Постанова

від 16.01.2019 по справі 826/20131/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/20131/16 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Собківа Я.М., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Мідянки А.А.,

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Комаровська А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень від 18.07.2016 №0002781306 та №0002771306 і рішення №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно віднесено до складу витрат суми витрат за результатами проведених розрахунків з контрагентами ТОВ ВАРДА ТРЕЙД і ТОВ Компанія Станіс , що підтверджується наявною первинною документацією. Позивач вважає, що ним під час перевірки обґрунтовано отримання відповідних товарів і послуг, а також використання таких у своїй господарській діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 року адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.07.2016 №0002781306 в частині визначеного грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у сумі 39664,32 грн (з них за податковим зобов'язанням - 31731,46 грн та за штрафними санкціями - 7932,86 грн); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 18.07.2016 №0002771306; визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016 в частині застосованої суми штрафу у розмірі 7195,64 грн. В іншій частині позову відмовлено.

При цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість акта перевірки в певній частині з огляду на відсутність підтверджуючих первинних документів, які б доводили реальність здійснення фінансово-господарських операцій. Натомість, в іншій частині суд посилається на висновки акта перевірки, в якому зазначено про подання та дослідження первинної документації позивача, проте, контролюючим органом не зазначено, у чому саме полягає її невідповідність нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що за результатами проведення перевірки правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, відображених у додатках до податкової декларації, встановлено їх завищення за 2014 - 2015 роки на загальну суму 233841,67 грн. Дані порушення вплинули на правильність обчислення позивачем розміру чистого оподатковуваного доходу та, як наслідок, призвели до виникнення обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що у період з 14.06.2016 року по 29.06.2016 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзна перевірка ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 03.12.2013 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 03.12.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 05.07.2016 року №156/26-54-13-06-17-2422612474.

В даному акті відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 177.2 п. 177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 35793,96 грн (в т.ч. за 2014 рік у сумі 26618,96 грн, за 2015 рік - 9175 грн); п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено сплату військового збору за 2015 рік на 920,50 грн; абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2664-VI, внаслідок чого не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, всього у розмірі 81565,71 грн (в т.ч. за 2013 рік у сумі 422,65 грн, за 2014 рік - 59848,83 грн, за 2015 рік - 21294,23 грн).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0002781306, яким за порушення п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, нараховано до сплати грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 44742,45 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 35793,96 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 8948,49 грн; податкове повідомлення-рішення від 18.07.2016 №0002771306, яким за порушення п. 16-1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України, нараховано до сплати грошове зобов'язання з військового збору у сумі 1150,62 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням - 920,50 грн, за штрафними санкціями - 230,12 грн; рішення №0002791306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.07.2016, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено до сплати штраф у розмірі 8177,70 грн.

Позивач, вважаючи вказані рішення податкового органу протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вважав позов обґрунтованим в частині, а дії та рішення податкового органу в цій частині протиправними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно пп. 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 1 січня 2015 року), витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пункт 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 1 січня 2015 року) передбачав, що до переліку витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Починаючи з 1 січня 2015 року набули чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII, в тому числі зміни, які внесені до ст. 177 Податкового кодексу України.

Зокрема, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, викладений у новій редакції, встановлював перелік витрат фізичної особи-підприємця, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів.

З контексту норм п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України вбачається, що для врахування фізичною особою-підприємцем витрат при обчисленні об'єкта оподаткування необхідно доведення безпосередньо зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податків та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена законодавством.

При цьому, в силу приписів п. 177.3 ст. 177 ПК України (в редакції, чинній станом на день виникнення спірних правовідносин), для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту акта перевірки, під час перевірки правильності та достовірності задекларованих позивачем витрат на підставі наданих до перевірки банківських виписок по особовому рахунку позивача, прибуткових накладних, актів виконаних робіт встановлено, що до складу задекларованих витрат приватний підприємець відносив витрати на придбання рибної продукції та організацію транспортних перевезень.

Згідно поданих позивачем до податкової інспекції податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік, позивач задекларував від здійснення підприємницької діяльності наступні показники витрат: за 2014 рік у сумі 1067649,00 грн, за 2015 рік - 976079,57 грн.

Однак, за результатами дослідження наданих до перевірки первинних документів перевіряючий дійшов до висновку про те, що розміри документально підтверджених витрат позивача, що пов'язані з отриманням доходу, фактично складають: 895174,00 грн за 2014 рік та 914712,90 грн за 2015 рік.

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про те, що до складу витрат позивач безпідставно включив витрати на організацію транспортних перевезень, оскільки відповідно до його письмових пояснень, він здійснював перевезення товару власним автомобілем з системою охолодження.

Крім того, дослідивши акти виконаних робіт, перевіряючий дійшов до висновку про те, що лише зі змісту останніх, за відсутності замовлень та специфікацій, неможливо визначити чітке формулювання наданих послуг, їх собівартість, економічний ефект та зв'язок з підприємницькою діяльністю позивача. Таким чином, перевіряючий визнав такі витрати на інформаційно-консультаційні послуги безпідставними;

Також, податковим органом зроблено посилання на результати проведеної зустрічної звірки (довідка ДПІ в Оболонському р-ні ГУ ДФС у м. Києві від 20.01.2015 № 17/26-54-17-01/НОМЕР_1) з питання підтвердження господарських відносин між ФОП ОСОБА_3 і постачальником товарів ТОВ Варда трейд за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів на загальну суму 82875,00 грн (без ПДВ).

Внаслідок вказаних порушень відповідач встановив заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 172475 грн та за 2015 рік на суму 61366,67 грн та, як наслідок, донарахував йому податок на доходи фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 26618,96 грн та за 2015 рік - 9175 грн, з урахуванням вже задекларованих та сплачених сум податку до бюджету.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, не містить чіткого та детального опису первинних документів, що підтверджують факти вчинених порушень в частині епізоду, що стосується формування позивачем витрат за результатами операцій з транспортування вантажів.

Відповідачем не надано жодних матеріалів перевірки (а саме: копій первинних та інших документів, які підтверджують факти вчинених порушень, пояснень позивача за фактами тих чи інших епізодів порушень), окрім довідки про результати проведеної зустрічної звірки від 20.01.2015 №17/26-54-17-01/НОМЕР_1, зі змісту якої вбачається, що контролюючий орган не підтвердив товарність господарських операцій між позивачем і постачальником товарів (рибної продукції) ТОВ Варда трейд у зв'язку з отриманням від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві довідки від 10.12.2014 №299/26-55-22-07/39157350 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ Варда трейд .

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ Варда трейд не звітувало про наявні трудові ресурси та основні засоби, не зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2014 року жодних податкових накладних, а податковий кредит за той самий період сформувало за рахунок придбання товарів з іншою номенклатурою, ніж та, що була реалізована позивачем.

Разом із тим, зауваження до змісту наданих позивачем для проведення звірки первинних документів по операціям з ТОВ Варда трейд у тексті довідки від 20.01.2015 відсутні.

Позивачем надано копії договорів та первинних документів по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Компанія Станіс (а саме: договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг № 151214 від 15.12.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.12.2014) та ТОВ Тредомаркс (договір про надання послуг №1/09-14 від 11.09.2014, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014, податкова накладна від 31.12.2014 №270).

Оскільки, документів по взаємовідносинам з іншими, переліченими в акті перевірки підприємствами позивач суду не надав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість висновків акта перевірки в частині завищення позивачем витрат за 2014 рік на суму витрат на консультаційні послуги (консультування з питань економічної діяльності, супроводження та консультаційна підтримка при підписанні угод), отримані від ТОВ Компанія Станіс у розмірі 27083,33 грн, з мотивів відсутності документального підтвердження надання виконавцем таких консультацій у вигляді письмового звіту та відсутності зв'язку спірних господарських операцій з підприємницькою діяльністю позивача взагалі.

Натомість інші висновки акта перевірки про завищення позивачем задекларованих витрат по господарських операціях з іншими контрагентами суд вважав документально необґрунтованими та безпідставними.

Підпунктом 1.1 п. 161 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір, платниками якого є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (зокрема, такими згідно з п. 162.1 ст. 162 ПК є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи).

Як вірно зазначає суд першої інстанції, враховуючи, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором, документально не підтверджуються, тому висновок контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу суми військового збору є безпідставним.

Крім того, згідно з п.п. 1 та 4 ч. 1 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , платниками єдиного внеску є: в тому числі, фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а також фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Враховуючи висновки про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на 27083,33 грн, висновки відповідача про порушення позивачем абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у зв'язку з ненарахуванням на вказану базу нарахування єдиним внеском, та несплати єдиного внеску за 2014 рік у розмірі 9397,92 грн. є правильними.

Також, як вбачається зі змісту акта перевірки, за період 2013 рік позивач задекларував суму чистого оподатковуваного доходу у розмірі 56 грн за результатами діяльності за грудень місяць. Виходячи зі змісту наведених вище положень ст.ст. 7, 8 і 9 Закону №2464-VI, позивач мав сплатити за 2013 рік єдиний внесок із задекларованої бази нарахування у сумі не менше за розмір мінімального страхового внеску за грудень 2013 року (422,65 грн).

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується самим позивачем, зазначена сума єдиного внеску не нараховувалась та не була сплачена на відповідний рахунок контролюючого органу, тому є обґрунтованими застосування до позивача штрафної санкцій за донарахування єдиного внеску за перевіряємі періоди 2013 і 2014 роки, в частині суми штрафу у розмірі 982,06 грн.

Колегія суддів відзначає, що, як в акті перевірки та в запереченнях на адміністративний позов, так і в апеляційній скарзі, податковий орган наводить одні й ті ж самі таблиці сум чистого доходу (прибутку) позивача та нарахованого з нього єдиного внеску, однак, яким чином та на підставі яких саме первинних документів, по яким конкретно правовідносинам позивача з його контрагентами визначено відповідні відхилення та, як наслідок, правомірність їх визначення і нарахування позивачу певних податкових зобов'язань і штрафних санкцій, апелянтом не доведено.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані обставини були предметом перевірки як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного провадження.

Проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте судове рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2019.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Я.М. Собків

А.Г. Степанюк