Постанова

від 18.12.2018 по справі 1140/2249/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2018 року м. Дніпросправа № 1140/2249/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року (головуючий суддя Притула К.М.)

у справі № 1140/2249/18

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Фермерське господарство Дапринда Сергій Миколайович

про визнання неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просили:

- визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області по відмові ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від 10.04.2018 незаконними та протиправними.

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_9 кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,1773 га, в тому числі 5,1773 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_2 кадастровий номер НОМЕР_2 площею 5,5836 га, в тому числі: 5,5836 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_11 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 5,7552 га, в тому числі 5,7552 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_5 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8 площею 6,0549 га, в тому числі 6,0549 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_12 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 5,4138 га, в тому числі 5,4138 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_7 кадастровий номер НОМЕР_5 площею 5,2643 га, в тому числі 5,2643 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарною сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_4 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_9 площею 5,5836 га, в тому числі 5,5836 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_8 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 5,5836 га, в тому числі 5,5836 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7 площею 5,5836 га, в тому числі 5,5836 га ріллі, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавши всі передбачені законодавством вимоги щодо розроблення та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Дапринда Сергій Миколайович , відповідачем протиправно відмовлено в затверджені проекту землеустрою.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Суд дійшов висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою.

Суд зазначив, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Позивач (представник позивачів) проти задоволення апеляційної скарги заперечує, підтримав доводи, викладені в письмовому відзиві на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним та необґрунтованим, просять залишити рішення суду від 28.09.2018 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивачі вказують, що доводи відповідача суперечать оскаржуваному відповідачем рішенню. Зокрема, йде мова про правові підстави надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, в той час як такий дозвіл вже наданий і саме на підставі такого дозволу розроблений проект землеустрою. Відповідач вважає, що вимога про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням в дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру в області. Однак, такий дозвіл отримано раніше, питання і судовий спір велися про затвердження проекту землеустрою. Виходячи з викладеного, не підлягає прийняттю до уваги і інше твердження відповідача, а саме: що позивач не дотримався всіх вимог законодавства для надання дозволу органом, а тому позивач не набув права правомірного очікування , яке б підлягало судовому захисту.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, загальними зборами фермерського господарства Дапринда Сергій Миколайович прийнято рішення про розпаювання земельних ділянок, що розташовані на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області ( за межами населеного пункту, площею 49,9999 га та передачу їх у приватну власність членів фермерського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

16.06.2015 за відсутності заперечень голови ФГ ОСОБА_13, членами Фермерського господарства Дапринда Сергій Миколайович ОСОБА_7, ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9 надано заяви до Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ Дапринда Сергій Миколайович у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

02.07.2015 Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ № 11-836/21-15-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, яким надано переліченим вище членам фермерського господарства дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у розмір земельної частки (паю) у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Аджамської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.28, т.1).

На виконання вищевказаного наказу членами фермерського господарства Дапринда Сергій Миколайович замовлено та виготовлено відповідно до вимог чинного законодавства проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який погодженні у встановленому законом порядку та відповідає вимогам діючого законодавства (а.с.47-234, т.1).

Згідно наданого проекту землеустрою, ОСОБА_9 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 5,1773 га; ОСОБА_2 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 5,5836 га; ОСОБА_15 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 площею 5,7552 га; ОСОБА_5 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_8 площею 6,0549 га; ОСОБА_16 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4 площею 5,4138 га; ОСОБА_7 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_5 площею 5,2643 га; ОСОБА_4 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_9 площею 5,5836 га; ОСОБА_8 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 площею 5,5836 га; ОСОБА_1 претендує на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_7 площею 5,5836 га.

Після виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та погодження його було надано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області для затвердження.

Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області відмовлено членам ФГ Дапринда Сергій Миколайович в затверджені проекту землеустрою.

Після усунення недоліків, зазначених управлінням, позивачі повторно звернулись з заявами про затвердження проекту землеустрою.

10.04.2018 Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області, розглянувши заяву позивачів, листами від 10.04.2018 № Ф-3701/0-2468/0/17-18, № Ф-3704/0-2467/0/17-18, №І-3702/0-2466/0/17-18, №І-3706/0-2465/0/17-18, №М-3700/0-2461/0/17-18, №Ш-3712/0-2462/0/17-18, №Ш-3710/0-2463/0/17-18, №Д-3699/0-2464/0/17-18, № Д-3713/0-2469/0/17-18 повідомило, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, враховуючи що ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області не має підстав для задоволення заяв позивачів (а.с.29-46, т.1).

Виходячи з фактичних обставин справи, норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність такої відмови та зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно п. а ч.1 ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах - для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За приписами ст.31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Відповідно до ст.32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Аналогічна за своїм змістом норма міститься в ст.13 Закону України Про фермерське господарство , а саме: члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Дія частин першої та другої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

За правилами ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 - цього Кодексу.

Згідно ч.9 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 10 ст.118 ЗК України).

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку(ч. 11 ст.118 ЗК України).

Виходячи з наведених правових норм, вбачається, що законодавець встановив певну процедуру безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, яка включає послідовні окремі етапи - звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розроблення, погодження, подання на затвердження. Останнім етапом реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення особистого сільськогосподарського виробництва є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

При цьому проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому ст.186-1 ЗК України, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Отже, після розроблення проекту землеустрою на підставі отриманого громадянином від відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або за принципом мовчазної згоди такий проект підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України Про землеустрій , надає вмотивований висновок про його погодження або про відмову в такому погодженні.

Погоджений проект землеустрою подається громадянином до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, і такий орган у двотижневий строк зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст.186-1 Земельного кодексу України, норми ст.118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

В спірному випадку позивачі з огляду на дотримання ними всіх вимог законодавства, що передують затвердженню проекту землеустрою, в тому числі після його погодження, звернулися до відповідача з заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, втім отримали відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв'язку з тим, що проект землеустрою не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а саме необхідно:

- додати свідоцтво про перевірку законодавчо врегулюваного засобу вимірювальної техніки, згідно п.3.1 Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографно - геодезичних і картографічних робі, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 65 від 11.02.2016;

- долучити відомості щодо легітимності отримання даних державної геодезичної мережі (ст. 20 Закону України Про топографо - геодезичну і картографічну діяльність );

- долучити відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до п.6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою КМУ від 13.07.1998 №1075 та підпункту 8 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, ст. 18 Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність ;

- перелік обмежень у використані земельної ділянки, оформити у відповідності до додатку 6 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 №1051;

- кадастровий номер земельної ділянки оформити відповідно до ст.34 Закону України Про державний земельний кадастр ;

- проект землеустрою доповнити інформацією про дотримання вимог п.7 Порядку використання апаратури супутникових радіонавігаційних систем під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затверджених постановою КМУ №1075 від 13.07.1998;

- матеріали встановлення межових знаків привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 за № 376;

- відсутні відомості про припинення права користування земельною ділянкою (ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Виходячи з встановлених вище обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав, які не передбачені законодавством.

Як зазначено вище, перевірка проекту землеустрою на відповідність його вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту, а не при прийнятті рішення про його затвердження.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що поданий на затвердження проект землеустрою відповідає вимогам ст.50 Закону України Про землеустрій , що підтверджується відміткою ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.160, т.1).

Відповідно до положень ст. 35 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією.

Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Таким чином, незважаючи на викладене, а також на позитивні висновки державної експертизи, відповідач знову протиправно відмовив у затвердженні проекту землеустрою, тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог і зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність позивачам.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Як вказано Верховним Судом України у рішеннях від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, від 24.11.2015 у справі № 816/1229/14, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів ст.245 КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб'єкта владних повноважень зобов'язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.

Виходячи з встановлених у справі фактичних обставин, враховуючи встановлений у судовому порядку факт протиправності рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою, і задоволення позову у таки спосіб не свідчить про втручання в дискреційні повноваження відповідача

Суд також враховує положення обов'язкової до застосування судової практики Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі Олссон проти Швеції (Olsson v. Sweden) від 24 березня 1988 року.

При вирішенні вказаної справи Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що будь-яка норма не може вважатися законом , якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію. Проте досвід показує, що абсолютна точність недосяжна і що необхідність уникати надмірної жорсткості формулювань і слідувати за обставин, що змінюються, веде до того, що багато законів неминуче викладені в термінах, які більшою чи меншою мірою є невизначеними.

Фраза передбачено законом не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципом верховенства права. Таким чином, мається на увазі, що у внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічних властей у здійснення прав, охоронюваних inter alia п.1 статті 8 Конвенції.

Закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання держави.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що застосування дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень повинно мати чіткі межі застосування. І за наявності правової можливості відповідного органу прийняти одного з двох рішень суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова є неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Отже, оскільки, як встановлено вище, крім визначених відповідачем і визнаних судом протиправними, інші підстави для відмови позивачам в затвердженні проекту землеустрою відсутні, позовні вимоги є обґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідачем не зазначено, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження судом першої інстанції доказів і встановлення обставин у справі та застосування норм права, виходячи з визначених позивачем спірних правовідносин.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2018 року у справі № 1140/2249/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко