Рішення

від 11.01.2019 по справі 747/695/18

ТАЛАЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 747/695/18

Провадження № 2/747/26/19

РІШЕННЯ

іменем України

11.01.2019 року смт. Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Талалаївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА про стягення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку в порушенням строків її виплати, та матеріальної допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про стягення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку в порушенням строків її виплати, та матеріальної допомоги. В обґрунтування позову зазначає, що 26.04.2006 року вона була прийнята на роботу до Талалаївської ОСОБА_4 ступенів на посаду двірника, 09.10.2006 року переведена на посаду кухаря шкільної їдальні. Школа хоча і є юридичною особою, проте не має бухгалтерії та власного банківського рахунку, тому заробітна плата позивачу нараховувалась по 2017 рік включно відділом освіти Талалаївської РДА, який був реорганізований у відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА згідно розпорядження голови РДА від 02.03.2018 року Про реорганізацію та припинення юридичних осіб публічного права. У період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року відділ освіти Талалаївської РДА не здійснював позивачу виплату індексації заробітної плати, за період з 2007 по 2017 рік відповідач не виплачував позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, також відповідачем не виплачувалась компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Позивач неодноразово зверталась до відділу освіти з питань виплати індексації заробітної плати та матеріальної допомог на оздоровлення, але отримувала відмови.

Тому позивач ОСОБА_1 згідно уточнених позовних вимог та уточненого розрахунку просить суд стягнути з відповідача на її користь індексацію заробітної плати за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року на загальну суму 13 389 грн. 97 коп.; матеріальну допомогу на оздоровлення за період 2007-2017 років в сумі 11 592 грн. та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року на загальну суму 3903 грн. 85 коп.

В судовому засіданні учасники справи виклали свої позиції відносно заявленого позову.

Позивач ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2 позов підтримали і просили задовольнити, поскільки позивачу з 2007 року не виплачувалась матеріальна допомога на оздоровлення при виході у щорічну відпустку, що передбачено ст. 57 Закону України Про освіту та колективними договорами між дирекцією Талалаївської ЗОШ та профспілковим комітетом, зокрема, пунктом 5.2.3. Колективних договорів від 12 січня 2004 року та від 10 березня 2010 року, та пунктом 7.1.1. Колективного договору за 2016-2020 роки. Всього не виплачено матеріальної допомоги на оздоровлення на суму 11 592 грн. Також позивачу не виплачувалась індексація заробітної плати за квітень-грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року, коли величина індексу споживчих цін перевищувала поріг індексації, що становив 101 % згідно ст. 4 Закону України Про індексацію грошових коштів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078. Сума індексації грошових доходів визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. Згідно уточненого розрахунку за період з квітня по грудень 2008 року не виплачено індексації на суму 457 грн. 01 коп., з січня по грудень 2016 року - 12 932 грн. 96 коп. Всього не виплачено позивачу індексації заробітної плати на загальну суму 13 389 грн. 97 коп., які позивач та її представник просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 Крім того поскільки позивачу не виплачувалась вчасно індексація заробітної плати, яка є складовою частиною заробітної плати, то відповідач повинен виплатити позивачу компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, як це передбачено Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року № 1078. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу. Згідно уточненого розрахунку за період з квітня по грудень 2008 року не виплачено компенсації на суму 832 грн. 19 коп., з січня по грудень 2016 року - 3071 грн. 32 коп. Всього не виплачено позивачу компенсації за даний період на загальну суму 4203 грн. 66 коп., які позивач та її представник просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала, поскільки розрахунки виплат, надані позивачем, є необґрунтованими належним чином і не містять інформації про те, на підставі яких нормативних актів вони здійснені. Зокрема, в розрахунку індексації заробітної плати не зрозуміло, на яких підставах він здійснювався. Твердження позивача не прив'язані до розрахунків по даній особі відповідно до особової картки працівника та не співпадають з нарахуванням заробітної плати, які здійснювала централізована бухгалтерія відділу освіти. Індексація заробітної плати проводиться відповідно до Закону України Про індексацію грошових доходів населення та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Згідно даної постанови індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму у тому випадку, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищує поріг індексації, на індексацію впливає також індекс інфляції. Виходячи з Порядку проведення індексації у разі підвищення заробітної плати місяць, у якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів, індексація за цей місяць не проводиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Проте мінімальна заробітна плата у період 2008-2011 роки постійно збільшувалась, базовий місяць для нарахування заробітної плати також постійно змінювався, тому право на індексацію не наступало. Отже, право на індексацію у позивача ОСОБА_1 у 2008 році не наступало, і тому не проводилось. З 01 квітня 2008 року була підвищена мінімальна заробітна плата до 525 грн., заробітна плата ОСОБА_1 становила 787 грн. 81 коп., тому у неї право на індексацію у цьому кварталі не виникло, у липні-серпні 2008 року позивач перебувала у відпустці, право на індексацію настає у вересні 2008 оку, але з 01 жовтня 2008 року знову піднімається мінімальна заробітна плата до 545 грн., а заробітна плата ОСОБА_1 становила 720 грн. 16 коп., тому до кінця 2008 року у неї право на індексацію не наступило.

Що стосується позовних вимог за 2016 рік, то поріг індексації у цьому році встановлено 103%, висновки до обнуління індексації у грудні 2015 року були офіційно підтверджені Мінсоцполітики та Мінфіном, тому у період з січня по травень 2016 року право на індексацію не настало. У травні 2016 року відбулось підвищення окладів, і тому індексація в цьому місяці не нараховується. Починаючи з червня 2016 року обчислюється приріст ІСЦ для проведення подальшої індексації і заробітна плата у цьому місяці не індексується. Право на індексацію може виникнути через три місяці, тобто у серпні 2016 року, якщо приріст ІСЦ перевищить 103 %. Поскільки у 2016 році індекс споживчих цін не перевищував поріг індексації, тому право на індексацію не наступило. Поскільки не нараховувалась індексація, тому відсутні і підстави для нарахування компенсації. Що стосується матеріальної допомоги на оздоровлення, то для обслуговуючого персоналу така виплата не передбачена ст. 57 Закону України Про освіту , крім того, позивач у заявах на відпустку з 2007 року не просила, щоб їй виплачували матеріальну допомогу. Таким чином, позов ОСОБА_1 є безпідставним, і представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову.

Представником позивача надавалось до суду клопотання про витребування доказів від 10.12.2018 року, яке було знято з розгляду представником позивача в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, інших заяв чи клопотань, оформлених належним чином у відповідності до вимог ЦПК України, від учасників справи до суду не надходило.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини - позивач ОСОБА_1 26.04.2006 року прийнята на посаду двірника Талалаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на 0,5 ставки. 09.10.2006 року переведена на посаду кухаря шкільної їдальні тимчасово, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.14). 18.10.2017 року Талалаївська РДА повідомила, зокрема і ОСОБА_1, про те, що не має змоги виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення, так як кошторисних призначень на це не вистачає. Статтею 57 Закону України Про освіту передбачено виплату за вислугу років лише педагогічним та науково-педагогічним працівникам (а.с. 10). Відділ освіти Талалаївської РДА було реорганізовано у відділ освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА згідно розпорядження голови РДА від 02.03.2018 року (а.с.6-7). Згідно відповіді відділу освіти, молоді і спорту Талалаївської РДА від 17.07.2018 року відділ освіти не має змоги здійснити розрахунок заробітної плати на запит представника позивача, оскільки в штаті відділу з 19.06.2018 року немає бухгалтера (а.с.31).

Що стосується доказів, відхилених судом, та мотивів їх відхилення, суд вважає за необхідне заначити наступне.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо стягення матеріальної допомоги на оздоровлення, позивач посилається на колективні договори, які заключались між дирекцією Талалаївської ЗОШ та профспілковим комітетом школи, зокрема, на пукти 5.2.3. Колективних договорів від 12.01.2004 року та від 10.03.2010 року, та на п. 7.1.1. Колективного договору на 2016-2020 роки. Але аналізуючи зазначені пункти, суд приходить до наступного висновку. У пунктах 5.2.3. Колективних договорів від 12.01.2004 року та від 10.03.2010 року мова йде про зобов'язання директора школи надавати допомогу працівникам, які мають право на відпустку з декількох підстав, у виборі найбільш вигідної для них підстав. Але наведене ніяким чином не зобов'язує директора школи виплачувати матеріальну допомогу на оздоровлення працівникам школи при виході у відпустку. Таким чином, суд відхиляє зазначені докази як неналежні, які не містять інформацію щодо предмета доказування, тобто не підтверджують заявлені вимоги щодо обов'язку відповідача виплачувати позивачу з 2007 року матеріальну допомогу на оздоровлення при виході у щорічну відпустку (а.с.23-28).

