Рішення

від 15.01.2019 по справі 903/830/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2019 р. Справа № 903/830/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій"

про стягнення 97 951,43 грн.

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Кобись Є.О.

Представники сторін: н/з

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" про стягнення 97 951,43 грн. заборгованості.

          Позов обґрунтований невиконанням відповідачем відповідно до видаткової накладної №РН-0001789 від 19.09.2016р. зобов'язань в частині оплати за отриману продукцію.

Ухвалою суду від 04.12.2018р. розгляд справи по суті відкладено на 15.01.2019р.

14.01.2019р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.11.2018р. призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Тобто крайній строк розгляду справи закінчується 16.01.2019р.

З огляду на викладене клопотання відповідача не підлягає до задоволення.

Сторони в судове засідання уповноважених представників не направили, відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами,

                                                            встановив:

Згідно видаткової накладної №PH-0001789 від 19.09.2016р. Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" товар (стояки СВ 95-2) на суму 116480,22 грн. (з ПДВ).

24.01.2017р. ТОВ"Завод будівельних конструкцій" лише частково оплатив за поставлений товар (стояки СВ 95-2) на поточний рахунок ПАТ"Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" суму в розмірі 20 000 грн., неоплаченою залишилась сума 96 480 грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 27.12.2017р. підписаного та скріпленого печатками сторін (а.с.13).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Листом №89 від 28.12.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" просило Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" відтермінувати проплату від 19.09.2016р. до 31.03.2018р.

Листом №17 від 17.05.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" суму заборгованості в розмірі 96480,00 грн. визнало та зобов'язалось оплатити.

Приватне акціонерне товариство "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" з вимогою №08-484 від 01.08.2018р. (отримано відповідачем 08.08.2018р. а.с.16) до 25.08.2018р. сплатити суму боргу в сумі 96 480 грн.          

Однак станом день розгляду справи відповідачем не подано доказів сплати суду 96 480,22 грн. боргу.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 96 480 грн. є підставною та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 1471,43 грн. - 3% річних, суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування позивачем 3% річних в сумі 1471,43 грн. за період прострочення підлягають до часткового задоволення в сумі 1443,24 грн. та відповідно до стягнення з відповідача.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У зв'язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст.129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних конструкцій" (43006, м. Луцьк, пров. Комунальний, 4, код ЄДРПОУ 23251236) на користь Приватного акціонерного товариства "Білоцерківський завод залізобетонних конструкцій" (09113, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Січневий прорив, 39, код ЄДРПОУ 00130659) 97 923,24 грн., з них 96 480,00 грн. боргу та 1443,24 грн. 3% річних, а також 1762 грн. витрат по оплаті судового збору.

3. В стягненні 28,19 грн. -3% річних відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

          Рішення може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

          Повний текст рішення складено

                    21.01.2019

          Суддя                                                                      М. С. Шум