Постанова

від 16.01.2019 по справі 41/342

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2019 р. Справа№ 41/342

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Мартюк А.І.

Калатай Н.Ф.

секретар Добрицька В.С.

за участю

представників: позивача - Дементович М.В.

відповідача - Бойков О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2018 р. (повне рішення складено 08.10.2018 р.)

у справі № 41/342 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-14"

про стягнення заборгованості у розмірі 58019,61 грн

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступникаом якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-14" про стягнення заборгованості за договором № 02981/4-08 на надання послуг з водопостачання та водовідведення питної води від 26.08.2003 р. у розмірі 48553,65 грн та 9465,97 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач свої зобов'язання за укладеним договором не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.11.2008 р. було зупинено провадження у справі № 41/342 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 8/131.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2018 р. було поновлено провадження у даній справі.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2018 р. справі № 41/342 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало апеляційну, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у стягненні 24570,85 грн основного боргу та 9465,97 грн інфляційних втрат і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, державній реєстрації в спірний період не підлягали, а тому відсутність реєстрації нормативно-правових актів в органах Міністерства юстиції України не може бути підставою для визнання розпоряджень такими, що не підлягають виконанню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивач нарахував заборгованість по коду №8-909 у розмірі 23982,80 грн та безпідставно застосував тарифи, які не підлягають застосуванню через відсутність їх в органах юстиції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 41/342 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2018 р. справу № 41/342 було призначено до розгляду на 16.01.2019 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.08.2003 р. Державне комунальне об'єднання "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (далі - постачальник) та Житлово-будівельний кооператив "Верстат-14" (далі - абонент) уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02981/4-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняття від абонента каналізаційних стоків, а абонент зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі - Правила № 65).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна" та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.2 договору абонент зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору.

Як передбачено п. 2.3 договору, абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній місяць для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту.

Кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників з водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника (п. п. 3.1, 3.3 договору).

У відповідності до п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 договору).

Для обліку послуг з холодного водопостачання та водовідведення за договором № 02981/4-08 від 26.08.2003 р. позивачем було відкрито відповідачу код № 8-909 та для обліку послуг з постачання води, яка йде на підігрів та стоків води, що йде на підігрів - код № 8-50909.

Як вказує позивач, на виконання умов укладеного договору він надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 89474,98 грн, а саме:

за кодом № 8-909 у період з 01.01.2007 р. по 30.08.2008 р. на суму 67670,08 грн (з урахуванням знижки 5,5 % - 3420,09 грн), з яких сплачено 34658,43 грн (з урахуванням перерахунку на - 5608,76), а розмір заборгованості становить 23982,80 грн;

за кодом № 8-50909 у період з 01.12.2006 р. по 30.08.2008 р. на суму 34361,93 грн (з урахуванням знижки 5,5 % - 1801,49 грн), з яких сплачено 6262,90 грн (з урахуванням перерахунку на - 1726,69), а розмір заборгованості становить 24570,85 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання по сплаті за надані послуги за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі виконав лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 48553,65 грн.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Отже вказаною вище нормою закону передбачено надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Вбачається, що Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання та водовідведення. При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству.

Вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 р. № 400.

Згідно з п. 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

У заявлений до стягнення позивачем період були чинні Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженні наказом Держжитлокомунгоспа від 01.07.1994 р. № 65, які регулюють порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України.

У період з 18 жовтня 2008 року по листопад 2008 року були чинні Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190.

Пунктом 12.17 Правил № 65 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду.

Відповідно до п. 12.3 Правил № 65 житлово-експлуатаційні організації зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Однак у матеріалах справи відсутні докази споживання відповідачем гарячої води, зокрема копії маршрутних листів, акти про зняття показань з водолічильників.

Відповідно до п. 12.2 Правил № 65 для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до ВАТ АТ Київводоканал заяву та розрахунок-заяву на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів, водокористування ними вважається самовільним.

Умовами укладеного між сторонами договору № 02981/4-08 від 26.08.2003 р. не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 8-909.

В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів.

