Рішення

від 09.07.2007 по справі 10/165

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/165

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.07.07 р.                                                                               Справа № 10/165                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -  Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання  – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                  від позивача  -  Абросімова О.Ю. – довіреність;

                  від відповідача – Гусєва О.А. - довіреність;

розглянув у відкритому судовому  засіданні суду справу  

за позовом   Виробничого  об'єднання   «БРІЗОЛ»  м. Брянка Луганської області,

до відповідача  Відкритого  акціонерного  товариства «Єнакіївський металургійний  завод»                  м. Єнакієве,

про  стягнення  заборгованості  у  сумі 56 838, 60  грн.,  збитків  від  інфляційних  процесів  у  сумі 5 740,70 грн., 3 % річних  у  сумі 1 751,87  грн.

                                                            У  судовому  засіданні  оголошувались  перерви:

                                                              з 03.07.2007 р.  до 09.07.2007 р.

В С Т А Н О В И В :

          До  господарського суду звернувся позивач,  Виробниче  об'єднання  «БРІЗОЛ» м. Брянка Луганської  області,  з  позовом  до відповідача, Відкритого  акціонерного  товариства «Єнакіївський  металургійний  завод» м. Єнакієве,  про   стягнення  заборгованості  у  сумі 56 838, 60  грн.,  збитків  від  інфляційних  процесів  у  сумі 5 740,70 грн., 3 % річних  у  сумі 1 751,87  грн.

          В  обґрунтування  позовних  вимог  позивач  посилається  на  договір відступлення  права  вимоги  № 241106  від  24.11.2006 р., повідомлення  про  відступлення права  вимоги, договір № 2201337  від  17.06.2001 р.,   невиконання  відповідачем зобов'язань   за  договором,  розрахунок суми боргу,  інфляції та 3 % річних.

          Представник  відповідача у  відзиві  на  позовну  заяву  від  30.05.2007 р.  № 73/5-784  та  в  судових  засіданнях  позовні  вимоги  не  визнав,  з  тих  підстав,  що  вважає,  первісним  кредитором  був  пропущений  строк  позовної  давності,  оскільки,   відповідно  до статті 71  Цивільного  кодексу  України (у  редакції 1963 р.)  термін  позовної  давності  встановлений   в три роки, а  Акти  про  виконані  роботи  та    рахунку № 29/11   на  суму 31 000  грн.  та  № 27/12  на суму 48 000  грн.,  були  складені  та  підписані  сторонами  у  листопаді,  грудні  2002 р.  

           Відповідно  до  ст.69 ГПК  України  термін  розгляду  справи  був  продовжений  за  клопотанням  сторін.   

            Розглянув  матеріали  справи,  додатково  представлені  документи,  заслухав   пояснення   сторін,  оцінив докази за своїм внутрішнім  переконанням, суд  приходить  до  висновку,  що  позовні   вимоги   підлягають  задоволенню  з   наступних   підстав.

  Судом встановлено, що  24.11.2006 р.  між    науково-виробничим приватним  підприємством «Нафтохімекологія»  (первісний кредитор)  та  Виробничим  об'єднанням  «БРІЗОЛ» (новий кредитор – позивач по справі) був  укладений  договір  № 241106  про  відступлення  права  вимоги.

  Відповідно  до пункту 1 вказаного  договору,  новий  кредитор  набув  право  вимоги  боргу  у  сумі 56 838,60  грн.  та  стає стороною  за  договором  № 2201337  від  17.06.2001р.,  укладеного  НВ ПП «Нафтохімекологія» з   ВАТ «Єнакіївський  металургійний  завод» (боржник -  відповідач  по справі).

Як  убачається  зі  змісту    договору  № 2201337   замовник  (відповідач по справі)  доручив  виконавцю  проведення  налагоджуваних  робіт  по  противонакипній  і  противокорозійній  обробці  зворотної  води  кисневого цеху ВАТ  «ЄМЗ».

Відповідно  до  пункту  2.1.  договору  № 2201337  за  виконані  роботи замовник  перераховує  виконавцю 200 631,60  грн.

Як  убачається   з пункту 2.4.  цього ж   договору  сторони  встановили,  що  підставою  для  оплати  послуг  є  Акт  прийому  виконаних  робіт   підписаний  і  затверджений  сторонами.

Термін  дії  договору № 2201337  сторони  встановили  по  31.12.2002 р.

