Ухвала

від 22.01.2019 по справі 562/829/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2019 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

Суддів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисників-адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

перекладача ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні № 12015180130000231 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України, та ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, на ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12015180130000231 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 309 КК України, та ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто прокурору з мотивів його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України відсутності в обвинувальному акті всіх анкетних відомостей про ТзОВ Здолбунівський механічний завод, як потерпілу особу, повного переліку товарно-матеріальних цінностей, викрадених із вказаного товариства, їх кількість та вартість, відомостей щодо вартості майна, викраденого з приміщень ПАТ Укртелеком 19 липня 2016 року, 24 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року та з приміщень ТОВ Галина 07 вересня 2016 року, а також неправильності формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні епізодів таємного викрадення чужого майна від 27.08.2015 року та 07.09.2015 року, у яких фактично обвинувачується ОСОБА_11 , що ставить під сумнів забезпечення реалізації права останніх на захист від пред`явленого обвинувачення.

У поданій апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали, як незаконної, з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог доводить, що положень ст. 291 КПК України щодо змісту обвинувального акту дотримано повністю, а підстави, на які покликався суд, повертаючи обвинувальний акт прокурору, є необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогамзакону. Зазначає, що в даному обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення є достатнім для повного розуміння обвинуваченими Цімох суті висунутих проти них обвинувачень, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурорів на підтримання апеляційної скарги, думку обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 щодо законності оскаржуваного рішення і залишення його без змін, перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015180130000231 щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , й викладене в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займану посаду слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення і затвердження.

Зазначений перелік вимог до обвинувального акту та додатків до нього є вичерпним.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинуваченням є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в обвинувальному акті, як процесуальному рішенні, який має містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію злочину з посиланням на положення Закону і статті ( частини статті) КК України і формулювання обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні Абрамян проти Росії від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту а п. 3 ст. 6 Конвенції наголошується на необхідності приділення особливої уваги роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного, він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення ( рішення від 19.12.1989 року у справі Камасінскі проти Австрії № 9783/82).

Верховний Суд України зазначає, що практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення щодо вчинення особою кримінально-караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті ст. 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (Девеер проти Бельгії від 27 лютого 1980 року).

Крім того, Верховний Суд України звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Як вбачається із змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , до якого долучено передбачені законом додатки, він повністю відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Згідно норм ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд вправі повернути обвинувальний акт прокурору лише з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 цього Кодексу, зокрема, якщо він містить положення, що суперечать одне одному, у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину, він не підписаний слідчим чи не затверджений прокурором, або ж до нього не долучено передбачені законом додатки.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Наведені в даному обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

При апеляційному розгляді скарги прокурора ОСОБА_7 підтвердив, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні йому вручено, на його прохання перекладено російською мовою, загалом пред`явлене обвинувачення є цілком зрозумілим, тобто, він розуміє, що обвинувачується у вчиненні ряду таємних крадіжок чужого майна, в угоні транспортного засобу та у зберіганні наркотичних речовин.

Покликання суду першої інстанції на неправильність формулювання обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні епізодів таємного викрадення чужого майна від 27.08.2015 року та 07.09.2015 року, у яких фактично обвинувачується ОСОБА_11 , не може слугувати підставою для повернення обвинувального акту, оскільки, як з`ясовано, є технічною помилкою, яку під час судового розгляду кримінального провадження можливо усунути

Безпідставними є і твердження суду щодо відсутності в обвинувальному акті формулювання обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України, відсутності вартості майна, викраденого 19 липня 2016 року, 24 серпня 2016 року, 29 серпня 2016 року та 07 вересня 2016 року, як і повного переліку товарно-матеріальних цінностей, викрадених з ТзОВ "Здолбунівський механічний завод", так як в обвинувальному акті викладено формулювання обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 КК України ( т. 1 а.с. 7), вказано вартість обладнання зв`язку, як комплекту (напівкомплекту) та його балансову вартість, згідно наданих доказів ПАТ Укртелеком ( т. 1 а.с. 43-44), а також наведено чіткий та детальний перелік товарів, які належали ТОВ "Галина", із зазначенням загальної вартості викраденого майна, та перелік товарно-матеріальних цінностей, викрадених у ТзОВ "Здолбунівський механічний завод" ( т. 1 а.с. 8-9), що і вказує на кваліфікуючу ознаку "великий розмір" ( т. 1 а.с. 44-54).

Як слідує з реєстру матеріалів досудового розслідування, цивільні позови жодним з потерпілих під час досудового розслідування не предявлялися, а до суду надійшли позовні заяви від потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ПАТ Укртелеком, Здолбунівське виробничо-заготівельно-торгове підприємство, ТОВ Здолбунівський механічний завод, КНП Здолбунівський районний центр первинної медичної допомоги що не позбавляє права і інших потерпілих подати позов до початку судового слідства, а суду - прийняти законне рішення в частині вирішення цивільного позову у разі доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_11 у предявленому обвинуваченні щодо скоєння інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Що ж стосується покликання суду щодо відсутності всіх анкетних даних про потерпілого - ТзОВ Здолбунівський механічний завод та різницю у викладенні загальної суми викраденого майна, відображену в обвинувальному акті та цивільному позові ТзОВ "Здолбунівський механічний завод", як на істотне порушення вимог КПК України, то воно, на думку колегії суддів, не заслуговує на увагу, оскільки вказані обставини не є істотними, і їх можливо усунути під час підготовчого чи судового розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає твердження суду першої інстанції про неможливість прийняття обвинувального акта щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , який відповідає вичерпному переліку вимог ст. 291 КПК України, і подальшого призначення судового розгляду даного провадження безпідставним, а прийняте процесуальне рішення незаконним, яке підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Здолбунівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2018 року про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_11 в кримінальному провадженні № 12015180130000231 скасувати із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3