Постанова

від 23.01.2019 по справі 0440/5163/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2019 року м. Дніпросправа № 0440/5163/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Шлай А.В., Прокопчук Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю:

представника позивача: Казанцева С.В.,

представника відповідача: Чохелі Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю САПСАН-322

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року, (суддя суду першої інстанції Горбалінський В.В.), прийняте у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, в адміністративній справі №0440/5163/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю САПСАН-322 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

10 липня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю САПСАН-322 звернулось до суду з адміністративним позовом в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0007321406 від 23.03.2018 року, яким встановлено порушення ст. 3 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 4 ЗУ Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті застосовано до ТОВ САПСАН-322 суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі, за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в розмірі 26 818.56 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у зв'язку з неможливістю поставити товар, замовлений по Контракту, 02.03.2017 року ТОВ ПКФ "ТАЛ" було повернуто суму попередньої оплати на користь ТОВ "САПСАН-322" в розмірі 2 400 000,00 рос. руб., що підтверджується SWIFT- повідомленням банку № ASW61136/020317 від 02.03.2017 року. Відповідно до виписки по рахунку, копія якої додається, 07.03.2018 року кошти були зараховані на розподільчий рахунок № 2603923718. Відгак, грошові кошти були повернуті протягом 121 календарного дня з моменту вчинення попередньої оплати Товару, зараховані на розподільчий рахунок - протягом 126 календарних днів. Натомість, при проведені розрахунку штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), податковим органом за основу взято строк в 128 календарних днів. Крім того, позивачем зазначається, що до спірних взаємовідносин повинен бути застосований загальний строк здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у 180 календарних днів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області № 0007321406 від 23.03.2018 року, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано до ТОВ "САПСАН-322" суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в частині 6 704,64 грн..

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 0007321406 від 23.03.2018 року, яким встановлено порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПК України і ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" застосовано до ТОВ "САПСАН-322" суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, утому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, в частині 20 113,92 грн. - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою у даній справі, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить суд оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що згідно принципу, закріпленому в ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної сили в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Таким чином, згідно наведеного принципу до спірних відносин повинні бути застосовані норми постанови Правління НБУ від 13.12.2016 року №410 ( в редакції від 26.05.2017 р.), яка пом'якшує відповідальність резидентів, про що мається пряма вказівка в нормативно-правовому акті. Отже, на думку позивача, до спірних відносин має бути застосований загальний строк здійснення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у 180 календарних днів. Крім того, позивач зазначає, що повернення авансу за Контрактом в розмірі 2 400 000.00 грн. рос. Руб. Відбулось 02.03.2017 року, що підтверджується SWIFT-повідомленням банку. Відтак грошові кошти були повернуті протягом 121 календарного дня з моменту вчинення попередньої оплати за товар, вказане, на думку позивача, свідчить про необґрунтованість висновків документальної перевірки ТОВ САПСАН-322 з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконання умов зовнішньоекономічного контракту.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області з 26.02.2018 року по 02.03.2018 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "САПСАН-322" з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту (договору поставки) від 02.11.2015 року №26 за період з 02.11.2015 року по 23.02.2018 року, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України.

За наслідками перевірки було складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 12.03.2018 року за № 11949/04-36-14-06/37069314.

У висновках Акту, зокрема, зазначено, що документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог валютного законодавства України встановлено порушення:

- статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) при виконанні імпортного контракту (договору поставки) від 02.11.2015 року № 26 укладеному з нерезидентом ТОВ ПКФ "ТАЛ" (Російська Федерація, Республіка Татарстан), в частині несвоєчасного отримання товару в сумі 2 400 000,00 рос. руб., за що на підставі ст. 4 цього ж Закону ТОВ "Сапсан-322" нараховується пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 26 818,56 грн.

- статті 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 року №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п. 7 р. III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року № 281 (зі змінами та доповненнями) щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 116 160,00 грн., що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених коштів за контрактом (договором поставки) від 02.11.2015 року № 26, складеному з ТОВ ПКФ "ТАЛ" (Російська Федерація, Республіка Татарстан).

16.03.2018 року позивач, не погодившись з висновками Акту перевірки, надав до ГУ ДФС у Дніпропетровській області свої заперечення на такий Акт від 12.03.2018 року за № 11949/04-36-14-06/37069314.

22.03.2018 року за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки від 12.03.2018 року за № 11949/04-36-14-06/37069314 ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило, що висновки за результатами перевірки є правомірними, відповідають нормам чинного законодавства, зроблені на підставі наданих до перевірки документів та іншої податкової інформації.

23.03.2018 року, на підставі встановлених порушень в акті перевірки від 12.03.2018 року за № 11949/04-36-14-06/37069314, ГУ ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0007321406.

