Постанова

від 16.01.2019 по справі 926/3726/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 926/3726/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2018 у справі

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці до 1: Чернівецько-Хотинської єпархії Української автокефальної православної церкви, 2: Військової частини НОМЕР_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Релігійної організації "Парафія святителя Миколая міста Чернівці Української автокефальної православної церкви" про визнання недійсним договору та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників:

від позивача не з`явилися,

від відповідача-1 не з`явилися,

від відповідача-2 Марчук А.Д., представник за довіреністю,

від 3-ї особи-1 не з`явилися,

від 3-ї особи-2 - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівці звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецько-Хотинської єпархії Української автокефальної православної церкви та військової частини НОМЕР_1 (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.02.2018 № 40) про:

1) визнання недійсною укладеної між Чернівецько-Хотинською єпархією Української автокефальної православної церкви та військовою частиною НОМЕР_1 угоди від 19.11.2011;

2) зобов`язання Чернівецько-Хотинську єпархію Української автокефальної православної церкви усунути перешкоди у користуванні КЕВ м.Чернівці земельною ділянкою, площею 155 м2 військового містечка № НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та привести її у придатний для використання стан за власний рахунок шляхом звільнення земельної ділянки площею 155 м2 та знесення самочинно збудованої каплиці.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі угоди від 29.11.2011, укладеної між Чернівецько-Хотинською єпархією Української автокефальної православної церкви та військовою частиною НОМЕР_1 , на земельній ділянці військової частини збудовано дерев`яну споруду каплицю. Зазначена земельна ділянка відповідно до наказу начальника Чернівецького гарнізону № 2 від 06.01.2015 закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , а її постійним землекористувачем є КЕВ м. Чернівці, згідно з державним актом серії ЯЯ № 350709 від 05.06.2008. Оскільки, на думку позивача, відповідач незаконно користується земельною ділянкою, позивач просить визнати недійсною угоду від 29.11.2011 та зобов`язати відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні КЕВ м. Чернівці земельною ділянкою, площею 155 м2 військового містечка № НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Авангардна, 14.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Згідно зі Статутом Консисторії (єпархіального управління) Чернівецько-Хотинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, зареєстрованим згідно з наказом № 3 від 26.01.2011 Державного Комітету України у справах національностей та релігій, Чернівецько-Хотинська єпархія є частиною Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) та складається з парафій, які знаходяться на території Чернівецької області.

2.2. Статут Чернівецько-Хотинської єпархії УАПЦ зареєстровано Державним комітетом України у справах національностей та релігій 26.01.2011.

2.3. 29.11.2011 між Чернівецько-Хотинської єпархією Української Автокефальної Православної Церкви в особі єпископа Германа (сторона № 1) та військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира військової частини Пацюка Валерія Володимировича (сторона № 2), укладено угоду (Угода), у якій сторона № 1 - військовий священнослужитель, а сторону № 2 командування військової частини НОМЕР_1 .

2.4. Угоду підписано 29.11.2011 єпископом Чернівецьким і Хотинським єпархії Української автокефальної православної церкви Германом та командиром військової частини В.В. Пацюком.

2.5. Згідно з Предметом Угоди, військова частина та військовий священнослужитель відповідають за співпрацю зі Збройними силами України в особі військової частини НОМЕР_1 , здійснюють необхідні заходи щодо запровадження ефективної системи душпастирської опіки та створення інституту військового духовенства (капеланства) у військовій частині НОМЕР_1 на спільних для всіх конфесій фундаментальних принципах і догматичних положеннях заради покращення морально-психологічного стану військовослужбовців, працівників Збройних сил України та членів їх родин та зміцнення обороноздатності України.

2.6. Зазначена Угода містить умови, зокрема, щодо: визначення між сторонами однієї з функцій священнослужителя у справах душпастирської опіки при військовій частині НОМЕР_1 - функції щодо будівництва, обладнання, відновлення каплиці для богослужіння, призначеної для потреб військовослужбовців (п. 4.3. Угоди); координації сторонами своєї діяльності та узгодження між собою організації облаштування каплиці для служіння та культових відправ (п. 4.14.); координації командуванням військової частини облаштування каплиці для служіння на території військової частини НОМЕР_1 (п. 4.15.); наявність у військового священнослужителя права на використання каплиці, призначеної для потреб душпастирської опіки (п. 4.8.).

2.7. В Угоді сторони обумовили, що основним об`єктом, де здійснюється душпастирська опіка військовослужбовців є кімната (а після завершення будівництва місця для богослужіння каплиця), яка розташована на території військової частини НОМЕР_1 . Питання облаштування та функціонування кімнати, а після завершення будівництва каплиці вирішується представниками різних конфесій, виходячи з толерантного ставлення один до одного.

2.8. В Угоді також зазначено, що військова частина НОМЕР_1 в особі командира, діє на підставі наказу Міністра оборони України "Про затвердження Концепції душпастирської опіки у Збройних Силах України" від 22.04.2011 за № 220. У п.1.1. Концепції зазначено, що Держава, в особі Міністерства оборони України, забезпечуючи дотримання свободи совісті та віросповідання військовослужбовців, гарантованої Конституцією України, та церква (релігійні організації) у сфері забезпечення духовних потреб віруючих, спрямовують свої зусилля на організацію системної роботи з налагодження душпастирської опіки у Збройних Силах України.

2.9. Концепцією визначено, що військовий священнослужитель (священик, капелан, душпастир, імам) особа, уповноважена своєю конфесією здійснювати душпастирську опіку віруючих військовослужбовців, які належать до цієї конфесії, та тих, хто добровільно прийшов до нього (п. 2.1.). Душпастирська опіка військовослужбовців вид пастирського служіння конфесії, спрямований на духовну опіку та задоволення релігійних потреб військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, які, з огляду на характер виконуваної ними військової служби, у той чи інший спосіб зазнають обмежень у вільному сповідуванні своєї релігії та потребують духовної опіки (п. 2.2.). Кожна конфесія самостійно забезпечує загальну богословську підготовку військових священнослужителів у відповідних духовних навчальних закладах духовних академіях, університетах, теологічних факультетах, семінаріях, медресе тощо (п. 5.1.). З метою узагальнення даних про військових священнослужителів кожна конфесія окремо веде облік військових священнослужителів відповідно до встановленої форми (п. 5.2.). Облікові дані військових священнослужителів визначаються Радою у справах душпастирської опіки при Міністерстві оборони України відповідно до пропозицій з боку Міністерства оборони України (п. 5.4.). На запит Міністерства оборони України до керівництва конфесії Уповноважений за душпастирську опіку військовослужбовців подає відомості про військового священнослужителя для укладення з ним угоди про здійснення душпастирської опіки у певній військовій частині (підрозділі) на постійній основі та зарахування до персоналу Збройних Сил України (п. 5.5.). Уповноважені за душпастирську опіку військовослужбовців надсилають командуванню військових частин (підрозділів) список військових священнослужителів, які визначені кожною окремою конфесією здійснювати душпастирську опіку військовослужбовців у відповідних гарнізонах, військових частинах чи підрозділах Збройних Сил України (п. 5.6.). Міністерство оборони України створює власний список військових священнослужителів, які здійснюють душпастирську опіку в певній військовій частині (підрозділі) (п. 5.7.).

2.10. Згідно з державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 350709 від 05.06.2008 квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці є постійним користувачем земельної ділянки площею 3,1863 га у межах згідно з планом, яка розташована в місті Чернівці на вул. Авангардній 14. Цільове призначення для розташування військового містечка № НОМЕР_2 .

2.11. Наказом начальника Чернівецького гарнізону від 06.01.2015 військове містечко № 148 закріплено за військовою частиною НОМЕР_1 .

2.12. У матеріалах справи міститься лист інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 17.03.2015, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначається, що під час організації заходів державного архітектурно-будівельного контролю, посадовою особою Інспекції здійснено виїзд на місцевість та встановлено, що на земельній ділянці біля військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 збудовано культову споруду. В листі також зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо документів дозвільного та дозвільного характеру, які б надавали право на виконання будівельних робіт Чернівецько-Хотинській єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з будівництва будь-яких будівель та споруд за адресою: вул. Авангардна, 14.

2.13. 13.10.2016 комісією в складі службових осіб позивача проведено перевірку земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Авангардна, 14, за наслідками якої складено акт, де зазначено, що при перевірці наявності цілісності меж земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , комісією підтверджено факт розташування незаконно побудованої споруди - дерев`яної каплички та інших культових споруд (Хрест) на земельній ділянці військового містечка номер № 148 без дозволу Міністерства оборони України та факт захоплення частини земельної ділянки 155 м2.Відомості щодо осіб, які захопили земельну ділянку та здійснили на ній будівництво дерев`яної каплиці в акті відсутні.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2018 (головуючий суддя Гончарук О.В., судді Ніколаєв М.І., Проскурняк О.Г.) у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в процесі розгляду справи не встановлено, жодних фактичних обставин, з якими Закон, на час укладення оспорюваної угоди, пов`язував визнання такої угоди недійсною. Сторони, укладаючи угоду, діяли правомірно у відповідності до норм чинного на той час законодавства України. Порушення у вигляді недотримання положень Концепції також не можуть бути підставами для визнання угоди недійсною, оскільки відсутність у договорі істотних умов не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. При цьому судом враховано, що власне Концепція не є актом цивільного законодавства у розумінні статті 4 Цивільного кодексу України і неузгодженість умов угоди з положеннями Концепції не свідчить про незаконність такої угоди.

3.3. Крім того, угода про душпастирську опіку від 29.11.2011 не порушує прав позивача на землю.

