Рішення

від 22.01.2019 по справі 373/1910/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2019 року № 373/1910/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

в с т а н о в и в :

До Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про стягнення заборгованості у розмірі 19 534, 62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач порушив встановлені строки виплати нарахованої позивачу суми недоотриманої пенсії, а під час виплати не компенсував втрату частини доходів за період із липня 2011 року по червень 2018 року попри те, що був зобов'язаний здійснити таку компенсацію одночасно із виплатою нарахованої суми.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, оскільки він не мав права здійснювати виплату даних коштів без відповідного бюджетного призначення та кошторису, які були відсутні, адже така виплата була б класифікована як нецільове використання коштів бюджетних асигнувань, з огляду на що у задоволення позову просить відмовити.

Ухвалою Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.10.2018 адміністративний позов передано за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

До Київського окружного адміністративного суду адміністративний позову надійшов 05.11.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника.

На підставі ст. ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, на якого поширюються всі пільги, встановлені законодавством України для ветеранів - інвалідів війни, що підтверджується довідкою Центрального архіву Міністерства оборони України від 08.06.1993 № 51/5100, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.05.1998 № 4, випискою із акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 09.10.2007 та посвідченням інваліда війни серії Б № 498152 від 01.10.2007.

Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37757652) є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області (ідентифікаційний код: 20597371).

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.09.2011 у справі № 1019/2-а-7146/2011 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області (ідентифікаційний код: 20597371) про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум пенсії та постановлено зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію виходячи з розміру 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідно до ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , з врахуванням виплачених позивачеві за цей період сум пенсій, починаючи з 01 березня 2011 року по 18 червня 2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ЗУ Про пенсійне забезпечення виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Отже, зазначеним судовим рішенням було встановлено, що у термін до 25 червня 2011 позивачеві мала бути виплачена повна сума пенсії, яка була виплачена лише частково.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в Україні переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Недоплачена частина суми пенсії сплачена відповідачем на рахунок позивача 19.06.2018 на банківський рахунок із зазначенням платежу: стягнення заборгованості згідно виконавчого документа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2011 року у справі № 1019/2-а-7146/2011, що підтверджується випискою по рахунку.

Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон N 2050-III )передбачена виплата громадянам компенсації втрати частини доходів у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів.

Згідно ст. 2 Закону N 2050-III під доходами розуміються грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не носять разового характеру, у тому числі пенсії, стипендії, заробітна платня і так далі.

Відповідно ст. 3 Закону N 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до Листа Верховного суду № 62-97р від 03.04.1997 рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ - при розрахунку інфляційних втрат враховується кожен місяць, у якому строк прострочення становив не менше 15 днів.

Отже, на отриману позивачем суму недоотриманої пенсії у розмірі 14 362,64 грн., яка була виплачена 19.06.2018, повинна бути нарахована компенсація за період з липня 2011 року по червень 2018 року.

Розмір компенсації розраховується за формулою С х ІІс - С, та становить 19 534, 62 грн. ( 14 362, 64 - сума боргу х 236, 01 сукупний індекс інфляції за період, % - 14 362, 64 грн.).

Статтею 4 Закону N 2050-III передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Частиною 2 статті 6 Закону N 2050-III передбачено, що виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, одночасно зі сплатою суми основної заборгованості у відповідача на підставі статті 4 Закону N 2050-III виник обов'язок здійснити також і виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, однак відповідачем не було здійснено виплату такої компенсації.

Заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, зводяться до тверджень про відсутність у нього коштів для здійснення виплати основної заборгованості.

Відповідно до правового висновку у пункті 44 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00): 44. Орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V) .

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, зокрема, Верховний Суд у постанові зазначив, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Виходячи з наведеного, суди дійшли висновку, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24 жовтня 2011 року № 6-38цс-11, від 18 листопада 2014 року № 21-518а14, від 11 липня 2017 року № 21-2003а16.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - UnitedKingdom" № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("VonMaltzanandOthers v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Окрім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про його виконання, оскільки вважає, що відсутня загроза для невиконання відповідачем рішення у дані справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 241 - 246, 257, 262, 263 КАС України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37757652) на користь гр. ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 19 534 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 62 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.