Рішення

від 21.01.2019 по справі 905/1887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.01.2019                     м.Харків Справа № 905/1887/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бон Аппеті”, м.Маріуполь, Донецька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління”, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 379400,10грн.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Бон Аппеті”, м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління”, м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 379400,10грн., з яких: 261757,08грн. – основний борг; 94127,85грн. – інфляційні втрати; 23515,17грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №835 від 01.12.12р. про надання послуг з організації харчування та торгівлі для робітників ПАТ “Комсомольське рудоуправління” в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 901, 903 Цивільного Кодексу України, статті 193, 216, 218, 220 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1887/18.

Ухвалою суду від 11.10.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

29.10.18р. до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 31.10.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1887/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 27.11.18р.

23.11.18р. на електрону адресу суду та 26.11.18р. до канцелярій суду від позивача надійшла заява № 34 від 22.11.18р., в якій останній просить долучити до матеріалів справи копії додаткових доказів та провести підготовче засідання за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 27.11.18р. підготовче засідання відкладено на 19.12.18р.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання 19.12.18р. закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 21.01.19р.

У судове засіданні 21.01.19р. представники позивача та відповідача не з'явилися, про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомленні належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідачем суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.12р. між ПрАТ “Комсомольське рудоуправління” (відповідач, замовник) та ТОВ “Бон Аппеті” (позивач, виконавець) укладений договір №835 “Про надання послуг по організації харчування та торгівлі для працівників ПрАТ “Комсомольське рудоуправління” (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги:

1.1.1. по організації харчування та торгівлі для робітників ПрАТ “Комсомольське рудоуправління” власними штатними силами та засобами, в період часу та на умовах, визначених даним договором;

1.1.2. по забезпеченню працівників замовника спеціальним харчуванням;

1.1.3. по забезпеченню харчуванням у січні 2013р. санаторій – профілакторій «Хвиля»;

1.1.4. по організації харчування та торгівлі в літній період на б/в «Парус».

За результатами надання послуг у звітному періоді, виконавець зобов'язаний передати замовнику з супровідним листом та переліком документів, що додаються, акт про надання послуг, а замовник зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з моменту його отримання розглянути, та у разі відсутності заперечень – підписати та передати разом із супровідним листом та переліком документів, що додаються, виконавцю (п.5.2.1. договору).

Згідно п.5.3. договору, розрахунок замовника з виконавцем здійснюється в національній валюті в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця на підставі відповідного рахунку та підписаного акту наданих послуг.

Вартість послуг з організації харчування і торгівлі має бути оплачена замовником протягом 7 календарних днів від дати підписання акту виконаних робіт (п.5.3.1. договору).

Вартість послуг по забезпеченню спеціальним харчуванням, наданих у звітному місяці, оплачуються замовником протягом 5 банківських днів від дня підписання замовником акту виконаних робіт з видачі спецхарчування (п.5.3.2. договору).

Вартість послуг з проведення протокольних заходів, семінарів, симпозіумів, конференцій та інших заходів, які проводяться на підставі окремої заявки замовника, оплачуються замовником протягом 10 календарних днів з моменту надання виконавцем відповідного рахунку, сформованого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачи послуг (п.5.3.3. договору).

Договір вступає в силу з 01.12.12р. і діє до 30.11.15р. (п.12.1. договору).

Договір з додатками підписаний представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору №835 від 01.12.12р. позивач у вересні 2015 року надав замовнику послуги, про що складено відповідні акти №25 від 28.09.15р. на суму 32914,25грн., №26 від 30.09.15р. на суму 215833,90грн., №27 від 30.09.15р. на суму 13008,93грн.

Вказані акти підписані представниками сторін договору та засвідчені печатками підприємств. Представником відповідача (замовника) вказані акти підписані без будь-яких зауважень. Загальна вартість наданих позивачем послуг склала 261757,08грн.

За твердженнями позивача, відповідачем в порушення умов договору надані послуги згідно договору №835 від 01.12.12р. залишилися неоплаченими.

За вказаних обставин, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за договором №835 від 01.12.12р. в сумі 261757,08грн.

Крім того, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних в сумі 23515,17грн. та інфляційні втрати в сумі 94127,85грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем (замовником) послуг, обумовлених договором №835 від 01.12.12р.

Як встановлено судом акти наданих послуг №25 від 28.09.15р. на суму 32914,25грн., №26 від 30.09.15р. на суму 215833,90грн., №27 від 30.09.15р. на суму 13008,93грн. підписані представниками сторін договору та засвідчені печатками підприємств; представником відповідача (замовника) вказані акти підписані без будь-яких зауважень.

За висновками суду строк оплати відповідачем вартості отриманих послуг по договору №835 від 01.12.12р. є таким що настав:

по акту №25 від 28.09.15р. на суму 32914,25грн. – 05.10.15р. (включно);

по акту №26 від 30.09.15р. на суму 215833,90грн. – 07.10.15р. (включно);

по акту №27 від 30.09.15р. на суму 13008,93грн. – 12.10.15р. (включно) враховуючи, що останній день строку 10.10.15р. та наступний за ним день є вихідним днем (ч.5 ст.254 ЦК України)

При цьому вбачається, що відповідачем оплата отриманих послуг не здійснена, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, матеріалів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, суду не надано.

Таким чином, за висновками суду, зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів за надані послуги в супереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав. Доказів зворотнього суду не надано.

За вказаних обставин, враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору №835 від 01.12.12р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 261757,08грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання з оплати товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем здійснено нарахування 3% річних окремо по кожному акту, а саме: по акту №25 від 28.09.15р. на суму 32914,25грн. з 06.10.15р. по 04.10.18р. в сумі 2962,28грн.; по акту №26 від 30.09.15р. на суму 215833,90грн. з 08.10.15р. по 04.10.18р. в сумі 19389,57грн.; по акту №27 від 30.09.15р. на суму 13008,93грн. з 13.10.15р. по 04.10.18р. в сумі 1163,32грн., а всього в загальному розмірі 23515,17грн.

Провівши перерахунок 3% річних по акту №25 від 28.09.15р. на суму 32914,25грн. з 06.10.15р. по 04.10.18р.; по акту №26 від 30.09.15р. на суму 215833,90грн. з 08.10.15р. по 04.10.18р.; по акту №27 від 30.09.15р. на суму 13008,93грн. з 13.10.15р. по 04.10.18р. судом встановлено, що загальний розмір таких нарахувань складає 23493,66грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 23493,66грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення інфляційні втрат в загальному розмірі 94127,85грн. Згідно наведеного у позовній заяві розрахунку, позивачем проведені такі нарахування на загальну суму боргу в розмірі 261757,08грн. за період з листопада 2015 року по серпень 2018 року.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 94123,77грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково в сумі 94123,77грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляції судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводи позивача, викладені у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 81, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті», м.Маріуполь, Донецька область до Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення основного боргу в сумі 261757,08грн., 3% річних в сумі 23515,17грн. та інфляційних витрат в сумі 94127,85грн., задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Комсомольське рудоуправління» (пр. Нахімова, буд. 116А, м.Маріуполь, Донецька область, 87534; код ЄДРПОУ 00191827) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бон Аппеті» (вул. Червонофлотська, буд. 137, м.Маріуполь, Донецька область, 87500; код ЄДРПОУ 24325149) основний борг в сумі 261757,08грн., 3% річних в сумі 23493,66грн., інфляційні втрати в сумі 94123,77грн., та судовий збір в розмірі 5690,61грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 21.01.19р.

Суддя М.О. Лейба