Рішення

від 29.12.2018 по справі 359/7428/18

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/359/2572/2018

Справа № 359/7428/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі -

В С Т А Н О В И В:

19.09.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про поновлення їй строку на звернення до суду з цивільним позовом до ТОВ Сервіс-Центр про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр (код ЄДРПОУ 31244298) згідно власного бажання, а також з вимогою визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ СЕРВІС-ЦЕНТР №1-К від 30 травня 2014 року про звільнення її з посади Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр (код ЄДРПОУ 31244298) згідно власного бажання та поновити її на вказаній посаді (а.с.1-8).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила наступне.

Позивачем було подано позовну заяву про поновлення на посаді, стягнення заборгованості та середнього заробітку, на підставі якої було відкрито провадження у справі №359/4565/16-ц за відповідним позовом. Мав місце тривалий судовий розгляд в суді першої інстанції, а також перегляд прийнятих судових рішень у зв'язку із їх оскарженням, зокрема з підстав існування, на думку позивача, нововиявлених обставин. Зокрема, зазначає, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року по справі №359/4565/16-ц, яка залишена без змін відповідно до Постанови Апеляційного суду Київської області від 30.08.2018 року, було відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року по справі №359/4565/16-ц за нововиявленими обставинами. Водночас, позивач стверджує, що вказаною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року по справі №359/4565/16-ц було встановлено, що згідно висновку почеркознавчої експертизи №2504 від 07 травня 2018 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1, зображений на копії наказу TOB Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року, виконаний не позивачем, а іншою особою із ретельним наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1 Вважає, що встановлений ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 22 червня 2018 року вищевказаний факт не підлягає доведенню.

Позивач вказує, що відповідно до п.1.1 протоколу зборів учасників ТОВ Сервіс Центр №327 датованого 28 травня 2014 року загальними зборами постановлено: звільнити її з посади Генерального директора Товариства з 31.05.2014 року. Позивач зазначає, що з протоколу вбачається, що вона підлягає звільненню на підставі поданої заяви, проте вона не писала та не подавала жодних заяв стосовно її звільнення з посади Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

Обґрунтовуючи позов, позивач стверджує, що до сьогоднішнього дня відповідачем не ознайомлено ОСОБА_1 із наказом про її звільнення із посади Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр , оскільки наказ не надавався для напису. Таким чином, звільнення позивача було проведено без жодної на те правової підстави та із грубим порушенням норм чинного законодавства України.Позивач зауважує, що позовна вимога про поновлення на посаді генерального директора ТОВ Сервіс-Центр є похідною від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу TOB Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року.

Позивач вважає, що строк звернення з позовом до суду пропущений з поважних причин, оскільки вона не отримувала наказу про звільнення та трудової книжки, вживала цілий ряд передбачених процесуальним законодавством заходів з метою захисту порушених прав та інтересів.

Представником відповідача ТОВ Сервіс-Центр направлено до суду відзив, датований 13.11.2018 року (а.с.36-46, 71-81), за змістом якого відповідач позов не визнає, у задоволенні позову про скасування наказу та поновлення на роботі, а також у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду з позовом, просить відмовити. За змістом вказаного відзиву представник ТОВ Сервіс-Центр зазначає наступне. 21.1.2000 рішенням загальних зборів ТОВ Сервіс-Центр позивач була призначена на посаду Генерального директора та на підставі виданого нею наказу №1 від 22.11.2000 року приступила до виконання обов'язків Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр . 28.05.2014 було проведено загальні збори учасників ТОВ Сервіс-Центр , по результатам яких було прийнято рішення про звільнення позивача із займаної посади Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр та призначення на вказану посаду ОСОБА_4 з 01.06.2014 року. Звертає увагу, що вищевказане рішення оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр №37 від 28.05.2014 та було підписане позивачем ОСОБА_1 як учасником та як Генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр , а також як Генеральним директором ТОВ Світ-Сервіс . Відповідач вказує, що позивачем, як Генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр , на підставі Протоколу № 37 від 28.05.2014 року був виданий та підписаний наказ № 1-К від 30.05.2014 року, відповідно до якого сама ж ОСОБА_1 була звільнена з посади Генерального директора з 30.05.2015 року.

Також зазначено, що в 2016 році ОСОБА_1 звернулась до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ Сервіс-Центр про поновлення її на посаді Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр , стягнення з відповідача на її користь заробітної плати та середнього заробітку. Звертає увагу, що вказаний позов був обґрунтований тим, що позивач не складала заяву про звільнення, а наказ № 1-К від 30.05.2014 року про її звільнення не надавався їй на ознайомлення. Відповідач зазначає, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року по справі № 359/4565/16-ц, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2007 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідач стверджує, що встановлені судом фактичні обставини справи в повній мірі спростовують твердження позивача щодо відсутнього у неї волевиявлення на звільнення з посади Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр . Також зазначає, що звільнення Генерального директора ТОВ Сервіс-Центр належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства та відбувається на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр , а також що вищевказане рішення загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр від 28.05.2014 року про звільнення позивача не було визнано недійсним або скасованим в судовому порядку, а тому є чинним та правомірним, а поновлення позивача на роботі є неможливим.

Відповідач стверджує, що позивачем, як Генеральним директором Товариства, був виданий та підписаний наказ № 1-К від 30.05.2014 року про своє звільнення, а, відтак, ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про своє звільнення ще з 30.05.2014 року. Вважає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом про скасування наказу та поновлення на роботі з пропуском встановленого ст. 233 КЗпП України строку.

Відповідач не погоджується з твердженнями позивача та зазначає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.06.2018 року по справі №359/4565/16-ц не містить жодних преюдиціальних обставин відносно підроблення підпису ОСОБА_1 на спірному наказі. Також звертає увагу, що висновок почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року є недопустимим доказом по справі, у зв'язку з чим, не може бути прийнятий судом до уваги. Зокрема, зазначає, що експертиза всупереч закону проведена ТОВ Київська незалежна судово-експертна установа , яке не є державною спеціалізованою установою, та доручена особі, яка не є судовим експертом державної спеціалізованої установи, оскільки відповідно до відомостей Реєстру атестованих судових експертів, що розміщені на сайті Міністерства юстиції України, станом на день проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1, свідоцтво судового експерта ОСОБА_5 було недійсним. Також зазначає, що, з Висновку почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року вбачається, що ОСОБА_5 проводила експертизу підпису ОСОБА_1 у наказі на підставі його електрофотографічної копії, що є порушенням вимог п. 3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, якими передбачається проведення почеркознавчих досліджень за оригіналами документів.

Розгляд даної цивільної справи здійснювався за правилами загального позовного провадження (а.с.32,67-68,70,146-148).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 повністю підтримали позовні вимоги та викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача ТОВ Сервіс-Центр ОСОБА_3 позов не визнав з підстав, наведених у відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач ОСОБА_1 на підставі рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр , оформленого протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр від 21 листопада 2000 року, та наказу ТОВ Сервіс-Центр №1 від 22 листопада 2000 року була призначена на посаду та працювала Генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр , що підтверджується долученими до відзиву письмовими доказами, а також встановлено рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року у справі №39/4565/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31 травня 2017 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року (а.с.82,83,116-120,121-126,127-129).

Як встановлено в ході розгляду вищевказаної цивільної справи №359/4565/16-ц, згідно з протоколом загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр №37 від 28 травня 2014 року, підписаного, зокрема ОСОБА_1 як учасником товариства, та як генеральним директором ТОВ Світ-Сервіс , що є учасником товариства, встановлено, що загальні збори постановили: звільнити з посади Генерального директора Товариства ОСОБА_1 з 31 травня 2014 року; призначити ОСОБА_4 на посаду Генерального директора Товариства з 01 червня 2014 року.

Копія вказаного протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр №37 від 28 травня 2014 року досліджена судом в ході даного судового розгляду (а.с.84). Рішення загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр в судовому порядку не визнано недійсним та не скасовано.

Суд звертає увагу, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року у справі №39/4565/16-ц було встановлено, що позивачем, як генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр був виданий та підписаний наказ №1-К датований 30 травня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 наказано звільнити з посади генерального директора з 30.05.2015 р. за власним бажанням, підстава: протокол №37 від 28.05.2014 року (а.с.116-120). Копія оспорюваного наказу ТОВ Сервіс-центр №1 -к від 30 травня 2014 року досліджена в даному судовому засіданні (а.с.85).

Сторонами визнано, що оригінал наказу наявний на підприємстві та досліджувався в судовому засіданні у вищевказаній цивільній справі №359/4565/16-ц.

Відповідно до п.7 ст.6.3 Статуту ТОВ Сервіс-Центр, затвердженого загальними зборами учасників (протокол №34 від 06.04.2007р.) в перелік питань, які є винятковою компетенцією Загальних зборів входять: призначення та відзив (звільнення) Генерального директора Товариства (а.с.86-102).

Суд звертає увагу, що за змістом рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року у справі №359/4565/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.116-120), суд звертав увагу, що факт підписання протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр №37 від 28 травня 2014 року, а також наказу №1-К від 30 травня 2014 року по ТОВ Сервіс-Центр позивачем не оспорюється, що суперечить доводам позивача, що вона не була ознайомлення з наказом про її звільнення .

Також встановлено, що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року по справі №359/4565/16-ц, яка залишена без змін відповідно до Постанови Апеляційного суду Київської області від 30.08.2018 року, було відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2017 року по справі №359/4565/16-ц за нововиявленими обставинами (а.с.21-23).

За змістом цієї ухвали, суд зазначив, що з висновку почеркознавчої експертизи №2504 від 07 травня 2018 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1, зображений на копії наказу TOB Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року, виконаний не позивачем, а іншою особою із ретельним наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1. (а.с.22).

Суд звертає увагу, що в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено, що копія вказаного наказу була приєднана до матеріалів цивільної справи ще 12 липня 2016 року. Зі змісту судових рішень вбачається цей письмовий доказ досліджувався судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 мали об'єктивну можливість дізнатись та повідомити суд про підроблення підпису позивача в наказі ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року. Тому ця обставина не є нововиявленою в розумінні п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України (а.с.22).

З урахуванням викладеного, даючи оцінку твердженням позивача, про те, що вищевказаною ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року було встановлено преюдиціальний факт, який не підлягає доведенню, а саме: що підпис від імені ОСОБА_1 в оскаржуваному наказі TOB Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року виконаний не позивачем, а іншою особою із ретельним наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що такі доводи позивача та її представника є необґрунтованими та суперечать встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам, а також вимогам ст..82 ЦПК України.

Так, за змістом ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, вищезазначена ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року по справі №359/4565/16-ц не є таким рішенням суду в розумінні ч.4 ст.82 ЦПК України та не встановлює жодних обставин в цивільній справі за позовом ОСОБА_1, окрім встановленого судом факту, що зазначена позивачем обставина - підроблення підпису в наказі ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року не є нововиявленою обставиною, оскільки могла бути відома позивачу. Як безпосередньо зазначено в ухвалі суду: ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 мали об'єктивну можливість дізнатись і повідомити суд про підроблення підпису позивача .

В цьому зв'язку, надаючи оцінку дослідженому Висновку почеркознавчої експертизи підписа від імені ОСОБА_1 в судовій справі Бориспільського суду Київської області №359/4565/16-ц, провадження №2/359/172/2017 від 07.05.2018 №2504 , копія якого долучена позивачем до позовної заяви у даній справі (а.с.14-20), суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 цієї статті жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

За змістом ч.2, 3 цієї статті предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до ч.4 ст.89 ЦПК України висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог ч.6,7 ст.89 ЦПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

Як встановлено дослідженням наданого позивачем Висновку почеркознавчої експертизи (а.с.14-20), він виготовлений в іншій цивільній справі №359/4565/16-ц, провадження №2/359/172/2017, та був приєднаний до матеріалів вказаної цивільної справи, що вбачається зі змісту дослідженої в судовому засіданні вищезазначеної ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 червня 2018 року (а.с.21-26).

У даній цивільній справі, що розглядається судом, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в порядку, визначеному ст.103 ЦПК України сторонами, зокрема, позивачем та її представником, заявлено не було. Наслідки не вчинення таких процесуальних дій судом було роз'яснено сторонам.

Крім того, суд приходить до висновку, що досліджений письмовий доказ, який наданий суду в копії, слід визнати недопустимим доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Як вбачається з висновку почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року почеркознавча експертиза була проведена Київською незалежною судово-експертною установою за заявою ОСОБА_1

Проведення експертизи Київська незалежна судово-експертна установа доручила експерту-криміналісту ОСОБА_5, яка має вищу юридичну освіту, кваліфікацію юриста, експерта-криміналіста з правом проведення криміналістичних видів судових експертиз (підтверджено ЕКК МВС України 06.10.2008, ЕКК КНД1СЕ МЮ України 30.03.2011 року, спеціальності 1.1. - дослідження почерку і підписів, 2.1. дослідження реквізитів документів, 2.3 - дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів).

Так, відповідно до ч.1, ч.2 ст.106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, почеркознавча експертиза с підвидом криміналістичної експертизи.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України Про судову експертизу виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних експертиз.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України Про судову експертизу до державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Водночас, почеркознавча експертиза проведена Товариством з обмеженою відповідальністю Київська незалежна судово-експертна установа , яке не належить до державних спеціалізованих експертних установ, що здійснюють судово-експертну діяльність та не наділено повноваженнями на проведення почеркознавчої експертизи (а.с.130-134).

Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України Про експертизу встановлює, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності (ч. 2 ст. 10 Закону України Про судову експертизу ).

Частина 3 ст. 10 Закону України Про судову експертизу передбачає, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони ... .

Таким чином, почеркознавча експертиза може проводитись виключно працівниками державних спеціалізованих установ, які мають кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності, та інформація про яких внесена до Реєстру атестованих судових експертів.

Згідно з п. 2 Порядку ведення державного реєстру атестованих судових експертів, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.03.2012р. №492/5, реєстр - це офіційна електронна база даних, що ведеться з метою створення інформаційного фонду про осіб, які отримали в порядку, передбаченому Законом України Про судову експертизу , кваліфікацію судового експерта.

Відповідно до відомостей Реєстру атестованих судових експертів, що розміщені на сайті Міністерства юстиції України, станом на день проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_1, свідоцтво судового експерта ОСОБА_5 було недійсним (а.с.135-138).

Крім того, як вбачається з Висновку почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року (а.с.14-20), ОСОБА_5 проводила експертизу підпису ОСОБА_1 у наказі на підставі його електрофотографічної копії, що є порушенням вимог п.3.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, якими передбачається проведення почеркознавчих досліджень за оригіналами документів.

Так, відповідно до п. 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз.

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів (п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень).

Суд також погоджується з висловленими представником відповідача зауваженнями до Висновку почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року, що наведена в ньому інформація, викликає сумніви в об'єктивності та правильності проведених досліджень. А саме, що за текстом об'єктом дослідження є копія наказу, завірена ОСОБА_4, але проілюстровано дослідження копією наказу, яка завірена ОСОБА_3, що в доданому до позовної заяви листі вих.№6474 від 26.06.2018 Щодо технічної помилки у висновку почеркознавчої експертизи №2504 від 07.05.2018 ОСОБА_5 пояснює як припущену технічну помилку в ілюстрації.

Так, в листі зазначено, що досліджуваний графічний матеріал в обох копіях Наказа №1-К від 30.05.2014 ООО Сервис-Центр ідентичний, а тому вказана помилка є технічною та на кінцевий висновок експерта не впливає (а.с.20).

Водночас, така технічна помилка не пояснює наявність у експерта двох об'єктів дослідження. Лист експерта не може бути належним доказом, на підставі якого можливо було б стверджувати що обидві зазначені копії Наказу №1-К від 30.05.2014 ТОВ Сервіс-Центр (мовою оригіналу - ООО Сервис-Центр ), є ідентичними, оскільки експертне дослідження з цього питання не проводилось, а отже не спростовує сумнівів суду щодо об'єктивності та правильності викладеної в досліджуваному судом доказі Висновок почеркознавчої експертизи № 2504 від 07.05.2018 року інформації.

Отже, вищенаведені встановлені судом факти, дають суду підстави дійти до висновку про недопустимість наданого письмового доказу та неможливість його врахування при винесенні рішення у даній справі.

Крім того, встановлені судом вищенаведені фактичні обставини справи свідчать про те, що строк звернення до суду з даним позовом позивачем пропущений без поважних причин.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановлені статтями 228, 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, суд, посилаючись на положення ст.ст.233,234 КЗпП України зазначив, що поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Водночас, таких обставин у даній цивільній справі не встановлено.

Позивачу ОСОБА_1 було відомо про її звільнення з 2014 року, а також про оскаржуваний Наказ ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року, нею підписаний, з дати його видачі. Протилежне позивачем належними, допустимими і достатніми доказами не доведено.

У будь-якому разі, про існування наказу, а також його можливе підроблення, позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2. мали об'єктивну можливість дізнатись та повідомити суд про підроблення підпису позивача в наказі ТОВ Сервіс-Центр №1-К від 30 травня 2014 року в ході розгляд іншої зазначеної сторонами цивільної справи №359/4565/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки зазначений наказ був предметом дослідження, а його копія була приєднана до матеріалів цивільної справи 12 липня 2016 року, і зазначені обставини встановлені вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили.

Наведені обставини, а також встановлений судом факт звернення позивача до суду з даним позовом про скасування оскаржуваного нею наказу про її звільнення та про поновлення на роботі у вересні 2018 року, через більш ніч чотири роки та три місяці після фактичного звільнення, та при наявності рішення суду, яке набрало законної сили за її позовом про поновлення на роботі, свідчать про недобросовісність дій позивача всупереч вимогам ч.3 ст.13 ЦК України, та не дають суду підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають. Інші судові витрати по справі не значаться.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,141,258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр про поновлення строку на звернення до суду з цивільним позовом, визнання незаконним та скасування наказу ТОВ СЕРВІС-ЦЕНТР №1-К від 30 травня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Центр (код ЄДРПОУ 31244298) згідно власного бажання та поновлення на роботі - відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлений 21.01.2019.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів,який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В.Муранова-Лесів