Рішення

від 16.01.2019 по справі 909/829/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/829/18 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури,

вул.Гаркуші, 9, м.Івано-Франківськ, 76000, в інтересах держави в особі

Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради,

вул. Дністровська, 28, м.Івано-Франківськ,76015;

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд",

вул. Молодіжна, 52а/16, м.Івано-Франківськ,76018;

про стягнення 554 045,02грн, з яких: 510 353,20грн - основний борг, 38 154,84грн - пеня, 5 536,98грн - 3% річних,

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області, (посвідчення №036307 від 12.11.2015);

від позивача: ОСОБА_3 - головний спеціаліст відділу, (довіреність №12/01-20/14в від 03.01.2019);

від відповідача: ОСОБА_4 - адвокат, (довіреність б/н від 30.10.2018; посвідчення №674 від 19.12.2008);

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_5 - представник, (довіреність б/н від 02.01.2019).

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд" 579 481,59грн, з яких: 510 353,20грн - основний борг, 63 591,41грн - пеня, 5 536,98грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Іванно-Франківської області від 28.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» від 09.12.2010, «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.11.2018 прийнято до розгляду заяву прокурора про зменшення розміру позовних вимог №67-3244вих18 від 13.11.2018, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову - 554 045,02грн, з яких: 510 353,20грн - основний борг, 38 154,84грн - пеня, 5 536,98грн - 3% річних.

В судовому засіданні 20.12.2018 оголошувалась перерва до 16.01.2019.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги вказуючи при цьому на:

- укладення між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд" договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018 у відповідності до якого відповідач, що здійснює будівництво торгово-офісного будинку на вул.Надрічній 1, взяв на себе обов"язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська шляхом сплати пайового внеску;

- невиконання відповідачем пункту 3.3. договору, яким обумовлено порядок сплатити 20% попереднього розміру пайового внеску - 510 353,20грн протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору;

- звернення Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до ТОВ "Маланд" з вимогою №226/16.5-15/18в від 05.06.2018 про сплату попереднього розміру пайового внеску в сумі 510 353,20грн, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- пункт 5.1. договору, на підставі якого за прострочення виконання грошового зобов"язання відповідачу нараховано 38 154,84грн - пені, 5 536,98грн - 3% річних.

Прокурор звертає увагу суду на те, що несплата відповідачем суми пайового внеску призводить до ненадходження до міського бюджету коштів в сумі 510 353,20грн та ускладнює фінансування програм та заходів направлених на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська, що в свою чергу суттєво порушує інтереси органів місцевого самоврядування в т. ч. завдає значну шкоду державі. У зв"язку з чим прокурор, вказуючи на бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, що полягає у невжитті заходів щодо виконання ТОВ "Маланд" умов договору №27 від 15.03.2018, просить суд захистити інтереси держави шляхом стягнення з відповідача в судовому порядку 554 045,02грн, з яких: 510 353,20грн - пайовий внесок, 38 154,84грн - пеня, 5 536,98грн - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовує приписами статей 6, 7, 13, 131 1 , 143 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 1, 2, 19 Закону України "Про основи містобудування", статей 11, 525, 526, 530, 610, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 173, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

Представники позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судовому засіданні в повному обсязі підтримали доводи викладені прокурором у позовній заяві. Просять суд задоволити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, свої заперечення виклав у відзиві на позов вх.№17521/18 від 09.11.2018. Вважає, що прокурор належним чином не обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у даному спорі, як і не зазначив органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в т.ч. не навів причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб"єктом -Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Зазначає, що розрахунок величини пайової участі зазначений у договорі про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018 суперечить вимогам законодавства, оскільки здійснений з врахуванням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об"єкту будівництва в Івано-Франківській області * на площу об"єкта будівництва * 7% в той час, як пунктом 6.2.1. Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого 18.10.2013 рішенням 38 сесії Івано-Франківської міської ради чітко встановлено розмір пайової участі - 7% вартості будівництва об"єкта містобудування для нежитлових будівель і споруд. Крім того вказує, що відповідача не було повідомлено про момент реєстрації Фінансовим управлінням договору №27 від 15.03.2018, що є необхідним для настання обов"язку зі сплати пайового внеску в т.ч. і встановлення початку періоду прострочення виконання грошового зобов"язання для нарахування пені, 3% річних. Звертає увагу суду, що ТОВ "Маланд" 22.10.2018 звернулось до Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з заявою про укладення остаточного договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста із врахуванням проведеної ДП "Укрдержбудекспертиза" експертної оцінки щодо розгляду кошторисної частини проектної документації складеної на основі робочого проекту у відповідності до якої загальна кошторисна вартість об"єкта будівництва станом на 14.08.2018 складає 20 147,374 тис. грн, проте відповіді про результати розгляду вказаної заяви ТОВ "Маланд" не отримано. За таких обставин, на думку відповідача, заявлений прокурором позов є передчасним, оскільки між сторонами договору №27 від 15.03.2018 триває процедура щодо визначення остаточної суми пайової участі, відповідно і 20% попереднього розміру пайового внеску, котрі відповідач зобов"язується оплати на протязі 30-ти днів з моменту реєстрації нового договору. Просить суд відмовити в позові.

Водночас представник відповідача подав суду клопотання вх№19892/18 від 19.12.2018 про зупинення провадження у справі, після закриття ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2018 підготовчого засідання. Клопотання мотивоване тим, що ТОВ "Маланд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про внесення змін до пунктів 3.1. - 3.3. договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018, які стосуються розміру пайової участі, а ухвалою від 18.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №909/1088/18. У зв"язку з чим представник відповідача вказує на об"єктивну неможливість розгляду даної справи, оскільки питання внесення змін до договору №27 від 15.03.2018 щодо визначення остаточної вартості розміру пайової участі і відповідно 20% попереднього розміру пайового внеску відноситься саме до компетенції Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/1088/18. Просить суд зупинити провадження у справі №909/829/18 до набрання законної сили рішенням у справі №909/1088/18 на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

Приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України обумовлено обов"язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Імперативною частиною 3 статті 195 Господарського процесуального кодексу України регламентовано випадки зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті: смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі (пункти 1-3 частини 1 статті 227, пункт 1 частини 1 статті 228 цього Кодексу). Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2018, у зв"язку з вирішенням всіх питань визначених частиною 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, в т. ч. відсутністю клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (даний спір перебуває у провадженні суду з 28.09.2018) підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті. Обставини наведені відповідачем для зупинення провадження у справі на стадії її розгляду по суті є іншими ніж передбачені пунктами 1-3 частини 1 статті 227, пунктом 1 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, а тому у суду відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, і як наслідок судом відмовлено в задоволенні клопотання вх№19892/18 від 19.12.2018, що зафіксовано у протоколі судового засідання від 20.12.2018.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників справи присутніх в судовому засіданні, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи вказують на те, що рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №1026 від 24.11.2017 надано ОСОБА_1 з обмеженою діяльністю "Маланд" містобудівні умови та обмеження для проектування об"єкту будівництва - торгово-офісного будинку на вул.Надрічній 1 у м.Івано-Франківську. Зобов"язано замовника будівництва розробити проектну документацію та затвердити її в установленому порядку. Укласти з Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (а.с. 32, 33).

На підставі заяви ТОВ "Маланд" від 16.01.2018 (а.с.84) між Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради (виконком/сторона 1/позивач), Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (фінансове управління/сторона 2/ третя особа) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд" (замовник/сторона 3/ відповідач) укладено договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018.

За цим договором замовник, що здійснює будівництво торгово-офісного будинку на вул.Надрічній 1, в порядку та на умовах визначених договором, взяв на себе обов"язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська (пункт 1.1. договору).

Згідно пункту 3.1. договору розрахунок попереднього розміру пайового внеску здійснено відповідно до додатку №1 до договору. Попередній розмір пайового внеску складає 2 551 766,00грн.

Замовник зобов"язався сплатити 20% попереднього розміру пайового внеску в сумі 510 353,20грн протягом 30-ти робочих днів з моменту реєстрації договору (пункт 3.3. договору).

Договір набув чинності з моменту його реєстрації та діє до повного його виконання (пункт 4.1 договору).

Фінансовим управлінням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, рекомендованою кореспонденцією 12.06.2018 направлено на юридичну адресу ТОВ "Маланд" вимогу №226/16.5-15/18в від 05.06.2018 про сплату попереднього розміру пайового внеску в сумі 510 353,20грн (а.с.30,31). Однак доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Предметом судового розгляду є вимога прокурора в інтересах держави в особі позивача про стягнення з відповідача в судовому порядку неоплаченого попереднього розміру пайового внеску - 510 353,20грн, а також застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов'язання, обумовлених пунктом 5.1. договору у вигляді пені в сумі 38 154,84грн та 3% річних в розмірі 5 536,98грн.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

В силу частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (частина 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Рішенням 38 сесії Івано-Франківської міської ради 18.10.2013 затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

У відповідності до пункту 1.2. Положення замовники будівництва залучаються до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виключно на підставі укладених з виконавчим комітетом та фінансовим управлінням договорів про пайову участь.

Пунктами 4.4., 4.5. Положення обумовлено, що договір про пайову участь укладається на підставі звернення замовника будівництва на ім'я першого заступника міського голови та вихідних даних на проектування об'єктів містобудування (технічних умов та містобудівних умов і обмежень). До звернення додаються документи визначені пунктами 4.5.1. - 4.5.13. Положення.

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста укладається між виконавчим комітетом міської ради в особі першого заступника міського голови, фінансового управління виконавчого комітету міської ради в особі начальника та замовником будівництва, який скріплюється печатками трьох сторін (пункт 7.2. Положення).

Згідно з пунктами 7.5.,7.6. Положення після отримання проекту договору (2 примірники) замовник забезпечує їх підписання протягом 2-ох робочих днів, після чого примірники повертаються виконавцю. Договір візується виконавцем, підписується першим заступником міського голови, начальником фінансового управління та скріплюється печаткою протягом 3-х робочих днів з дати отримання договору виконавцем.

В силу пункту 7.8. Положення договір набирає чинності з дня реєстрації у фінансовому управлінні.

Як вбачається з журналу реєстрації договорів та довідок звільнення по фонду соціально - економічного розвитку та інженерно-транспортної інфраструктури міста (оригіналу - оглянутого в судовому засіданні), прошитого, пронумерованого та скріпленого печаткою начальника фінансового управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (а.с.34-37), 15.03.2018 фінансовим управлінням проведено реєстрацію договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста за №27 (а.с.29-30). Пунктом 7.8. Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не визначено іншого порядку реєстрації договору фінансовим управлінням ніж у журналі реєстрації договорів, і за переконанням суду такий порядок не суперечить чинному законодавству. Підписаний, скріплений печатками сторін та зареєстрований фінансовим управлінням примірник договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018 отримано замовником у Центрі надання адміністративних послуг м.Івано-Франківська (не заперечується представником відповідача в судовому засіданні). Одночасно у відповідь відповідачу на твердження про неповідомлення ТОВ "Маланд" про реєстрацію договору суд зауважує, що ні умовами вищевказаного Положення, ні вимогами Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" чи іншим нормативно-правовим актом України не передбачено обов"язку виконавчого комітету міської ради чи фінансового управління повідомляти замовника про момент реєстрації договору.

Як вказує пункт 7.4. Положення істотними умовами договору є розмір пайової участі, строк і графік сплати коштів пайової участі, відповідальність сторін. Невід'ємною частиною Договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.

В залежності від етапу укладення договору розрахунок пайового внеску може бути: попередній - при отриманні технічних умов на приєднання об'єкта будівництва до централізованих систем водопостачання, водовідведення та теплопостачання та містобудівних умов та обмежень; остаточний - при введенні об'єкта в експлуатацію (за умови, якщо був зроблений попередній розрахунок); єдиний - при введенні об'єкта в експлуатацію (пункт 5.1. Положення).

У відповідності до пункту 2.10. Положення вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, яка визначається множенням показника опосередкованої вартості спорудження 1 м. кв. житла/нежитлових будівель та споруд (без урахування ПДВ), що діє на момент складання проекту договору на загальну площу, та доведена Мінрегіонбудом, або визначається на основі нормативів для одиниці створеної потужності, затверджених рішенням міської ради. Вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту. Загальна кошторисна вартість будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування - величина, визначена згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо - та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій та повинна мати висновок ДП "Укрдержбудекспертизи", або його філій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (частина 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Звертаючись з заявою про укладення договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 16.01.2018 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд" подано копії установчих документів, документів на земельну ділянку, містобудівних умов і обмежень, технологічні показники будівництва (а.с.84). Загальна кошторисна вартість об"єкта будівництва та висновок ДП "Укрдержбудекспертизи" серед переліку документів - відсутні.

Додатком №1 до договору - розрахунком розміру пайової участі об"єкта будівництва торгово-офісного будинку на вул.Надрічній 1 визначено показник опосередкованої вартості спорудження 1 м.кв. об"єкту будівництва в Івано-Франківській області - 8 065,00грн без ПДВ, площу об"єкта будівництва - 4 520,00кв.м., відсоток передбачений пунктом 6.2.1 Положення - 7, попередній розмір пайової участі 2 551 766,00грн. Вказаний розрахунок здійснено у відповідності до вимог пункту 2.10. Положення та частини 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Посилання відповідача на те, що розрахунок величини пайової участі зазначений у договорі суперечить вимогам законодавства не заслуговують на увагу, оскільки саме неподання замовником на момент укладення договору №27 від 15.03.2018 загальної кошторисної вартості об"єкта будівництва та висновку ДП "Укрдержбудекспертизи" унеможливило визначення розміру пайового внеску на підставі пункту 6.2.1. Положення, який вказує на те, що вартість будівництва об'єкта містобудування не може бути нижчою за загальну кошторисну вартість будівництва об'єкту та складає 7 відсотків вартості будівництва об'єкта містобудування - для нежитлових будівель та споруд.

Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.

В силу приписів статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста №27 від 15.03.2018 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 Цивільного кодексу України, стаття 173 Господарського кодексу України).

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Нормою частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що відповідач не виконав взяте на себе зобов"язання встановлене договором та законом, то вимога про стягнення з відповідача в судовому порядку попереднього розміру пайового внеску в сумі 510 353,20грн підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.1. договору сторони обумовили, що при простроченні платежу, визначеного пунктами 3.3., 3.5. договору, замовник сплачує до міського бюджету суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми та пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен прострочений день.

Судом визнається правомірним нарахування відповідачу за невиконання грошового зобов"язання 38 154,84грн - пені, 5 536,98грн - 3% річних, за період вказаний у розрахунку (а.с.91), який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Слід сказати, що згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

В силу пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так у справі "Менчинська проти Російської Федерації" рішення від 15.01.2009, Європейський Суд висловив позицію стосовного того, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України обумовлюють обов"язкову наявність спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти в судовому порядку інтереси держави лише у двох випадках: - якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; - у разі відсутності такого органу. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. При цьому випадками за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) № 3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким чином "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави" особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до пункту 4-1 частини 1 статті 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету, яким згідно з пунктом 19 частини 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визнаються доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку та зміцнення матеріально-фінансової бази.

Обов'язок замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі встановлено статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

При цьому згідно з пунктом 11.1. Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, затвердженого 18.10.2013 рішенням 38 сесії Івано-Франківської міської ради, контроль за своєчасністю нарахування (розрахунку), внесення в реєстр договорів, та сплати пайових внесків здійснює виконавець (фінансове управління), а відповідно до пункту 8.6. Положення при невиконанні умов договору виконавчий комітет та/або фінансове управління має право звертатися в судові органи про стягнення коштів з боржників.

Отже в даному випадку органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради та/або Фінансове управління виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Проте, як доведено прокурором перед судом та вбачається з фактичних обставин справи в наявності бездіяльність Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яка полягає у тривалому невжитті будь-яких заходів спрямованих на виконання відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати пайового внеску в сумі 510 353,20грн, а також має місце неналежне здійснення Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради захисту інтересів держави щодо надходження до державного бюджету пайового внеску в розмірі 510 353,20грн (фінансове управління обмежилось направленням однієї вимоги від 05.06.2018 про сплату пайового внеску, яка залишена відповідачем поза увагою).

За таких обставин, за переконанням суду, в даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з даним позовом - необхідність захисту порушених інтересів держави, що полягають у ненадходженні до міського бюджету коштів в сумі 510 353,20грн та призводять до недофінансування видатків на спорудження об"єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська, які становлять значний суспільний інтерес; доведено перед судом нездійснення Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та неналежне здійснення Фінансовим управлінням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - суб"єктів владних повноважень до компетенції яких віднесені повноваження на звернення до суду позовом про стягнення з боржника пайового внеску; вірно визначено орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження - Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради; повідомлено Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради про необхідність звернення до суду з даним позовом (а.с.38) на підставі частини 4 статті 23 Закон України "Про прокуратуру", а отже твердження відповідача про неналежне обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави у даному спорі - визнаються судом помилковими.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1,2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Прокурором доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та спростовуються вищевикладеним.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення з відповідача 554 045,02грн, з яких: 510 353,20грн - основний борг, 38 154,84грн - пеня, 5 536,98грн - 3% річних - правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129 1 ,131 1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 71 Бюджетного кодексу України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", статтями 11, 509, 525, 530, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд" про стягнення 554 045,02грн - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд", вул. Молодіжна, 52а/16, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 41177259) на користь Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ, 76000 (одержувач платежу: місцевий бюджет м.Івано-Франківськ, 24170000, код 37952250, розрахунковий рахунок 31517921009002, МФО 899998, УК в м.Івано-Франківську, призначення платежу: на інженерно-транспортну та соціальну інфраструктуру міста) 510 353,20грн (п"ятсот десять тисяч триста п"ятдесят три грн 20коп.) - заборгованості, 38 154,84 грн (тридцять вісім тисяч сто п"ятдесят чотири грн 84коп.) - пені, 5 536,98грн (п"ять тисяч п"ятсот тридцять шість грн 98 коп.) - 3% річних.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Маланд", вул. Молодіжна, 52а/16, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 41177259) на користь прокуратури Івано-Франківської області, вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, 76018 (р/р 35215084003924, ДКС України м.Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483) 8 310,67грн (вісім тисяч триста десять грн 67 коп.) - судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 23.01.2019

Суддя С.Кобецька