Постанова

від 08.05.2019 по справі 478/2076/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

08.05.19

22-ц/812/577/19

Справа №478/2076/18

Провадження № 22ц/812/577/19 Головуючий у 1-ї інстанції Томашевський О.О.

Категорія 5 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

8 травня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Томашевського О.О. в залі суду в смт Казанка о 8 годині 30хвилин зі складанням його повного тексту, по справі

за позовом

ОСОБА_1 до Михайлівської сільської ради

про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Михайлівської сільради про визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що у травні 2008 року він оселився у цьому будинку, який знаходився у напівзруйнованому стані, відремонтував його та став проживати.

З цього часу він самостійно і відкрито та безперервно володіє майном, яке невідомо кому належить, та до нього вимог, щодо володіння будинком ніхто не пред`являє.

Посилаючись на те, що за вищенаведений час ніхто не пред`являв претензій з приводу володіння нерухомим майном, позивач вважав себе добросовісним набувачем та просив визнати за ним право власності в порядку набувальної давності у відповідності до статті 344 ЦК України.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що на підтвердження належності володіння майном позивачем надано тільки довідки сільради, які підтверджують факт його проживання, але не доводять добросовісність володіння спірним будинком, та те, що позивач при заволодінні цим майном не знав та не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття прав власності.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення ним норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким його вимоги задовольнити.

На думку позивача суд першої інстанції не врахував, що відомості про те, що власником будинку є інша особа, яка зі слів сільради померла у 2007 році, йому стало відомо тільки у лютому 2019 року, так як він вважав, що проживає у покинутому будинку, якій привів у стан придатний для постійного проживання. Тому наголошував, що він володіє будинком добросовісно.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання за ним права власності на спірний будинок в порядку набувальної давності, визначеної у статті 344 ЦК України, так як відсутні обов`язкові ознаки добросовісного заволодіння чужим майном.

З такими висновками суду слід погодитися.

За змістом частини 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи із змісту зазначеної статті, обставинами, які мають значення для справи, і які у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

При вирішенні спору судом встановлено, що у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 постійно проживає з травня 2008 року, хоча є зареєстрованим за іншою адресою у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області .

За матеріалами справи житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.41), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтво про його смерть видано родичу або члену родини померлого - ОСОБА_4 за останнім місцем мешкання спадкодавця та відкриття спадщини - у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області .

Таким чином із наданих до суду апеляційної інстанції письмових доказів вбачається, що і позивач, і померлий власник проживали та зареєстровані у одному місті - Кривому Розі , внаслідок чого є достатньо обґрунтованих сумнівів щодо відсутності у позивача відомостей про особу належного власника спірного будинку.

Отже, наведені обставини, що мають істотне значення та підлягають встановленню як добросовісність володіння майном, при заволодінні яким особа не знає та не може знати про відсутність у нього підстав для набуття прав власності, позивачем у судових засіданнях за допомогою належних та допустимих доказів не доведено.

При з`ясуванні та встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за відсутністю на те підстав, визначених законом як обов`язкових, в тому числі періоду володіння, моменту отримання майна у володіння та наявністю належного власника.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм права.

За таких обставин рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.

В зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення .

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 24 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, починаючи з дня складення повного судового рішення.

Головуючого О.О. Ямкова

Судді С.Ю. Колосовський

О.В. Локтіонова