Рішення

від 24.01.2019 по справі 910/13195/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2019Справа № 910/13195/18 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод технічної механіки" (32313, м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" (03041, м. Київ, вул. Васильківська, 2)

про стягнення 115 150,85 грн.

Представники сторін: без повідомлення (виклику)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Завод технічної механіки" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" про стягнення 115 150,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором постачання товару № 06/01-66 від 20.06.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13195/18, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

08.11.2018 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" залишено без розгляду.

08.11.2018 через відділ діловодства суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі № 910/13195/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

29.11.2018 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13195/18, якою відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 виправлено описки, допущені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13195/18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 зупинено провадження у справі № 910/13195/18 за позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод технічної механіки" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" про стягнення 115 150,85 грн. до розгляду Північним апеляційним господарським судом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13195/18.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 910/13195/18 та додані до неї документи залишено без розгляду.

У зв'язку з викладеним та поверненням матеріалів справи до Господарського суду міста Києва, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 поновлено провадження у справі № 910/13195/18.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 09.10.2018 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

20.09.2018 між Державним підприємством "Науково-технічний комплекс "Завод технічної механіки" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" (замовник) укладено Договір № 06/01-66 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника майно, зазначене у Специфікації (Додаток 1) до даного Договору.

Замовник зобов'язується прийняти майно на умовах, що зазначені в Договорі. (п. 1.2 Договору)

Відповідно до п. 3.1 Договору, покупець здійснює оплату майна, яке постачається за даним Договором, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у наступному порядку: оплата в розмірі 100% вартості майна, згідно виставленого рахунку на оплату, здійснюється у формі прямого банківського переказу на розрахунковий рахунок постачальника в термін 45 календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі майна.

За приписами п.п. 4.1, 4.2 Договору, сторони по цьому Договору несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань по даному Договору.

Договір набуває чинності з дати - його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, але в будь якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань. (п. 7.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується Актом прийому-передачі виробів від 22.06.2018 та накладною № ТМ35 від 22.06.2018 на суму 108 736,86 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 108 736,86 грн. Окрім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідачем позивач також просить стягнути з останнього пеню у розмірі 500,49 грн та 3% річних у розмірі 5 913,50 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв товар, що підтверджується Актом прийому-передачі виробів від 22.06.2018 та накладною № ТМ35 від 22.06.2018 на суму 108 736,86 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Оскільки відповідно до п. 3.1 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором настав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" перед позивачем за Договором становить 108 736,86 грн.

Проте, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу в розмірі 108 736,86 грн.

За наведених вище обставин Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 108 736,86 грн., факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Отже, Суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 108 736,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних 5 913,50 грн., розрахованих за час прострочення боржника з 07.08.2018 по 01.10.2018.

При цьому, Суд зазначає, що хоч у тексті позову 3% річних розраховані позивачем в сумі 500,49 грн, проте, оскільки в прохальній частині позову заявлено 3% річних в розмірі 5 913,50 грн., то Суд виходить саме з цієї суми.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013)

Здійснивши перевірку розрахунку 3% за визначений позивачем період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання з 07.08.2018 по 01.10.2018, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 500,49 грн.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 07.08.2018 по 01.10.2018 у розмірі 500,49 грн.

При цьому, Суд зазначає, що хоч у тексті позову пеня розрахована позивачем в сумі 5 913,50 грн, проте, оскільки в прохальній частині позову заявлено пеню в розмірі 500,49 грн., то Суд виходить саме з цієї суми.

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

За приписами п.п. 4.1, 4.2 Договору, сторони по цьому Договору несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. Оплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов'язань по даному Договору.

Як встановлено Судом, позивач нарахував відповідачеві пеню на підставі Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Сума зменшення розміру пені відноситься на результати фінансово-господарської діяльності одержувача грошових коштів, а щодо державних установ та організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, - на зменшення їх фінансування.

Суд констатує, що в тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

При цьому, у даному випадку, а ні умовами укладеного між сторонами Договору, а ні певним законодавчим актом, не передбачено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання.

З огляду на викладене вище, правові підстави для стягнення пені за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання відсутні, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення пені Суд відмовляє.

Зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоборонекспорт" (03041, м. Київ, вул. Васильківська, 2, ідентифікаційний код 42080125) на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Завод технічної механіки" (32313, м. Кам'янець-Подільський, вул. Годованця, 28, ідентифікаційний код 23831376) борг у розмірі 108 736 (сто вісім тисяч сімсот тридцять шість) грн. 86 коп, 3% річних у розмірі 500 (п'ятсот) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн 51 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північого апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.01.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко