Рішення

від 16.01.2019 по справі 287/246/18-ц

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/246/18-ц

2/287/31/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Волощука В.В.

з участю:

секретаря Федорчук О.В.

представників позивача: ОСОБА_1

ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

представника ССД Олевської ОДА Орищук Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду Житомирської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_3; Служба у справах дітей Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В :

Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області 26.07.2018 року звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_8, про відібрання дітей без позбавлення його батьківських прав, посилаючись на те, що відповідач є батьком малолітніх: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак ухиляється від виконання батьківських обов'язків. Мати дітей ОСОБА_9 у зв'язку із хворобою ІНФОРМАЦІЯ_9 року померла. Діти з 18.10.2017 року проживають АДРЕСА_1 та перебувають на утриманні і вихованні своїх, по лінії матері: діда ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 та баби ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5. За період перебування дітей у сім'ї ОСОБА_3 і по даний час відповідач ОСОБА_8, відвідав дітей лише один раз з 10 по 14 січня 2018 року та надав грошову допомогу в розмірі 4000.00 грн. Позивач зазначає, що батько дітей не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування, що негативно впливає на їх фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загально визначених норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу. Допомогу, яку отримує при народженні на двох дітей в розмірі 860.00 грн., на кожну дитину витрачає на власні потреби. Питання виховання та утримання дітей: ОСОБА_6, та ОСОБА_7, розглядалося на засіданні органу опіки та піклування Олевської міської ради 22.06.2018 року, де було прийнято рішення про визнання систематичності в діях відповідача - ОСОБА_8, щодо ухилення від батьківських обов'язків у відношенні своїх малолітніх дітей, доньок ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Комісією було визначено тимчасове місце проживання дітей у їх бабусі по лінії їх матері ОСОБА_9, - ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 та попереджено відповідача. Батько дітей ніде не працює, за весь час перебування дітей у їхніх діда та бабусі жодного разу не поцікавився їх долею.

У період з 12.04.2018 по 06.06.2018 року та у період з 15.11.2018 по 09.01.2019 року комісією у складі спеціалістів Олевської міської ради Житомирської області з питань захисту дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_11, начальника служби у справах дітей Олевської райдержадміністрації Житомирської області - Орищук Г.В., депутата Олевської міської ради - ОСОБА_12, проводилися обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за їх місцем проживання: АДРЕСА_1, та складалися відповідні акти. За результатами обстеження встановлено, що порушень по догляду за дітьми не виявлено. З 18.10.2017 року батько дітей залишив останніх на утриманні діда та баби, і не піклується про них, не цікавиться їх станом здоров'я, належно фінансово не утримує, не провідує, не забезпечує одягом, продуктами харчування. Всім необхідним дітей забезпечують їхні дід ОСОБА_10, та баба ОСОБА_3 .

22.06.2018 року за результатами засідання органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області з питань захисту прав дітей було надано висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх батька ОСОБА_8 без позбавлення його батьківських прав та визнано постійним місцем проживання дітей у бабусі ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1.

Просять ухвалити рішення суду про відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх батька ОСОБА_8 без позбавлення його батьківських прав; передати дітей для виховання та догляду їхній бабусі ОСОБА_3, визначити місце проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з батька на користь ОСОБА_3, аліменти в розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісяця з моменту подачі до суду позовної заяви і до досягнення повноліття кожної дитини. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представники позивача, - ОСОБА_1, та ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали, надавши пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити. Додатково пояснили, що з 18.10.2017 року батько дітей залишив останніх на утриманні діда та баби, і не піклується про них, не цікавиться їх станом здоров'я, належно фінансово не утримує, не провідує, не забезпечує одягом, продуктами харчування. Всім необхідним дітей забезпечують їхні дід ОСОБА_10, та баба ОСОБА_3, таким чином самоусунувшись від свого обов'язку як батька утримувати дітей. Допомогу, яку отримує при народженні на двох дітей в розмірі 860.00 грн., на кожну дитину витрачає на власні потреби. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_8, у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду даної цивільної справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, участь якого у судовому засіданні, судом було визнано обов'язковою (Ухвала суду від 10.01.2019 року щодо відмови у проведенні судового засіданні в режимі відеоконференції, (а.с.117-118)). Проте подав до суду відзив на позовну заяву з додатками та просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, за підстав, що наведено у його відзиві, (а.с.80-102).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - служби у справах дітей Олевської районної державної адміністрації Житомирської області Орищук Г.В., проти позову не заперечила, додатково пояснила, що всім необхідним дітей забезпечують їхні дід ОСОБА_10, та баба ОСОБА_3, а батько ОСОБА_8, самоусунувся від свого обов'язку як батька утримувати дітей. Так, у період з 12.04.2018 по 06.06.2018 року та у період з 15.11.2018 по 09.01.2019 року вона у складі комісії: спеціалістів Олевської міської ради Житомирської області з питань захисту дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_11, депутата Олевської міської ради - Ковальчук О.Б., проводили обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за їх місцем проживання: АДРЕСА_1, та складали відповідні акти. За результатами обстеження ними було встановлено, що порушень по догляду за дітьми з боку їхніх діда та баби не виявлено. З 18.10.2017 року батько дітей залишив на утриманні діда та баби, і не піклується про них, не цікавиться їх станом здоров'я, належно фінансово не утримує, не провідує, не забезпечує одягом, продуктами харчування. По прибуттю до місця проживання дітей, їхнього батька ОСОБА_8, жодного разу комісією виявлено не було. До служби з приводу перешкоджання ОСОБА_10, та ОСОБА_3, ОСОБА_8, побачення з дітьми останній не звертався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_3, у судовому засіданні надала суду пояснення про те, що вона є рідною бабусею малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. ІНФОРМАЦІЯ_9 року її дочка ОСОБА_9 внаслідок хвороби померла. Відразу після похорон дочки відповідач ОСОБА_8, 18.10.2017 року залишив дітей на її утриманні та утриманні діда ОСОБА_10 Відповідач з того часу лише один раз відвідав дітей та надав грошову допомогу, він не піклується про них, не цікавиться їх станом здоров'я, належно фінансово не утримує, не провідує, не забезпечує одягом, продуктами харчування. Всі витрати по утриманню, вихованню онуків несуть вона та дід. Діти забезпечені всім необхідним. Будь-яких дій з своєї сторони та сторони ОСОБА_10, щодо перешкоджання побачення батька з дітьми вони не вчиняють. ОСОБА_8, сам усунувся від їх виховання, утримання та відвідування і спілкування з дітьми. Просить суд заявлені позивачем вимоги задовольнити у повному обсязі.

Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ОСОБА_16, допитані в судовому засіданні, надали свідчення, аналогічні показам наданим третьою особою -ОСОБА_3

З урахуванням положень ст.ст.223, 280 ЦПК України та думки представників позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвами про народження, серії НОМЕР_4, серії НОМЕР_5, виданими 11.02.2016 року та 30.05.2017 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, (а.с.7-8).

ІНФОРМАЦІЯ_9 року мати дітей - ОСОБА_9 внаслідок хвороби померла, (а.с.14).

З 18.10.2017 року малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно проживають по місцю проживання їх діда і баби по лінії матері: ОСОБА_10, та ОСОБА_3, в АДРЕСА_1, що підтверджується висновком органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області від 22.06.2018 року, (а.с.10-11), та копією розділу ІІІ домової книги про реєстрацію, (а.с.135).

Відповідно до ч.5 ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, коли той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.ч. 1, 2 ст. 157 СК України).

При ухваленні вказаного рішення суд враховує положення ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

З актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, в якій проживають малолітні: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, складених у період з 12.04.2018 по 06.06.2018 року та у період з 15.11.2018 по 09.01.2019 року комісією у складі спеціалістів Олевської міської ради Житомирської області з питань захисту дітей - ОСОБА_1, ОСОБА_11, начальника служби у справах дітей Олевської райдержадміністрації Житомирської області - Орищук Г.В., депутата Олевської міської ради - Ковальчук О.Б., проводилися обстеження умов проживання малолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, за їх місцем проживання: АДРЕСА_1, слідує, що порушень по догляду за дітьми з боку їх діда та баби не виявлено, проте встановлено, що з 18.10.2017 року батько дітей ОСОБА_8, залишив останніх на утриманні діда і баби, не піклується про них, не цікавиться їх станом здоров'я, належно фінансово не утримує, не провідує, не забезпечує одягом, продуктами харчування. Всім необхідним дітей забезпечують їхні дід ОСОБА_10, та баба ОСОБА_3, (а.с.28-31, 123-126).

Рішенням виконавчого комітету Олевської міської ради Житомирської області від 26.06.2018 року №111 Про затвердження висновку органу опіки та піклування Олевської міської ради від 22.06.2018 року щодо ухилення від виконання батьківських обов'язків з боку громадянина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 затверджено висновок органу опіки та піклування Олевської міської ради від 22.06.2018 року стосовно ухилення від виконання батьківських обов'язків батьком дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителем АДРЕСА_3 (а.с.9).

З висновку органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області від 22.06.2018 року № б/н (а.с.10-11) вбачається, що на засіданні органу опіки та піклування за участю ОСОБА_8, (а.с.82), розглядалося питання про доцільність відібрання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 від їх батька ОСОБА_8, без позбавлення останнього батьківських прав, при цьому визнано в діях батька дітей систематичність щодо ухилення його від виконання батьківських обов'язків у відношенні до своїх малолітніх дітей, визнано постійним місцем проживання дітей у бабусі ОСОБА_3, за адресою: АДРЕСА_1 та попереджено ОСОБА_8, щодо виконання ним приписів ч.5 ст.150 СК України.

Із листа заступника директора департаменту, начальника управління соціального захисту населення Корольовського району м.Житомир Живанюк Н.С., відомо, що ОСОБА_8, житель АДРЕСА_3, отримує допомогу при народженні на двох дітей: доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які частково перераховує на рахунок бабусі дітей, яка фактично здійснює їх виховання з ІНФОРМАЦІЯ_9 року, (а.с.27).

З приписів ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року №789-XII, вбачається, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст.20 вищевказаної Конвенції - дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення або яка в її власних якнайкращих інтересах не може залишатися в такому оточенні, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Так, держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема, за необхідності, направлення до відповідних установ по догляду за дітьми.

Статтею 4 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що до системи заходів щодо охорони дитинства в Україні входить забезпечення належних умов для охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відповідно до ст.11 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків, а ч.1 ст.12 цього Закону встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Частиною 1 статті 14 Закону України Про охорону дитинства встановлено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі Савіни проти України (Заява N 39948/06), Страсбург, 18 грудня 2008 року відповідно до якого ... якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу Хазе проти Німеччини (Haase v. Germany), N 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. ... У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів (див. згадані вище рішення у справах К. і Т., п. 166; Кутцнера, п. 67, та Мозера, п. 70) і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Стаття 11 Закон України Про охорону дитинства передбачає, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Крім того, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили (ст. 14 Закону). Такі ж положення містяться у Конвенції ООН про права дитини, де зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно з ст. 9 Конвенції, Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Відповідно до ст.8 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, що їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно ч.1 ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. При задоволені позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

У частині 2 пункту 16 пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав № 3 від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про переконливість наданих позивачем доказів та необхідність відібрання у відповідача дітей, у зв'язку з ухиленням його від виконання обов'язків по їх належному вихованню, догляду та не створенню належним побутових умов, що наразі, буде відповідати їх інтересам.

Водночас, згідно ч. 4 ст.12 Закону України Про охорону дитинства , позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.4 ст.170 СК України при задоволені позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Так, судовим наказом Олевського районного суду Житомирської області від 24.07.2018 року у справі № 287/227/18-ц за заявою ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей, з ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителя АДРЕСА_3 стягуються на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей, а саме: онуки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та онуки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.07.2018 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Таким чином питання про стягнення аліментів з відповідача є вирішеним та повторного рішення з даного питання на разі не потребується.

Частиною 4 ст.82 ЦПК України визначено, що обставини, які встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини.

Пропорційно до задоволених вимог, у порядку ч.1 ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає судовий збір в розмірі 768.40 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись: ст.ст.8,9,21,55,63,129 Конституції України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України Про охорону дитинства , статтями 18, 19, 150-152, 157, 164, 165, 170, 180 СК України, ст.ст.2, 4, 7, 10, 12-14, 17-19, 49, 76-83, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 280-284, 288, 289, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, треті особи: ОСОБА_3; Служба у справах дітей Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав - задовольнити частково.

Відібрати малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_8, без позбавлення його батьківських прав.

Передати малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, для виховання та догляду їхній бабусі ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 та визначити за вказаною адресою місце проживання дітей.

Рішення в частині відібрання дітей допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави судовий збір в сумі 768.40 грн., які перерахувати на р/р 31219206006460, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37937308, отримувач: УК у Олевському районі (Олевський район) 22030101, код класифікації доходів бюджету - 22030101, найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), МФО - 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Звільнити орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області від сплати судового збору за розгляд цивільної справи Олевським районним судом Житомирської області, відповідно до п.14 ч.2 ст.3 Закону України Про судовий збір .

В іншій частині позовних вимог органу опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач:Орган опіки та піклування Олевської міської ради Житомирської області, код ЄДРПОУ 04343470, адреса місце знаходження: 11001, м.Олевськ вул.Володимирська, 2, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, паспорт серії НОМЕР_2, ІПН: НОМЕР_1, місце реєстрації і проживання: АДРЕСА_3

Третя особа: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії НОМЕР_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків в матеріалах кримінального провадження відсутній, місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1.

Третя особа: Служба у справах дітей Олевської райдержадміністрації Житомирської області, код ЄДРПОУ 35460982, адреса місце знаходження: 11001, м.Олевськ вул.Свято-Миколаївська, 4, Житомирської області.

Копію рішення суду в повному обсязі сторони та інші учасники справи мають право отримати 22.01.2019 року, після 17:00 години.

Суддя: В. В. Волощук