Ухвала

від 21.01.2019 по справі 2-1291/2009

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1291/2009

УХВАЛА

Іменем України

21 січня 2019 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ПАТ Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. на дії державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, заінтересована особа - в.о. начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчук В.В., -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. звернулося до суду зі скаргою на дії державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, заінтересована особа - в.о. начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчук В.В., яка мотивована тим, що 28.01.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист №2-1291/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ Комерційний Банк Хрещатик заборгованості в розмірі 507 821,98 грн. та 1 952,00 грн. судових витрат.

Зазначений виконавчий лист перебував на виконанні у Вінницькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

27.09.2017 року виконуючим обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчуком В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу вказано, що в ході здійснення виконавчих дій виявлено єдине майно боржника, на яке неможливо звернути стягнення, оскільки в будинку зареєстровані діти, а іншого майна не виявлено.

Однак, ПАТ КБ Хрещатик не погоджується з вказаною постановою, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч.5 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , п.а ч. 1 ст. 449 ЦПК України, рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Вказану постанову від 27.09.2017 року ПАТ КБ Хрещатик отримав 07.11.2018 року, однак вкластися у десятиденний строк для оскарження вказаної постанови Банк не зміг у зв'язку порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України Про виконавче провадження - документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Однак, в.о. начальника відділу проігноровано зазначені вимоги Закону України Про виконавче провадження та порушено строки надіслання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, чим порушено право на оскарження вказаної постанови стягувачем у 10-денний строк, визначений Законом.

Тобто, причиною пропуску строку на оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, є порушення в.о. начальника відділу ДВС Собчуком В.В. вимог Закону.

На сьогоднішній день відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.04.2016 року № 234 Про віднесення публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.04.2016 року № 463 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку .

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення публічного акціонерного товариства Комерційний банк Хрещатик з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ КБ ХРЕЩАТИК , визначені статтями 37-39 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_7 строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.04.2016 року № 560, продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Хрещатик з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ ХРЕЩАТИК ОСОБА_7 з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02.06.2016 року №46-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ КБ ХРЕЩАТИК виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03.06.2016 року №913 Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ ХРЕЩАТИК з 06.06.2016 року по 05.06.2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ КБ Хрещатик , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , ОСОБА_7

З 12.01.2018 року призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Славкіну Марину Анатоліївну уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора ПАТ КБ Хрещзатик , визначені Законом, а саме: пунктами 3, 5, 7, 8, 9 частини другої статті 37, пунктами 2, 4, 5, 6, 9 частини першої, частиною другою статті 48, статтями 50, 51, 53 Закону та інші повноваження, що виходять з мети та суті і Закону, відповідно до розподілу обов'язків.

Згідно із частиною третьою статті 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочипів), інших документів від імені банку.

На виконання частини п'ятої статті 37 Закону правоохоронні органи зобов'язані надавати допомогу Фонду у процесі здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку на підставі письмового звернення уповноваженої особи Фонду.

На підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2018 року № 994 Про делегування повноважень ліквідатора ПАТ КБ Хрещатик та наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.04.2018 року № 153 Про делегування повноважень ліквідатора ПАТ КБ Хрещатик - Славкіна Марина Анатоліївна приступила до виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ Хрещатик делеговані Фондом всіх повноважень ліквідатора ПАТ КБ Хрещатик з 06.04.2018 року.

24.05.2018 року рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1452 Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ Хрещатик та делегування повноважень ліквідатора продовжено строк здійснення процедури ліквідації на 2 роки з 06.06.2018 року по 05.06.2020 року включно.

Вказана вище інформація щодо повноважень ліквідатора є загальновідомою та не погребує доказування.

Згідно положень ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження державному виконавцю надані широкі права та повноваження у процесі здійснення виконавчого провадження.

Також, п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження визначено заходи примусового виконання рішень - звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Вказані заходи не є виключними, адже державний виконавець має здійснити всі дії для пошуку майна боржника та його доходів з метою повного та фактичного виконання рішення суду.

Проте, державний виконавець поверхово підійшов до виконання своїх обов'язків, не в повному обсязі виконав роботу щодо виконання посадових прав та обов'язків, передбачених ст. 10, ст. 18 Закону України Про виконавче провадження .

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві не зазначено, повний перелік заходів, які здійснено державним виконавцем стосовно розшуку майна боржника та його доходів.

Згідно п.20 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження (редакція, яка втратила чинність 05.10.2016 року ) стаття 6 - Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження (в редакції від 05.10.20І6року) - виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тобто, державним виконавцем відділу всупереч вимогам Закону України Про виконавче провадження вжито не всі виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа, виданого 28.01.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ Комерційний Банк Хрещатик заборгованості в розмірі 507 821,98 грн. та 1 952,00 грн. судових витрат.

Відповідно до п.11 статті 11 Закону України Про виконавче провадження (редакція, які втратила чинність 05.10.2016 року) державний виконавець зобов'язаний винести постанову про примусовий привід боржників через органи Національної поліції для надання пояснень щодо невиконання рішення суду, (редакція від 05.10.2016 року) - пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України Про виконавчі провадження викликати Боржника з приводу невиконання виконавчого документа, що перебував у виконавчому провадженні. У разі, якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Відповідно до п. 11 статті 11 Закону України Про виконавче провадження (редакція, яка втратила чинність 05.10.2016) державний виконавець зобов'язаний звернутись до суду з поданням про примусове входження до житла боржника для виявлення та опису майна, що передбачено статтею 57 Закону України Про виконавче провадження , але яке не підпадає під перелік видів майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчим документом, (редакція від 05.10.2016 року); згідно п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження - звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника.

Відповідно до п.10 статті 11 Закону України Про виконавче провадження (редакція, яка втратила чинність 05.10.2016 року) в разі відсутності боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, державний виконавець зобов'язаний звернутись до суду з поданням про розшук боржника (редакція від 05.10.2016 року); згідно п.1 ст. 36 Закону України Про виконавче провадження - у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, виконавець звертається до суду поданням про винесення ухвали про розшук боржника.

Відповідно до п.18 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження (редакція, яка втратила чинність 05.10.2016 року) державний виконавець звертається до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - до виконання зобов'язань (редакція від 05.10.2016 року); згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Крім зазначеного, державним виконавцем не направлялися запити з метою виявлення наявності у боржника цінних паперів, вкладів, майна за місцем проживання, іншого рухомого майна; не направлялися запити щодо виконання постанови про розшук заставного транспортного засобу та інше.

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №52638285 від 15.03.2018 року вказано неповні відомості щодо результатів проведеної роботи щодо перевірки майнового стану боржників.

Тобто, державним виконавцем всупереч вимогам ст. 37 Закону України Про виконавче провадження вжито не всіх заходів для фактичного виконання рішення суду.

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України Про виконавче провадження у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавчі провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні (стаття 3 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Статтею 19 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлені джерела формування коштів Фонду, серед яких зокрема: кредити, залучені від Національного банку України; кошти, що були внесені Національним банком України в розмірі 20 мільйонів гривень на день створення Фонду; кошти з Державного бюджету України; неустойка (штрафи, пеня), що стягується відповідно до цього Закону.

У ПАТ КБ Хрещатик відсутні власні кошти на виконання зобов'язань перед всіма вкладниками та іншими кредиторами Банку. З метою виконання вимог Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в тому числі, для забезпечення виконання зобов'язань банку, передбачених пунктом 1 частини шостої статті 36 спеціального Закону, ПАТ КБ Хрещатик отримав від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб цільову позику.

Таким чином, у відповідності до статті 29 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд набув право кредитора банку на всю суму, що підлягає відшкодуванню вкладникам такого банку відповідно до цього Закону на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, а також на суму нарахованого, але не сплаченого регулярного збору до Фонду. Фонд також набув права кредитора на суму сплачених Фондом витрат, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також на суму цільової позики, наданої ПАТ КБ Хрещатик протягом дії тимчасової адміністрації.

З метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків та забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, є необхідним забезпечення максимального та своєчасної формування ліквідаційної маси, яка в подальшому буде спрямована на задоволення вимог кредиторів банку.

Згідно ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів банку.

Згідно ч. 4. ст. 47 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, що ліквідується, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

За наведених обставин скаржник звертається до суду зі скаргою, в якій просить визнати причини пропуску строку поважними, поновити строк на оскарження постанови про повернення виконавчого документу стягувачу №51294246 від 27.09.2017 року; визнати дії виконуючого обов'язки начальника Вінницького районного виділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчука Валентина Васильовича щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №5124246 - неправомірними; скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №51294246 від 27.09.2017 року; відновити виконавче провадження №51294246 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 28.01.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області №2-1291/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк Хрещатик заборгованості в розмірі 507821 грн. 98 коп. та 1952 грн. 00 коп. судових витрат.

В судове засідання представник скаржника - Ключик Ю.В. не з'явилася, у скарзі зазначила, що просить розгляд скарги провести в її відсутність, вимоги скарги підтримує та просить їх задоволити.

Від в.о. начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчука В.В., через канцелярію суду, надійшла заява про розгляд скарги без його участі, в якій зазначено, що скаргу він вважає необгрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення з підстав наданих заперечень.

Так, згідно наданих заперечень, зазначено, що на виконанні перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа по справі 2-1291/2009 виданого 28.01.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області про стягнення солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ КБ Хрещатик в особі Вінницької філії заборгованість за кредитним договором № 712/07/оф в сумі 507 821,98грн., а також судові витрати в сумі 1 952грн., які складаються із суми судового збору - 1 700 грн. та витрат, пов'язаних з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи, а всього: 509 773,98грн. 03.06.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та керуючись ст. 25 Закону України Про виконавче провадження , відповідно до заяви стягувача, винесено постанову про арешт всього майна боржника. Згідно повідомлення Держінспекції сільського господарства у Вінницькій області від 10.06.2016 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно повідомлення ТСЦ 0541 МВС України у Вінницькій області від 13.06.2016 року транспортні засоби за боржником не зареєстровані. 03.08.2016 року надіслано запити до установ, що проводять облік та реєстрацію рухомого та нерухомого майна громадян. Згідно повідомлення КП ВООБТІ від 29.08.2016 року станом на 31.12.2012 року за боржником зареєстровано право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1. Згідно повідомлення Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.08.2016 року інформація щодо технологічних транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відсутня. Згідно повідомлення Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 18.08.2016 року, боржник паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон не документувався. Згідно повідомлення Держінспекції сільського господарства у Вінницькій області від 06.09.2016 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно повідомлення ТСЦ 0541 МВС України у Вінницькій області від 15.08.2016 року транспортні засоби за боржником не зареєстровані. 11.04.2017 року повторно надіслано запити до установ, що проводять облік та реєстрацію рухомого та нерухомого майна громадян до Державної фіскальної служби України та пенсійного фонду України про наявність відкритих рахунків у банках чи банківських установах та отримання боржником доходів. Згідно повідомлення КП ВООБТІ від 21.04.2017 року станом на 31.12.2012 року за боржником зареєстровано право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1. Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відділу у Вінницькому районі від 15.05.2017 року за боржником зареєстровано земельну ділянку АДРЕСА_1, про що надано копію Державного акту на право приватної власності на землю. Згідно повідомлення Управління Держпраці у Вінницькій області від 19.05.2017 року інформація щодо технологічних транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відсутня. Згідно повідомлення Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 11.05.2017 року боржник паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон не документувався. Згідно повідомлення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.05.2017 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована. Згідно відповідей Державної фіскальної служби та пенсійного фонду інформація щодо зареєстрованих за боржником відкритих рахунків у банках чи банківських установах та отримання боржником доходів - відсутня. Згідно повідомлення Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, зареєстровано шестеро осіб, троє з яких діти. Згідно висновку Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації від 13.09.2017 року, дозвіл на примусову реалізацію Органом опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації не надано. Іншого майна, належного боржнику на праві приватної власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено. 27.09.2017 року, керуючись п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. За наведених обставин в.о. начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчук В.В. просить в задоволенні скарги відмовити.

Боржники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися по невідомим суду причинам, судом належним чином та в установленому законом порядку повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, суд вважає, що подану заяву можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали виконавчого провадження ВП №51294246, врахувавши надані заперечення, суд дійшов такого висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В п.40 рішення Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції від 19.03.1997 року (заява № 18357/91) зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній із сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.

Також щодо обов'язковості судових рішень було постановлено Європейським судом з прав людини пілотне рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15.10.2009 року (заява № 40450/04).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що 28.01.2010 року Вінницьким районним судом Вінницької області було видано виконавчий лист №2-1291/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ Комерційний Банк Хрещатик заборгованості в розмірі 507 821,98 грн. та 1 952,00 грн. судових витрат.

Зазначений виконавчий лист перебував на виконанні у Вінницькому районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

27.09.2017 року виконуючим обов'язки начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчуком В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, керуючись п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

В постанові про повернення виконавчого документа стягувачу вказано, що в ході здійснення виконавчих дій виявлено єдине майно боржника, на яке неможливо звернути стягнення, оскільки в будинку зареєстровані діти, а іншого майна не виявлено.

Згідно ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право : проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Залучення для проведення виконавчих дій працівників поліції здійснюється за вмотивованою постановою виконавця, яка надсилається керівнику територіального органу поліції за місцем проведення відповідної виконавчої дії. У залученні поліції для проведення виконавчих дій може бути відмовлено лише з підстав залучення особового складу даного територіального органу поліції до припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень, а також для подолання наслідків масштабних аварій чи інших масштабних надзвичайних ситуацій.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

03.06.2016 року заступником начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчуком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2-1291/09 про солідарне стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ПАТ Комерційний Банк Хрещатик заборгованості в розмірі 507 821,98 грн. та 1 952,00 грн. судових витрат.

Відповідно до заяви стягувача, 03.06.2016 року винесено постанову про арешт всього майна боржника.

Згідно повідомлення Держінспекції сільського господарства у Вінницькій області від 10.06.2016 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Згідно повідомлення ТСЦ 0541 МВС України у Вінницькій області від 13.06.2016 року транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

03.08.2016 року надіслано запити до установ, що проводять облік та реєстрацію рухомого та нерухомого майна громадян.

Згідно повідомлення КП ВООБТІ від 29.08.2016 року станом на 31.12.2012 року за боржником зареєстровано право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

Згідно повідомлення Управління Держпраці у Вінницькій області від 16.08.2016 року інформація щодо технологічних транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відсутня.

Згідно повідомлення Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 18.08.2016 року, боржник паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон не документувався.

Згідно повідомлення Держінспекції сільського господарства у Вінницькій області від 06.09.2016 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Згідно повідомлення ТСЦ 0541 МВС України у Вінницькій області від 15.08.2016 року транспортні засоби за боржником не зареєстровані.

11.04.2017 року повторно надіслано запити до установ, що проводять облік та реєстрацію рухомого та нерухомого майна громадян до Державної фіскальної служби України та пенсійного фонду України про наявність відкритих рахунків у банках чи банківських установах та отримання боржником доходів.

Згідно повідомлення КП ВООБТІ від 21.04.2017 року станом на 31.12.2012 року за боржником зареєстровано право власності на житловий будинок за АДРЕСА_1.

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відділу у Вінницькому районі від 15.05.2017 року за боржником зареєстровано земельну ділянку АДРЕСА_1, про що надано копію Державного акту на право приватної власності на землю.

Згідно повідомлення Управління Держпраці у Вінницькій області від 19.05.2017 року інформація щодо технологічних транспортних засобів, зареєстрованих за боржником, відсутня.

Згідно повідомлення Управління Державної міграційної служби у Вінницькій області від 11.05.2017 року боржник паспортом громадянина України для тимчасового виїзду за кордон не документувався.

Згідно повідомлення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області від 16.05.2017 року в реєстрі машин Держсільгоспіспекції у Вінницькій області сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Згідно відповідей Державної фіскальної служби та пенсійного фонду інформація щодо зареєстрованих за боржником відкритих рахунків у банках чи банківських установах та отримання боржником доходів - відсутня.

Згідно повідомлення Вінницько-Хутірської сільської ради, Вінницького району Вінницької області за адресою боржника, вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1, зареєстровано шестеро осіб, троє з яких діти: ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Згідно висновку Комісії з питань захисту прав дитини при Вінницькій районній державній адміністрації від 13.09.2017 року, дозвіл на примусову реалізацію Органом опіки та піклування Вінницької районної державної адміністрації не надано. Іншого майна, належного боржнику на праві приватної власності, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу, не виявлено.

Законні права та інтереси дітей захищаються Конституцією України, Сімейним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України Про охорону дитинства , Законом України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей .

Зокрема, згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ст. ст. 1, 3, 150, 155, 160, 173 - 177 СК України сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає .

Права члена сім'ї має одинока особа.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Батьки зобов'язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна.

При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлено судом.

Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.

Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Діти мають право на виділ у натурі майна, що є у спільній сумісній власності батьків і дітей.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна є неможливим (частина друга статті 183 Цивільного кодексу України), діти, які мають право на виділ частки із майна у натурі, мають право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Батьки зобов'язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її виховання та розвиток.

Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюються законом.

Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.

Дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Органи опіки та піклування можуть відмовити у наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини з одночасним зверненням до нотаріуса щодо накладення заборони відчуження такого майна лише у випадках, якщо ними встановлено, що: мати та/або батько дитини, які (яка, який) звернулися за дозволом, позбавлені судом батьківських прав відповідно до статті 164 цього Кодексу; судом, органом опіки та піклування або прокурором постановлено (прийнято) рішення про відібрання дитини від батьків (або того з них, який звернувся за дозволом) без позбавлення їх батьківських прав відповідно до статті 170 цього Кодексу; до суду подано позов про позбавлення батьків дитини (або того з них, який звернувся за дозволом) батьківських прав особами, зазначеними у статті 165 цього Кодексу; особа, яка звернулася за дозволом, повідомила про себе неправдиві відомості, що мають суттєве значення для вирішення питання про надання дозволу чи відмову в його наданні; між батьками дитини немає згоди стосовно вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини; між батьками дитини або між одним з них та третіми особами існує судовий спір стосовно нерухомого майна, за дозволом на вчинення правочину щодо якого звернулися батьки дитини (або один з них); вчинення правочину призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини.

При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається, що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин виходить за межі дрібного побутового. На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.

Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців, не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме, правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без його згоди.

Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

Порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. ст. 29, 55, 56, 319 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов'язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. ст. 2-4, 8, 17, 18 Закону України Про охорону дитинства законодавство про охорону дитинства грунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної правової допомоги, необхідної для забезпечення захисту їхніх прав, на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

Система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає:

визначення основних правових, економічних, організаційних, культурних та соціальних засад щодо охорони дитинства, удосконалення законодавства про правовий і соціальний захист дітей, приведення його у відповідність з міжнародними правовими нормами у цій сфері;

забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; проведення державної політики, спрямованої на реалізацію цільових програм з охорони дитинства, надання дітям пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі виховання, навчання, підготовки до трудової діяльності, заохочення наукових досліджень з актуальних проблем дитинства; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.

У разі визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна.

Батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Інші майнові права дитини та порядок їх захисту встановлюються законами України.

Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна.

Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів

дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за

дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і

охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону.

Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна,

право власності на яке або право користування яким мають діти,

необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що

надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та

піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та

інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо

нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

27.09.2017 року, керуючись п.2 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, оскільки в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем виявлено єдине майно боржника, на яке неможливо звернути стягнення, оскільки в будинку зареєстровані діти, а іншого майна не виявлено, суд вважає, що вимоги скарги є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. ст. 3, 150, 155, 160, 173 - 177 СК України, ст. ст. 29, 55, 56, 319 ЦК України, Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , Законом України Про охорону дитинства , ст. ст. 247, 447 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ПАТ Комерційний банк Хрещатик в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. на дії державної виконавчої служби щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, заінтересована особа - в.о. начальника Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Собчук В.В. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя О.І. Бондаренко