Постанова

від 14.05.2019 по справі 373/1910/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 373/1910/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача 19 534,62 грн компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для стягнення спірної компенсації відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1, на якого поширюються всі пільги, встановлені законодавством України для ветеранів - інвалідів війни, що підтверджується довідкою Центрального архіву Міністерства оборони України від 08.06.1993 № 51/5100, експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії від 06.05.1998 № 4, випискою із акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 09.10.2007 та посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_1 від 01.10.2007.

Переяслав-Хмельницьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код: 37757652) є правонаступником Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області (ідентифікаційний код: 20597371).

Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12.09.2011 у справі № 1019/2-а-7146/2011 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум пенсії та постановлено зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну пенсію виходячи з розміру 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленого відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених позивачеві за цей період сум пенсій, починаючи з 01 березня 2011 року по 18 червня 2011 року.

Недоплачена частина суми пенсії сплачена відповідачем на рахунок позивача 19.06.2018 на банківський рахунок із зазначенням платежу: стягнення заборгованості згідно виконавчого документа Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2011 року у справі № 1019/2-а-7146/2011, що підтверджується випискою по рахунку.

Вважаючи, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу компенсацію за невчасну виплату пенсії, він звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно з п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та не заперечено відповідачем в апеляційній скарзі, виплата позивачу пенсії за період з 01.03.2011 по 18.06.2011 відбулась на виконання судового рішення у справі № 1019/2-а-7146/2011 лише 19.06.2018.

Бездіяльність щодо ненарахування та невиплати пенсії позивачу носила триваючий характер. Несвоєчасне нарахування та виплата сум відбулось з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Тобто вказані кошти пенсії нараховані в результаті перерахунку пенсії та відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у меншому розмірі, а тому вказана сума є доходом в розумінні ст.2 Закону №2050-ІІІ. При цьому, нарахування пенсії особі на виконання рішення суду, не може слугувати підставою для відмови у виплаті такій особі спірної компенсації, оскільки неправомірність ненарахування відповідної пенсії встановлена рішенням суду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічну позицію у подібних правовідносинах неодноразово висловлював Верховний Суд у постановах від 15 квітня 2019 року (справа №727/7818/16-а), від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (№523/1124/17) та від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

Відхиляються доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача коштів для здійснення виплати позивачу відповідних сум. Так, у пункті 44 Рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказано, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів на виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права (див. рішення у справі "ІммобільяреСаффі проти Італії" ( 980_075 ) [GC], заява N 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Відповідно до частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів відхиляє долучені до апеляційної скарги протоколи від 24.06.2015, оскільки відповідач будь-яким чином не обґрунтував причин, що унеможливити їх подання до суду першої інстанції, а у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що відповідач мав об'єктивні перешкоди для подання цих документів до суду першої інстанції, зокрема разом із відзивом на позовну заяву.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач в апеляційній скарзі не навів будь-яких доводів щодо розміру суми спірної компенсації чи неправильності її розрахунку, а тому колегія суддів ці обставини у ході апеляційного розгляду не перевіряє.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд винести окрему ухвалу у даній справі щодо допущених відповідачем порушень.

Відповідно до частин першої-другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Аналіз положень наведеної статті КАС дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов'язком суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року по справі № № 200/4900/17).

За наслідками перевірки клопотання позивача, колегія суддів не вбачає передбачених статтею 249 КАС підстав для постановлення окремої ухвали, позаяк права позивача, у зв'язку із порушенням яких він звернувся до суду з позовом у даній справі, цілком ефективно захищенні рішенням суду по суті спору, підстав для вжиття інших заходів реагування (судового впливу) апеляційний суд не вбачає.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов