Постанова

від 16.01.2019 по справі 628/451/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 628/451/18 Головуючий суддя І інстанції Клімова С.В.

Провадження № 22-ц/818/215/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - Бурлака І.В.,Кіся П.В.,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2018 року ухвалене в складі головуючого судді Клімової С.В. по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та дійсним,

встановив:

12.02.2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору укладеним та дійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 08.08.2012 р. він у відповідача придбав автомобіль марки SCODA моделі SUPERB CLASSIC, чорного кольору, 2006 року випуску, тип: легковий СЕДАН-В, державний номерний знак НОМЕР_1 за 7400 дол. США, що підтверджується відповідною розпискою.

Відразу він не звернувся в державтоінспекцію для проведення процедури зняття автомобіля з реєстраційного обліку, у зв'язку з чим відповідачем була надана позивачу засвідчена приватним нотаріусом довіреність на право укладати від імені довірителя правочини, пов'язані з розпорядженням та експлуатацією (продавати, обміняти, передавати в оренду (найм), укладати договори позички, страхування, тощо).

Після отримання довіреності, позивач перегнав автомобіль до місця свого проживання, зробив ремонт, проходив технічний огляд.

На підставі вищевикладеного та уточнивши свої позовні вимоги 22.06.2018 року ОСОБА_3 просив визнати договір купівлі-продажу зазначеного автомобіля укладеним та дійсним. Вказав, що автомобіль фактично знаходиться у володінні позивача, і він вважає, що набув право власності на нього.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, які просить суд задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився. Направлені на його адресу судові повідомлення повернулися до суду з відмітками про отримання ним судової повістки особисто. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позов та заяви про розгляд справи у його відсутність не надав.

Рішенням Куп'янського міськрайоного суду Харківської області від 17 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми матеріального права, ст. ст. 203, 215 ЦК України, та процесуального права, неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Зазначив, що факт придбання у відповідача автомобіля за 7400 дол. США підтверджується відповідною розпискою.

Сторони в момент вчинення усного договору купівлі-продажу автомобіля та видачі довіреності, тобто під час досягнення ними всіх істотних умов договору, підписання та нотаріального посвідчення довіреності, дотримались встановлених ст. 203 ЦК України вимог стосовно законності договору, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, передбачених ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначені наступні вимоги до законності і обґрунтованості судового рішення:

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення відповідає у повній мірі.

Зазначені цивільно-правові відносини регулюються нормами ЦК України, та Правилами державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених постановою КМ України від 07.09. 1998 року №1388.

Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання .

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, що передбачено ч.1 ст.638 ЦК України.

Із врахуванням вартості автомобіля належною формою договору його купівлі-продажу є письмова, що відповідає положенню п.3 ч.1 ст.208 ЦК України, яка передбачає необхідність вчинення правочинів між фізичними особами у письмовій формі на суму, що перевищує у 30 і більш разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Частина 1 ст.328 ЦК України регламентує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з частиною 2 статті 328 ЦК України, діє презумпція правомірного набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону, а у відповідності до частини 5 статті 656 ЦК України, особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На підставі ст. 34 Закону України Про дорожній рух № 3353-XII від 30.06.1993 року з відповідними змінами та доповненнями, перереєстрація, зняття з обліку транспортних засобів здійснюється згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1388 від 07 вересня 1998 року Про затвердження Правил дорожньої реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, реконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок .

Відповідно до пункту 1 вищевказаних Правил встановлюється єдиний на території України порядок державної реєстрації та обліку автомобілів; розділом Державна реєстрація транспортних засобів , визначено документи, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів.

При цьому, відповідно до частини 2 пункту 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, є зокрема, - договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, договори купівлі-продажу транспортних засобів, оформлені в Державтоінспекції, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби;

У пункті 2 Правил вказано, що вони є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів.

Такі вимоги є суттєвими умовами при укладені договору купівлі-продажу автомобіля і їх недотримання не дає підстав вважати, що такий правочин відбувся.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч. 1 ст. 244 ЦК України).

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Судом встановлено, що автомобіль марки SCODA моделі SUPERB CLASSIC, чорного кольору, 2006 року випуску, тип: легковий СЕДАН-В, державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4, відповідно до вимог ст. 1007 Цивільного Кодексу України довіреністю, посвідченою 08.08.2012 року приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Черняєвим В.А., зареєстрованою в реєстрі за №1041, уповноважив ОСОБА_3 про право укладати від імені довірителя правочини, пов'язані з розпорядженням та експлуатацією (продавати, обміняти, передавати в оренду (найм), укладати договори позички, страхування, тощо).

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачена письмова форма договору купівлі-продажу автомобілів. Відповідно до п.4 зазначеної постанови перед відчуженням транспортний засіб повинен бути знятий з обліку в підрозділу ДАІ.

У ч. 1 ст. 218 ЦК України передбачені наступні правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що передбачено у ст. 78 ЦПК України про допустимість доказів. Належними є доказами які містять інформацію щодо предмета доказування: обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, ст. 77 ЦПК України

Однак, сторони у даному випадку не дотрималися обов'язкової письмової форми договору, тому доводи позивача щодо наявності волі у позивача на продаж автомобіля, із врахуванням наведених положень ст. 218 ЦПК України, має доводитися письмовими доказами, яких позивач, всупереч свого процесуального обов'язку, передбаченого ст.ст. 12, 81 ЦПК України, до суду не надав.

Крім того, в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, що умовою отримання автомобіля ОСОБА_3 в користування, крім довіреності, була передача грошових коштів, що відповідно до ст. 655 ЦК України є необхідною суттєвою умовою договору купівлі-продажу. Позивач також не довів наявність перешкод реально укласти між сторонами договір купівлі-продажу, про визнання якого укладеним він просив суд.

Згідно до правової позиції Верховного суду України викладеній у постанові №6-688цс15 зазначено, що видача довіреності на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом без належного укладення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу не вважається укладеним відповідно до закону договором та не є підставою для набуття права власності на транспортний засіб особою, яка цю довіреність отримала, тому відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведене свідчить, що висновки районного суду про недоведеність укладення договору купівлі-продажу є законними, обґрунтованими і доводами скарги, які об'єктивно нічим не підтверджені, не спростовуються.

В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні і достатні докази про те, що між сторонами насправді виникли інші правовідносини або вони при укладенні довіреності та письмової розписки мали на увазі договір купівлі-продажу.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції з передбачених ст. 375 ЦПК України підстав залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367, п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 382-384, 388-391, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 17 липня 2018 року-залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 21 січня 2019 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

П.В.Кісь.