3.4. Постановою колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (у складі: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) рішення суду першої інстанції залишено без змін за тих же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. КЕВ м. Чернівці у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скаржник наголошує, що земельна ділянка, на якій зведено дерев`яну будівлю, закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , а її постійним землекористувачем згідно Державного акту від 5 червня 2008 року є позивач КЕВ місто Чернівці; укладена між відповідачами оскаржувана угода створює перешкоди постійному землекористувачу КЕВ м. Чернівці у здійсненні правомочностей щодо володіння та користування даною земельною ділянкою; судами не з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

5.2. Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

5.3. Від Консисторії (Єпархіального управління) Чернівецько-Хотинської Єпархії Української Автокефальної Православної Церкви надійшла заява про розгляд касаційної скарги без участі її уповноваженого представника. Крім того у заяві міститься прохання касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову залишити без змін.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

6.3. Згідно зі статтею 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

6.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

6.6. В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову).

6.7. Обґрунтовуючи позов позивач зазначив, що Чернівецько-Хотинська Єпархія Української Автокефальної Православної Церкви незаконно займає земельну ділянку, постійним землекористувачем якої є КЕВ м. Чернівці, спірна земельна ділянка входить до складу земель оборони та передбачає особливий порядок її відчуження чи передачі в оренду (користування) за згодою органу управління майном Міністерства оборони України. При цьому згідно частини 1 статті 124 Земельного кодексу України (далі ЗК України) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній власності, здійснюється на підставі рішення органу виконавчої влади шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

6.8. Згідно статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

6.9. Проте судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не надано жодних доказів користування відповідачем-1 спірною земельною ділянкою або доказів фактичної передачі земельної ділянки у користування. Слід також зазначити, що в акті перевірки використання земельної ділянки військового містечка № 148 в м. Чернівці, вул. Авангардна, 14, який складено 13.10.2016 комісією в складі службових осіб позивача, відомості щодо осіб, які захопили земельну ділянку та здійснили на ній будівництво дерев`яної каплиці відсутні.

6.10. Судами також встановлено, що з зі змісту зазначеної Угоди вбачається, що священнослужитель може виконувати функції, пов`язані з будівництвом каплиці для богослужіння, призначеної для потреб військовослужбовців; сторони можуть узгоджувати між собою організацію облаштування цієї каплиці, а військовий священнослужитель наділений правом використовувати каплицю для потреб душпастирської опіки військовослужбовців. Тобто, відповідач-1 не набуває права використовувати будівлю каплиці для своїх потреб, а лише для задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України; зазначену каплицю у рівній мірі можуть використовувати представники різних конфесій для задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України.

Позивачем не зазначено, як оспорювана Угода порушує його права, при тому, що земельна ділянка не вибула з постійного користування позивача чи державної власності внаслідок укладеної Угоди, а сама Угода не містить положень чи умов щодо земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні позивача.

6.11. Таким чином, судами в процесі розгляду справи не встановлено жодних фактичних обставин, з якими закон, на час укладення спірної Угоди, пов`язував визнання такої Угоди недійсною.

6.12. З огляду на викладене, суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання Угоди від 29.11.2011 недійсною.

6.13. Щодо позовної вимоги про зобов`язання Чернівецько-Хотинську єпархію Української автокефальної православної церкви усунути перешкоди у користуванні КЕВ м. Чернівці земельною ділянкою, площею 155 м2 військового містечка № 148, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Авангардна, 14, та привести її у придатний для використання стан за власний рахунок шляхом звільнення земельної ділянки площею 155 м2 та знесення самочинно збудованої каплиці.

6.14. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

6.15. Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

6.16. Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

6.17. Згідно зі статтею 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

6.18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем не доведено, що саме відповідачем-1 самовільно збудовано та зайнято частину земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, вул. Авангардна, 14, шляхом будівництва на земельній ділянці культової споруди каплиці.

6.19. При цьому судами взято до уваги, що Угода не наділяє Чернівецько-Хотинську єпархію Української автокефальної православної церкви правом будувати або використовувати будівлю каплиці лише для власних потреб, інші конфесії не позбавлені права на укладення з військовою частиною угоди про душпастирську опіку військовослужбовців та права на використання за погодженням з військовою частиною культових споруд на її території для забезпечення релігійних потреб військовослужбовців.

6.20. З огляду на викладене, суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання відповідача-1 усунути перешкоди у користуванні КЕВ м. Чернівці земельною ділянкою.

6.21. Доводи скаржника про те, що укладена між відповідачами Угода створює перешкоди постійному землекористувачу КЕВ м. Чернівці у здійсненні правомочностей щодо володіння та користування земельною ділянкою не приймається до уваги з огляду на встановлені судами обставини справи стосовно недоведення використання частини спірної земельної ділянки саме відповідачем-1.

6.22. Посилання скаржника на невзяття судами до уваги лист інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю від 17.03.2015 щодо відсутності в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, інформації щодо документів дозвільного характеру, які б надавали право на виконання будівельних робіт Чернівецько-Хотинській єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з будівництва будь-яких будівель та споруд за адресою: вул. Авангардна, 14, також не приймається до уваги, оскільки з цього листа не вбачається, що будівельні роботи виконувались саме відповідачем-1.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Рішення та постанова попередніх судових інстанцій відповідають нормам чинного законодавства і мають бути залишені без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.04.2018 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

СуддяГ. Мачульський

СуддяІ. Кушнір