До матеріалів  справи  позивач  надав Акти  виконаних  робіт,  у  тому  числі  Акт  виконаних  робіт  № 1  за  листопад  2002 р.   на  суму  31 000  грн.,  та  Акт виконаних  робіт  № 2  за  грудень 2002 р.  на  суму 48 000  грн., які  підписані  та  скріплені  печатками  сторін.  

28.11.2006 р.  листом  № 028-1  новий кредитор   (позивач  по  справі)  повідомив  відповідача (боржника)  про  укладання  договору  про  відступлення  права  вимоги.

Обґрунтовуючи   позовні  вимоги  щодо  стягнення  боргу,  позивач  посилається  на  невиконання  відповідачем  зобов'язань    за  договором № 2201337  від  17.06.2001 р., лист  первісного  кредитора  до  боржника  про  сплату   зобов'язань   за  договором  № 2201337  

          Приймаючи  рішення,  суд  враховує  наступне.  

         Відповідно до ст.11  Цивільного  кодексу  України, підставами  виникнення  цивільних  прав  та обов'язків  є зокрема  договори  та  інші  правочини.

         Положеннями  ст. 202 Цивільного  кодексу  України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

          Статтею 512  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що кредитор  у  зобов'язані   може  бути  замінений  іншою  особою,  зокрема  у  випадку  передання  ним  своїх  прав  іншій  особі  за  правочином  (відступлення  права  вимоги).

           Передання кредитором  своїх  прав іншій  особі  за  правочином  є  цесією.

           Уступка вимоги (цесія)  за  своєю правовою  природою  не  є  самостійним  правочином,  оскільки  вона  залежить  від  основного  юридичного  факту,  який  її  породжує.

           Як  визначено  положеннями  статті 514  Цивільного  кодексу  України  до  нового  кредитора  переходять  права  первісного  кредитора  у  зобов'язані   в  повному  обсязі  і  на  умовах,  що  існували  на  момент  переходу  цих  прав, якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом.

Судом встановлено,  що  відповідно  до  договору  відступлення  права  вимоги  № 241106   від  НВ  ПП «Нафтохімекологія»  (первісний кредитор)   до позивача  (нового  кредитора) перейшла  заборгованість боржника  (відповідача)  у  розмірі 56 838,60  грн., яка   виникли  на  підставі  договору  № 2201337  від  17.06.2001 р.

Представник  відповідача  у  судових  засіданнях  та  у  відзиві  на  позовну  заяву,  підтвердив,  що  на  підставі  укладених  до  договору  №  2201337   Актів  виконаних  робіт  № 1  та  № 2,   ним  залишилась  несплачена  сума  виконаних  робіт  у  розмірі  56 838,60  грн., а  саме  за  актом № 1 – 31 тис.грн.,  за Актом № 2 – 25 838,60  грн.

Положеннями    статті  513  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що  заміна  кредитора у  зобов'язанні   вчиняється   у  такий  самій формі,  що  й  правочин,  на підставі,  якого  виникло  зобов'язання,  право  вимоги  за  яким  передається новому  кредиторові.

Статтею 516  Цивільного  кодексу  України  встановлено,  що  заміна  кредитора  у  зобов'язані   здійснюється  без  згоди  боржника,  якщо   інше  не  встановлено  договором  або  законом.

Як  убачається  зі  змісту  договору № 2201337  від  17.06.2001 р.  будь-яких  обмежень  щодо  відступлення  права  вимоги  вказана  угода  не  містить.

Відповідно  до  пункту 7  договору  № 241106  від 24.11.2006 р. про  відступлення  права вимоги, сторони  встановили,  що   первісний  кредитор  та  новий  кредитор зобов'язані   повідомити  боржника (відповідач по справі)  про  відступлення права  вимоги (заміну  кредитора  у  зобов'язані)  протягом 3-х днів  з моменту  укладання цієї  угоди.

Листом  № 028-1  від  28.11.2006 р. новий кредитор  (позивач  по  справі) повідомив  боржника (відповідача) про  укладання  договору  про  відступлення  права  вимоги  та  необхідності  сплатити  суму боргу  у  розмірі 56 838, 60  грн.  новому  кредитору.

Факт  направлення  боржнику  вимоги  підтверджується   повідомленням  про  вручення  поштового  відправлення  рекомендованої  пошти № 244585.    

Частиною  першою  статті 518 Цивільного  кодексу  України  передбачено,  що  боржник  має  право  висувати  проти вимоги  нового  кредитора  у  зобов'язані   заперечення,  які  він  мав  проти  первісного  кредитора  на  момент  одержання  письмового  повідомлення  про  заміну  кредитора.

Частиною  другою  цієї ж  статті  встановлено,  якщо  боржник  не  був  письмово  повідомлений  про  заміну  кредитора  у  зобов'язанні,  він  має  право  висувати  проти  вимоги  нового  кредитора  заперечення,  які  він  мав  проти  первісного  кредитора  на  момент  пред'явлення   йому  вимоги  новим  кредитором  або,  якщо  боржник  виконав  свій обов'язок   до  пред'явлення я  йому  вимоги  новим  кредитором, - на момент  його  виконання.

Будь-яких   заперечень    після   отримання   повідомлення  № 028-1 від 28.11.2006 р.   про   відступлення  права  вимоги  боржник  (відповідач по справі)   новому  кредитору  (позивачу по справі)  не  висловив.

Заперечуючи  проти  позову  у  судових  засіданнях, відповідач  посилається  на положення  пункту  2.4.   договору  № 2201337,  якими  встановлено,  що  підставою  для  оплати   є  Акти  прийому  виконаних  робіт,  підписані  та  затверджені  сторонами.

Крім  того,  відповідач  повідомив,  що первісний  кредитор  дав  йому  для  слати     рахунок   № 29.11  від  28.11.2002 р на  суму   31 тис.грн.  та  рахунок № 27.12  від  27.12.2002 р.  на  суму 48  тис.грн.

Як  вважає  відповідач, оскільки  в  рахунках   первісний  кредитор  вказав термін   до  сплати  “3.12.2002 р.”   та  “01.01.2003 р.”,   вказані  дії  відбувались  протягом  листопада -  грудня  2002 р, то на  час  укладання  договору  про  відступлення  права  вимоги та  звернення   з  вимогою  про  сплату  боргу  на  підставі  положень  ст. 71  Цивільного  кодексу  України  сплив  строк  позовної  давності.

Однак  з  вказаним  твердження  відповідача  не можливо  погодитись,  оскільки,  як  убачається  зі  змісту   пункту 2.4.  договору  № 2201337,  вказані  положення   визначають,  що   Акт  прийому  виконаних  робіт  є  лише   підставою  для  оплати.

       З  аналізу  положень  договору  № 2201337  убачається, що  термін  виконання  зобов'язань  по  сплаті  отриманих   послуг,   сторони  не  встановили.        

       Статтею  530  Цивільного  кодексу  України  передбачено,  якщо  строк (термін)  виконання  боржником  обов'язку   не  встановлений  моментом  пред'явлення   вимоги,  кредитор  має  право   вимагати  його  виконання  у  будь-який  час. Боржник  повинен  виконати  такий  обов'язок   у  семиденний  строк  від  дня  пред'явлення   вимоги,  якщо  обов'язок   негайного  виконання  не  випливає із  договору  або  актів  цивільного  законодавства.

       Що  стосується  терміну  дійсності  до  сплати  боргу, визначеного  у   рахунках,   то  вказані  доводи  суд  також  не  може  прийняти  як  докази  того,  що  сплив  строк  позовної  давності по-перше:  відповідач  не  надав  доказів  дати  отримання  вказаних  рахунків,  по-друге: договір   № 2201337  взагалі  не  містить    підстав  виникнення  зобов'язань,  які б сторони зв'язали  з  наявністю,  строком  та  порядком   оплати  рахунків.

          Таким  чином,  є  юридично  спроможним    твердження  позивача (нового  кредитора),  що  на  час  звернення  первісного кредитора  з  вимогою  про  сплату  боргу   у  березні 2006 р. (лист № 27/03  від  27.03.2006 р.)  ще  не  сплив  строк  виконання  зобов'язань.

         Суд  вважає,  що  є  правомірним  укладання  договору  № 241106  про відступлення  права  вимоги  та  обґрунтованою  вимога  позивача  про  стягнення  заборгованості  у  розмірі  56 838,60  грн.

Враховуючи  викладене,  позовні  вимоги    щодо  стягнення 56 838,60  грн.   підлягають  задоволенню.

         Що  стосується   позовних  вимог  щодо  стягнення  індексу  інфляції  у  розмірі 5 720,70  грн.  та  3 % річних у  розмірі 1 751,87  грн.,  суд  враховує  положення  статті  625  Цивільного  кодексу  України, якими  встановлено,  що  боржник, який  прострочив  виконання  грошового  зобов'язання, на  вимогу  кредитора  зобов'язаний сплатити  суму боргу з  урахуванням  встановленого  індексу  інфляції  за весь  період  прострочення , а  також три   проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір  процентів  не  встановлений  договором  або  законом.

