Рішення

від 11.01.2019 по справі 922/2911/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2911/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс", м.Харків до Фермерського господарства "Ваткін", с. Черкаські Тишки про стягнення 2936810,25 грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2, договір від 15.02.2018 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс", м.Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фермерського господарства "Ваткін", с. Черкаські Тишки про стягнення з відповідача 999000,00 грн. основного боргу за договором, 1073925,00 грн. пені за договором, 349999,65 грн. штрафу за договором, 34365,60 грн. 3% річних за договором та 479520,00 грн. за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс", м.Харків до Фермерського господарства "Ваткін", с. Черкаські Тишки про стягнення 2936810,25 грн. було залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору та належним чином засвідчених копій документів.

02 листопада 2018 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" було частково усунено недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 4500,00 грн. та належним чином засвідчених копій документів. У наданій заяві позивач просить суд зменшити розмір судового збору до 4500,00 грн., посилаючись на те, що чистий прибуток ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" за 2017 рік становить 26400,00 грн., що не покриває 60% загального розміру судового збору за даний позов.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07 листопада 2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засіданні на 03 грудня 2018 року на 12:00 годин у задоволенні заяви позивача про зменшення розміру судового збору до 4500,00 грн. відмовлено та надано позивачу строк до сплати судового збору до 03 грудня 2018 року.

03 грудня 2018 року через канцелярію суду ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" подано клопотання (вхідний № 33706) про долучення до матеріалів справи копій платіжних доручень №92 та № 93, яке суд задовольняє та долучає до матеріалів справи надані документи.

Протокольною ухвалою від 03 грудня 2018 року на підставі статті 177, пункту 3 частини 2 статті 183 Господарського процесуального кодексу України було про відкладено підготовче засідання на 17 грудня 2018 року на 10:20 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 січня 2019 року на 11:00 годин.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовну вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Станом на 11 січня 2019 року відповідач передбаченим статтею 165 Господарського процесуального кодексу України правом на надання відзиву на позовну заяву - не скористався, заперечення проти позову не навів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

20 лютого 2017 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" (позивачем) та Фермерським господарством "Ваткін" (відповідачем) було укладено договір поставки № 2002/17-1.

Згідно умов договору відповідач зобов'язався поставити, а позивач прийняти та оплатити товар, а саме 330 тон пшениці врожаю 2017 року на загальну суму 999999,00 грн.

22 лютого 2017 року, на додаток до даного договору, між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" та Фермерським господарством "Ваткін" був укладений договір застави майбутнього врожаю від 22 серпня 2017 року, завірений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідно до умов договору застави відповідач зобов'язався поставити пшеницю врожаю 2017 року, а позивач прийняти та оплатити товар, загальною кількістю 330 тон в строк до 20 серпня 2017 року.

Ціна партії товару визначена сторонами 3030,30 грн. (пункт 2.2.2. договору)

Згідно пункту 2.5. договору поставки 2002/17-1 товар повинен бути поставлений відповідачем ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" в строк до 20 серпня 2017 року.

Відповідно до умов договору застави, як забезпечення виконання умов договору поставки від 20 лютого 2017 року, відповідач передав в заставу майбутній врожай пшениці 2017 року, вирощений на земельній ділянці площею 69,5923 га. кадастровий номер 6324584200:01:000:0022 та на земельній ділянці площею 75,8165 га. кадастровий номер 6324584200:13:000:0029, які розташовані в Первомайському районі, Картамиської сільської ради.

Згідно пункту 3.1. договору поставки № 2002/17-1 оплата за поставлений товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Фермерського господарства "Ваткін" в строк до 28 лютого 2017 року.

На виконання пункту 2.3. договору поставки від 20 лютого 2017 року, платіжними дорученнями № 92, № 93 від 22 лютого 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" перерахувало відповідачу 999999,00 грн., чим виконало свої зобов'язання за договором. Зазанчені суми були повністю отримані Фермерським господарством "Ваткін". Відповідно до умов чинного законодавства, на отриману передоплату ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" була виписана податкова накладна № 2 від 22 лютого 2017 року зареєстрована в ЕГРН.

Відповідно до пункту 2.8. договору поставки № 2002/17-1, право власності на товар від Фермерського господарства "Ваткін" переходить до позивача відразу ж з моменту створення (дозрівання).

Згідно пунктів 2.8, 5.2., 7.4 договору поставки від 20 лютого 2017 року, Фермерське господарство "Ваткін" не має права самостійно здійснювати будь-які дії господарсько-правового характеру (розпоряджатися продукцією, передавати в користування, реалізовувати, проводити знищення або ліквідацію, тощо), без письмової згоди ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс".

Таке ж обтяження передбачено пунктом 2.2. договору застави майбутнього врожаю від 22 лютого 2017 року.

Відповідно до пункту 2.5. договору поставки № 2002/17-1, Фермерське господарство "Ваткін" зобов'язано поставити товар (330 тон пшениці), терміном не пізніше 20 серпня 2017 року.

Згідно пунктам 2.5., 4.2.1. договору поставки від 20 лютого 2017 року товар повинен бути переданий на току за адресою: Харківська область, Первомайський район, с. Картамаш або на "Лозівському елеваторі" Харківська область, Первомайський район. с. Біляєвка.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на 21 серпня 2017 року жодної продукції, ані інших видів розрахунку, згідно договору поставки в розпорядження ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" не надходило.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Таким чином, дослідивши умови договору поставки № 2002/17-1 від 20 лютого 2017 року, суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 999000,00 грн. основного боргу слід задовольнити.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку часник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарюванн, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно частини статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова ума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення оржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно приписів статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до пункту 6.2 договору поставки № 2002/17-1 за порушення зобов'язання із поставки товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого зобов'язання за кожний день прострочення із поставки.

Згідно пункту 6.3 договору поставки від 20 лютого 2017 року за порушення зобов'язання із поставки товару відповідач сплачує позивачу штраф за прострочення поставки до 10 днів - 10 відсотків, за прострочення поставки понад 10 днів - 25 відсотків, за прострочення поставки понад 20 днів - 35 відсотків від вартості товару.

Відповідно до пункту 7.1 договору поставки № 2002/17-1 передбачена компенсація за користування грошовими коштами в розмірі 48% річних у випадку отримання вимоги, що становить 479520,00 грн.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Фермерським господарством "Ваткін" перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені складає 1073925,00 грн., розмір штрафа за договором складає 349999,65 грн., компенсація за користування грошовими коштами складає 479520,00 грн.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаних сум, суд встановив, що данні нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та умовам договору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги про стягнення з відповідача 1073925,00 грн. пені, 349999,65 грн. штрафа та 479520,00 грн. компенсації за користування грошовими коштами слід задовольнити.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаної суми 3% річних дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 34365,60 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 4500,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Враховуючи, що строк, на який судом було відстрочено сплату судового збору, закінчився, позивач таку сплату не здійснив і по справі № 922/2911/18 було прийнято рішення на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 39552,16 грн. на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Ваткін" (62732, Харківська область, Харківський район, с. Черкаські Тишки, вул. Лугова, 53, код ЄДРПОУ 37431445) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Аграрний дім "Фенікс" (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 43, код ЄДРПОУ 40299714) 999000,00 грн. основного боргу за договором, 1073925,00 грн. пені за договором, 349999,65 грн. штрафу за договором, 34365,60 грн. 3% річних за договором, 479520,00 грн. за користування грошовими коштами та 4500,00 грн. судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства "Ваткін" (62732, Харківська область, Харківський район, с. Черкаські Тишки, вул. Лугова, 53, код ЄДРПОУ 37431445) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКС у Шевченківському районі м. Харкова, код одержувача: 37999654, Банк одержувача: Казначейство України, МФО банку одержувача: 899998, номер рахунку 34318206083013) 39552,16 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 21.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_4