Постанова

від 16.01.2019 по справі 760/15582/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/15582/18

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/151/2019

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Рубан С.М.,

при секретарі Юрчуку С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Весільна зала , про стягнення безпідставно набутого майна,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Оксюти Т.Г., -

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року у задоволенні названого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлені належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли договірні правовідносини, а тому кошти не можуть бути витребувані у відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому суд першої інстанції у мотивувальній частині свого рішення зазначив, що належним відповідачем у справі є ТОВ Весільна зала .

З останніми твердженнями колегія суддів погодитись не може.

Із змісту пред'явленого позову вбачається, що його предметом є стягнення безпідставно набутих коштів, а як підставу заявлених позовних вимог позивач зазначила статтю 1212 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказала, що у березні 2018 року вона звернуласьдо ОСОБА_2, яка є директором ТОВ Весільна зала за допомогою в організації проведення власного весілля.

28 березня 2018 року у ресторані Прага в м. Києві відбулась зустріч між нею та ОСОБА_2 для погодження умов організації весілля. Того ж дня позивач сплатила ОСОБА_2 1 000 дол. США., а 29 березня 2018 року ОСОБА_2 були сплачені кошти в розмірі 7 500 дол. США.

Однак в подальшому між сторонами виникли розбіжності щодо вартості послуг, що призвело до скасування усіх домовленостей.

У зв'язку із цим просила стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов 'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов 'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Дана норма закону регулює випадки, коли майно набувається без достатньої правової підстави.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено , що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідноч. 1, ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

З наданих сторонами пояснень, наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини з приводу надання послуг в організації весілля, на підставі усної домовленості.

На виконання цих правовідносин ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти, а остання зобов'язувалась надати послуги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, та дійшов обґрунтованого висновку, що у сторін виникли договірні правовідносини, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 ЦК України є необґрунтованими, оскільки ці норми права не застосовуються до договірних правовідносин.

Утім, крім зазначених висновків, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення зробив також висновок, що належним відповідачем у даній справі є товариство з обмеженою відповідальністю Весільна зала .

Колегія суддів не може погодитись з цим, оскільки в такому випадку, суд мав би відмовити в позові не через його необґрунтованість, а у зв'язку із пред'явленням позову до неналежного відповідача, оскільки зазначені підстави для відмови в позові є взаємовиключними.

Позивач пред'явила позов про стягнення безпідставно набутих коштів.

Відповідачем у справі позивач визначила ОСОБА_2 , яка є директором ТОВ Весільна зала .

Товариство з обмеженою відповідальністю Весільна зала приймає участь в справі як третя особа.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 зазначила, що передала кошти ОСОБА_2, з метою надання останньою послуг в організації весілля, а ОСОБА_2 отримала ці кошти.

В позові ОСОБА_1 вказує, що оскільки ОСОБА_2 отримала кошти, то саме вона має повернути безпідставно набуті кошти.

Позовних вимог ОСОБА_1 до товариства не заявляла.

З огляду на це, підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення висновок суду, що належним відповідачем є товариство з обмеженою відповідальністю Весільна зала .

Доводи апеляційної скарги про те, що сторони не укладали будь-яких письмових договорів, і не дійшли згоди щодо усіх істотних умов, колегія суддів не приймає, оскільки судом встановлено, на підставі правильно оцінених доказів, що позивач сплатила, а відповідач отримала грошові кошти з метою надання послуг в організації весілля, а тому правовідносини, які виникли між сторонами носять договірний характер.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір доручення від 25.03.2018 року має фіктивний характер; послуги відповідач позивачу не надала; неправомірно були залучені субпідрядники для виконання договору про надання послуг; відсутній договір, який би надавав право виконавцю послуг покладати обов'язок виконання договору на ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7; матеріали справи не містять доказів, що вказані особи отримали грошові кошти від відповідача, тощо, колегія суддів оцінює критично, оскільки встановлення вказаних фактичних обставин, з'ясування ступеню виконання договірних зобов'язань кожною із сторін, надання оцінки таким доказам, знаходиться поза межами даного судового розгляду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 28 вересня 2018 року постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 вересня 2018 року залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду, що належним відповідачем є товариство з обмеженою відповідальністю Весільна зала .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2019 року.

Головуючий Є.В. Болотов

Судді: О.Ф. Лапчевська

С.М.Рубан