Згідно з п. 12.17 Правил № 65 розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до п. 12.3 вказаних Правил житлово-експлуатаційні організації зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, до моменту набрання чинності Правил користування системами централізованого водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190, розрахунки за спожиту гарячу воду повинен проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Однак у матеріалах справи відсутні належні докази споживання відповідачем гарячої води, зокрема копії маршрутних листів, акти про зняття показань з водо лічильників, а також належні доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Відповідно до п. 3.1 укладеного договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте у матеріалах справи відсутні докази реєстрації в ПрАТ "АК "Київводоканал" водолічильників Житлово-будівельного кооперативу "Верстат-14".

Також відсутні належні докази того, що відповідач у відповідності до вимог п. 12.2 Правил звертався до позивача з заявою про присвоєння йому коду для обліку споживання води, яка йде на підігрів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оскільки позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву (код № 3-50909), тому вимога позивача про стягнення з відповідача 24570,85 грн відсутні є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2007 року по серпень 2008 року за кодом № 8-909 колегія суддів зазначає наступне.

Вбачається, що позивачем здійснювалось виставлення рахунків відповідачу за період з січня 2007 року по серпень 2008 року з урахуванням тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що затверджені Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 15.12.2006 р. № 1786, від 12.02.2007 р. № 143, № 640 від 30.05.2007 р. та № 1127 від 28.08.2007 р.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом ч. 1 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст .6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Як передбачено ст. 1 Указу № 493/92 від 03.10.1992 р. Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно з абз. 2 п. 15 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого Постановою № 731 від 28.12.1992 р. Кабінету Міністрів України нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р. не було подане на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції, тому не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Отже відсутні правові підстави для застосування тарифів, які затверджені Розпорядженнями від 15.12.2006 р. № 1786, від 12.02.2007 р. № 143, № 640 від 30.05.2007 р. та № 1127 від 28.08.2007 р., оскільки дане розпорядження не зареєстроване в установленому порядку, не набрало чинності та не відповідає законодавству України.

У період з січня 2007 року по квітень 2008 року були чинними тарифи, затверджені Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення". Вказане Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження № 578 від 18.04.2008 р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації".

Стосовно визначення вартості наданих послуг за період з травня 2008 року по серпень 2008 року колегія суддів дійшла висновку про те, що у цей період підлягали застосуванню тарифи на водопостачання та водовідведення, затверджені Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення".

Як було вказано вище, згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Так, у період з травня 2008 року по серпень 2008 року у визначеному чинним законодавством порядку тарифів на водопостачання та водовідведення затверджено не було, що фактично вказує на наявність підстав для застосування для визнання ціни товару за спірним правочином приписів ч. 4 ст. 632 ЦК України.

У вказаний період тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення формувалися у відповідності до вимог встановлених Постановою № 959 від 12.07.2006 р. Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення".

Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що формування тарифів підприємствами здійснюється відповідно до річних планів виробництва і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.

При цьому, розпорядження № 1680 від 28.08.2002 р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" втратило чинність на підставі розпорядження № 578 від 18.04.2008 р. виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації".

Проте, доказів наявності підстав для розрахунку вартості спожитих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за іншим тарифом, який було б визначено, як такий, що сформований відповідно до економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, визначених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції, Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" до матеріалів справи надано не було.

Отже для визначення суми заборгованості відповідача виходячи з тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення, які було визначено Розпорядженням № 1680 від 28.08.2002 р. Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення".

Вказаним актом передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,43 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та 0,25 грн (без ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Таким чином, на момент подачі позовної у відповідача була відсутня заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення холодної води за кодом № 8-909 за період з січня 2007 року по серпень 2008 року за тарифами встановленими Розпорядження № 1680 від 28.08.2002 р. "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 02981-08 на надання послуг з водопостачання та водовідведення питної води від 26.08.2003 р. у розмірі 48553,65 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За неналежне виконання умов укладеного договору позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 9465,97 грн інфляційних втрат.

Однак, враховуючи те, що позивачем не було доведено прострочення виконання зобов'язання відповідача щодо вчасної оплати наданих послуг, вимога позивача про стягнення з відповідача 9465,97 грн інфляційних втрат також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2018 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не підлягає задоволенню.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2018 р. у справі № 41/342 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покладаються на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 24.01.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді А.І. Мартюк

Н.Ф. Калатай