Рішення

від 22.01.2019 по справі 826/101/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 січня 2019 року справа №826/101/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бі Фуд Сервіс") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 грудня 2016 року №2942615147, №2952615147 та №2962615147 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Бі Фуд Сервіс" дотримано передбачені законодавством умови для формування даних податкового обліку в частині витрат та податкового кредиту.

Крім того, позивач зазначає про неможливість прийняття податкових повідомлень-рішень до отримання контролюючим органом відповідного судового рішення за результатами розгляду кримінального правопорушення згідно зі Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року №655-VІІІ.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/101/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 02 листопада 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача проти позову заперечили; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 грудня 2016 року №2942615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Бі Фуд Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 23 077 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 грудня 2016 року №2952615147 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Бі Фуд Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 551,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 28 441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 110,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 грудня 2016 року №2962615147 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Бі Фуд Сервіс" зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 14 000,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 12 грудня 2016 року №212/26-15-14-07-02-10/39976754 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Бі Фуд Сервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з контрагентами, зокрема з ТОВ "Інтербілд Комьюніті", за період з 01.01.2014 по 29.07.2016 року (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2015 рік на 23 077,00 грн. та завищення суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 14 000,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року на 28 441,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Інтербілд Комьюніті" послуг, у зв'язку із не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а саме: за даними аналізу баз даних, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що ТОВ "Інтербілд Комьюніті" не подавало податкового розрахунку форми 1-ДФ, не декларувало придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на території України; остання звітність подана за грудень 2015 року; в ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Інтербілд Комьюніті" в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару та неможливість надання таких послуг за відсутності необхідного трудового та технічного ресурсу. Крім того, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року у справі №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ "Бі Фуд Сервіс", серед іншого зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ "Білд Комьюніті", з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентами, підтвердження господарських операцій первинними та податковими звітними документами, мету придбання та обставини використання придбаних робіт/товарів у власній господарській діяльності, а також встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції, якщо це необхідно.

Наявні у справі докази свідчать, що 23 жовтня 2015 року між ТОВ "Бі Фуд Сервіс" (замовник) та ТОВ "Білд Комьюніті" (виконавець) укладеного договір №23/10/15 на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання, за умовами якого виконавець за завданням замовника надає і виконує комплекс послуг і робіт: ТО обладнання на ТМ в м. Київ, вул. Глушкова, 36; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, вул. Кудряшова, 1; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, пл. Дружби Народів, 6; ТО обладнання на ТМ в м. Обухів, вул. Київська, 119; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, пр-т. Перемоги, 3.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ІД00000256 за жовтень 2015 року виконавець надав послуги з технічного обслуговування технологічного обладнання на торгівельних майданчиках за жовтень 2015 року на суму 170 647,20 грн.

ТОВ "Білд Комьюніті" виписало позивачу податкову накладну на суму 170 647,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 441,20 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжного доручення та випискою з банківського рахунку.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Так, досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач не надав суду будь-яких письмових пояснень з приводу реальності здійснених господарських операцій на мети придбання у ТОВ "Білд Комьюніті" послуг з технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання.

Позивач надав суду копії договору на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання від 20 жовтня 2015 року, укладеного із ТОВ "Бікей Торг", додатків до цього договору - перелік заходів з технічного обслуговування технологічного обладнання та періодичність проведення заходів, категорії несправностей, строки реагування та усунення несправностей, перелік адрес торгових майданчиків та розмір абонентської плати, акта надання послуг, податкової накладної, виписку банку, а також копії договору на технічне обслуговування та ремонт, укладеного між ТОВ "Бікей Сервіс", первинних документів до нього та договору про заміну сторони договору на ТОВ "Бікей Торг".

Разом з тим, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ "Білд Комьюніті" і ТОВ "Бікей Торг".

При цьому щодо фактичного здійснення ТОВ "Білд Комьюніті" послуг на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання саме на об'єктах ТОВ "Бікей Торг"; у справі відсутні докази, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Білд Комьюніті" у наданні послуг на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання, встановити характер та об'єм наданих послуг, зокрема які саме заходи вживались виконавцем робіт щодо технічного обслуговування технологічного обладнання, щодо категорії усунутих несправностей та на яких об'єктах.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Білд Комьюніті" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період позивач відображав суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Білд Комьюніті".

Проте, суд звертає увагу, що наявність у позивача податкової накладної не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ "Білд Комьюніті", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту та є обґрунтованими.

Разом з тим, незважаючи на не доведення позивачем реальності господарських операцій, суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем передчасно.

Так, суд встановив, що підставою проведення перевірки ТОВ "Бі Фуд Сервіс" визначено підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі ухвали Солом'янського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ "Бі Фуд Сервіс", у кримінальному провадженні №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених зокрема частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Пунктом 36 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції з 01 вересня 2015 року згідно зі Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року №655-VІІІ, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), визначено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином, контролюючий орган має право приймати податкові повідомлення-рішення після набрання законної сили відповідним рішенням суду у межах кримінального провадження; наведена правова норма виключає повноваження відповідача приймати податкові повідомлення-рішення до надходження вироку або ухвали суду у кримінальній справі, у рамках якої була призначена перевірка.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/21800/15, адміністративне провадження №К/9901/7352/18 та від 23 жовтня 2018 року у справі №808/849/17(СН/808/2/18), адміністративне провадження №К/9901/61710/18.

Доказів надходження до ГУ ДФС вироку або ухвали суду у кримінальній справі, у рамках якої була призначена перевірка позивача та які набрали законної сили, відповідачем до суду не надано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 грудня 2016 року №2942615147, №2952615147 та №2962615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; у свою чергу позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Бі Фуд Сервіс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22 грудня 2016 року №2942615147, №2952615147 та №2962615147.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" (03049, м. Київ, вул. Курська, буд. 13д, кв. 76; ідентифікаційний код 39976754);

Головне управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; ідентифікаційний код 39439980)

Суддя В.А. Кузьменко