Постанова

від 17.01.2019 по справі 922/2571/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Справа № 922/2571/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Дучал Н.М. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.

за участю представників сторін:

позивача - директор ОСОБА_1

відповідача - адвокат ОСОБА_2

розглянувши матеріали апеляційної скарги ТОВ "НВП "Енергооблік" (вх.№1375Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2571/18 (повний текст якого складено та підписано 23.11.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Жигалкіним І.П.)

за позовом ТОВ "Юкон Плюс", м. Харків

до ТОВ "НВП "Енергооблік", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у даній справі позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ТОВ "НВП "Енергооблік" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 2, код 38159780) на користь ТОВ "Юкон Плюс" (61145, м. Харків, вул. Шатілова Дача, 4, код 32438980) заборгованість у розмірі 64505,59 грн., пеню в сумі 76381,53 грн., інфляційну складову боргу в сумі 20116,30 грн., 3% річних в сумі 5169,28 грн., судовий збір в сумі 2492,59 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

ТОВ "НВП "Енергооблік" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2018 частково - у частині стягнення пені, інфляційної складової боргу, 3% річних, судового збору та судових витрат на професійну правничу допомогу та прийняти у відповідній частині нове, яким відмовити у позові в частині стягнення пені у зв'язку із спливом позовної давності, залишити без задоволення вимоги позивача про стягнення суми, на яку збільшився борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що з розрахунком заявлених до стягнення штрафних санкцій не згоден, зазначаючи, що позивачем, при нарахуванні пені не враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, зазначає, що позивачем було пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені, про що відповідачем було заявлено у суді першої інстанції та неправомірно не враховано та не розглянуто судом першої інстанції заяви про застосування строків позовної давності. Також апелянт не погоджується з розрахунком позивача заявлених до стягнення інфляційних та 3% річних, оскільки позивачем не було вжито заходів для досудового врегулювання спору щодо стягнення інфляційних та 3% річних, врегулювання яких передбачено положеннями п. 8.1. та п. 8.2. укладеного між сторонами договору. Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки на думку апелянта дана сума гонорару є завищеною.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2018 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі № 922/2571/18.

Позивачу встановлено строк до 08.01.2019, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншому учаснику справи - відповідачу (апелянту).

08.01.2019 до Східного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2019 призначено справу до розгляду на 17.01.2019.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2015 року між ТОВ «НВП "Енергооблік» (підрядником) та ТОВ «Юкон Плюс» (субпідрядником) було укладено договір субпідряду № 77, згідно умов якого субпідрядник зобов'язувався виконати послуги з пусконалагоджувальних робіт вузлів обліку витрати газу на 5-ти ГРС: ГРС "Куп'янськ", ГРС "Зміїв", ГРС "Орджонікідзе", ГРС "Петропавлівка" та ГРС "Гуляйполе", а підрядник зобов'язувався прийняти надані послуги та сплатити кошти за надані послуги.

Як свідчать матеріали справи, позивач в повному обсязі виконав роботу за договором, а саме виконав належним чином такі роботи: пусконалагоджувальні роботи на ГРС "Куп'янськ", ГРС "Зміїв", ГРС "Орджонікідзе", ГРС "Петропавлівка" та ГРС "Гуляйполе", що підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання виконав не в повному обсязі та не здійснив оплату за виконані роботи у встановлений строк.

Відповідно до п.п. 3.1. договору, субпідрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи, визначені в п. 1.1. договору, забезпечити виконання пусконалагоджувальних робіт у відповідності з будівельними нормами і правилами; провести індивідуальне і комплексне випробування змонтованого обладнання; оформити виконавчу документацію та здати роботи за цим договором.

Після повного надання позивачем послуг за договором сторонами було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт: акт № 1 від 13.01.2016 на суму 92090,04 грн., акт № 2 від 13.01.2016 на суму 94544,09 грн., акт № 3 від 13.01.2016 на суму 89978,07 грн., акт № 4 від 21.01.2016 на суму 60528,64 грн., акт № 5 від 21.01.2016 на суму 63569,68 грн., акт № 7 від 21.01.2016 на суму 4846,84 грн., акт № 8 від 21.01.2016 на суму 4976,01 грн., акт № 9 від 21.01.2016 на суму 4735,69 грн.

Отже, згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт від 21.01.2016, вартість виконаних позивачем будівельних робіт становить 415 269,05 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, підрядник виконує оплату субпідряднику протягом 10 календарних днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Але відповідач не здійснив оплату за виконані роботи у встановлений строк.

За актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, 2, 3 від 13.01.2016 відповідач мав здійснити оплату протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів, тобто до 23.01.2016 включно, а за актами приймання виконаних будівельних робіт № 4, 5, 7, 8, 9 від 21.01.2016 - здійснити оплату до 31.01.2016 включно.

Відповідачем було здійснено платежі за договором: 25.01.2016 р. на суму 30000,00 грн., 12.02.2016 на суму 150000,00 грн., 15.02.2016 на суму 150000,00 грн.

Так відповідач, підписуючи акти приймання виконаних будівельних робіт, фактично прийняв роботу ТОВ "Юкон Плюс", зауважень до якості робіт не мав, крім того, підписуючи довідку про вартість виконаних будівельних робіт від 21.01.2016 сторонами було погоджено вартість цих робіт, що засвідчено їх підписами та печатками.

Всього було сплачено відповідачем за договором 330000,00 грн.

Крім того, згідно п. 2.2. договору, субпідрядник сплачує підряднику 5% від суми виконаних робіт за генпідрядні послуги, що складає 20763,46 грн. Дану суму було зараховано за домовленістю в сумі боргу відповідача, тому сума боргу при розрахунку позову була зменшена на 20763,46 грн.

По актам приймання виконаних будівельних робіт № 1, 2, 3, від 13.01.2016 виконано усього на суму 276612,20 грн., оплату яких відповідач мав здійснити протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів, тобто до 23.01.2016 р. включно.

По актам приймання виконаних будівельних робіт № 4, 5, 7, 8, 9 від 21.01.2016 р. здійснено на суму 138656,86 грн., оплату яких відповідач мав здійснити протягом 10 календарних днів з моменту підписання актів, тобто до 31.01.2016 р. включно.

Вищезазначене свідчить проте, що свідчить про часткове виконання позивачем своїх грошових зобов'язань за договором.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 626, 837 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 64505,59 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5169,28 грн., інфляційних втрат в сумі 2011,30 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), положень договору та фактичних обставин справи.

Посилання апелянта на те, що позивачем не було вжито заходів для досудового врегулювання спору щодо стягнення інфляційних та 3% річних колегія суддів вважає такими, що позбавлені належної переконливості, оскільки законодавство не пов'язує надання або відмову у наданні судового захисту із проведенням процедури досудового врегулювання, а цивільне зобов'язання зі сплати 3% річних і інфляційних виникло і існує незалежно від таких заходів. Зокрема, інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стосовно нарахованої позивачем за несвоєчасне виконання зобов'язання у відповідності до п. 7.2. договору, укладеного між позивачем та відповідачем, пені колегія суддів зазначає, що перевіривши розрахунок пені встановила, що він здійснений з порушенням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України (за весь час прострочення, а не за шість місяців, як передбачено законодавством), крім того в спірному договорі відсутнє яке-небудь застереження щодо нарахування пені за весь час прострочення.

Крім того, позивач з вимогою про стягнення пені звернувся з порушенням строків, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, про що було зазначено відповідачем у заяві про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення пені у розмір 76381,53 грн.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, які судом першої інстанції були задоволені із наведенням відповідної мотивації, колегія суддів зазначає, що відповідачем завлено клопотання про їх зменшення, оскільки останній вважає, що вони не є співмірними обсягу виконаної роботи та, з урахуванням безпідставності окремих вимог, не співмірні тим сумам, які на підставі закону підлягають задоволенню у даному спорі.

Колегія суддів погоджується із доводами відповідача в цій частині, виходячи з того, що правове обґрунтування позовних вимог має очевидні недоліки, а даний позов задоволено частково, та, з урахуванням положень ст. 126, 129 ГПК України, у відповідності до яких суд за клопотанням сторони може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, зазначає, що вважає за потрібне зменшити розмір витрат на правничу допомогу на 1000,00 грн., тобто до 7000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 233, 240, 275, 277, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ТОВ "НВП "Енергооблік" на рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2571/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2571/18 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 76381,53 грн. та судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн., та в цій частині прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 19.11.2018 у справі № 922/2571/18 залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Плюс" (61145, м. Харків, вул. Шатілова Дача, 4, код 32438980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергооблік" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 2, код 38159780) 1985,68 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон Плюс" (61145, м. Харків, вул. Шатілова Дача, 4, код 32438980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Енергооблік" (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 2, код 38159780) 1146,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.01.2019.

Відповідно ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.С. Хачатрян