         Позивач, обґрунтовуючи  позовні  вимоги  в цій  частині  посилається  на  невиконання  відповідачем  зобов'язань   по  сплаті  виконаних  робіт  з  моменту  отримання   останнім   у   березні  2006 р.   вимоги   первісного  кредитора  (лист № 27/03  від 27.03.2006 р.)

          Період  нарахування  індексу  інфляції  і  3 %  річних  позивач  застосовує  з 10.04.2006 р.   до  березня  2007 р.

         Приймаючи  рішення,  суд  враховує  положення  статті 514  Цивільного  кодексу  України, відповідно  до  яких,  до  нового  кредитора  переходять  права  первісного  кредитора  у  зобов'язані   в  повному  обсязі  і  на  умовах,  що  існували  на  момент  переходу  цих  прав, якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом.

         Змістом  зобов'язального  право відношення  є  сукупність  прав  і  обов'язків контрагентів. Заміна  кредитора  не  тягне  зміну  змісту  зобов'язання,  тому  вказаною  нормою  статті  встановлюється  правил,  відповідно  до  якого  права  первісного  кредитора  переходять  до  нового  кредитора.

         Отже,  враховуючи  викладене.  Повинні  переходити  до  нового  кредитора  повинні  переходити  як  ті  права,  що  входять  до  змісту  основного  зобов'язання.  Так і  ті,  які  забезпечують  виконання  вимоги  кредитора.

         Проте  договором  або  законом  може  бути  встановлено інше.

Дослідив  договір № 241106 про  відступлення  права  вимоги (пункт 1),   суд  встановив,   що  крім     набуття  права  на  вимогу  боргу  у  розмірі 56 838,60  грн.,  новому  кредитору  передано право  сторони  за  договором  № 2201337  від  17.06.2001 р. (далі  основний  договір).

Як  убачається  з  пунктів 4, 5  договору  № 241106   за  цим  договором   до  нового кредитора  переходять  права  первісного  кредитора  відносно    боржника  в  повному  обсязі   та  на  умовах,  які  існують  на  момент  укладання   договору  про  відступлення  права  вимоги.

До  нового кредитора переходить    право  на  стягнення  штрафних  санкцій  та  збитків  за  порушення  основного договору   боржником.

       Враховуючи  викладене, суд  приходить  до  висновку, що  підлягають  задоволенню  позовні  вимоги    вимог  щодо  стягнення  індексу  інфляції  у  розмірі 5 720,70  грн.  та  3 % річних у  розмірі 1 751,87  грн.,  

          Судові  витрати  підлягають віднесенню у  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального кодексу  України.

           На підставі статей 11, 513,514, 516, 518,  530,  625 Цивільного  кодексу  України,  керуючись статтями 22, 30, 33, 43, 49,  82, 83,  84, 85 Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

         Задовольнити  позовні  вимоги  Виробничого  об'єднання  «БРІЗОЛ» м. Брянка Луганської  області,  заявлені до відповідача, Відкритого  акціонерного  товариства «Єнакіївський  металургійний  завод» м. Єнакієве,  про   стягнення  заборгованості  у  сумі 56 838, 60грн.,  збитків  від  інфляційних  процесів  у  сумі 5 740,70грн., 3 % річних  у  сумі 1 751,87грн.

       Стягнути  з  Відкритого  акціонерного  товариства «Єнакіївський  металургійний  завод» (86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9, ЄДРПОУ 00191193) на  користь  Виробничого  об'єднання  «БРІЗОЛ» (94100, Луганська область, м. Брянка, вул. Щетиніна, 7, ЄДРПОУ 32905320) заборгованість  у  сумі 56 838, 60грн.,  збитки  від  інфляційних  процесів  у  сумі 5 740,70грн., 3 % річних  у  сумі 1 751,87грн.

        Стягнути  з  Відкритого  акціонерного  товариства «Єнакіївський  металургійний  завод» (86429, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Металургів, 9, ЄДРПОУ 00191193) на  користь  Виробничого  об'єднання  «БРІЗОЛ» (94100, Луганська область, м. Брянка, вул. Щетиніна, 7, ЄДРПОУ 32905320) витрати по сплаті державного мита у сумі 643,31грн. та  інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

       У  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено  вступну  та  резолютивну частину  рішення. Повний  текст  рішення підписано  10.07.2007р.

Суддя                                                                                                        

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. – відповідачу;

1 прим. – у справу.