Рішення

від 17.01.2019 по справі 920/833/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.01.2019 Справа № 920/833/18

Господарський суд Сумської області у складі судді Спиридонової Н.О., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши матеріали справи № 920/833/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" (вул. Хрещатик, буд. 8-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19364259),

до відповідача: Приватного малого підприємства "КВН І К" (вул. Козацький вал, буд. 2Б, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 22479196),

про стягнення 2315,73 грн. заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015,

представники сторін:

позивач в режимі відеоконференції - з'явився до господарського суду Київської області, проте засідання не відбулося через технічні причини.

відповідач - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Хрещатик" в особі Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "КБ "Хрещатик" (вул. Хрещатик, буд. 8-А, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 19364259) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Приватного малого підприємства "КВН І К" (вул. Козацький вал, буд. 2Б, м. Суми, 40000, ідентифікаційний код 22479196) на свою користь заборгованість в сумі 2315,73 грн., з них: заборгованість з орендної плати в сумі 1409,04 грн., пеня в сумі 906,69 грн., а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 23.10.2018 відкрито провадження у справі № 920/833/18 та призначено підготовче засідання на 20.11.2018 об 11 год. 00 хв. з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 20.11.2018 відкладено підготовче засідання на 11.12.2018.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзив на позовну заяву не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Копія ухвал суду від 23.10.2018, від 12.11.2018, що направлялись судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: 40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, буд. 2Б, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу господарського суду Сумської області з відміткою за зазначеною адресою не знаходиться .

Копії ухвал суду від 20.11.2018 та від 11.12.2018 відповідач одержав, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом за запитом № 1004668015 від 19.11.2018, станом на 19.11.2018 відповідач знаходиться за адресою: 40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, буд. 2Б.

А тому, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду даної справи.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 № 234 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик строком на один миісяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення повноважень тимчасового адміністратора Банку..

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 № 913, Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Банку та на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2018 за № 994 було призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик Славкіну Марину Анатоліївну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.05.2018 за № 1452 продовжено строк здійснення процедури ліквідації Банка та повноваження ліквідатора Банка Славкіної Марини Анатоліївни на 2 роки по 05.06.2020 включно.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків ринку і ліквідації банків врегульована Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Основною метою Уповноваженої особи Фонду при здійсненні тимчасової адміністрації/ліквідації є захист прав і законних інтересів вкладників банку, забезпечення ефективної процедури ліквідації.

Згідно ч. 1 ст. 38 Закону Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження майна, активів та документації банку.

Згідно із ч. 3 ст. 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

01.08.2015 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Хрещатик (позивач - орендодавець) та Приватним малим підприємством КВН І К (відповідач - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 9, відповідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) частину 1 (одного) нежитлового приміщення, загальною площею 5,2 кв.м, що розташоване на 3-му поверсі будівлі № 44 по вул.. Базарній в м. Одесі, для розміщення в ньому офісу для здійснення діяльності відповідно до статутних документів орендаря.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача орендованого приміщення орендодавцем, прийняття його орендарем і повернення його при припиненні або розірванні даного договору оформлюються актами прийому-передачі, підписаними орендодавцем та орендарем.

Умовами п. 3.2. договору, встановлено розмір орендної плати за приміщення - 624,00 грн., у т.ч. ПДВ - 104,00 грн., на місяць.

Згідно п. 3.3. договору, розрахунки по орендній платі проводяться щомісячно на підставі цього договору, шляхом перерахування орендарем на рахунок орендодавця суми, визначеної відповідно до умов п. 3.2. даного договору, не пізніше 10-го числа місяця, за який здійснюється оплата, починаючи з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 3.6. договору визначено, що до складу орендної плати входять витрати на комунальні послуги, крім витрат на оплату теплопостачання у зимовий період часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно п. 8.1. договору, цей договір було укладено строком на один рік: з 01.08.2015 по 01.08.2016.

15.08.2016 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015, якою було продовжено термін дії договору до 31.12.2017.

Відповідно п. 8.5. договору, даний договір припиняється у разі: закінчення строку, на який було укладено даний договір оренди; достроково за взаємною згодою сторін, а також в односторонньому порядку згідно п. 8.4. цього договору, за рішенням суду при невиконанні сторонами зобов'язань за цим договором; ліквідацією підприємства або в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що повернення орендованого приміщення у разі закінчення строку дії цього договору чи його дострокового розірвання/припинення здійснюється зі складанням акту прийому-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору, передавши відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом передання-приймання приміщення від 01.09.2015 за договором оренди № 9 від 01.08.2015, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

08.10.2016 за актом приймання-передавання нежитлового приміщення, підписаного сторонами та скріпленого печатками, орендар повернув орендодавцю нежитлове приміщення, загальною площею 5,2 кв.м, розташоване на 3-му поверсі будівлі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. Базарна, 44.

Таким чином, оскільки акт приймання-передавання нежитлового приміщення підписано сторонами 08.10.2016, то у відповідності до положень ст.. 795 ЦК України, договір оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015 припинений з 08.10.2016.

Позивач зазначає, що в період дії договору орендар не виконував його умови належним чином, не сплачував орендну плату вчасно, в результаті чого виникла заборгованість по орендній платі за період з серпня по жовтень 2016 року в сумі 1409,04 грн.

Судом встановлено, що 27.06.2018 позивач направляв на адресу відповідача претензію № 3/2624 з вимогою про погашення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача за договором оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015 в сумі 1409,04 грн.

За правилами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Матеріали справи не містять доказів, які були б відхилені судом.

Положеннями ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки відповідачем всупереч положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів сплати боргу та доказів на спростування позовних вимог в частині стягнення плати за оренду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ Хрещатик в цій частині підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 906 грн. 69 коп. пені, нарахованої за період з серпня 2016 року по вересень 2018 року.

Відповідно ст.. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами договору оренди нежитлового приміщення № 9 від 01.08.2015, зокрема пунктом 6.2, встановлено, що у разі несвоєчасного перерахування орендарем платежів по орендній платі орендодавцю відповідно до умов даного договору, орендар сплачує на його користь пеню у розмірі 0.1% від суми затриманого платежу, за кожен день прострочення виконання зобов'язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент виникнення прострочення виконання зобов'язання від суми затриманого платежу.

Матеріалами даної справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Розрахунок пені, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 906,69 грн. пені є законними та обґрунтованими. Вказане зумовлює необхідність задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги викладене, вимоги позивача про стягнення 2315,73 грн. заборгованості, з яких: 1409,04 грн. заборгованість зі сплати орендної плати, 906,69 грн. пеня підлягають задоволенню.

Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства КВН І К (40000, м. Суми, вул.. Козацький вал, 2Б, код ЄДРПОУ 22479196) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик (01001, м. Київ, вул.. Хрещатик, 8-А, код ЄДРПОУ 19364259) 1409 грн. 04 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 906 грн. 69 грн. пені, 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22.01.2019.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя Н.О. СПиридонова