Рішення

від 24.01.2019 по справі 478/2076/18

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/2076/18 Провадження № 2/478/93/2019

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2019 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Михайлівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Михайлівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, 36.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що позивач з травня 2008 року, постійно, відкрито та безперервно володіє та користується житловим будинком за вказаною адресою.

Враховуючи наведені обставини, позивач просив суд: визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, 36.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Вказаною ухвалою суду, окрім іншого, було запропоновано позивачу в строк до 28.12.2018 року додатково надати суду: інформаційну довідку (витяг) - з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, довідку Бюро технічної інвентаризації - щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд. 36; інформаційну довідку (витяг) - щодо наявності заповітів, спадкових договорів, спадкових справ та виданих свідоцтв про право на спадщину в Спадковому реєстрі, після смерті власника спірного нерухомого майна.

У встановлений даною ухвалою строк, відзив від відповідача до суду не надійшов, додаткових доказів від позивача на підтвердження позовних вимог також надані не були.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, судом встановлено наступне.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач надає копії довідок Виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 31.10.2018 року за № 521/03-15, № 522/03-15 та № 523/03-15 та Акт підтвердження від 29.10.2018 року.

Дослідженні судом наведені вище довідки свідчать про наступні обставини.

Так, довідкою Виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 31.10.2018 року за № 522/03-15 зазначається, що громадянин ОСОБА_2 дійсно фактично проживає в будинку за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд. 36 з травня 2008 року.

Як вбачається з довідки Виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 31.10.2018 року за № 523/03-15, - ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично проживає у будинку за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд.36.

З Акту підтвердження від 29.10.2018 року вбачається, що ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, безперервно та постійно з 2008 року володіє та користується житловим будинком за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд. 36.

Згідно довідки Виконавчого комітету Казанківської селищної ради Казанківського району Миколаївської області від 31.10.2018 року за № 521/03-15, згідно записів книг по господарського обліку Михайлівської сільської ради за 2011-2015 роки, за 2016-2020 роки № 0003-2, ОСОБА_2 прибув в травні 2008 року для проживання до житлового будинку за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд.36.

Будь-яких інших доказів на підтвердження заявлених позивачем позовних вимог до суду надано не було.

Враховуючи встановлені обставини, суд зазначає наступне.

За правилами ст.81 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Так, статтею 344 ЦК України визначено ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на річ за набувальною давністю. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю.

За роз'ясненнями п.п.9, 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України.

При вирішенні спорів, пов'язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

За змістом ст. 344 ЦК України при набувальній давності тягар доказування покладається на позивача.

З огляду на положення статті та роз'яснення, викладені в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю здійснюється за умови, що річ, яка опинилася у володінні особи, є об'єктивно чужою, володілець суб'єктивно вважає майно своїм, володілець майна має бути добросовісним набувачем, володіння здійснюється протягом усього строку відкрито та продовжувалось безперервно, строк такого володіння нерухомим майном складає 10 років.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності та терміну володіння майном.

З огляду на наведені норми законодавства, суд вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки в підтвердження добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності володіння житловим будинком за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд. 36, позивачем надано лише довідки сільської ради. За оцінкою суду, наведені довідки сільської ради є лише підтвердженням факту проживання та користування позивачем нерухомим майном за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, буд. 36 з травня 2008 року.

Судом також враховується що позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджують те, що володіння є добросовісним, та позивач при заволодінні чужим майном не знав і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності.

Враховуючи ту обставину, що саме позивач повинен доводити обставини визначені ним в позовній заяві і суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, враховуючи принцип диспозитивності цивільного процесу закріплений в ст.13 ЦПК України, оцінюючи докази надані сторонами, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Крім того, суд вважає, що ухвалою суду від 10.12.2018 року було забезпечено можливість позивача надати додаткові докази на підтвердження своїх вимог і лише ігнорування ним ухвали суду є можливим наслідком не доведення обґрунтованості позовних вимог перед судом.

Відповідно до ст.141 ЦПК України витрати позивача зі сплати судового збору слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 13, 76, 81, 89, 141, 209, 229, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (56002, Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Степова, 36, РНОКПП НОМЕР_1) до Михайлівської сільської ради (56035, Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Клубна, 2, ЄДРПОУ 04375381) - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 24 січня 2019 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_3