Постанова

від 23.01.2019 по справі 0940/1514/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/3468/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Укріндик на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 0940/1514/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Укріндик до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Кафарський В.В. в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області 08.10.2018 року), -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Укріндик (далі - ТзОВ Виробниче об'єднання Укріндик , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004361407 від 05.06.2018.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що під час здійснення перевірки позивача відповідачем не враховано, що кошти, що видавались під звіт згідно видаткових касових ордерів № 131 від 31.07.2015 на суму 7129,00 грн., № 56 від 21.02.2017 на суму 384,85 грн. та № 60 від 28.02.2017 на суму 3695,15 грн. - це кошти, які видано під звіт на господарські потреби, що підтверджено первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку, а також відповідачем не враховано, що дані кошти використані на погашення кредиторської заборгованості підприємства перед його директором, який в попередньому податковому періоді придбавав за власні кошти товари для підприємства. Як наслідок, застосування відповідачем штрафної санкції є безпідставним. Перевіркою не враховано, що товарними чеками, виданими ФОП ОСОБА_1 підтверджено оформлення розрахункових операцій. Судом першої інстанції не дано належної оцінки наявним наданому податковим органом Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, оскільки його було отримано в непередбачений законом спосіб.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 30.03.2018 № 456, направлень від 10.04.2018 №№ 574, 575, 576, 577, 578, виданих ГУ ДФС в Івано-Франківській області, працівниками контролюючого органу відповідно до пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 глави 8 Податкового кодексу України (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік проведена планова виїзна документальна перевірка ТзОВ Виробниче об'єднання Укріндик з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки

За результатами вищевказаної перевірки складено акт від 08.05.2018 № 353/09-19-14-01-01/36544350, яким встановлено порушення серед іншого:

- п. 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15.12.2004 № 637 далі - Положення № 637), в частині перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше отриманих коштів, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів;

- п.п. 2.2-2.3 розділу 2 Положення № 637 в частині порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари, а саме: перевищення граничних сум розрахунків готівкою.

На підставі висновків акту від 08.05.2018 № 353/09-19-14-01-01/36544350 відповідачем винесено, серед іншого, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0004361407 від 05.06.2018, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) або пені у розмірі 29792,25 грн. за порушення норм Положення № 637.

Враховуючи факти та докази про те, що дії та висновки ГУ ДФС в Івано-Франківській області безпідставні та не відповідають фактичним обставинам справи, позивачем 14.06.2018 в адміністративному порядку до ДФС України відповідно до ст. 56 ПК України оскаржено, в тому числі, і вказане податкове повідомлення-рішення № 0004361407 від 05.06.2018.

Рішенням ДФС України від 07.08.2018 № 25780/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 05.06.2018 № 0004361407 залишено без змін.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся за захистом свого права в суд.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків відповідача, викладених в акті від 08.05.2018 № 353/09-19-14-01-01/36544350 про відсутність авансових звітів про витрачання отриманих готівкових коштів на суму 11209 грн. та про те, що накладні № 7 та № 8 від 22.08.2017, виписані ФОП ОСОБА_1, з переліком будматеріалів на суму 14908,00 грн. та 12082,00 грн., які надані позивачем під час перевірки, не є належними первинними документами, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.06.2018 № 0004361407 прийнято відповідачем обґрунтовано.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.11 розділу 2 Положення № 637 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3 Порядку складання Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2015 № 841, установлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт (далі - Звіт), подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт.

Згідно п. 2.11 розділу 2 Положення № 637 фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

З системного аналізу наведених положень встановлено, що законодавством установлено конкретний термін використання працівником отриманої готівки на заздалегідь визначені потреби і після такого використання у працівника з'являється інший обов'язок - звітувати за витрачені кошти, повернути залишок невикористаних або отримати частину власних коштів, використаних для виконання певних обов'язків.

При цьому, метою подачі звіту є підтвердження працівником використання коштів на визначені роботодавцем потреби.

З матеріалів справи встановлено, що директору TзOB ВО Укріндик Сміркіну Є.Ю. видавалися готівкові кошти під звіт на господарські потреби згідно видаткових касових ордерів: № 131 від 31.07.2015 на суму 7129,00 грн., № 56 від 21.02.2017 на суму 384,85 грн. та № 60 від 28.02.2017 на суму 3695,15 грн.

Однак такого звіту позивачем не надано, що не заперечується самим позивачем.

Щодо покликань позивача на те, що кошти, які видавались під звіт згідно видаткових касових ордерів № 131 від 31.07.2015 на суму 7129,00 грн., № 56 від 21.02.2017 на суму 384,85 грн. та № 60 від 28.02.2017 на суму 3695,15 грн. за даними бухгалтерського обліку відображено, як погашення заборгованості по підзвітних коштах бухгалтерським проведенням Д-т 372 Розрахунки з підзвітними особами - К-т ЗОЇ Каса , апеляційний суд зазначає, що законодавством чітко встановлено прядок звітування за раніше отримані під звіт суми, з поданням у визначені строки саме звіту а не оборотно-сальдової відомості бухгалтерського обліку.

Погашення кредиторської заборгованості не повинно вчинятися шляхом порушення вимог чинного законодавства.

Відтак, встановивши відсутність звітів про використання коштів, виданих під звіт, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість висновків відповідача щодо порушення позивачем п. 2.11 розділу 2 Положення № 637.

Крім того, директором ТзОВ Виробниче об'єднання Укріндик 31.08.2017 подано до бухгалтерії звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 2 щодо витрачання готівки на придбання будівельних матеріалів на загальну суму 26990,00 грн. На зворотній стороні вказаного звіту міститься двадцять вісім записів, які відповідають накладним № 7 та № 8 від 22.08.2017, які, як зазначено в акті перевірки від 08.05.2018 за №353/09-19-14-01-01/36544350, додані до звіту № 2 від 31.08.2018.

Інших документів, які в розумінні п. 2.11 розділу 2 Положення № 637 підтверджували витрачання готівки, під час здійснення ГУ ДФС в Івано-Франківській області перевірки позивачем не надано, як не долучено до скарги на оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

З огляду на зазначене, доводи позивача про те, що відповідачем не враховані товарні чеки від 22.08.17 № 7 та № 8, не беруться до уваги, оскільки на момент перевірки та під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0004361407 від 05.06.2018 в досудовому порядку, позивачем вказані документи не надавались відповідачу.

З цих же підстав суд критично оцінює доводи апелянта щодо неналежної оцінки судом першої інстанції наданої суду податковим органом копії податкового звіту.

Його наявність та відсутність належних первинних документів, які б підтверджували витрати готівки, підтверджуються, крім іншого і актом перевірки (а.с. 66), на який в даній частині позивачем жодних заперечень не надавалося, як безпосередньо після перевірки, так і в ході процедури адміністративного оскарження.

Таким чином, висновки відповідача в акті від 08.05.2018 № 353/09-19-14-01-01/36544350 про те, що накладні № 7 та № 8 від 22.08.2017, виписані ФОП ОСОБА_1, з переліком будматеріалів на суму 14908,00 грн. та 12082,00 грн., які надані позивачем під час перевірки, не є належними первинними документами, обґрунтовані.

Абзацом 5 пункту 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 № 436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Абзацом 6 пункту 1 наведеного Указу Президента України передбачено відповідальність за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0004361407 від 05.06.2018 по акту від 08.05.2018 № 353/09-19-14-01-01/36544350 вбачається, що до позивача застосовано відповідальність на підставі обох наведених абзаців пункту 1 Указу Президента України у сумі 29 792,25 грн.

Крім того, оскільки загальна сума невідзвітованих готівкових коштів (порушення п. 2.11 розділу 2 Положення № 637) становить 11209,00 грн., то відповідачем правильно визначено суму штрафної санкції за порушення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, видачі готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше отриманих коштів у розмірі 2802,25 грн.

Також, оскільки позивачем до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № 2 від 31.08.2017 не подано належного платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), то відповідачем правильно визначено суму штрафної санкції за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа у розмірі 26990,00 грн., що також відображено в розрахунку, який міститься в матеріалах справи.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0004361407 від 05.06.2018 року є правомірним та скасуванню не підлягає.

Відповідно до частини 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

У п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Укріндик залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2018 року у справі № 0940/1514/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська