Постанова

від 22.01.2019 по справі 826/25492/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/25492/15 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

представника позивача: - Щедріна Р.А.,

представника відповідача: - Герасименка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЕМТ Електронікс звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.06.2016 року ):

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені через несвоєчасну сплату ТОВ ЕМТ Електронікс податку на прибуток приватних підприємств (11021000) за 2013 рік у розмірі 23710,41 грн. (двадцять три тисячі сімсот десять грн. 41 коп.), згідно акту звірки № 17981-20 від 10.12.2014 року між ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ ЕМТ Електронікс ;

- зобов'язання ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві здійснити перерахунок пені через несвоєчасну сплату ТОВ ЕМТ Електронікс податку на прибуток приватних підприємств (11021000) за 2013 рік, до розміру в 3 892,76 грн. (три тисячі вісімсот дев'яносто дві грн. 76 коп.);

- визнання протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2015 р. за № 0032011503 по формі "Ш", згідно якого до Позивача застосовані штрафні санкції в сумі 121 149,80 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з наявною у ТОВ ЕМТ Електронікс переплатою та наявною сумою сплати авансових внесків за 2013 рік, відповідач при подачі позивачем 03.03.2014 року податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (№ 9091064034) з визначеною сумою до сплати у розмірі 684 953 грн., у відповідності ст. 87.1. ПК України мав би самостійно без заяви платника здійснити сплату такого грошових зобов'язань за рахунок надміру сплачених сум такого платежу, чого ним зроблено не було, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені через несвоєчасну сплату ТОВ ЕМТ Електронікс податку на прибуток приватних підприємств (11021000) за 2013 рік у розмірі 23710,41 (двадцять три тисячі сімсот десять грн. 41 коп.), згідно акту звірки № 17981-20 від 10.12.2014 року між ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ ЕМТ Електронікс є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 03.03.2014 року ТОВ ЕМТ Електронікс (податковий номер 32710735) подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток (№ 9091064034) за рік 2013, в якій платником самостійно було розраховану суму податку на прибуток за звітний (податковий) період - (р. 4) у сумі 684 953, 00 грн.

15.07.2014 року ТОВ ЕМТ Електронікс подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства (№ 9091419935) за 2013 рік, у якій було відкореговано р. 13 ЗП та додаток ЗП декларації - (нараховані та сплачені авансові внески з податку на прибуток за 2013 рік ) в розмірі 507 610 грн. Відкоригована сума в свою чергу призвела до зміни р.14 у сумі 177 343 грн.

19.05.2015 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток стосовно своєчасності сплати податку на прибуток за 2013 рік ТОВ ЕМТ Електронікс (податковий номер 32710735), за результати якої складено Акт № 170/26-59-15-03-94.

Висновками вказаного Акту встановлено порушення позивачем вимог п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, а саме: порушення термінів сплати самостійно визначеного зобов'язання з податку на прибуток підприємств, зокрема, на 126 та 128 днів.

Як встановлено з матеріалів справи, Акт перевірки від 19.05.2015 року №170/26-59-15-03-94 був надісланий позивачеві засобами поштового зв'язку та отриманий останнім 25.05.15 року.

29.05.2015 року позивачем подано до податкового органу заперечення до Акту про результати перевірки (вх. № 37669/10), за результатами розгляду яких, відповіддю про розгляд заперечення від 05.06.2015 р. № 23950/10/26-59-15-03-66, висновки Акту від 19.05.2015 р. №170/26-59-15-03-94 залишено без змін.

10.06.2015 року на підставі висновків перевірки, відповідно до абзацу в п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI винесено податкове повідомлення-рішення № 0032011503, яким до ТОВ ЕМТ Електронікс застосовано штраф у розмірі 20% від погашеної суми податкового боргу 605 749 грн., на суму121 149, 80 коп.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, скарга залишена без задоволення, а рішення контролюючого органу без змін.

Вважаючи дії контролюючого органу неправомірними, а вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі, податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України визначені базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій.

Одночасно, п. 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Так, нормами абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

При цьому, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно (абз. 12 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, за приписами вищенаведених норм абз. 4 - 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України, нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 п. 57.1 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Крім того, на думку суду, в контексті вищенаведених норм ПК України, а також положень норм пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 цього ж Кодексу слідує, що авансовий внесок з податку на прибуток є невід'ємною частиною такого податку, а тому, відповідно, не може розцінюватися як окремий вид податку.

У відповідності до п. 9.3 ст. 9 ПК України, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

У силу пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

У той же час, в контексті приписів п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як було зазначено вище, позивачем 03.03.2014 року до податкового органу подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік реєстраційний № 9091064034, в якій в рядку 11 декларації ("Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню") було зазначено суму 684 953 грн.

Також, в рядку 14 цієї декларації ("Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)") визначено податок до сплати в розмірі 684 953 грн.

При цьому в рядку 13 вказаної декларації ("Зменшення нарахованої суми податку"), як зазначив позивач та встановлено судом з наданої копії декларації не було відображено жодного показника, в той час, як в цьому рядку потрібно було показати суму авансових внесків з податку на прибуток нарахованих та перерахованих за 2013 рік.

У той же час, виявивши вищевказану помилку рядків 13 та 14 вищезазначеної декларації, 15.07.2014 року позивачем подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік реєстраційний № 9091419762.

Відповідно до вказаної декларації рядок 11 декларації ("Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню") підтверджено в сумі 684 953 грн. та відкориговано рядок 13 декларації ("Зменшення нарахованої суми податку") на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 507 610, 00 грн., що відповідно призвело до зменшення суми податку на прибуток до сплати в розмірі 177 343,00 грн., яка і була зазначена в рядку 14 декларації ("Податок на прибуток за звітний (податковий) період (рядок 10 + рядок 11 + рядок 12 - рядок 13)").

