Постанова

від 16.01.2019 по справі 826/15743/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15743/17 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Мідянки А.А.,

представника позивача Кізікі А.М.,

представника відповідача Пінчук Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПЕК Інжиніринг до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПЕК Інжиніринг звернулось до суду з даним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0005741402, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтується оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для віднесення позивачем сум податкового кредиту, що виникли за господарськими операціями з контрагентами, натомість податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Також зазначено, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудових розслідувань не може бути підставою для висновку про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Висновки апелянта обґрунтовані тим, що судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки наявним беззаперечним доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про неповне з'ясування всіх обставин судової справи, висновки суду суперечать нормам матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на заяву директора контрагента та протоколи допиту свідка про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності товариств.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що у період з 28.07.2017 року по 01.08.2017 року ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ ПЕК Інжиніринг з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Імекс-Компані за період з 01.07.2016 по 31.08.2016 та з ТОВ Юнівест-Інвест за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, за результатами якої складено акт від 08.08.2017 року №303/26-15-14-02-03/38806129, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 151604 грн, у тому числі по періодам: липень 2016 року - 61205 грн, серпень 2016 року - 67748 грн, листопад 2016 року - 22651 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005741402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 189505,00 грн, в тому числі 151604,00 грн за основним платежем та 37901,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з доводами позивача і вважав позов обґрунтованим, а рішення відповідача неправомірним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та відзиву ГУ ДФС у м. Києві, висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю ПЕК Інжиніринг приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами: ТОВ Імекс-Компані та ТОВ Юнівест-Інвест .

Так, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ Юнівест-інвест оформлені у спрощеній формі шляхом направлення рахунків-фактур щодо постачання відповідного товару.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок.

Фінансово-господарські операції позивача (замовник) з ТОВ Імекс-Компані (підрядник) оформлювались на ряді договорів-підряду, а саме: договір підряду від 29.07.2016 №Г-29/07 на виконання робіт по монтажу силових та освітлювальних мереж на об'єкті: Капітальний ремонт частини приміщень торгово-розважального центру в вісях Е-Л, 5-8 по вул. Гетьмана, 8/26 в Солом'янському районі м. Києва; договір від 04.07.2016 №ГЛ-04/07 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт на житловому будинку №2 готельно-житлового комплексу з приміщенням соціально-побутового призначення на пр.. Академіка Глушкова, 92-Б у Голосіївському районі м. Києва; договір від 15.07.2016 №НЗ-06/07 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт житловому будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, жит.будинок №5, №6 (3 пусковий комплекс); договір від 15.07.2016 №ОС-05/07 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт реконструкції гуртожитку під житловий будинок з забудовою, організацією вбудованих нежитлових приміщень по вул. Освіти, 16А у Солом'янському районі м. Києва; договір від 15.07.2016 №ОБ-01/07 на виконання внутрішніх сантехнічних робіт на житловому будинку №2 по вул. Обухівській, 135-А у Святошинському районі м. Києва.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, платіжних доручень, банківських виписок.

Також, позивачем надано ліцензію ТОВ Імекс-Компані , яка видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на здійснення господарської діяльності з будівництва IV і V категорії складності.

Водночас, на обґрунтування ділової доцільності вказаних господарських відносин між позивачем та контрагентами, позивачем надано ряд договорів, укладених між ТОВ Укрбудінвест (генпідрядник) та позивачем (підрядник) з відповідною первинною документацією, що підтверджує їх виконання, згідно умов яких підрядник виконує роботи як власними так і залученими силами.

За змістом акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про фіктивність вказаних господарських операцій між позивачем та ТОВ Імекс-Компані , ТОВ Юнівест-Інвест , при цьому, вказані висновки податкового огану ґрунтуються на аналізі податкової інформації згідно ІС Податковий блок щодо вказаних контрагентів та на матеріалах досудових розслідувань, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України.

ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що ТОВ Юнівест-Інвест подано останню декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року, відсутня інформація про наявність основних фондів.

Стосовно ТОВ Імекс -Компані контролюючий орган зауважує, що податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року подана з 0 показниками, відсутність трудових ресурсів, основних фондів, свідоцтво платника ПДВ анульоване.

Водночас, як вірно зазначає суд першої інстанції, вказана податкова інформація не є підставою для того, щоб вважати правочин таким, що не відбувся, та не спростовує реальності виконання господарської операції, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Крім того, в судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, рух активів та зміну стану зобов'язань суб'єкта господарювання.

В акті перевірки відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок, що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

В свою чергу, вищезазначені договори були виконані, товар отриманий (послуги надано), сторони претензій одна до одної не мають.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товару (надання послуг) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі послуги (роботи, товари) не отримувались платником податків від його контрагента.

При цьому, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентом, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платник ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Обставини фіктивності та інших недоліків правового статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що наданими позивачем первинними документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснених господарських операцій при придбанні товарно-матеріальних цінностей та послуг у контрагентів.

При цьому, посилання відповідача на досудове розслідування в кримінальному провадженні №32017041640000002 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 205, ч. 3 ст. 2012 Кримінального кодексу України та на протоколи допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про непричетність їх до фінансово-господарської діяльності ТОВ Юнівест-Інвест та ТОВ Імекс-Компані відповідно не заслуговують на увагу, оскільки, за змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205, 212 КК України відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даними товариствами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Разом із тим, представник податкового органу не вказав, на підтвердження яких обставин та фактів надані ці пояснення та яке відношення вищезазначені особи мали до ТОВ ПЕК Інжиніринг , та проведених ним господарських операцій.

Так, надані документи та пояснення певних осіб не вказують на дослідження господарських операцій та взаємовідносин позивача, не встановлено фактів порушення саме посадовими або службовими особами позивача податкового законодавства чи вчинення інших протиправних дій.

Колегія суддів зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати рух активів платника податку в процесі здійснення спірних господарських операцій. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, їх подальшу реалізацію тощо.

Зазначеними доказами податкового органу не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

В даних документах позивач не встановлений серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках даного кримінального провадження не досліджувались. Не надано доказів, що первинні документи, виписані за результатом таких операцій, підписані чи видані неуповноваженими особами, не встановлено, що відповідна посадова особа не видавала будь-яких доручень щодо здійснення господарської діяльності, розпорядження товаром, виконання певних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов'язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України.

Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, останні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платниками податку на додану вартість.

Відповідачем не надано жодних належних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагентів позивача об'єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з надання послуг, адже у комерційній діяльності виконання послуг не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів оренди, найму тощо.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що факт отримання позивачем товару (послуг), оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача. Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентами були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на податок на додану вартість.

При цьому, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагента позивача не свідчить про відсутність факту здійснення цих господарських операцій, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо.

Відповідачем у апеляційній скарзі не наведено доводів, які б спростовували рішення суду першої інстанції, а також доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства чи наявності вироку по кримінальній справі щодо контрагентів позивача в якому досліджувались господарські операції між позивачем та ТОВ Імекс-Компані , ТОВ Юнівест-Інвест .

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг (товару) та проведення оплати за них, використання наданих послуг (товару) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 №0005741402, яке є протиправним та підлягає скасуванню

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 21.01.2019.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Епель

А.Г. Степанюк