11.04.2018 року позивачем було складено та направлено скаргу на означене податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.

15.06.2018 року було винесено рішенням за результатами розгляду скарги позивача, яким ДФС України залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Правомірність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем допущено порушення 120 денного строку проведення розрахунків в іноземній валюті, що є підставою для нарахування відповідних штрафних фінансових санкцій.

Суд апеляційної скарги погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", зокрема, передбачено, що виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст.2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг , що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Строк та умови завершення імпортної операції без ввезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Граничні терміни розрахунків, які передбачені ст. ст. 1, 2 ЗУ №185 змінено з 180 на 120 календарних днів згідно наступних Постанов Правління НБУ (були чинними у періоді, що перевірявся):

- від 28.07.2016 року №361 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України" змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР, з 180 днів на 120 календарних днів;

- від 14.09.2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 року №185/94-ВР, і 180 днів на 120 календарних днів. Термін дії постанови НБУ від 14.09.2016 року №386 з 15.09.2016 року по 15.12.2016 року);

- від 13.12.2016 року №410 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (змінено граничний термін розрахунків, які передбачено статтями 1 та 2 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР, з 180 днів на 120 календарних днів. Термін дії постанови НБУ від 13.12.2016 року №410 з 16.12.2016 року по 16.07.2017 року);

На момент здійснення передплати (01.11.2016 року) у сумі 2 400 000,00 рос.руб. на адресу ТОВ ПКФ "ТАЛ" (Російська Федерація) в рамках виконання контракту від 02.11.2015 року №26 граничний строк надходження товару, згідно Постанови Правління НБУ від 14.09.2016 року №386 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" складав 120 днів (граничний термін надходження товару 01.03.2017 року).

Днем виникнення заборгованості, з врахуванням законодавчої вимоги повернення товару(виручки) протягом 120 календарних днів, є 02.03.2017 року, так як здійснення передплати відбулося 01.11.2016 року. Курс валюти брався для розрахунку пені станом на 02.03.2017 року (1 рос. руб.=0,46560 грн.).

Розрахунок пені здійснювався таким чином: 2400000,00 рос. руб. (сума заборгованості) * 0,3% * 8 (кількість днів прострочення) * 0,46560 грн. (курс на день виникнення заборгованості) = 26818,56 грн.

Як вірно вказав суд першої інстанції, згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року за № 280, встановлено, що розподільчі рахунки є рахунками виключно суб'єктів господарювання, на яких знаходяться кошти таких суб'єктів - клієнтів банку (Клас 2 - Операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами (депозитами), підклас 26 "Кошти клієнтів банку", підклас 2603 "Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання".

Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", передбачена відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього ж Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, яке тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, а не рух коштів з розподільчого рахунку на валютний рахунок одного і того ж платника. Відтак, вказаний вище висновок відповідача не ґрунтується на нормах Закону.

Отже, датою зарахування валютної виручки вважається зарахування її на відповідний валютний рахунок. Подальший рух коштів з валютного на поточний рахунок юридичної особи, у тому числі і з використанням розподільчого рахунку, свідчить про використання коштів вже на території України в перерахунку на національну валюту і не може вважатись первинним надходженням коштів внаслідок виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №80131935/17 (К/9901/788/17) від 16.05.2018 року, що враховано судом відповідно до ст. 242 КАС України.

Отже, оскільки зарахування повернутих валютних коштів на валютний позивача відбулось 07.03.2017 року, судом першої інстанції правильно встановлено, що грошові кошти були повернуті протягом 126 календарних днів, тоді як при проведенні розрахунку штрафних санкцій податковим органом вирахувано строк у 128 календарних днів.

Враховуючи вимоги ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", розрахунок пені необхідно здійснити таким чином: 2400000,00 рос. руб. (сума заборгованості) * 0,3% * 6 (кількість днів прострочення) * 0,46560 грн. (курс на день виникнення заборгованості) = 20 113,92 грн.

Щодо доводів позивача з приводу того, що до спірних відносин має бути застосована постанова правління НБУ від 13.12.2016 року №410 ( в редакції від 26.05.2017 р.), яка пом'якшує відповідальність резидентів, в силу приписів ст. 58 Конституції України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закон не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він скасовує або пом'якшує юридичну відповідальність.

Між тим, постановами правління НБУ безпосередньо не встановлено, не скасовано та не змінено види юридичної відповідальності для учасників спірних відносин, а визначено лише розмір граничного строку проведення розрахунків в іноземній валюті. Таким чином, до спірних відносин має бути застосована постанова Правління НБУ, чинна на час виникнення спірних відносин.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для його зміни або скасування - відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310,ст. 315, ст. 316, ст. 321 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю САПСАН-322 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2018 року в адміністративній справі №0440/5163/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова в повному обсязі складена 23.01.2019 р.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук