Постанова

від 17.01.2019 по справі 0440/6558/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/6558/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року ( суддя суду 1 інстанції Рябчук О.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа - Селянське (Фермерське) господарство Роксолана про визнання протиправним та скасування припису,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, третя особа - Селянське (Фермерське) господарство Роксолана , в якому просила визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16.08.2018 року № 451-ДК/0177Пр/03/01/-18.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.08.2018 посадовою особою відповідача було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки № 451-ДК/564/АП/09/01/-18, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 самовільно займає земельні ділянки з кадастровими номерами:

НОМЕР_1;

НОМЕР_2;

НОМЕР_3;

НОМЕР_4;

НОМЕР_5;

НОМЕР_6;

НОМЕР_7;

НОМЕР_8;

НОМЕР_9;

НОМЕР_10, які розташовані на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Стосовно встановлення факту самовільного зайняття земельних ділянок позивач зазначає, що в квітні 1997 року її батькові ОСОБА_3 розпорядженнями голови Державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області було надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства. В 1999 році ОСОБА_3 заснував юридичну особу - С(Ф)Г Роксолана . Головою даного селянського

(фермерського) господарства був безпосередньо ОСОБА_3.ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер. Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 р. по справі № 179/1306/15-ц (рішення набрало законної сили 23.01.2018 року), було визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство Роксолана по праву спадкування за законом.

Стверджує, що хоча державні акти на право постійного користування землею і видавались на ім'я голови Селянського (фермерського) господарства Роксолана ОСОБА_3, проте, фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г Роксолана . З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Посилається на наступне:

- ОСОБА_1, не є суб'єктом використання спірних земельних ділянок, а користувачем виступає С(Ф)Г Роксолана ;

- С(Ф)Г Роксолана , як юридична особа, не припиняла свою діяльність і є діючим фермерським господарством по теперішній час;

- С(Ф)Г Роксолана правомірно використовує земельні ділянки згідно державних актів на право постійного користування землею, зареєстрованих в Книзі записів державних актів МД № 420, 421 від 07.04.1997 року.

Зважаючи на викладене позивач, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позову, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції помилково ототожнив позивача (як фізичну особу і голову фермерського господарства) з юридичною особою С(Ф)Г Роксолана , вказані суб'єкти є різними суб'єктами в сфері користування земельними ділянками.

Стверджує, що хоча державні акти постійного користування землею і видавались на ім'я голови Селянського (фермерського) господарства Роксолана ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1), проте фактично земля передана в користування створеному ним С(Ф)Г Роксолана , а тому є правомірним користування земельними ділянками фермерським господарством, що відповідно надавались фізичній особі для створення юридичних осіб - фермерських господарств.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що в квітні 1997 року батьку позивача ОСОБА_3 розпорядженнями голови державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області було надано у постійне користування земельні ділянки для ведення фермерського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

В 1999 році ОСОБА_3 заснував юридичну особу - С(Ф)Г Роксолана , що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 14.11.1999. (а.с. 19)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_11, видане виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 19.09.2014. (а.с. 20)

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 р. по справі № 179/1306/15-ц (рішення набрало законної сили 23.01.2018 року), визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство Роксолана по праву спадкування за законом.

При перевірці додержання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 площею 4,7296 га, НОМЕР_2 площею 3.5135 га, НОМЕР_3 площею 4.7283 га, НОМЕР_4 площею 4.7286 га, НОМЕР_5 площею 1.3102 га, НОМЕР_12 площею 5.0426 га, НОМЕР_7 площею 5.0423 га, НОМЕР_8 площею 5.0425 га, НОМЕР_9 площею 5.042 га, НОМЕР_13 площею 5,0204 га державної форми власності, розташованих на території Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області встановлено, що вказані земельні ділянки, які згідно з Державним актом на право постійного користування серії ДП (без номеру), зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за МД № 420 та Державним актом на право постійного користування серії ДП (без номеру), зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за МД № 421 перебували у користуванні померлого ОСОБА_3. Згідно з наявною інформацією встановлено, що вказані земельні ділянки використовуються ОСОБА_1 за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок.

За результатами перевірки складно акти № 451-ДК/564/АП/09/01/-18 від 06.08.2018 року та № 451-ДК/140/АО/10/01/-18 від 16.08.2018 року.

З метою усунення виявлених порушень державним інспектором 16.08.2018 винесено припис № 451-ДК/0177Пр/03/01/-18, яким встановлено вимогу: у 30-денний усунути порушення земельного законодавства (самовільне зайняття земельних ділянок) та про виконання припису повідомити в термін до 17.09.2018 року Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Положеннями статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи

Положеннями частини 2 статті 188 Земельного кодексу України передбачено порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом, яким є Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Згідно із преамбулою Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель №963-ІV від 19.06.2003 р. цей Закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Відповідно до частини1 статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом а частини 1 статті 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать: а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині:

- додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;

- додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок;

- ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання;

- розміщення, проектування, будівництва та введення в дію об'єктів, що негативно впливають або можуть вплинути на стан земель;

- виконання комплексу необхідних заходів щодо захисту земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, псування, забруднення, засмічення відходами, заростання бур'янами, чагарниками та дрібноліссям;

- дотримання строків своєчасного повернення тимчасово зайнятих земельних ділянок та обов'язкового виконання заходів щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;

- виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених робочим проектом землеустрою;

- дотримання правил, установленого режиму експлуатації протиерозійних, гідротехнічних споруд, збереження захисних насаджень і межових знаків;

- додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

- додержання строків розгляду заяв чи клопотань щодо набуття і реалізації прав на землю.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення №15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно абзацу 5 пункту 5-1 Положення №15 посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, серед іншого отримувати в установленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Держгеокадастр завдань.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 27.12.2016 №353 Про організаційні заходи із здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру , з метою забезпечення здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів територіальними органами Держгеокадастру:

- запроваджено в діловодство головних управлінь Держгеокадастру в областях: 1) бланк для листів Управління контролю за використанням та охороною земель, згідно з додатком 1; 2) бланк клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, згідно з додатком 2; 3) бланк акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 3; 4) бланк клопотання з питань дотримання вимог земельного законодавства, згідно з додатком 4; 5) бланк акта обстеження земельної ділянки, згідно з додатком 5;

- передбачено в посадових інструкціях державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель право підписувати документи на бланках, зазначених у підпунктах 2-5 підпункту 1.1. пункту 1 цього наказу;

- забезпечено реєстрацію документів з питань здійснення функцій державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів в системі електронного документообігу ДОК ПРОФТМСтеп 2.0 .

За приписами статей 9, 10 Закону № 963-ІV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що законодавець чітко визначив повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, яким є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Так, здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства стосовно використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідає вимогам чинного законодавства щодо повноважень відповідача на вчинення вказаних дій.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що розпорядженням голови Державної адміністрації Магдалинівського району Дніпропетровської області від 12.02.1997 року № 74-р ОСОБА_3 було надано у постійне користування земельні ділянки, які на даний час мають кадастрові номери:

НОМЕР_1,

НОМЕР_2,

НОМЕР_3,

НОМЕР_4,

НОМЕР_5,

НОМЕР_12,

НОМЕР_7,

НОМЕР_8,

НОМЕР_9,

НОМЕР_13 для ведення фермерського господарства, які розташовані на території КДСП Вікторія Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Право постійного користування вказаними вище земельними ділянками підтверджено державним атом на право постійного користування землею від 07.04.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за № МД 420 та державним актом на право постійного користування землею від 07.04.1997 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № МД 421.

14.11.1999 року ОСОБА_3 заснував С(Ф)Г Роксолана (код ЄДРПОУ 20241473) та став його головою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1119.09.2014 року, виданим виконавчим комітетом Бузівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 звернулась до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання права власності на спадкове майно по праву спадкування за законом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.12.2017 року у справі № 179/1306/15-ц визнано за ОСОБА_1 право власності на селянське (фермерське) господарство Роксолана , (код ЄДРПОУ 20241473, місцезнаходження юридичної особи: 51100, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Ковпаківка, що належало ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, по праву спадкування за законом.

23.01.2018 року рішення набрало законної сили.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель вирішуються Земельним кодексом України.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно до частини третьої статті 407 ЦК України право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1 Закону Україин Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Посилання позивача на те, що земельна ділянка знаходиться у фактичному користуванні не позивача, а С(Ф)Г Роксолана , суд вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України Про фермерське господарство за порушення кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних норм, правил, вимог щодо якості продукції та інших нормативно-правових актів, що регулюють здійснення господарської діяльності, голова фермерського господарства несе відповідальність, передбачену законом.

Відповідальність безпосередньо фермерського господарства в силу ч. 1, 2 ст. 21 Закону України Про фермерське господарство поширюється за своїми зобов'язаннями у межах майна, яке є власністю фермерського господарства.

Отже, ОСОБА_1 як голова С(Ф)Г Роксолана є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 125 ЗК України, ст. 53-1 КУпАП України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 року (справа №552/3951/17).

Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з 17.01.2019 та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 23.01.2019.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко