Рішення

від 15.01.2019 по справі 912/2956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 рокуСправа № 912/2956/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Скопець В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2956/18

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агровектор-2017",

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології",

про стягнення 66 539,18 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 адвокат, ордер серія АА №017516 від 10.12.18 (в режимі відеоконференції);

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агровектор-2017" (надалі - ТОВ "Агровектор-2017") до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (надалі - ТОВ "Техніка і технології") про стягнення 66 539,18 грн, з яких: 60000,00 грн основного боргу та 6539,18 грн пені. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу ТТ-09000265 від 23.05.2018 в частині поставки товару і, як наслідок, неповернення у повному обсязі сплаченої попередньої оплати. Підставами позову зазначено статті 11, 509, 526, 549, 599, 651, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України та статті 174, 206, 222 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 16.11.2018 господарський суд відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 11:00 10.12.2018.

Ухвалою від 23.11.2018 господарський суд задовольнив клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.

10.12.2018 електронною поштою без електронно-цифрового підпису, а 11.12.2018 засобами поштового зв'язку від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так відповідач наголошує, що в Договорі та Специфікації до нього сторони не узгодили строк поставки товару і тому відповідач не порушив такого строку. У зв'язку з вказаним відповідач вважає і безпідставне нарахування пені. Щодо розміру судових витрат, то відповідач вважає, що витрати з надання послуг по вивченню документів та складання проекту повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу, а також по складанню претензії про стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу не можна назвати неминучими та таким, що можна віднести до судових витрат.

У судовому засіданні 10.12.2018 оголошено перерву до 14:30 11.01.2019.

Ухвалою від 20.12.2018 господарський суд задовольнив клопотання представника позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.

03.01.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив. Так позивач стверджує, що сторони при підписанні Специфікації до Договору мали на увазі, що твердження "Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця товар в строк 5 робочих днів з моменту

---

відповідно до переліку" означає протягом п'яти робочих днів з дня здійснення попередньої оплати, оскільки такі строки узгоджувались при телефонних перемовинах. Позивач вважає, що незаповнення пропуску в змісті Специфікації до Договору не є підтвердженням того факту, що строк виконання зобов'язань зі сторони відповідача не настав. У подальшому позивач тлумачить умови Договору відповідно до приписів ст. 213 Цивільного кодексу України і доходить висновку, що саме протягом п'яти робочих днів з дня здійснення передоплати мала бути виконана поставка товару.

У судовому засіданні 11.01.2019 господарським судом оголошено перерву до 14:30 15.01.2019.

Ухвалою-повідомленням повідомлено відповідача про наступне судове засідання. Крім того телефонограмою повідомлено представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні до 14:30 15.01.2019.

Відповідач не скористався правом на забезпечення участі у судовому засіданні свого представника.

Від позивача 14.01.2019 електронною поштою без електронно-цифрового підпису, а 16.01.2019 - засобами поштового зв'язку (під час виготовлення повного тексту рішення) надійшла заява, відповідно до якої зазначається, що під час складання звіту про виконану адвокатом роботу за Договором про надання правничої допомоги від 08 липня 2018 року було допущено описку в частині зазначення дати надання послуги щодо складання претензії - 12.08.2018, тоді як правильною датою є 12.07.2018. Також надійшли додаткові письмові пояснення, згідно яких позивач повідомляє, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо поставки Товару протягом 5 робочих днів з дня здійснення попередньої оплати товару, було направлено на електронну адресу відповідача листа № 20 від 20.06.2018 такого змісту "Просимо повернути кошти ТОВ "Агровектор-2017" код ЄДРПОУ 41409253 перераховані за непоставлений товар платіжним дорученням № 77 від 25.05.2018 в сумі 195 000 грн на розрахунковий рахунок 26007054627512 банк ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401." Докази направлення зазначеного листа, за твердженням позивача, в електронній пошті позивача не збереглися.

Представник позивача 15.01.2019 був присутній у судовому засіданні у режимі відеоконференції та підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Також представником позивача в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до виходу суду до нарадчої кімнати зроблено заяву про намір подати докази на підтвердження судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

23.05.2018 між ТОВ "Техніка і технології" (надалі - Продавець) та ТОВ "Агровектор-2017" (надалі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу ТТ-090000265 (надалі - Договір), згідно п. 1.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Кількість, комплектність товару визначається Сторонами у специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору (Додаток № 1) (п. 1.2. Договору).

Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості товару, зазначену в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору в 3-денний строк з моменту укладання даного Договору (з правом дострокової оплати) чи в інші строки вказані в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору (п. 2.2. Договору).

Товар відпускається Покупцеві по видатковій накладній та/або ОСОБА_2 приймання-передачі зі складу Продавця або іншого місця. Адреса складу або іншого місця відвантаження зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного Договору (п. 3.1. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору строк поставки товару зазначається в специфікаціях та/або інших додатках до даного договору. Якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки. Про готовність передати товар Продавець повідомляє Покупцеві в будь-якій зручній для Продавця спосіб: усно або письмово, шляхом повідомлення по телефону, факсу, електронній пошті.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної поставки Товару Продавцем, Покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар. У випадку затримки поставки товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки товару Продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати Покупцем, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань, передбачених даним Договором. У разі наявності передоплати за Товар, остання повертається Покупцеві у 30 денний строк.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами й діє до 23.05.2019, а, можливо, і пізнішої дати, достатньої для реального та належного виконання договору Сторонами (п. 8.1. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 до Договору - Специфікації сторони погодили, що Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця

---

Товар в строк 5 робочих днів з моменту

---

відповідно до переліку: Кран-маніпулятор DL Agro вартістю 172 000 грн, корзина грузоподьемная вартістю 23 000 грн, всього 195 000 грн, у тому числі ПДВ 32500 грн.

ТОВ "Техніка і технології" виставило рахунок на оплату по замовленню № 9000265 від 23 травня 2018 року на суму 195 000 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 77 від 25.05.2018 ТОВ "Агровектор-2017" сплатило на рахунок ТОВ "Техніка і технології" 195 000 грн із призначенням платежу "Оплата за кран-маніпулятор і корзину згідно рахунку № 9000265 від 23.05.2018".

Позивач стверджує, що ним направлено на електронну адресу відповідача листа № 20 від 20.06.2018 такого змісту "Просимо повернути кошти ТОВ "Агровектор-2017" код ЄДРПОУ 41409253 перераховані за непоставлений товар платіжним дорученням № 77 від 25.05.2018 в сумі 195 000 грн на розрахунковий рахунок 26007054627512 банк ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 331401." Водночас докази направлення зазначеного листа, за твердженням позивача, в електронній пошті позивача не збереглися.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав поставку товару у визначений Договором і Специфікацією строк, тому позивач скористався своїм правом на одностороннє розірвання Договору, що передбачене п. 5.3. Договору. Так повідомленням № 13 від 13.07.2018 про розірвання договору в односторонньому порядку ТОВ "Агровектор-2017" повідомило ТОВ "Техніка і технології" про розірвання Договору в односторонньому порядку з 11 липня 2018 року в зв'язку з невиконанням ТОВ "Техніка і Технології" зобов'язань за Договором.

Претензією № 14 від 13.07.2018 позивач вимагав у відповідача терміново перерахувати на поточний рахунок позивача 195 000 грн здійсненої попередньої оплати на підставі Договору купівлі-продажу, а також 6 539,18 грн неустойки за невиконання зобов'язань за Договором.

Відповідачем повернуто частину здійсненої попередньої оплати. Так відповідно до платіжних доручень № 3367 від 17.07.2018 ТОВ "Техніка і технології" повернуло ТОВ "Агровектор-2017" 20 000 грн, № 3439 від 24.07.2018 - 60 000 грн, 3837 від 04.09.2017 - 20 000 грн, 615 від 20.09.2018 - 15 000 грн, № 3936 від 27.09.2018 - 10 000 грн, № 3962 від 28.09.2018 - 10 000 грн. Призначення платежу на всіх вказаних платіжних дорученнях "повернення коштів за непоставлений товар зг. листа № 20 від 20.06.2018".

Зазначення відповідачем у призначенні платежу посилання на лист № 20 від 20.06.2018 підтверджує його надсилання позивачем відповідачу.

У зв'язку з неповернення відповідачем попередньої оплати у повному обсязі позивач і звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи позовні вимоги господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України передбачає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.

Згідно частин 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Водночас необхідно встановити чи порушив відповідач строк поставки товару.

Так посилання позивача на умови Специфікації до Договору, у якій зазначено "Продавець зобов'язується поставити на адресу Покупця _____ Товар в строк 5 робочих днів з моменту

---

відповідно до переліку", що це сторони мали на увазі протягом п'яти робочих днів з моменту здійснення попередньої оплати не зайшло свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовується змістом, як Специфікації до Договору, а також змістом самого Договору.

Посилання позивача на необхідність тлумаченя правочину - Договору і Специфікації відповідно до приписів статті 213 Цивільного кодексу України не є обґрунтованим, оскільки відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, тому позивач, підписуючи Специфікацію до Договору був обізнаний (або мав бути обізнаним) про викладення умов поставки Товару саме в такій редакції Договору.

Крім того, тлумачення змісту Договору виходить за межі предмету спору у даній справі, разом з тим, може бути предметом розгляду в іншій справі, ініційованою однією із сторін Догоовру.

Так сторони у п. 3.5. Договору Сторони передбачили, якщо строк поставки не вказаний в жодному додатку до даного договору, то товар поставляється Покупцю в розумні строки.

Отже, у зв'язку з незазначенням у Специфікації строку поставки товару необхідно застосовувати п. 3.5. Договору, тобто товар мав бути поставлений у розумні строки.

Водночас "розумні строки" не є чітко визначеними, тому суд вважає за необхідне застосовувати норми статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. А згідно з ч. 2 вказаної статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тому необхідно дослідити, чи пред'являв позивач відповідачу вимогу про виконання зобов'язання щодо поставки товару. На підтвердження цього позивач вказує лише на телефонні перемовини з відповідачем, що не є належним доказом пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

В той же час відповідач на лист № 20 від 20.06.2018 з 17.07.2018 почав повертати кошти за непоставлений товар, тим самим визнавши, що ним товар не поставлений. Твердження відповідача про повернення коштів у зв'язку з небажанням втрачати довіру клієнта не відповідає дійсності, оскільки у призначенні платежу в платіжних дорученнях № 3367 від 17.07.2018, № 3439 від 24.07.2018, № 3837 від 04.09.2018, № 615 від 20.09.2018, № 3936 від 27.09.2018, № 3962 від 28.09.2018 вказано саме повернення коштів за непоставлений товар. Відтак відповідач визнав, що ним товар не поставлено у розумні строки і, оскільки перше платіжне доручення датовано 17.07.2018, то саме з цієї дати господарський суд вважає, відповідач визнав, що ним прострочено поставку товару.

Не надавши суду доказів пред'явлення вимоги щодо поставки товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивач не довів суду, що обов'язок з поставки товару виник у відповідача раніше.

Отже, господарський суд дійшов висновку, що позивач має правові підстави вимагати повернення попередньої оплати у зв'язку з не поставкою відповідачем товару. Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166).

Відповідач частковим поверненням попередньої оплати фактично підтвердив прострочення ним поставкуи товару та право позивача на повернення попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав суду доказів здійснення повернення залишку попередньої оплати в сумі 60 000 грн, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за порушення виконання зобов'язання щодо поставки Товару в сумі 6 539,18 грн.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно правил частин 1, 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з поставки товару в установлений Договором строк є підставою для застосування до останнього штрафної санкції у розмірі, передбаченої Договором.

Згідно з п. 5.3. Договору у випадку несвоєчасної поставки Товару Продавцем, Покупцем може нараховуватися пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент настання штрафних санкцій за весь час прострочення поставки. Продавець звільняється від відповідальності за порушення строків поставки товару у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, в тому числі строків передплати за товар.

Водночас, як досліджено вище, позивач не довів належними і допустимими доказами, що саме 04.06.2018 мала бути здійснена поставка, як стверджується ним в позові (протягом 5 робочих днів з дня здійснення попередньої оплати - 25.05.2018). Термін, за який позивач нараховує пеню: з 04.06.2018 по 10.07.2018, проте лише з 17.07.2018, як з'ясовано вище, відповідач прострочив поставку товару, тому лише з 17.07.2018 позивач мав право нараховувати пеню.

Щодо направлення повідомлення про розірвання Договору з 11.07.2018 відповідно до п. 5.3. Договору, то господарський суд вважає, що позивач не набув право на таке одностороннє розірвання виходячи з такого. Так відповідно до абзацу 2 п. 5.3. Договору у випадку затримки поставки товару більше чим на 30 днів або відмови від поставки товару Продавцем, з його вини, за умови здійснення своєчасної оплати Покупцем, Покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та відмовитися від зобов'язань, передбачених даним Договором. У разі наявності передоплати за Товар, остання повертається Покупцеві у 30 денний строк. Водночас позивачем не доведено, що станом на 11.07.2018 відповідач затримав поставку товару більше ніж на 30 днів, тому право на розірвання Договору у позивача не виникло.

З огляду на вказане, нарахування пені за період з 05.06.2018 по 10.07.2018 не є обґрунтованим, тому позов в частині стягнення пені в сумі 6 539,18 грн задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи викладене, господарський суд задовольняє позов частково, а саме в розмірі 60000 грн - суми основного боргу.

Судовий збір за правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно позовної заяви ТОВ "Агровектор-2017" просить стягнути з відповідача 32000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Так між ТОВ "Агровектор-2017" та адвокатом ОСОБА_3 08.07.2018 укладено Договір про надання правничої допомоги. Відповідно до Звіту про виконану роботу за Договором про надання правничої допомоги від 08 липня 2018 року адвокат ОСОБА_3 надав ТОВ "Агровекутор-2017" наступні послуги:

- вивчення документів та складання проекту повідомлення про розірвання договору купівлі-продажу ТТ-09000265 від 23.05.2018, укладеного між ТОВ "Агровектор-2017" та ТОВ "Техніка та технології" в односторонньому порядку; кількість витраченого часу 60 хв.; вартість однієї години 800 грн; вартість наданої послуги 800 грн;

- складання претензії про стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу ТТ-09000265 від 23.05.2018, укладеного між ТОВ "Агровектор-2017" та ТОВ "Техніка та технології"; кількість витраченого часу 60 хв.; вартість однієї години 800 грн; вартість наданої послуги 800 грн;

- складання проекту позовної заяви до Господарського суду Кіровоградської області щодо стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу ТТ-09000265 від 23.05.2018, укладеного між ТОВ "Агровектор-2017" та ТОВ "Техніка та технології"; кількість витраченого часу 120 хв.; вартість однієї години 800 грн; вартість наданої послуги 1600 грн.

Відповідно до ОСОБА_3 приймання-передачі правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 08.07.2018 від 18.10.2018 надано правничої допомоги на суму 3200 грн.

Платіжним дорученням № 49 від 31.10.2018 ТОВ "Агровектор-2017" сплатило адвокату ОСОБА_3 3200 грн.

Із зазначених документів вбачається, що лише 1600 грн сплачено позивачем адвокату за складання позовної заяви, з якої звернувся позивач до Господарського суду Кіровоградської області. Водночас, як слушно зазначає відповідач, складання повідомлення про розірвання договору та претензії не пов'язані з розглядом справи. Крім того, в Договорі про надання правничої допомоги від 08.07.2018 сторони визначили обов'язки адвоката, які виходять за межі представництва в даній справі. Так, зокрема, відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2.1. такого Договору адвокат на підставі звернення Клієнта, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги: перевіряє відповідність вимогам українського законодавства внутрішніх документів Клієнта, візує їх, надає допомогу Клієнту при підготовці та правильному оформленні вказаних документів; відповідно до п. 2.1.2. приймає участь в підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються Клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірні зобов'язання; відповідно до п. 2.1.3. приймає участь в розгляді питань щодо дебіторської та кредиторської заборгованості, що обліковується на балансі Клієнта, здійснює спільно з іншими підрозділами Клієнта заходи по ліквідації цієї заборгованості. Саме на виконання п.п. 2.1.2., 2.1.3. адвокат ОСОБА_3 складав повідомлення про розірвання Договору та претензію. Отже, вказані дії не пов'язані з розглядом даної справи.

Отже, судові витрати, пов'язані з розглядом справи складаються лише з вартості послуги щодо складання проекту позовної заяви до Господарського суду Кіровоградської області щодо стягнення коштів за невиконання зобов'язань за договором купівлі-продажу ТТ-09000265 від 23.05.2018, укладеного між ТОВ "Агровектор-2017" та ТОВ "Техніка та технології" - 1600 грн, які в силу приписів п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-80, 129, 232-233, 236-238, 240-242, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології" (25009, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36584896) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Агровектор-2017" (37032, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Сасинівка, вул. Шевченка, буд. 119, ідентифікаційний код 41409253) 60000 грн основного боргу, а також витрати зі сплати судового збору в сумі - 1588,84 грн, витрати на правничу допомогу - 1442,76 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

позивачу за адресою: вул. Шевченка, буд. 119, с. Сасинівка, Пирятинський район, Полтавська область, 37032;

відповідачу за адресою: АДРЕСА_2, 25009.

Повне рішення складено 23.01.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк