Рішення

від 21.01.2019 по справі 913/560/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м.Харків Справа № 913/560/18

Провадження №14/913/560/18

Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Лісовицького Є.А.

за участю секретаря судового засідання Рвачова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» , м. Луганськ,

до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Лисичанськтепломережа» , м. Лисичанськ Луганської області,

про стягнення 75 175 грн. 66 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Лисичанськтепломережа» (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії № 73 від 01.12.2010 в розмірі 75175 грн. 66 коп., в тому числі: 3% річних в розмірі 56873 грн. 86 коп., інфляційні нарахування в розмірі 18301 грн. 80 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 73 від 01.12.2010 в частині внесення оплати вартості електричної енергії за діючими роздрібними тарифами.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 12.11.2018 відкрито провадження у справі №913/560/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.12.2018.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.12.2018 відкладено підготовче засідання на 03.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.01.2019 було відкладено розгляд підготовчого засідання на 11.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 11.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №913/560/18 до судового розгляду по суті на 21.01.2019.

Сторони правом на участь своїх представників у судовому засіданні 21.01.2019 не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, будь - яких заяв або клопотань до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання (позивач у справі, постачальник за договором) та ОСОБА_1 підприємством Лисичанськтепломережа (відповідач у справі, споживач за договором) укладено договір про постачання електричної енергії № 73.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язується постачати електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електричних установок, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 9 додатку «Порядок розрахунків» до договору остаточний розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, за перетікання реактивної електричної енергії, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих Постачальником рахунків протягом 5 (п'яти) операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання.

Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.

Позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та в повному обсязі, і за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року відпустив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 3 687 891 грн. 37 коп.

Споживач вартість спожитої активної електричної енергії за вказаний період сплачував невчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 3 488 391 грн. 37 коп.

Оскільки відповідачем вказана сума боргу в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду з позовом, за яким також просив стягнути 3% річних в сумі 32 438,18 грн. та інфляційні нарахування в сумі 128 963,92 грн.

Рішенням Господарського суду Луганської області по справі №913/719/18 від 18.07.2016 було встановлено, що на виконання умов договору позивач за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 5 192 380,83 грн., вартість якої відповідачем оплачена частково в сумі 199 500,00 грн., у зв'язку з чим за вказаний період утворилась заборгованість в сумі 3 488 391,37 грн.

Так, вказаним рішенням з відповідача було стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 3 488 391 грн. 37 коп.; інфляційні нарахування в сумі 128 963 грн. 92 коп., 3% річних в сумі 32 355 грн. 54 коп. В задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних відмовлено.

Оскільки, відповідачем були порушені умови договору, рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/719/16 від 18.07.2016 відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп. та 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп.

Відповідач позовні вимоги оспорив, та відзивом та додатковими поясненнями на позовну заяву зазначив, що відповідно до укладеного Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7036 відповідачем за листопад 2017 рахунок на суму 476 122,73 грн. від 23.11.2017 сплачено - 13.04.2018 (73122,73 грн. сплачено у встановлені законом строки); за травень 2016 на рахунок на суму 14151,74 грн. від 23.05.2016 - сплачено 28.09.2016; за червень 2016 рахунок на суму 9433,54 від 24.06.2016 - сплачено 28.09.2016; за листопад 2016 рахунок на суму 422872,13 грн. від 23.11.2016 - сплачено власними коштами за період з 28.11.2016 по 29.11.2016, у встановлені договором строки; за січень 2017 рахунок на суму 1026450,82 грн. від 24.01.2017 - сплачено 28.01.2017 відкоригований рахунок на суму 1026448,46; за лютий 2017 рахунок на суму 922002,02 грн. від 27.02.2017 - сплачено 11.04.2017; за березень 2017 на рахунок на суму 890556,46 грн. від 22.03.2017 - сплачено 10.05.2017; за квітень 2017 рахунок на суму 398447,19 грн. від 25.04.2017 - сплачено за період з 03.05.2017 по 16.05.2017 відкоригований рахунок на суму 26725,14; за листопад 2017 рахунок на суму 476122,73 грн. від 23.11.2017 - сплачено власними коштами у період з 23.11.2017 по 15.01.2018; за грудень 2017 рахунок на суму 976966,95 грн. від 27.12.2017 - сплачено 50000 грн. 16.01.2018, 50000 грн. сплачено 17.01.2018, 876966,95грн. сплачено 27.03.2018; за січень 2018 рахунок на суму 1074568,39 грн. від 24.01.2018 сплачено 27.03.2018.

Також, відповідачем зазначено, що 3% на заборгованість по активній електроенергії за договором №73 від 01.12.2010, що стягнута відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 18.07.2016 по справі №913/719/16:

- заборгованість за жовтень - грудень 2015, січень - лютий 2016 у розмірі 2736 568,72 грн., відповідно до укладеного Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7036;

- заборгованість за березень 2016 частково оплачена власними грошовими коштами у розмірі 1995000,00 грн., частково - у розмірі 459120,02 грн., відповідно до укладеного Спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України №20/7036;

З урахуванням викладеного, відповідач зазначив, що розмір 3% річних складає 2317,17 грн.

Відповіддю на відзив на позовну заяву позивачем зазначено, що останнім заявлено до стягнення суму, в тому числі, 35741,71 грн. нарахованих 3% річних за період з 26.05.2016 по 27.09.2016, нарахованих на суму заборгованості, стягнуту рішенням Господарського суду Луганської області від 18.07.2016 по справі №913/719/16.

Також, нарахована сума 3% річних в розмірі 31132,15 грн., нарахованих з 31.05.2016 по 26.03.2018 на заборгованість, яка виникла за період травень 2016 - січень 2018, яка до теперішнього часу відповідачем не сплачена.

Також, позивачем зазначено, що сума 18301,80 грн. інфляційних нарахувань за період грудень 2017- березень 2018 нарахована на заборгованість 476122,73 грн., що виникла за спожиту в листопаді 2017 електроенергію, фактична сплачена відповідачем 13.04.2018.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушення відповідачем умов договору та невиконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії за договором про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010 встановлені рішенням Господарського суду Луганської області по справі №913/719/16 від 18.07.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до рішення Господарського суду Луганської області по справі №913/719/16 від 18.07.2016, відповідач свої зобов'язання за договором про постачання електричної енергії №73 від 01.12.2010 виконав не в повному обсязі, доказів оплати, заявлених до стягнення сум заборгованості, під час розгляду справи №913/719/16 не надав.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків (Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 20.12.2010 № №3-57гс10, від 20.01.2011 № 10/25 та від 16.05.2011.№32/242-32/243-32/244-32/245, від 12.09.2011 № 6/433-42/183).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нараховані 3% річних за загальний період з 26.05.2016 по 26.03.2018 в загальній сумі 56873 грн. 86 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , зазначає, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , зазначає, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 18301 грн. 80 коп. підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп., інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп., (всього 75175 грн. 66 коп.).

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1762 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 73, 86, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання до ОСОБА_1 підприємства Лисичанськтепломережа про стягнення 75 175 грн. 66 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Лисичанськтепломережа (93113, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. Тепла, будинок 17, код ЄДРПОУ 13401321) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об'єднання (91021, м. Луганськ, квартал Гайового, будинок 35 А, код ЄДРПОУ 31443937; адреса для листування - 93100, Луганська область, м.Лисичанськ, вул. ім. О.Довженка, будинок 11) інфляційні нарахування в сумі 18301 грн. 80 коп., 3% річних в сумі 56873 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1762 грн. 00 коп. на поточний рахунок №26006304703374 у філії ЛОУ АТ Ощадбанк у м. Сєвєродонецьк, МФО 304665, код 31443937. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 24 січня 2019 року.

Суддя Є.А.Лісовицький