Рішення

від 23.01.2019 по справі 273/1929/18

БАРАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/1929/18

Провадження № 2/273/57/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Баранівка справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2018 року до Баранівського районного суду звернулася ОСОБА_2 (надалі також позивач) з позовом до ОСОБА_3 (надалі також відповідач) про поділ майна подружжя.

Свої вимоги мотивує тим, що з 24.09.1977 по 05.07.2013 року позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі.

За час шлюбу ними на ім'я відповідача було набуто наступне майно:

-квартира АДРЕСА_1, (придбали в Житлово-будівельному кооперативі Квазар-5 , право власності зареєстровано в БТІ 15.10.1992 року), загальна площа 70.3 кв. м., житлова 42.2 кв.м.;

-земельну ділянку в м. Баранівка, Житомирського р-ну, Житомирської обл., з кадастровим номером 1820600000:03:000:0209, площею 1.3853 га., цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Також, станом на 2007 рік подружжя накопичило певну суму грошових коштів, про що зазначає позивач.

На початку 2007 року відповідач без відома позивача витратив їх спільні кошти, у сумі 93 000 доларів США на свої особисті потреби.

10.01.2008 року між ними було укладено договір про правовий режим грошових коштів подружжя, яким чітко передбачили, що внаслідок того, що відповідач без відома позивача витратив гроші всупереч інтересам сімї, частка позивача з яких складала 50 000 доларів США, при поділі їх сіпільного майна, з чого б воно не складалося, частка відповідача у такому майні відповідно зменшується, а позивача відповідно збільшується на суму, еквіваленту 50 000 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день поділу майна.

У 2013 році позивач та відповідач шлюб розірвали.

Тривалий час вирішувати питання поділу майна не було потреби, але зараз в силу певних обставин такий моент настав, а тому, позивач вирішила звернутися до суду із вказаним позовом.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву згідно якої в частині позову визнання права власності на земельну ділянку відмовляється, іншу частину позовних вимог просила задовольнити, справу слухати за її відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду відзив згідно якого заявлений позов визнав частково, в частині визнання за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 в місці Києві, в іншій частині щодо задоволення вимоги про визнання права власності на земельну ділянку в м. Баранівка, Баранівського району, Житомирської області, з кадастровим номером: 1820600000:03:000:0209 заперечував, розгляд справи в судовому засіданні просив здійснювати за його відсутності.

Суд, розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Ухвалою Баранівського районного суду від 23.01.2019 задоволено клопотання позивача про відмову від частини позовних вимог щодо визнання за нею права власності на земельну ділянку.

В іншій частині суд продовжив розгляд справи по суті.

Отже, судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 24.09.1977 по 05.07.2013, що підтверджується копією штампу у паспорті позивача та свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 3,7).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 05.07.2015 року було зареєстровано прав о власності на квартиру загальною площею 70.3 кв. м., житловою площею 42.2 кв. м. в м. Києві на проспекті СвободиАДРЕСА_3. Право власності виникло 19.02.1992 (а.с. 8).

З договору від 10 січня 2018 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що сторони договору домовилися про те, що у випадку поділу належного їм майна на праві спільної власності, деб воно не було і з чого б воно не складалося, частка чоловіка в такому майні відповідно зменшується, а дружини збільшується на суму, еквівалентну 50 000 доларів США за офіційним курсом, що буде встановлений Національним банком України, станом на день поділу майна.

Крім того, сторони договору дійшли згоди з приводу того, що чоловік на початку 2007 року без згоди дружини витратив на свої особисті потреби та в супереч інтересам сімї належні їм на праві спільної сумісної власності грошові заощадження в сумі 93 000 доларів США, де частка дружини становила 50 000 доларів США (а.с. 6).

Оскільки шлюб між позивачем та відповідачем був укладений 1997 році, спірний будинок був прийнятий в експлуатацію у 1992 році, до майнових правовідносин подружжя та поділу майна мають застосовуватися положення КпШС України та СК України, а також інші норми ЦК України.

Згідно приписів ст. 25 КпШС України майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення й у ст. 62 СК України.

Згідно абзацу 2,3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Конституційний суд України у своєму рішенні № 17-рп від 19 вересня 2012 року дійшов наступних висновків: Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 Кодексу). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Кодексу, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Така позиція суду відповідатиме ч. 2 ст. 70 СК України згідно якої при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, з огляду на обставини справи, досліджені судом докази, зважаючи на визнання позову відповідачем суд вважає, його таким що підлягає задоволенню.

Крім того, керуючись ч. 6 ст. 141ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 7767.20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.41 Конституції України, ст. 372 ЦК України, ст.ст.60, 61, 62 СК України, ст.ст.12, 13, 76-81, 259, 265, 268 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код платника податків: НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 70.3 кв.м., житловою 42.2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в розмірі 7767 (семи тисяч сімсоти шестдесяти семи) грн. 20 коп. (Реквізити для сплати судового збору: ККДБ 22030101, рахунок 31211206006037, назва рахунку- судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), назва отримувача: УК у Баран.р-н/Баранівський р-н/22030101), код отримувача: 37573026, МФО 899998 Казначейство України (ЕАП).

На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Баранівський районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Є.А. Новицький