На підтвердження позовних вимог про стягення індексації заробітної плати, а саме - щодо розміру заробітної плати у ті місяці і роки, за які висуваються позовні вимоги, позивачем до позовної заяви надано ксерокопії низької якості особового рахунку ОСОБА_1, з яких суду необхідно зробити висновок про розмір заробітної плати позивача у певні місяці та роки (а.с.79-84). Але із доданих копій особового рахунку неможливо зробити висновок, яка саме заробітна плата була у ОСОБА_1 за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року, чи проводилась індексація заробітної плати. Крім того, позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано до суду Форму ОК-5 Пенсійного фонду України, де зазначені індивідуальні відомості про застраховану особу з 1999 по 2018 рік (а.с.116-117).

Суд відхиляє зазначені докази на підтвердження розміру заробітної плати у зазначені місяці, як неналежні, що не містять інформацію щодо предмета доказування, тобто не підтверджують заявлені вимоги щодо розміру заробітної плати позивача у вказаний період, на яку необхідно було нараховувати індексацію; як недопустимі, оскільки доказ розміру заробітної плати позивача за законом має бути підтверджений іншим засобом доказування, зокрема, довідкою про заробітну плату; як недостовірні, так як за даними доказами неможливо встановити дійсні обставини справи, поскільки копії зроблені низької якості, почерпнути з них яку-небудь інформацію неможливо, відомості щодо заробітної плати, як фінансові документи, повинні бути засвідчені підписом керівника і бухгалтера та печаткою установи; як недостатні, які не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмету доказування, а саме - права позивача на проведення індексації її заробітної плати у зв'язку з тим, що її заробітна плата була такою, що підлягала індексації. Суд обмежений в можливості самостійно збирати докази. Таким чином, суд відхиляє зазначені докази як неналежні, недопустимі, недостовірні та недостатні і не кладе їх в основу рішення при розгляді справи.

Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи щодо мотивів їх незастосування.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справ керується принципом верховенства права.

Згідно з ч. ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Докази оцінюються судом з точки зору їх належності - чи місять вони інформацію щодо предмета доказування; допустимості - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування; не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірності - на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатності - які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування. Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглядаючи позовну вимогу ОСОБА_1 про стягення індексації заробітної плати за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року, суд застосовує наступні норми права.

Статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Згідно ч.1 ст. 2 зазначеного Закону та п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078, об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру. Відповідно до статей 3-4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із наведених положень законодавства, поріг індексації, який надає право на індексацію грошових доходів населення, встановлено в розмірі 103 відсотка. Зазначений поріг у такому розмірі встановлено Законом України від 24.12.2015 року, до цього часу поріг індексації був встановлений в розмірі 101 відсоток. У доданому позивачем до позовної заяви розрахунку індексації заробітної плати зазначений саме такий поріг індексації, на поріг індексації в розмірі 101 відсоток посилалась і представник позивача в судовому засіданні, як на такий, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, і тому, на її думку, повинен братись судом при вирішенні спору. Стосовно цього суд вважає за необхідне заначити наступне. Частина ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 4 зазначеної статі ЦПК встановлено, що закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі. Тому при вирішенні справи суд бере до уваги той розмір порогу індексації, який є чинним на час вирішення справи, а саме - 103 відсотка, що відповідає одній із загальних засад процесуального законодавства, передбаченим ст. 4 ЦПК України.

Відносно права на індексацію заробітної плати позивача за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Зазначеним органом є Державна служба статистики України і щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом, як на офіційному сайті http:www.ukrstat.gov.ua, так і у газеті Урядовий кур'єр , є загальновідомою інформацією.

Так індекс інфляції за квітень 2008 року склав 102,1 %, за травень 2008 року - 101, 3 %, за червень 2008 року - 100, 8 %, за липень 2008 року - 99, 5 %, за серпень 2008 року - 99, 9 %, за вересень 2008 року - 101, 1 %, за жовтень 2008 року - 101, 7 %, за листопад 2008 року - 101, 5 %, за грудень 2008 року - 102, 1 %. Зазначена інформація є загальнодоступною і розміщена в газеті Урядовий кур'єр відповідно в № 84 від 08.05.2008 року, № 105 від 10.06.1008 року, № 123 від 09.07.2008 року, № 144 від 07.08.2008 року, № 165 від 06.09.2008 року, № 187 від 08.10.2008 року, № 210 від 08.11.2008 року № 231 від 09.12.2008 року, № 1 від 09.01.2009 року.

