Постанова

від 22.01.2019 по справі 810/4709/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4709/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року, що прийняте у місті Києві, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТМТ Агро" до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 27.06.2018 №UA100010/2018/000019/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС від 27.06.2018 №UA100010/2018/00130.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови є обґрунтованими та правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ТМТ Агро" зареєстроване в якості юридичної особи 02.04.2013, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Між ТОВ "ТМТ Агро" (покупець) та компанією Worldwide Trading Limited (Kowloon, HongKong) (продавець) 08.06.2016 укладено зовнішньоекономічний контракт від №WWНК-2016/06/UA.

Відповідно до пункту 1.1 даного контракту Worldwide Trading Limited продає, а ТОВ "ТМТ Агро" купує мотокультиватори, трактори, приналежності та навісне обладнання до них і супутні товари, що підлягають ввезенню на територію України, в кількості, асортименті та за цінами, вказаних в Специфікаціях на покупку, які взаємно узгоджені та підписані сторонами на протязі терміну дії цього контракту і являються його невід'ємною частиною

Пунктом 1.3 контракту визначено, що остаточна вартість контракту визначається згідно специфікаціям до нього.

У червні 2018 року на виконання вказаного контракту та згідно специфікації від 26.03.2018 №44 для митного оформлення надійшов вантаж на автомобілях з державними номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 з сільськогосподарським обладнанням для підготовки та оброблення ґрунту до тракторів, ґрунтофрезами та частинами до них - ножами.

ТОВ "ТМТ Агро" 25 червня 2018 року подано до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ UA100010/2018/138328 на:

- обладнання сільськогосподарське для підготовки та оброблення ґрунту до тракторів (не містить радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення): активна ґрунтофреза, являє собою причіпний пристрій з різнонаправленими зубами (фрезами) для міжрядної обробки ґрунту, транспортується трактором та бере привід від валу відбору потужності, фрези обертаються проти руху трактора: ґрунтофреза з малим редуктором 1GQM-140 118 шт.; ґрунтофреза з середнім редуктором 1GQM-140 110 шт.; ґрунтофреза 1GQM-1640 202 шт.; Торгівельна марка: WEIFANG, Виробник: WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD. Країна виробництва: CN, із заявленою митною вартістю 155487,34 доларів США;

- вироби з недорогоцінних металів, ножі та різальні леза для машин, що використовується у сільському господарстві: змінний ніж для ґрунтофрези ІТ-225 5360 шт.; Торгівельна марка: WEIFANG, Виробник: WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD. Країна виробництва: CN, із заявленою митною вартістю 2299,16 доларів США;

Митна вартість товару визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані документи: пакувальний лист від 07.05.2018 №б/н; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.05.2018 №18WWWСМ-UA-1; коносамент від 09.05.2018 №QDJY019383; автотранспортні накладні від 24.06.2018 №18/013, №18/694, №18/696, №18/983; декларацію про походження товару від 07.05.2018 №18WWWСМ-UA-1; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги від 19.06.2018 №UAІМО0304032; довідку транспортних витрат від 19.06.2018 №6513; контракт від 08.06.2016 №WWНК-2016/06/UA; доповнення до контракту від 23.12.2016 №1, від 15.09.2017 №2,від 26.03.2018 №44; договір про перевезення від 10.11.2016 №1809; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами від 25.06.2018 №2702676; лист відправника від 19.06.2018 №б/н.

Як зауважив позивач, посадова особа ВМО №1 МП "Західний", не визнавши митну вартість товару, зателефонував представнику митного брокера ТОВ "Євро-Транссервіс" та попросив надіслати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу посадової особи митного органу 25.06.2018 о 14 год. 05 хв. були надіслані додаткові документи для розгляду, а саме: прайс-лист виробника від 13.06.2018 №183707В0/001400; висновок експертної організації щодо цінових показників від 20.06.2018 №Ц-352; проміжні документи між виробником та продавцем товару, а саме комерційний інвойс між WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD та Worldwide Trading Limited (Kowloon, HongKong) від 07.05.2018 №CREDITY-20180406; копію експертної декларації країни відправлення від 07.05.2018 №422720180000296585.

В подальшому посадова особа ВМО №1 МП "Західний" ще раз зателефонував представнику митного брокера ТОВ "Євро-Транссервіс" та попросив надіслати лист з проханням продовжити термін оформлення "у зв'язку з наданням додаткових документів", так як термін оформлення ЕМД майже закінчився, аргументуючи це тим, що він не досконально вивчив додатково надані документи.

На його прохання такий лист був надісланий 25.06.2018 о 15 год. 36 хв. При цьому, позивач звертав увагу на те, що впродовж двох днів жодних повідомлень від митного органу, зокрема і від посадової особи ВМО №1 МП "Західний", не надходило і лише 27.06.2018 посадова особа ВМО №1 МП "Західний" надіслала повідомлення щодо наявності розбіжностей та неповної інформації в наданих документах.

У електронному повідомленні митний орган зазначив, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до статті 53 Митного кодексу України (далі - МК), містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення статті 53 МК, митний орган запропонував надати додаткові документи (за наявності), саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація організацій про вартість товару або сировини; інші документи за бажанням декларанта.

Розглянувши подані документи, Київською міською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.06.2018 №UA100010/2018/000019/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 25.06.2018 №UA100010/2018/138328 скоригував щодо позиції 1 до рівня 204 250 доларів США та щодо позиції 2 до рівня 6 078,24 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої митної вартості товару, митний орган у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив наступне: на письмову вимогу митного органу декларантом не надано документи, у зв'язку з чим унеможливлює підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Надані декларантом документи не містять відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті та заявлений декларантом основний метод визначення митної вартості не відповідає умовам ч. 2 ст. 58 МК України, а тому використання заявленого декларантом основного методу визначення митної вартості неможливо. З посиланням на ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України відповідач зазначив, що митна вартість визначена за резервним методом на підставі митних оформлень за митними деклараціями: товар 1 від 13.04.2018 №UA500060/2018/10992 на рівні 2,02 доларів США за кг; товар 2 від 17.03.2018 №UA500020/2018/2291 на рівні 2,52 доларів США за кг.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.06.2018 №UA1000100/2018/00130.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена товариством митна вартість товару згідно ЕМД від 25.06.2018 №UA100010/2018/138328 базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК) митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Згідно частини першої статті 49 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому у митного органу можуть виникнути обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК.

У свою чергу, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

З матеріалів справи вбачається, що спірне рішення обґрунтоване тим, що документи, надані позивачем до митного оформлення, містять розбіжності, декларантом подано не всі додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Встановивши вказані обставини, які, на думку митного органу, викликають сумніви щодо правильності визначення митної вартості, відповідач на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК витребував у позивача додаткові документи.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 55 МК прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В обґрунтування оскаржуваного рішення відповідача, відповідачем у цьому рішенні вказано, що під час перевірки документів, наданих до митного оформлення, встановлено, що відповідно до умов договору перевезення від 10.11.2016 №1809 необхідна наявність агентської угоди між ТОВ СМА СИ Джи Єм Шиппинг Єдженсіз Україна та морським перевізником CMA CGM S.A., яка зазначена в документах, наданих до митного оформлення.

Також в оскаржуваному рішенні вказано про те, що для усунення наведених обставин та для підтвердження відомостей щодо ціни товару необхідно надати прайс-лист від виробника товару; декларацію країни відправлення; документи щодо вартості перевезення (підтвердження або спростування включення транспортування до ціни товару (можливо необхідне окреме включення до митної вартості товару)); висновок експертної організації щодо ціни товару; інші документи за бажанням декларанта.

Неможливість визначення митної вартості за основним методом в оскаржуваному рішення обґрунтовано неподанням позивачем витребуваних митним органом документів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладені норми, у ході розгляду даної справи необхідно перевірити доводи митного органу, покладені в основу оскаржуваного рішення щодо необхідності надання, а також ненадання позивачем на підтвердження митної вартості: агентської угоди між ТОВ СМА СИ Джи Єм Шиппинг Єдженсіз Україна та морським перевізником CMA CGM S.A.; прайс-лист від виробника товару; декларацію країни відправлення; документи щодо вартості перевезення; висновок експертної організації щодо ціни товару

Суд першої інстанції вірно зазначив про те, що 25.06.2018 митному органу позивачем були подані додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника від 13.06.2018 №183707В0/001400; висновок експертної організації щодо цінових показників від 20.06.2018 №Ц-352; проміжні документи між виробником та продавцем товару, а саме комерційний інвойс між WEIFANG CREDIT MACHINERY CO., LTD та Worldwide Trading Limited (Kowloon, HongKong) від 07.05.2018 №CREDITY-20180406; копію експертної декларації країни відправлення від 07.05.2018 №422720180000296585.

Тому, посилання митного органу як на підставу відмови неподання цих документів, є цілком необґрунтованим.

Щодо агентської угоди між ТОВ СМА СИ Джи Єм Шиппинг Єдженсіз Україна та морським перевізником CMA CGM S.A., то на переконання колегії суддів, комерційні відносини продавця спірного товару з іншими особами, зокрема засновані на умовах агентських договорів, будь-яким чином не стосуються та не впливають на цінові показники митної вартості спірного товару. Тому, посилання на не підтвердження (відсутність договору) позивачем як покупцем відносин продавця з іншими його контрагентами не може слугувати підставою для не підтвердження митної вартості товару та неможливості застосування методу її визначення за ціною договору.

Щодо документів на підтвердження вартості перевезення, то колегія суддів зазначає таке.

Як зазначалося, позивачем до митного декларування на підтвердження транспортних витрат подавалися коносамент (а.с. 61), рахунок (а.с. 71), довідка про транспортні витрати (а.с. 72), договір перевезення (а.с. 85-86).

Згідно пунктів 1, 4 частини другої статті 55 МК прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

В оскаржуваному рішенні відповідач не навів будь-яких обґрунтувань щодо неможливості прийняття вказаних вище документів на підтвердження транспортних витрат, не вказав на наявність у них неточностей чи розбіжностей, які унеможливлюють визначення митної вартості товару. Тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем були встановлені такі розбіжності (неточності, неповнота) і, як наслідок, відсутні підстави вважати, що вказані документи не підтверджують митну вартість спірного товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного товариством розрахунку митної вартості товару за ціною договору митним органом в оскаржуваному рішенні не наведено та не зазначено. Митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Водночас, обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається інші аргументи: на наявні, на його думку, неточності у коносаменті, довідці про транспортні витрати, прайс-листі, інвойсі, експертному висновку; на невідповідність поданих до декларування документів відомостям відкритих веб-ресурсів; відсутність платіжного документа за послуги транспортування, виписки з бухгалтерської документації щодо отриманого позивачем прибутку від придбаного товару, його зберігання та реалізації на території України тощо.

Проте, вказані доводи суд апеляційної інстанції відхиляє в силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС, оскільки ці обставини не слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, а вказані відповідачем вже у ході їх оскарження позивачем.

У даному випадку суд не вправі перебирати на себе повноваження відповідача, його посадових осіб (митного інспектора) та надавати оцінку митним документам відносно обставин, які відповідачем не досліджувалися та не слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Це пов'язане із тим, що завданням суду є виключно перевірка законності рішень органу державної влади, а не забезпечення ефективного державного управління, зокрема у сфері митних правовідносин.

Також, у пункті 74 Рішення у справі Лелас проти Хорватії і пункті 70 Рішення у справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 24.01.2019.