Рішення

від 17.01.2019 по справі 922/3007/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/3007/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса", місто Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ", місто Харків про стягнення 11 172,32 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" (відповідача) заборгованість за надані згідно умов Договору № 010614 від 01 червня 2014 року послуги: моніторинг та аналіз споживчого попиту та обігу товарів знаком/знаками для товарів та послуг TM Astonish, в розмірі 7 960,48 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 2 611,68 грн. та 3% річних в розмірі 600,16 грн. (загальна сума 11 172,32 грн.).

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 762,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.11.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3007/18; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 18 грудня 2018 року.

В судовому засіданні 18.12.2018 у справі № 922/3007/18 оголошено перерву до 17 січня 2019 року.

Представник позивача в судове засідання 17 січня 2019 року не з'явився; в клопотанні, поданому до суду 10.12.2018 (вх. № 34384) просив розглянути справу без його участі, за наявними в матеріалах документами.

Представник відповідача в судове засідання 17 січня 2019 року також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; відзив на позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" не подав.

Копії ухвали господарського суду від 22.11.2018 про відкриття провадження у справі № 922/3007/18 та ухвали господарського суду від 18.12.2018 про перерву в судовому засіданні були направлені судом рекомендованими листами за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ", вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61110, місто Харків, вулиця Вагнера, будинок 3. Однак, копію ухвали суду від 22.11.2018 не було вручено адресатові та повернуто підприємством зв'язку з відміткою Укрпошти "за закінченням встановленого строку зберігання", про що свідчить довідка відділення поштового зв'язку.

Керуючись приписами пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України, яким визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 922/3007/18.

Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі брати участь в судовому засіданні; з огляду на те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті, а також приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені статтею 248 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу № 922/3007/18 за відсутності представників сторін.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" (замовник) укладено Договір № 010614 про надання маркетингових послуг, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні послуги: моніторинг та аналіз споживчого попиту та обігу товарів знаком/знаками для товарів та послуг TM Astonish, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги на умовах цього договору.

Загальна вартість (ціна) цього договору становить вартість (ціну) всіх послуг наданих замовнику виконавцем протягом строку дії договору та підтверджується актами виконаних робіт, які підписуються сторонами за кожною роботою (п. 3.3. Договору).

Пунктом 3.4. Договору визначено, що оплата по даному Договору проводиться на основі виставленого рахунку-фактури. Разом з виставленим рахунком-фактурою виконавець також передає замовнику податкову накладну та два примірники акту про надання послуг.

Оплата по даному Договору проводиться в безготівковому порядку протягом трьох банківських днів з моменту отримання замовником рахунку-фактури (п. 3.5. Договору).

В Додатковій угоді № 1 від 31 серпня 2015 року до Договору про надання маркетингових послуг № 010614 сторони досягли згоди продовжити строк дії Договору, у зв'язку з чим п. 5.1. Договору виклали в редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 січня 2016 року".

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" послуги з моніторингу та аналізу споживчого попиту та товарообігу товарів ТМ Astonish, про що сторонами було складено та підписано Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 674 (том 1, арк.с. 13) на суму 7 960,48 грн. У вказаному Акті сторони підтвердили, що претензій одна до іншої не мають.

Разом з Актом надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" було виставлено Рахунок на оплату № 581 від 25 квітня 2016 року на загальну суму 7 960,48 грн. (том 1, арк.с. 14).

Також позивачем до матеріалів справи надано підписаний представниками та скріплений печатками сторін Акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2016 між ТОВ "Дієса" і ТОВ "ТД "ТБУ" (том 1, арк.с. 15), згідно якого кінцеве сальдо складає 7 960,48 грн.

Разом з тим, за твердженням позивача ТОВ "ТД "ТБУ" зобов'язання по оплаті маркетингових послуг не виконало, у зв'язку з чим 24 квітня 2018 року на адресу відповідача було направлено Претензію за вихідним № 20/04/18-1юр (від 20.04.2018) із вимогою ТОВ "Дієса" у семиденний строк з дати її пред'явлення сплатити вартість послуг у розмірі 7 960,48 грн. на реквізити, зазначені у рахунку на оплату №581 від 25.04.2016. Однак відповіді на Претензію ТОВ "ТД "ТБУ" не надало, заборгованість за надані послуги з моніторингу та аналізу споживчого попиту та товарообігу товарів ТМ Astonish не погасило.

За розрахунком позивача основна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" складає 7 960,48 грн., інфляційні втрати, розраховані за період травень 2016 - серпень 2018 - 2 611,68 грн. та 3% річних за період 29.04.2016 - 02.11.2018 - 600,16 грн. Вказані обставини зумовили звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (стаття 905 ЦК України).

Додатковою угодою № 1 від 31 серпня 2015 року до Договору про надання маркетингових послуг № 010614 сторони досягли згоди викласти пункт 5.1. Договору в такій редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 січня 2016 року". За викладених умов укладеного між сторонами Договору та положень чинного законодавства, суд зазначає, що Договір № 010614 про надання маркетингових послуг припинив свою дію 31.01.2016, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Разом з тим, згідно приписів статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статтею 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини першою статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у письмовій формі. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також прийняттям до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення строку дії Договору № 010614 про надання маркетингових послуг зміни та доповнення до нього в письмовій формі сторонами не вносились, будь яких договорів у формі єдиного документу між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" не складалося.

Разом з тим, підписаний сторонами Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 674 на суму 7 960,48 грн. є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, оскільки фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Так, аналіз змісту первинних бухгалтерських документів свідчить про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема: двосторонніх зобов'язань щодо надання позивачем послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності та прийняття зазначеної послуги відповідачем (а відтак виникнення і зобов'язання щодо оплати виконавцеві такої послуги). Тобто між сторонами по справі у спрощений спосіб фактично було укладено договір про надання послуг, що також не суперечить приписам ст. 205 ЦК України, ст. 181 ГК України.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною другою статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів оплати послуг з моніторингу та аналізу споживчого попиту та обігу товарів знаком/знаками для товарів та послуг TM Astonish не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" 7 960,48 грн. основної заборгованості - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно також до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Ознайомившись із наданими до матеріалів справи розрахунками, враховуючи те, що Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 674 на суму 7 960,48 грн. було підписано сторонами 25 квітня 2016 року, тобто вже після закінчення строку дії Договору № 010614, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних має проводитися не за умовами Договору, а з урахуванням приписів частини другої статті 530 ЦК України, якою встановлено, що боржник повинен виконати зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Претензію за вихідним № 20/04/18-1юр (від 20.04.2018) із вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" у семиденний строк з дати її пред'явлення сплатити 7 960,48 грн. було направлено позивачем на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.04.2018) 24 квітня 2018 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком (том 1, арк.с. 10).

Здійснивши самостійний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 104,69 грн. (за період з 02.05.2018 по 08.10.2018) та інфляційних втрат у розмірі 94,47 грн. В решті позову суд відмовляє, у зв'язку із безпідставністю відповідних нарахувань.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, судовий збір покладається на Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" пропорційно до суми задоволених позовних вимог та підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1 286,87 грн.

З огляду на наведене, відповідно до статей 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 905 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 180, 181, 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 202, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "ТБУ" (місцезнаходження: 61110, місто Харків, вулиця Вагнера, будинок 3; код ЄДРПОУ 38238343) на користь овариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Червоноармійська, будинок 45; код ЄДРПОУ 36483471) основну заборгованість в розмірі 7 960,48 грн., інфляційні втрати в розмірі 94,47 грн. та 3% річних в розмірі 104,69 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 286,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 22.01.2019 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/3007/18