Індекс інфляції у 2016 році склав - у січні - 100,9 %, лютому - 99,6 %, березні - 101,0 %, квітні - 103,5 %, травні - 100,1 %, червні- 99,8 %, липні- 99,9 %, серпні - 99,7 %, вересні - 101,8 %, жовтні - 102,8 %, листопаді- 101,8 %, грудні - 100,9 %. Зазначена інформація є загальнодоступною і розміщена в газеті Урядовий кур'єр відповідно в № 26 від 10.02.2016 року, № 47 від 11.03.2016 року, № 68 від 09.04.2016 року, № 87 від 11.05.2016 року, № 109 від 10.06.2016 року, № 128 від 12.07.2016 року, № 149 від 10.08.2016 року, № 170 від 10.09.2016 року, № 191 від 11.10.2016 року, № 210 від 09.11.2016 року, № 233 від 10.12.2016 року, № 4 від 11.01.2017 року.

Аналізуючи наведену інформацію, суд приходить до висновку, що за період з квітня по грудень 2008 року та з січня по грудень 2016 року величини індексу споживчих цін не перевищували поріг індексації, установлений в розмірі 103 відсотка, тому підстави для проведення індексації заробітної плати позивачу ОСОБА_1 за вказаний період відсутні, і позов в частині стягення з відповідача індексації заробітної плати задоволенню не підлягає.

Поскільки в ході розгляду справи на підставі наданих позивачем доказів та аналізу норм законодавства суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягення індексації заробітної плати, тому відсутні підстави для задоволення позову в частині стягення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Розглядаючи позовну вимогу про стягення з відповідача матеріальної допомоги на оздоровлення, суд застосовує наступні норми права.

Стаття 57 Закону України Про освіту закріплює державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам. Зокрема, держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам: належні умови праці та медичне обслуговування; оплату підвищення кваліфікації; правовий, соціальний, професійний захист; диференціацію посадових окладів (ставок заробітної плати) відповідно до кваліфікаційних категорій, встановлення підвищених посадових окладів (ставок заробітної плати) за педагогічні звання, надбавок за почесні звання, доплат за наукові ступені та вчені звання; виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов'язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки; надання пільгових довгострокових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла або надання службового житла у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України; пенсію за вислугу років; інші гарантії, визначені законом України.

Тобто зазначена стаття гарантує виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки педагогічним та науково-педагогічним працівникам. Позивач ОСОБА_1 не відноситься до зазначеної категорії, і тому під дію ст. 57 Закону України Про освіту відносно виплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу не підпадає і на неї ця норма Закону не поширюється.

Стосовно пункту 7.1.1. Колективного договору на 2016-2020 роки, на який посилалась представник позивача у судовому засіданні, то він закріплює обов'язок роботодавця виплачувати працівникам допомогу на оздоровлення в розмірі не менше місячного посадового окладу при наданні щорічної відпустки відповідно до ст. 57 Закону України Про освіту , та постанови КМУ № 1298 від 30.08.2002 року або інших законодавчих актів, дійсних на день виплати. Поскільки, як було встановлено, позивач ОСОБА_1 не підпадає під дію ст. 57 Закону України Про освіту відносно виплати їй матеріальної допомоги, із заявами до відповідача про виплату їй матеріальної допомоги при виході у відпустку з 2007 року не зверталась, доказів цього позивачем не надано, тому підстави для стягення з відповідача на корить позивача матеріальної допомоги на оздоровлення відсутні.

Таким чином, суд, розглянувши справу в межах позовних вимог, на підставі доказів, поданих учасниками справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, проаналізувавши чинне матеріальне право, що передбачає відповідні виплати, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 57 Закону України Про освіту , ст.ст. 3-4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення , ст.ст. 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 84, 89, 259, 264-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти, молоді та спорту Талалаївської РДА про стягення індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку в порушенням строків її виплати та матеріальної допомоги - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 21 січня 2019 року.

Суддя Л.В.Тіщенко