставки від 04.03.2015 № ЦУПП-04/0006/15, укладеного між сторонами у справі № 921/310/16-г/3 та стверджував, що в порушення норм процесуального права судом першої інстанції не було залучено до участі у справі ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

20. Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення Господарського суду Тернопільської області від 11.08.2016 не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов'язки скаржника ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром", справа № 921/310/16-г/3 не стосується правовідносин, які склалися між відповідачем та скаржником ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром" на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу від 05.03.2015, а оскаржуване рішення не стосується прав чи обов'язків скаржника ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром".

21. З огляду на викладене, встановивши, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав інтересів або обов'язків ПП "ВКФ "Тернопільекспортліспром", суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що скаржник не наділений правом подавати апеляційну скаргу на таке рішення після спливу одного року з дня його прийняття, відтак, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

22. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції, фактично застосувавши статтю 261 Господарського процесуального кодексу України не вжив усіх заходів, передбачених статтею 260 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі щодо залишення апеляційної скарги без руху у зв'язку з не порушенням питання про поновлення строку на апеляційне оскарження відхиляються Судом, оскільки визначальним питанням у даному випадку є встановлення судом апеляційної інстанції чи стосується оскаржуване рішення прав, обов'язків та інтересів особи, яка не приймала участь у справі. Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що без доведення обставин, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, інтереси та (або) обов'язки не залученої особи у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для з'ясування причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення. З огляду на зазначене відхиляються також і доводи касаційної скарги про право суду закрити апеляційне провадження з підстав не вирішення судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки не залученої особи на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України лише після відкриття апеляційного провадження.

23. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження.

24. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки щодо застосування норми права

25. Відповідно до вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах). При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Встановивши, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав інтересів або обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що скаржник не наділений правом подавати апеляційну скаргу на таке рішення після спливу одного року з дня його прийняття, а відтак, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала суду апеляційної інстанції у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

27. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Тернопільекспортліспром" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.2018 у справі № 921/310/16-г/3 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк