Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/15682/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 22.01.2019Справа №  910/15682/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Екоальянс”  (м. Київ) До Товариства з обмеженою відповідальністю “Б2Б-Мерчандайзинг” (м. Київ) Про стягнення  17.483,19 грн.                                                                                                                      Суддя Ващенко Т.М.                                                                              Секретар судового засідання Шаповалов А.М. Представники сторін: не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Екоальянс” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Б2Б-Мерчандайзинг” про стягнення 17.483,19 грн., з яких: 15.000,00 грн. основного боргу, 536,00 грн. 3% річних, 1947,19 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 1212 ЦК України. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.18. відкрито провадження у справі № 910/15682/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання). Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано. При цьому судом встановлено, що відповідачу  ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі, направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, конверт із вказаної адреси із зазначеною ухвалою суду повернувся із відміткою відділення поштового зв'язку про закінчення встановленого строку зберігання поштового відправлення. Отже, відповідач належним чином повідомлені про розгляд справи № 910/15682/18. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України). Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України). Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. За приписами ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України). Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 31.08.17. Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Екоальянс” було перераховано  15.000,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26002015204101 Товариства з обмеженою відповідальністю “Б2Б-Мерчандайзинг” (код 40445070), відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» у місті Києві, на підставі платіжного доручення № 1910 з призначенням платежу: «оплата за маркет-ві послуги зі збору та розповсюдження інформації зг рах №13 від 28.08.2017р., Дог№Б2Б-М/170808 від 08.08.2017р., у т.ч. ПДВ 20% - 2500,00 грн.». Оскільки Договір №Б2Б-М/170808 від 08.08.2017р. між сторонами укладено так і не було, листом № 305 від 11.09.17. позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути безпідставно отримані грошові кошти в сумі 15.000,00 грн. Вказаний лист отримано відповідачем 16.09.17. згідно рекомендованого повідомлення № 0407131927552. Листом № 152 від 13.06.18. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою про повернення вказаних грошових коштів. Вказаний лист направлено відповідачу 15.06.18. згідно рекомендованого повідомлення № 0407133058543. Оскільки відповідачем так і не було повернуто спірних грошових коштів, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та законних інтересів до суду. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне. Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про  наявність правових підстав отримання спірних грошових коштів від позивача. Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем відповідачу платіжним дорученням № 1910 від 31.08.17. грошові кошти у розмірі 15.000,00 грн., за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах. Відповідно до ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту. В силу вимог ст. 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами. Приписами ст. 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Судом встановлено, що платіжне доручення позивача № 1910 від 31.08.17. відповідало всім вимогам, встановленим чинним законодавством України, в тому числі банківським правилам. Згідно з п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України № 22 від 21.01.04. (у відповідній редакції) (далі - Інструкція) неналежний отримувач – особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі. В силу приписів  ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи  безпідставне набуття   або  збереження майна було результатом поведінки набувача майна,  потерпілого,  інших осіб  чи  наслідком події. Згідно з п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" від 16.03.1995 № 227/95 підприємства незалежно від форм власності мають повертати в п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. Враховуючи, що судом встановлено, що відповідачем не було повернуто спірні грошові кошти, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15.000,00 грн. є доведеними та підлягають задоволенню. Щодо вимог позивача про стягнення 536,00 грн. 3% річних, 1947,19 грн. інфляційних втрат, суд відзначає наступне. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав. При цьому присудження рішенням суду до стягнення безпідставно отриманих коштів не змінює правову природу зобов'язання (правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.10.17. у справі № 910/11965/16). З огляду на вказане суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 536,00 грн. 3% річних, 1947,19 грн. інфляційних втрат. Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Б2Б-Мерчандайзинг” (04071, м. Київ, вул. Житньоторзька, 8; ідентифікаційний код 40445070) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Екоальянс” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, б. 6, літера А; ідентифікаційний код 38392219) 15.000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 1.511 (одну тисячу п'ятсот одинадцять) грн. 74 коп. судового збору. 3. В іншій частині в позові відмовити. 4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.   Суддя                                                                                                                                Т.М. Ващенко