Враховуючи викладене, суд погоджується з позивачем, що сума нарахованого податку, зазначена в рядку 11 декларації ("Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню ") в початковій та уточнюючій декларації ним не змінювалася. Сума ж невідображених в початковій декларації авансових внесків з податку на прибуток не вплинула на суму грошового зобов'язання, яку потрібно було сплатити за результатами року, а змінила тільки залишок суми до сплати в бюджет з урахуванням сплачених авансових внесків.

У той же час, варто звернути увагу на наступне.

Порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента, станом на виникнення спірних правовідносин регулювався Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 17.12.2010 р. № 953, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 р. за № 1350/18645 (дата втрати чинності 10.06.2016 р.).

Відповідно до 1.3 Інструкції:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та у строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 2.1.1 Інструкції пеня нараховується: після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Нарахування пені розпочинається:

- при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Кодексом;

- при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Кодексом.

Відповідно до п. 2.2., пп. 2.3.1 п 2.3 нарахування пені, визначеної підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього розділу, здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).

Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції у разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що згідно наданих позивачем до позовної заяви копій платіжних доручень, ним було сплачено авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 507 610, 00 грн.

При цьому, згідно копії Акта № 17981-20 від 10.12.2014 року звіряння розрахунків між ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ ЕМТ Електронікс , у останнього обліковувалася переплата на суму 3 383, 00 грн.

Також матеріали містять копію платіжного доручення № 404 від 05.03.2014 року про сплату ТОВ ЕМТ Електронікс податку на прибуток приватних підприємств за 2013 рік на суму 75 821, 00 грн.

Отже, враховуючи викладене вище, станом на 11.03.2014 року у позивача був наявний борг у розмірі 98 139, 00 грн.

Тобто така сума утворилася за рахунок переплати на суму 79 204, 00 грн. (3 383, 00 грн. +75 821, 00 грн.) та поданням уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (№ 9091419762), поданої 15.07.2014 року з зазначенням суми, сплачених авансових внесків з податку на прибуток підприємств за 2013 рік у розмірі 507 610, 00 грн.

Вказана сума боргу також підтверджується рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 13.06.2014 року № 12413/10/26-15-10-06 (а.с. 73).

У той же, час борг у розмірі 98 139, 00 грн., позивачем було сплачено згідно платіжного доручення № 608 від 17.07.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що згідно п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Таким чином, з урахуванням вказаного вище, суд погоджується з позивачем, що в зв'язку з наявною у ТОВ ЕМТ Електронікс переплатою та наявною сумою сплати авансових внесків за 2013 рік, відповідач при подачі позивачем 03.03.2014 року податкової декларації з податку на прибуток за 2013 рік (№ 9091064034) з визначеною сумою до сплати у розмірі 684 953 грн., у відповідності ст. 87.1. ПК України мав би самостійно без заяви платника здійснити сплату такого грошових зобов'язань за рахунок надміру сплачених сум такого платежу, чого ним зроблено не було.

А тому, суд погоджується з доводами позивача, що неправильне визначення відповідачем суми податкового боргу позивача з податку на прибуток, шляхом виключення із суми погашення податкового боргу сум раніш сплачених авансових внесків з податку на прибуток, сталося через невиконання відповідачем вимог пп. "а" п. 87.1. ПКУ.

У зв'язку з чим, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві щодо нарахування пені через несвоєчасну сплату ТОВ ЕМТ Електронікс податку на прибуток приватних підприємств (11021000) за 2013 рік у розмірі 23710,41 (двадцять три тисячі сімсот десять грн. 41 коп.), згідно акту звірки № 17981-20 від 10.12.2014 року між ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві та ТОВ ЕМТ Електронікс є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, варто наголосити, що податок на прибуток підприємств за 2013 рік у повному розмірі позивачем було сплачено 17.07.2014 року та позивачем не здійснювалося часткового погашення боргу.

Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України перебіг стоку давності починається з дня: наступного за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом. Грошовим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Строки сплати грошового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, регулюються пунктами 57.2, 57.3 ст. 57 Кодексу.

А тому, кількість днів прострочення сплати податкового боргу становить 127 днів, обрахунок якого рахується з 13.03.2014 року і день фактичної сплати боргу - 17.07.2014 року.

Відповідно до Додатку 1 до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, сума пені розраховується за такою формулою:

?погашення податкового боргу х Kднів : 100 % х UНБУ

х 1,2

Y =

R

де:

Y - сума пені, що нараховується на фактично погашену суму податкового боргу (завжди округлюється до другого знака після коми);

?погашення податкового боргу - фактично погашена сума податкового боргу;

Kднів - кількість днів затримки сплати податкового зобов'язання;

UНБУ - більша з облікових ставок Національного банку України, що діяли на день виникнення податкового боргу або на день його (його частини) погашення;

1,2 - коефіцієнт, що дозволяє розрахувати 120 % річних UНБУ;

R - кількість днів у календарному році.

Отже, оскільки сума боргу по податковій декларації з податку на прибуток за 2013 рік (№ 9091064034) становила 98 139,00 грн. та була фактично сплачена 17.07.2014 року.

А тому, розрахунок пені має бути наступний: (98 139,00 грн. х 127 днів/100%х 9,5% х 1,2)/365 днів = 3 892,76 грн.

За приписами норм ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У зв'язку вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському p-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 10.06.2015 року за № 0032011503 по формі "Ш", згідно якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 121 149,80 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М.Кузьмишина

А.Г.Степанюк

Повний текст виготовлено 22 січня 2019 року.