Рішення

від 21.01.2019 по справі 903/892/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 січня 2019 р. Справа № 903/892/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Нечаєва Н.Б.-головний спеціаліст відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (довіреність №251 від 22.12.2018р.)

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, м. Ковель

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича, м. Ковель

про стягнення 48 107,33 грн.

Суть спору: Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради звернувся до господарського суду з позовом від 29.11.2018р. №219 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича 48 107,33грн., в т.ч. 44 334,19 грн. заборгованості по орендній платі, яка виникла на підставі договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. за період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (включно) та 3 773,14 грн. пені за несвоєчасне здійснення орендних платежів за період з 17.12.2017р. по 01.11.2018р. (за кожен місяць окремо) згідно п. 8.1. договору.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. в частині своєчасного здійснення орендних платежів, виникнення у зв'язку з цим заборгованості та нарахування пені.

Ухвалою суду від 04.12.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.12.2018р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні матеріали, в тому числі встановлено відповідачу строки для подання суду відзиву на позовну заяву до 20.12.2018р. та заперечень стосовно розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 14.12.2018р.

Ухвала суду від 04.12.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Фізичній особі-підприємцю Хороших Юрію Васильовичу 07 грудня 2018 року, відтак, відповідач повинен був подати суду відзив на позовну заяву до 20.12.2018р. та заперечення стосовно розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження не пізніше 14.12.2018р., чого останнім у встановлені судом строки зроблено не було.

13.12.2018р. на адресу суду від позивача надійшли до суду додаткові роз'яснення №231 від 11.12.2018р., в яких він просив долучити до матеріалів справи додаткові докази в обґрунтування позовних вимог.

Присутні в судовому засіданні 27.12.2018р. представники позивача до початку розгляду судом справи по суті подали до суду клопотання про уточнення позовних вимог №255 від 26.12.2018р., в якому, збільшивши період нарахування заборгованості по орендних платежах, просили суд стягнути з відповідача 50 875,28грн. заборгованості по орендній платі за період з квітня 2018 року по листопад 2018 року (включно) та 4 889,84 грн. пені за несвоєчасне здійснення орендних платежів за період з 17.12.2017р. по 01.12.2018р. (за кожен місяць окремо).

Водночас, звернулись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання даного спору.

Не приступаючи до розгляду справи по суті, судом було постановлено ухвалу від 27.12.2018р. про відкладення розгляду справи на 21.01.2019р., повторно запропоновано відповідачу надати суду до 11.01.2019р. відзив на позовну заяву і всі письмові, електронні та інші докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову; копію відзиву та доданих до нього документів надіслати позивачу до 11.01.2019р., докази чого надати суду.

15.01.2019р. на адресу суду від відповідача надійшла заява від 10.01.2019р. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, оскільки дана справа має вагоме значення для підприємця так як пов'язана з подальшим правом викупу орендованого нежитлового приміщення та зважаючи на намір відповідача подати суду письмові докази, показання свідків щодо обставин справи.

Водночас, в даній заяві відповідач просить суд допитати його в якості свідка у даній справі.

Крім того, 15.01.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 10.01.2019р. на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує з огляду на таке.

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 162 ГПК України, оскільки в її матеріалах відсутній обґрунтований розрахунок сум, що стягуються та не вказаний період заборгованості орендної плати.

При цьому, повідомляє про сплату орендних платежів щомісячно шляхом внесення готівкових коштів на банківський рахунок власника орендованого майна та здійснення ним в період дії договору оренди значних поліпшень орендованого приміщення за особисті кошти, які повністю покривають орендну плату.

Водночас, просить суд залучити до участі у справі в якості третьої особи Виконавчий комітет Ковельської міської ради, оскільки рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.

Присутній в судовому засіданні 21.01.2019р. представник позивача надав суду відповідь на відзив відповідача №19 від 18.01.2019р. з доказами її направлення на адресу відповідача, в якій позивач позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позовній заяві та даній відповіді на відзив.

Судом було прийнято та долучено до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву.

При цьому, позивач вказує про відмову від поданого ним клопотання про уточнення позовним вимог №255 від 26.12.2018р. Дана відмова була прийнята судом.

Водночас, стосовно заявлених відповідачем клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а також залучення до участі в справі в якості третьої особи Виконавчого комітету Ковельської міської ради заперечує з підстав необґрунтованості останніх та відсутністю належних доказів в їх обґрунтування.

У визначений судом день та час відповідач в судове засідання не з'явився, свого уповноваженого представника в засідання суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду даної справи (ухвала суду від 27.12.2018р., згідно поштового повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, була вручена Фізичній особі-підприємцю Хороших Юрію Васильовичу 03 січня 2019 року).

Розглянувши в судовому засіданні 21.01.2019р. клопотання відповідача про перехід до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд, протокольною ухвалою від 21.01.2019р. відмовив в задоволенні останнього.

При цьому, протокольною ухвалою суду від 21.01.2019р. також було відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи Виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Суд зауважує, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, справи мають бути розглянути впродовж розумного строку.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до суду та право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 9 Конституції України. Пріоритетність застосування норм таких міжнародних договорів у господарському процесі встановлена ч.3 ст.4 ГПК України.

Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод" від 17.07.1997 дана Конвенція та Протоколи до неї № 2, 4, 7, 11 є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини.

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003 р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумності строку розгляду справи можна застосовувати, коли стороною у спорі є орган державної влади.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду даної справи, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений позивачем до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов'язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

17 лютого 2014 року між Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хороших Юрієм Васильовичем (орендар) було укладено договір оренди №603 нежитлового приміщення, у відповідності до умов п.п. 1.1.-1.2. котрого орендодавець на підставі розпорядження міського голови від 17.02.2014 року №37-р передав, а орендар прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення площею 88,3 кв.м. по вул. Незалежності, 51, в м. Ковелі. Первісна балансова вартість приміщення станом на 01.02.2014р. становить 63 242,81грн. Приміщення передається в оренду і буде використовуватися як складське. Орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акта приймання-передачі протягом 3 (трьох) днів з моменту укладення даного договору.

Згідно п. п. 2.1.-2.2. цього договору строк договору оренди встановлюється з 19.02.2014р. по 18.02.2015р. включно. Для продовження договору оренди орендар зобов'язаний за 30 днів до закінчення терміну дії договору оренди подати заяву на продовження договору оренди, яка розглядається орендодавцем у встановленому порядку.

Орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акта приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору. В разі припинення цього договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3 (трьох) днів з моменту розірвання договору чи закінчення терміну оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Протягом терміну, визначеного п. 3.3 даного договору, орендар зобов'язаний звільнити приміщення, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. На момент передачі приміщення орендар зобов'язаний провести повний розрахунок за орендними платежами (п.п. 3.1.-3.5. договору оренди).

Відповідно до п. п. 4.1.-4.6. даного договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку плати за оренду майна, що належить територіальній громаді м. Ковеля", затвердженої рішенням Ковельської міської ради №13/4 від 26.12.2006р., і становить без ПДВ, з врахуванням конкурсної пропозиції, за базовий місяць розрахунку січень 2014р.- 2 500,00грн. Розрахунок орендної плати подано в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата вноситься в грошовій формі і перераховується на рахунок орендодавця 37326001004408 банк ГУДКСУ у Волинській області м. Луцьк МФО 803014, і.к. 23254967. Оплата за орендоване приміщення перераховується орендарем щомісяця не пізніше 16 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі зміни виду діяльності, зазначеного в п.1.1.

У відповідності до пунктів 8.1.,8.3. вказаного договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі припинення договору орендар зобов'язаний передати орендоване приміщення у термін, передбачений даним договором.

Договір оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. підписано сторонами.

На виконання умов договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. орендодавець по акту приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду від 19.02.2014р. передав, а орендар в свою чергу прийняв в оренду підвальне приміщення площею 88,3 кв.м. по вул. Незалежності, 51, в м. Ковелі.

Даний акт приймання-передавання підписано сторонами.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Судом засвідчується, що укладений між сторонами договір оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. за своєю правовою природою виступає договором оренди.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Судом встановлено, що в даному випадку відносини між сторонами носять договірний характер, укладений 17.02.2014р. між Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Хороших Юрієм Васильовичем (орендар) договір оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З акту приймання-передавання майна від 19.02.2014р. вбачається виконання орендодавцем, передбаченого договором оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р., обов'язку щодо передачі орендарю спірного майна в оренду.

Статтею 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно статті 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За приписами ст.785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів повернення орендодавцю майна по акту прийому-передачі сторонами, зокрема, відповідачем суду не надано. Натомість в судовому засіданні представником позивача засвідчено, що відповідач на даний час користується підвальним приміщенням площею 88,3 кв.м. по вул. Незалежності, 51, в м. Ковелі та по акту приймання-передачі відповідачем об'єкт оренди позивачу не передано.

Отже, продовження відповідачем користування об'єктом оренди та відсутність будь-яких заперечень стосовно користування відповідачем спірним майном зі сторони позивача підтверджує той факт, що договір оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. продовжував діяти і після 18.02.2015р.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи позивачем як під час дії договору, так і після закінчення строку дії договору - 18.02.2015р., виставлялись рахунки, по яким відповідачем були здійснені проплати, зокрема, останні проплати на суму платежу 6 244,69грн. та на суму платежу 6 316, 62грн. були здійснені відповідачем 25.04.2018р. з призначенням платежу "рахунок №47 від 28.02.2018р. оренда за лютий" та "рахунок №47 від 30.03.2018р. оренда за березень 2018 року".

З огляду на вказані вище обставини, враховуючи продовження позивачем користування майном, відсутність відповідних заперечень з боку позивача у даній справі, як орендодавця, та відсутність доказів повернення орендарем майна по акту прийому-передачі, суд вважає, що договір оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р., який закінчив свою дію 18.02.2015р. є пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах. За таких обставин, у суду є всі підстави вважати, що відповідач і по даний час користується орендованим приміщенням.

При цьому суд засвідчує, що 02.01.2019р. позивач у даній справі надіслав на адресу відповідача лист №2, в якому повідомляє ФОП Хороших Ю.В. про припинення 18.02.2019р. договору оренди від 17.02.2014р. №603 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

В розділі 3 договору сторони визначили, що орендоване приміщення передається в оренду орендодавцем та приймається орендарем відповідно до акта приймання-передачі. Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору. В разі припинення цього договору, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3 (трьох) днів з моменту розірвання договору чи закінчення терміну оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Протягом терміну, визначеного п. 3.3 даного договору, орендар зобов'язаний звільнити приміщення, що орендується, та підготувати його до передачі орендодавцю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. На момент передачі приміщення орендар зобов'язаний провести повний розрахунок за орендними платежами .

Відповідно до п. п. 4.1.-4.6. цього договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі "Методики розрахунку плати за оренду майна, що належить територіальній громаді м. Ковеля", затвердженої рішенням Ковельської міської ради №13/4 від 26.12.2006р., і становить без ПДВ, з врахуванням конкурсної пропозиції, за базовий місяць розрахунку січень 2014р.- 2 500,00грн. Розрахунок орендної плати подано в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата вноситься в грошовій формі і перераховується на рахунок орендодавця 37326001004408 банк ГУДКСУ у Волинській області м. Луцьк МФО 803014, і.к. 23254967. Оплата за орендоване приміщення перераховується орендарем щомісяця не пізніше 16 числа місяця, наступного за звітним. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, зміни централізованих цін і тарифів та інших випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі зміни виду діяльності, зазначеного в п.1.1.

Статтею 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тобто, з урахуванням викладеного сторони не позбавлені передбачити в договорі оренди положення щодо обов'язку орендаря сплачувати орендодавцю орендну плату після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна.

Таке право сторін повністю узгоджується із приписами глави 58 Цивільного кодексу України, оскільки буде передбачати продовження обов'язку внесення плати за користування майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, будь-який рівнозначний пункт щодо обов'язку сплати орендних платежів після припинення дії договору оренди до дня фактичного повернення майна в розумінні ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України є обумовленим договором відступом сторін від загального правила та свідчить про продовження існування зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати на користь орендодавця, яке буде припинено в момент фактичного повернення майна.

В даному випадку, положеннями Договору сторонами було встановлено обов'язок орендаря по сплаті орендної плати за весь час фактичного користування орендованим майном до його повернення орендарю (п.п. 3.4.-3.5. Договору).

З огляду на викладене вбачається, що основне зобов'язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення у розумінні умов спірного договору пов'язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом закінченням строку дії договору, що відповідає приписам ст.ст. 6, 653, 762 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки щодо обов'язку орендаря сплачувати оренду плату за весь час фактичного користування майном викладені в постановах Вищого господарського суду України від 12.02.2014р. у справі №927/1215/13 (залишеній без змін в частині визнання правомірним стягнення орендної плати після припинення договору за фактичний час користування орендованим майном постановою Верховного Суду України від 02.09.2014р.), від 05.02.2014р. у справі №907/669/13, від 08.12.2011р. у справі №37/121, від 22.10.2009р. у справі №26/399.

Отже, відповідно до умов договору факт закінчення строку його дії та припинення нарахування орендної плати припиняються після фактичного повернення майна за відповідним актом приймання-передачі об'єкту оренди, чого сторонами зроблено не було, а відтак, враховуючи, що передане відповідачу спірне майно у визначені договором строки повернуто не було, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, то в силу наведених положень чинного законодавства України та приписів спірного договору у відповідача виник обов'язок по оплаті орендної плати за фактичний час користування таким майном.

Відтак, в період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року позивачем було нараховано відповідачу до сплати 44 430,22грн. (з розрахунку: 6 305,87грн.-орендна плата за квітень 2018 року, 6 356,32 грн. -орендна плата за травень 2018 року, 6 356,32 грн. -орендна плата за червень 2018 року, 6 356,32 грн. -орендна плата за липень 2018 року, 6 311,82 грн. -орендна плата за серпень 2018 року, 6 311,82 грн. -орендна плата за вересень 2018 року, 6 431,75 грн. -орендна плата за жовтень 2018 року), а також було виставлено відповідні рахунки на оплату оренди.

Проте, відповідач взяті на себе згідно договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. зобов'язання в частині проведення з позивачем повних розрахунків в обумовлені строки по орендній оплаті не виконував, що стало підставою для виникнення суми заборгованості в розмірі 44 334,19грн. та наступного звернення позивача з відповідним позовом про її стягнення з боржника до господарського суду.

Листом - претензією від 02.08.2018р. за №147 позивач повідомляв відповідача про існування боргу по сплаті орендної плати , а також про наслідки несплати вказаного боргу. Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відтак, звертаючись з позовом до суду позивач просить стягнути з відповідача 44 334,19 грн. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. за період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року включно.

Судом встановлено, що помісячний розмір того чи іншого орендного платежу позивачем визначено з врахуванням п.4.1. договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. (орендна плата становить без ПДВ, з врахуванням конкурсної пропозиції, за базовий місяць розрахунку січень 2014р.- 2 500,00грн.), а також з врахуванням п. 4.3. договору оренди (орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.).

На думку суду, визначені нарахування помісячних розмірів орендних платежів є вірними та такими, що не суперечать положенням укладеного та підписаного між сторонами договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р., а відтак, суд засвідчує, що заборгованість відповідача по сплаті орендних платежів перед позивачем згідно договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. за період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року (включно) становить 44 334,19грн.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 44 334,19грн. заборгованості є підставними та такими, що відповідають обставинам та матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п. 1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 8.1. договору оренди №603 нежитлового приміщення від 17.02.2014р. сторонами було визначено, що у відповідності до пунктів 8.1.,8.3. даного договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Оплата за орендоване приміщення перераховується орендарем щомісяця не пізніше 16 числа місяця, наступного за звітним (пункт 4.5. договору).

Отже, сторони у п. 8.1. договору від 17.02.2014р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання Орендарем умов договору щодо строків проведення обов'язкових орендних платежів. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.1 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної сплати орендних платежів не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявні факти прострочення відповідачем сплати орендних платежів, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми основного боргу було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 3 773,14 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в частині проведення належних розрахунків за період з 17.12.2017р. по 01.11.2018р.

Судом встановлено, що нарахування позивачем пені здійснене наступним чином:

- за період з 17.12.2017р. по 18.12.2017р. із суми заборгованості 5 976,19 грн. на суму 9,50 грн., при цьому 5 976,19грн. - це сума боргу відповідача, яка виникла за листопад місяць 2017 року, а 18.12.2017р.-це день, в який відповідачем була здійснена оплата оренди за листопад місяць 2017 року.

- за 17.01.2018р. із суми заборгованості 6 029,98 грн. на суму 4,80 грн., при цьому 6 029,98 грн. - це сума боргу відповідача, яка виникла за грудень місяць 2017 року, а 17.01.2018р.-це день, в який відповідачем була здійснена оплата оренди за грудень місяць 2017 року.

- за період з 17.02.2018р. по 02.03.2018р. із суми заборгованості 6 090,28 грн. на суму 75,08 грн., при цьому 6 090,28 - це сума боргу відповідача, яка виникла за січень місяць 2018 року, а 02.03.2018р.-це день, в який відповідачем була здійснена оплата оренди за січень місяць 2018 року.

- за період з 17.03.2018р. по 16.04.2018р. із суми заборгованості 6 181,63 грн. на суму 178,51 грн., при цьому 6 181,63 - це сума боргу відповідача, яка виникла за лютий місяць 2018 року.

- за період з 17.04.2018р. по 25.04.2018р. із суми заборгованості 12 418,89грн. на суму 104,11 грн., при цьому 12 418,89 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за лютий-березень місяці 2018 року (6 181,63грн. + 6 237,26грн.), а 25.04.2018р. це день, в який відповідачем була здійснена оплата оренди за лютий-березень місяці 2018 року.

- за період з 17.05.2018р. по 16.06.2018р. із суми заборгованості 6 305,87 грн. на суму 182,09 грн., при цьому 6 305,87 грн. - це сума боргу відповідача, яка виникла за квітень місяць 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.06.2018р. по 16.07.2018р. із суми заборгованості 12 662,19 грн. на суму 355,24 грн., при цьому 12 662,19 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по травень 2018 року (6 305,87грн.+6 356,32грн.) і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.07.2018р. по 16.08.2018р. із суми заборгованості 19 018,51 грн. на суму 565,34 грн., при цьому 19 018,51 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по червень 2018 року (6 305,87грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.) і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.08.2018р. по 16.09.2018р. із суми заборгованості 25 374,83 грн. на суму 761,24 грн., при цьому 25 374,83 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по липень 2018 року (6 305,87грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.) і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.09.2018р. по 16.10.2018р. із суми заборгованості 31 686,65 грн. на суму 937,58 грн., при цьому 31 686,65 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по серпень 2018 року (6 305,87грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.+6 311,82) і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.10.2018р. по 01.11.2018р. із суми заборгованості 37 998,47 грн. на суму 599,65 грн., при цьому 37 998,47 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по вересень 2018 року (6 305,87грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.+6 356,32грн.+6 311,82грн.+6 311,82грн.) і не була оплачена відповідачем взагалі.

Суд не погоджується з наданими позивачем розрахунками пені в частині включення позивачем в період нарахування пені дня фактичної оплати тієї чи іншої суми заборгованості відповідача по орендній платі, засвідчуючи при цьому, що відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України ).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної оплати оренди не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

У той же час із наданого заявником розрахунку пені вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням дня, в який відбулася фактична оплата оренди, що суперечить нормам чинного законодавства.

Здійснивши контррозрахунки пені за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення Аналітично-інформаційний центр Ліга ТОВ Ліга закон суд встановив, що підставним та таким, що підлягатиме до стягнення з боржника, буде наступне нарахування пені:

- за 17.12.2017р. із суми заборгованості 5 976,19 грн. на суму 4,75 грн., при цьому 5 976,19грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за листопад місяць 2017 року, а 17.12.2017р.-це день, з якого слід починати нарахування пені (18.12.2017р.-відповідачем було оплачено заборгованість).

- за грудень місяць 2017 року заборгованість по орендній платі була відсутня, оскільки 17.01.2018р. відповідачем була здійснена оплата оренди за грудень місяць 2017 року.

- за період з 17.02.2018р. по 01.03.2018р. із суми заборгованості 6 090,28 грн. на суму 69,41 грн., з врахуванням того, що 02.03.2018р. відповідачем була здійснена оплата оренди за січень місяць 2018 року, при цьому 6 090,28 - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за січень місяць 2018 року.

- за період з 17.03.2018р. по 16.04.2018р. із суми заборгованості 6 181,63 грн. на суму 178,51 грн., при цьому 6 181,63 - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за лютий місяць 2018 року.

- за період з 17.04.2018р. по 24.04.2018р. із суми заборгованості 12 418,89грн. на суму 92,55 грн., з врахуванням того, що 25.04.2018р. відповідачем була здійснена оплата оренди за лютий-березень 2018р., при цьому 12 418,89 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за лютий-березень місяці 2018 року.

- за період з 17.05.2018р. по 16.06.2018р. із суми заборгованості 6 305,87 грн. на суму 182,09 грн., при цьому 6 305,87 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за квітень місяць 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.06.2018р. по 16.07.2018р. із суми заборгованості 12 662,19 грн. на суму 355,24 грн., при цьому 12 662,19 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по травень 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.07.2018р. по 16.08.2018р. із суми заборгованості 19 018,51 грн. на суму 565,34 грн., при цьому 19 018,51 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по червень 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.08.2018р. по 16.09.2018р. із суми заборгованості 25 374,83 грн. на суму 761,24 грн., при цьому 25 374,83 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по липень 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.09.2018р. по 16.10.2018р. із суми заборгованості 31 686,65 грн. на суму 937,58 грн., при цьому 31 686,65 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по серпень 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

- за період з 17.10.2018р. по 01.11.2018р. із суми заборгованості 37 998,47 грн. на суму 599,65 грн., при цьому 37 998,47 грн. - це загальна сума боргу відповідача, яка виникла за період з квітня по вересень 2018 року і не була оплачена відповідачем взагалі.

Відтак, загальний розмір пені, що підлягає до стягнення з відповідача, становить 3 746,36 грн., а тому суд вважає, що в частині стягнення з відповідача 26,78 грн. пені позивачу в позові слід відмовити, як в сумі, безпідставно заявленій до стягнення.

Разом з цим суд вважає за необхідне засвідчити, що відповідач, маючи в наявності позовну заяву із відповідними розрахунками заявлених до стягнення сум заборгованості, пені та документи в обґрунтування пред'явлених позовних вимог, будучи повідомленим про день та час розгляду справи судом не скористався належним йому згідно ст. 267 Цивільного кодексу України правом щодо заперечення позовних вимог в частині стягнення нарахованої суми пені за період з 17.12.2017р. по 01.11.2018р., контррозрахунків суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача на пред'явлений позов відхиляються судом як безпідставні та необґрунтовані, не підтверджені відповідними доказами. При цьому, судом враховуються обставини за котрих відповідачем не доведено та не підтверджено документально обставин на які він посилається в обґрунтування свого відзиву на позовну заяву, в т.ч. стосовно сплати орендних платежів щомісячно шляхом внесення готівкових коштів на банківський рахунок власника орендованого майна та здійснення ним в період дії договору оренди значних поліпшень орендованого приміщення за особисті кошти, які повністю покривають орендну плату, а також з огляду на те, що визначені твердження відповідача є суперечливими одне одному, не відповідають умовам укладеного з позивачем договору в частині визначеного порядку проведення розрахунків по сплаті орендних платежів та визначеного сторонами в угоді порядку здійснення покращень орендованого майна.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича (пропорційно розміру задоволених вимог).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 23254967) 44 334,19грн. заборгованості по орендній платі, 3 746,36 грн. пені, а всього 48 080,55 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Хороших Юрія Васильовича (АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, Ковельський район, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 23254967 (розрахунковий рахунок №35413031024006, відкритий у ГУДКСУ у Волинській області для Виконавчого комітету Ковельської міської ради, код ЄДРПОУ 04051313)) 1 761,01 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

4. В позові в частині стягнення 26,78 грн. пені відмовити.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 22.01.2019р.

Суддя В. А. Войціховський