Постанова

від 25.03.2019 по справі 826/101/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/101/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бі Фуд Сервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у місті Києві від 22 грудня 2016 року №2942615147, №2952615147 та №2962615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 січня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 29.07.2016, за результатами якої складено акта від 12 грудня 2016 року №212/26-15-14-07-02-10/39976754 (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2015 рік на 23 077,00 грн. та завищення суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 14 000,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2015 року на 28 441,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Інтербілд Комьюніті" послуг, у зв'язку із не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, а саме: за даними аналізу баз даних, податкової звітності та інформації із зовнішніх джерел встановлено, що ТОВ "Інтербілд Комьюніті" не подавало податкового розрахунку форми 1-ДФ, не декларувало придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на території України; остання звітність подана за грудень 2015 року; в ході аналізу податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Інтербілд Комьюніті" в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару та неможливість надання таких послуг за відсутності необхідного трудового та технічного ресурсу. Крім того, ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2018 року у справі №760/6919/16-к про надання дозволу на проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ "Бі Фуд Сервіс", серед іншого зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що учасниками організованої групи в період 2014-2016 років зареєстровані або перереєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі ТОВ "Білд Комьюніті", з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом використання їх реквізитів та банківських рахунків у злочинних схемах зі створення штучної документальної видимості здійснення фінансово-господарських операцій для незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки.

На підставі акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 22 грудня 2016 року №2942615147 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 23 077 грн.; №2952615147 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 35 551,00 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням на 28 441,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 110,00 грн., №2962615147 зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 14 000,00 грн.

Вважаючи оскаржувані рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що витрати - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, 23 жовтня 2015 року між ТОВ "Бі Фуд Сервіс" (замовник) та ТОВ "Білд Комьюніті" (виконавець) укладеного договір №23/10/15 на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання, за умовами якого виконавець за завданням замовника надає і виконує комплекс послуг і робіт: ТО обладнання на ТМ в м. Київ, вул. Глушкова, 36; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, вул. Кудряшова, 1; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, пл. Дружби Народів, 6; ТО обладнання на ТМ в м. Обухів, вул. Київська, 119; ТО обладнання на ТМ в м. Київ, пр-т. Перемоги, 3.

Згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ІД00000256 за жовтень 2015 року виконавець надав послуги з технічного обслуговування технологічного обладнання на торгівельних майданчиках за жовтень 2015 року на суму 170 647,20 грн.

ТОВ "Білд Комьюніті" виписало позивачу податкову накладну на суму 170 647,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 28 441,20 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджується наявними у справі копіями платіжного доручення та випискою з банківського рахунку.

Позивачем не було надано суду будь-яких письмових пояснень з приводу реальності здійснених господарських операцій на мети придбання у ТОВ "Білд Комьюніті" послуг з технічного обслуговування та ремонту технологічного обладнання.

Водночас, матеріали справи містять копії договору на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання від 20 жовтня 2015 року, укладеного із ТОВ "Бікей Торг", додатків до цього договору - перелік заходів з технічного обслуговування технологічного обладнання та періодичність проведення заходів, категорії несправностей, строки реагування та усунення несправностей, перелік адрес торгових майданчиків та розмір абонентської плати, акта надання послуг, податкової накладної, виписку банку, а також копії договору на технічне обслуговування та ремонт, укладеного між ТОВ "Бікей Сервіс", первинних документів до нього та договору про заміну сторони договору на ТОВ "Бікей Торг".

Разом з цим, формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Втім, надані позивачем первинні документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операції із ТОВ "Білд Комьюніті" і ТОВ "Бікей Торг".

При цьому щодо фактичного здійснення ТОВ "Білд Комьюніті" послуг на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання саме на об'єктах ТОВ "Бікей Торг"; у справі відсутні докази, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Білд Комьюніті" у наданні послуг на технічне обслуговування та ремонт технологічного обладнання, встановити характер та об'єм наданих послуг, зокрема які саме заходи вживались виконавцем робіт щодо технічного обслуговування технологічного обладнання, щодо категорії усунутих несправностей та на яких об'єктах.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Білд Комьюніті" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток.

Водночас, підставою проведення перевірки була ухвала Солом'янського районного суду міста Києва про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України суб'єктів господарювання, зокрема ТОВ "Бі Фуд Сервіс", у кримінальному провадженні №12015000000000630 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених зокрема частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України.

Пунктом 36 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України (в редакції з 01 вересня 2015 року згідно зі Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року №655-VІІІ, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), визначено, що у разі якщо судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, яке було розпочато до дня набрання чинності Законом України, "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" від 17 липня 2015 року №655-8 і предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, в якому встановлена несплата податкових зобов'язань або винесена ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами з цього питання, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином, контролюючий орган має право приймати податкові повідомлення-рішення після набрання законної сили відповідним рішенням суду у межах кримінального провадження; наведена правова норма виключає повноваження відповідача приймати податкові повідомлення-рішення до надходження вироку або ухвали суду у кримінальній справі, у рамках якої була призначена перевірка.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/21800/15 та від 23 жовтня 2018 року у справі №808/849/17.

Доказів надходження до відповідача вироку або ухвали суду у кримінальній справі, у рамках якої була призначена перевірка позивача та які набрали законної сили, відповідачем до суду не було надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 19 грудня 2018 року у справі №760/6919/16-к, було скасовано ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2016 року, якою у задоволенні клопотання слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Київській області старшого лейтенанта податкової міліції Трофімова Б.В. про проведення у кримінальному провадженні №12015000000000630 позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства України за період з 01 січня 2014 року по 29 липня 2016 року - відмовлено.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року №2942615147, №2952615147 та №2962615147 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку