Постанова

від 06.11.2019 по справі 359/7428/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №22ц/824/4690/19 Головуючий у 1 інстанції -Муранова-Лесів І.В.

Унікальний №359/7428/18 Доповідач - Панченко М.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача - Панченка М.М.

суддів - Волошиної В.М., Білич І.М.

при секретарі - Кемському В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Центр про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Центр (далі - ТОВ Сервіс Центр ) і просила ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ №1-К від 30.05.2014 року про звільнення її з роботи з посади генерального директора ТОВ Сервіс Центр та поновити її на роботі на зазначеній посаді.

Зазначала, що відповідно до п.1.1. протоколу зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр №37 від 28.05.2014 року загальними зборами вирішено звільнити її з посади генерального директора цього товариства з 31.05.2014 року на підставі її особистої заяви. Однак, зазначає, що будь-яких загальних зборів товариства цього дня не проводилось, заяви про звільнення її з посади генерального директора за власним бажанням вона не подавала до загальних зборів товариства, а наказ №1-К від 30.05.2014 року про її звільнення з роботи, за її підписом, є сфальсифікованим, оскільки вона його не підписувала.

На підставі цього, просила визнати її звільнення з роботи незаконним та поновити її на посаді генерального директора ТОВ Сервіс-Центр з підстав наявності сфальсифікованого наказу №1-К від 30.05.2014 року про її звільнення з роботи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ТОВ Сервіс Центр зазначала, що 28.05.2014 року проведено загальні збори учасників ТОВ Сервіс Цент , за рішенням яких прийняте рішення про звільнення позивачки із займаної посади генерального директора товариства та призначено на цю посаду з 01.06.2014 року іншу особу. Указане рішення загальних зборів оформлене протоколом №37 від 28.05.2014 року та підписане самою позивачкою, як учасником товариства, та як Генеральним директором ТОВ Сервіс Центр . На підставці цього протоколу №37 позивачкою, як генеральним директором ТОВ Сервіс Центр виданий та підписаний спірний наказ №1-К від 30.05.2014 року, відповідно до якого, ОСОБА_1 звільнена з роботи.

Вважав, що будь-яких порушень у звільненні позивачки з роботи з боку товариства не допущено /а.с.36-46, 71-81/.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року у позові відмовлено по суті спору, а також за відсутності підстав поновлення місячного строку, передбаченого ст.233 КЗпП для звернення до суду з вимогами про поновлення на роботі /а.с.151-160/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року, як ухвалене з порушенням вимог матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позову/а.с.162-172/.

Скаржниця зазначила, що наказ №1-К від 30.05.2014 року, вона не виносила і не підписувала, а тому про його існування їй не було відомо.

Крім того, послалась на те, що судом неправильно застосовано ст.ст.233,234 КЗпП, на підставі яких відмовлено у задоволенні позову, оскільки ні наказу про звільнення її з роботи, ні трудової книжки вона не отримувала.

Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , у відповідності з рішенням загальних зборів учасників ТОВ Сервіс-Центр від 21.11.2000 року призначена на посаду генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

А, відповідно до наказу №1 від 22.11.2000 року, винесеного самою позивачкою, вона з 22.11.2000 року приступила до виконання своїх обов`язків генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

Указані обставини не заперечувались учасниками процесу.

У відповідності з рішенням загальних збрів учасників ТОВ Сервіс-Центр , протокол №37 від 28.05.2014 року, позивачку було звільнено з займаної посади з 31.05.2014 року генерального директора ТОВ Сервіс-Центр та призначено на цю посаду ОСОБА_2 з 01.06.2014 року/а.с.84/.

На час проведення указаних загальних зборів учасниками товариства ТОВ Сервіс-Центр були: ОСОБА_3 , розмір частки якого у статутному капіталі товариства складає 26,85%, ОСОБА_4 , з часткою 26,85%, ОСОБА_1 , яка володіє частковою у статутному капіталі товариства 14,1% і яка представляє також юридичну особу ТОВ Світ-Сервіс , яка також є учасником ТОВ Сервіс-Центр з часткою у статутному капіталі 32,2%.

Відповідно до указаного рішення загальних зборів ТОВ Сервіс-Центр звільнення позивачки з посади генерального директора ухвалене у відповідності з заявою самої позивачки ОСОБА_1 . Протокол №37 від 28.05.2014 року підписаний всіма учасниками товариства ТОВ Сервіс-Центр .

В ході розгляду справи позивачкою надано суду копію Наказу №1-К від 30.05.2014 року про звільнення її з роботи, підписаного від імені позивачки, як генеральним директором ТОВ Сервіс-Центр .

Наполягаючи на тому, що вона цей наказ не підписувала, і, враховуючи це як підставу незаконного звільнення, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом, наполягаючи на поновленні її на посаді генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

В ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції було призначено почеркознавчу експертизу на предмет встановлення ким виконаний підпис від імені позивачки на Наказі №1-к від 30.05.2014 року про звільнення її з роботи.

Відповідно до експертного висновку за №16967-16969/19-32 від 18.07.2019 року, виконаного КНДІСЕ підпис від імені ОСОБА_1 у Наказі №1-К від 30.05.2014 року у рядку Генеральний директор ОСОБА_1 від імені Генерального директора ОСОБА_1 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою /т.2 а.с.4-9/.

Оскільки представник відповідача ТОВ Сервіс-Центр указаний експертний висновок не оскаржив і не спростував, колегія суддів вважає, що спірний наказ про звільнення позивачки з роботи, є фіктивним і не відповідає дійсності.

Однак, на думку суду, указана обставина не є підставою для задоволення позову про поновлення позивачки на посаді генерального директора ТОВ Сервіс-Центр , оскільки, в даному випадку підставою звільнення позички з роботи є рішення загальних зборів ТОВ Сервіс-Центр від 28.05.2014 року, оформленого протоколом №37, а відсутність наказу про звільнення позивачки з роботи, який фактично дублює рішення загальних зборів, є похідною підставою, яка не впливає на правомірність рішення загальних зборів про звільнення позивачки з роботи.

Так, відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку припинення повноважень посадової особи.

При цьому, повноваження позивачки, як посадової особи ТОВ Сервіс-Центр були припинені відповідно до рішення загальних зборів від 28.05.2014 року про звільнення її з посади генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

Указана правова позиція відповідає роз`ясненням Верховного Суду, викладеним у постанові по справі №724/140/16-ц від 11.07.2018 року.

Позивачка, будучи присутньою на загальних зборах ТОВ Сервіс-Центр від 28.05.2014 року, і, відповідно, володіючи інформацією щодо її звільнення з посади генерального директора, як генеральний директор ТОВ Сервіс-Центр , сама мала можливість і повноваження видати наказ про її звільнення з посади (на зразок того, як вона винесла наказ про призначення її на цю посаду) і зобов`язати відповідного працівника (або сама) заповнити її Трудову книжку, внісши запис про звільнення її з роботи згідно рішення загальних зборів товариства, оскільки в силу Інструкції про ведення трудових книжок працівників на підприємствах, за зберігання, ведення і заповнення трудових книжок відповідає керівник підприємства/т.1 а.с.84/.

Суд враховує також, що загальні збори товариства, на яких вирішене питання про звільнення позивачки з роботи, могли доручити будь-якому працівнику товариства підписати наказ про звільнення позивачки та видати їй належним чином заповнену трудову книжку. Однак указана функція чинним законодавством не покладена в обов`язок загальних зборів ТОВ.

Судом також встановлено, що за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Сервіс-Центр про визнання незаконними рішення загальних зборів ТОВ Сервіс-Центр від 28.05.2014 року про звільнення позивачки з посади генерального директора ТОВ Сервіс-Центр , рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.05.2017 року, ОСОБА_1 було відмовлено. Указані судові рішення набрали чинності /а.с.116-120, 121-126, 127-129/.

Незважаючи на те, що позивачка у цьому провадженні вимагає поновлення її на роботі з підстав незаконності Наказу №1-К від 30.05.2014 року, який, як встановлено судом, є незаконним, між тим, суд не вбачає підстав для поновлення позивачки на роботі, оскільки, як зазначено судом вище, цей спірний наказ є похідним від рішення загальних зборів від 28.05.2014 року (протокол №37), на яких прийнято рішення про звільнення позивачки з посади генерального директора ТОВ Сервіс-Центр .

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає правомірним посилання суду першої інстанції, як на відмову у позові по суті спору та за пропуском строку звернення позивачки до суду з вимогою про поновлення на роботі, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції: відмовляючи у позові по суті спору, суд виходив з відсутності для цього правових підстав, незалежно від того, що наказ про її звільнення з роботи (як правова підстава, на яку послалась позивачка у цьому провадженні) є незаконним; а, відмовляючи позивачці за пропуском місячного строку для звернення до суду з вимогою про поновлення на роботі, суд виходить з підстав, на які посилалась позивачка у позові, тобто, на недійсність наказу про її звільнення з роботи.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Отже, як встановлено судом, позивачці було відомо про звільнення її роботи з 28.05.2014 року, тобто, з часу ухвалення цього рішення загальними зборами товариства Сервіс-Центр , і цей факт преюдиційно встановлений рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року, за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними загальних зборів ТОВ Сервіс-Центр від 28.05.2014 року та поновлення її на роботі, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 31.05.2017 року та Ухвалою ВССУ від 06.11.2017 року.

У разі пропуску передбачених ст.233 КЗпП строків звернення до суду за вирішенням трудового спору суд, відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів з`ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє у позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує його по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє у позові саме з цих підстав, не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка, знаючи про рішення загальних зборів про її звільнення з роботи з дня ухвалення цього рішення - 28.05.2014 року, тим не менш, звернулась до суду з цим позовом лише у вересні 2018 року і, при цьому, не навела поважності причин пропуску нею місячного строку звернення до суду з позовом про поновлення на роботі з підстав незаконності спірного Наказу №1-К від 30.05.2014 року, а тому суд першої інстанції обгрунтовано мотивував причини пропуску позивачкою строку передбаченого ст. 233 КЗпП як неповажні, оскільки з матеріалів справи будь-яких перешкод для своєчасного звернення до сулу для вирішення спору з боку позивачки не виявлено.

Доводи апеляційної скарги є необгрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку що рішення суду першої інстанції постановлене на повно встановлених обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді