ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2 УХВАЛА м. Київ 23.01.2019Справа № 910/17128/18 Суддя Господарського суду міста Києва Гулевець О.В., розглянувши позовну заяву 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 26, ідентифікаційний код 30574719) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" (02094, м. Київ, вулиця МАГНІТОГОРСЬКА, будинок 1, ідентифікаційний код 24918352) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01133, м. Київ, БУЛЬВАР ЛЕСІ УКРАЇНКИ, будинок 34, офіс 212, ідентифікаційний код 40658146) 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" (02094, м. Київ, вулиця ВІСКОЗНА, будинок 3, ідентифікаційний код 41747252) про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочину ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Полірем" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" в якому просять визнати недійсними договір про відступлення прав вимоги №44 від 25.06.2018, договір відступлення прав за договором застави від 25.06.2018, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" з дати укладення оскаржуваних договорів та застосування наслідків недійсності правочину. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 вище вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали. Судом зазначено, що позивач не виконав вимоги п. 2, п. 4, п. 5 ч. 3 ст. 162, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до позову не додано опису вкладення у цінний лист про направлення відповідачу позовної заяви з доданими до неї документами. На виконання вимог ухвали позивачами подані письмові пояснення про усунення недоліків позовної заяви. Дослідивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позивачами не усунені вказані судом недоліки позовної заяви щодо відповідності позовної заяви вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України до позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них. В ухвалі про залишення позову без руху судом зазначено, що позивачі, заявляючи вимогу про застосування наслідків недійсності правочину не вказали саме якого правочину належить застосувати наслідки недійсності та які конкретно наслідки недійсності підлягають застосуванню. Для усунення вказаного недоліку, суд зазначив, що для усунення зазначеного недоліку позовної заяви позивачам необхідно надати до суду пояснення, уточнення заявлених вимог у частині вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. В той же час, у поясненнях наданих на підтвердження усунення вказаного недоліку, позивачами зазначено за змістом прохальної частині позовних вимог мається на увазі застосування судом за наслідками розгляду позовної заяви про визнання недійсними договору відступлення прав вимоги № 44 від 25.06.2018, договору відступлення прав за договором застави від 25.06.2018, укладених між відповідачем 1 - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форіїп" та відповідачем 2 – Товариством з обмеженою відповідальністю "Теремплюс" імперативної норми - ч. 1, ст.216 ЦК України для сторін оскаржуваних договорів. Правові наслідки недійсності договору передбачені статтею 216 ЦК України. Згідно із ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Частиною 3 статті 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Отже, загальним правовим наслідком недійсності правочину (ст. 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним. Разом з тим, згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. З огляду на зазначені приписи ст. ст. 15, 16 ЦК України, а також положення ст. ст. 1, 2 - 4, 14, 215, 216 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб. При цьому, вирішуючи спір, суд окрім того, що має надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, повинен також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Позов – це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Підстава позову – це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Предмет позову – це певна матеріально – правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Приписами частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд зазначає, що визначений позивачами предмет позову в повній мірі має забезпечувати захист їх порушеного права. Предмет позову співвідноситься з способами захисту прав, має певний зміст, та є певною матеріально-правовою вимогою, з приводу якої суду належить постановити рішення. Отже, в силу положень ст. 216 ЦК України наслідками недійсності договору можуть бути зокрема, повернення майна, переданого за правочином, повернення коштів, сплачених за правочином, тощо. Водночас, саме позивач має обрати конкретний спосіб захисту права згідно вимоги про застосування наслідків недійсності правочину. Таким чином, заявляючи про застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів позивачі мали обирати конкретний спосіб захисту та зазначити, які дії кожна із сторін має вчинити в залежності від правової природи оспорюваних правочинів. Суд не може самостійно обирати замість позивачів спосіб захисту згідно вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів. Обов'язок обрати певний спосіб захисту, у відповідності до наведених норм, покладається на позивачів. Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням норм процесуального законодавства, може визначити ефективний спосіб захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду з огляду на обраний позивачем конкретний спосіб захисту відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи. З огляду на вище викладене, оскільки позивачами не було обрано способу захисту їх порушених прав, не зазначено які саме наслідки недійсності правочинів слід застосувати, то за висновками суду позивачами не усунені вказані судом недоліки позовної заяви щодо відповідності позовної заяви вимогам п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полірем" підлягає поверненню. Суд звертає увагу позивачів, що згідно із ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків. Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Повернути без розгляду позовну заяву вих. №01-018/12/18 від 18.12.2018 та додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Полірем-Центр" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Полірем". Додаток: позовна заява вих. №01-018/12/18 від 18.12.2018 з доданими до неї документами. Ухвала набрала законної сили 23.01.2019 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Суддя О.В. Гулевець
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.01.2019 |
Оприлюднено | 24.01.2019 |
Номер документу | 79338806 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гулевець О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні