Постанова

від 24.01.2019 по справі 826/14679/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14679/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Парінова А. Б., Пилипенко О. Є. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: 13 годин 54 хвилини, дата складання повного тексту: 18 жовтня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Кандія про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк Ларченко Ірини Миколаївни про скасування рішення уповноваженої особи Фонду, викладене у повідомленні про нікчемність правочинів (транзакцій) з перерахування коштів з поточних рахунків юридичних та/або фізичних осіб на вкладні (депозитні)/поточні (карткові) рахунки фізичних осіб - клієнтів банку вих. від 16.08.2016 р. № 01-24.3/3174; зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити позивача до переліку вкладників ПАТ КБ Євробанк , які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про відсутність у позивача порушених прав, зокрема права на включення до переліку вкладників для відшкодування позивачу суми у розмірі 150000, 00 грн.

Своє порушене право позивач вбачає саме у безпідставності віднесення операції з перерахування коштів до категорії нікчемних.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися коштами на власний розсуд.

Відзив до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції 24.01.2019 р. змінено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк з Ларченко Ірини Миколаївни на Волкова Олександра Юрійовича на підставі рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 08.10.2018 р. № 2740.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В судовому засіданні 24.01.2019 р. Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 13 грудня 2013 р. між ПАТ КБ Євробанк і позивачем укладено договір № PR-001715 про відкриття карткового рахунку та обслуговування банківської платіжної картки, згідно з яким позивачу відкрито картковий рахунок в гривні № НОМЕР_1 (а. с. 26-29 Т. 1).

05 березня 2010 р. між ПАТ КБ КБ Євробанк і ТОВ Кандія укладено договір №788-2010/Ю банківського рахунку, згідно з яким третій особі відкрито поточний рахунок №260090267201 і здійснювалося його розрахунково-касове обслуговування (а. с. 16-21 Т. 1).

27 січня 2014 р. між ПАТ КБ КБ Євробанк (банк) і ТОВ Кандія (клієнт) укладено договір про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта в безготівковій формі № ZP-2672/1, згідно з яким банк здійснює зарахування заробітної плати та інших виплат на карткові рахунки працівників клієнта, які відкриті у банку, та здійснює розрахунково-касове обслуговування видачі заробітної плати та інших виплат працівникам клієнта з використання карток (та. с. 33-43 Т. 1).

Згідно з п. 2.2.4 цього договору банк зобов'язується здійснювати зарахування коштів, перерахованих клієнтом, на карткові рахунки працівників, не пізніше наступного робочого дня після надходження таких коштів на рахунок банку, що вказаний у п. 2.4.6 до цього договору (№ 29240026720001), в сумі, що відповідає сумі вказаній у відомостях розподілу заробітної плати.

27.01.2014 р. між ПАТ КБ КБ Євробанк і ТОВ Кандія укладено договір про відкриття поточних (карткових) рахунків на користь фізичних осіб № 1 (ZP-2672/1), згідно з яким банк на підставі поданих третьою особою документів відкриває поточні (карткові) рахунки в національній валюті фізичним особам (а. с. 30-32 Т. 1).

Позивач з 01.08.2012 р. перебуває у трудових відносинах з ТОВ Кандія , на посаді юрисконсульта, згідно з копією наказу (розпорядження) № 00000000012-0000000029 від 01.08.2012 р., засвідченою директором ТОВ Кандія Колишкіною Н. В. (а. с. 11 Т. 1).

ТОВ Кандія прийнято наказ від 14.06.2016 р. № 129К (засвідчена директором ТОВ Кандія Колишкіною Н. В. копія якого міститься у справі (а. с. 12 Т. 1)), згідно з яким третьою особою вирішено направити позивача у відрядження до м. Рига, Латвія, з 23.06.2016 р. по 21.07.2016 р. з метою проходження навчання та прослуховування курсів по обміну досвідом в сфері законодавства та регулювання обігу медичної техніки.

Згідно з копіями платіжного доручення від 15.06.2016 р. № SPA0000003, банківської виписки за 15.06.2016 р. і відомості № 3 від 15.06.2016 р., засвідчених директором ТОВ Кандія Колишкіною Н. В. (а. с. 22-25 Т. 1), третьою собою перераховано з рахунку № 260090267201 на свій рахунок № 29240026720001 кошти в сумі 658000, 00 грн., з яких 150000, 00 грн. перераховані на картковий рахунок позивача в якості коштів на відрядження.

22 червня 2016 р. ТОВ Кандія звернулося до позивача з листом № 22/06/16а, копія якого міститься у справі (а. с. 83 Т. 1), в якому, пославшись на Інструкцію Про службові відрядження в межах України та за кордон , зазначено, що 22 червня керівництвом ТОВ Кандія прийнято рішення про відміну відрядження та необхідність повернення авансових коштів у 3-денний строк з дня прийняття рішення про відміну поїздки у сумі 150000, 00 грн. Позивача попереджено про можливість стягнення вказаної суми у разі неповернення її у визначений строк.

Одночасно, постановою Правління Національного банку України № 70-рш/БТ від 15.06.2016 р. ПАТ КБ Євробанк віднесено до категорії проблемних, а рішенням Правління Національного банку України № 73-рш від 17.06.2016 р. - до категорії неплатоспроможних.

Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 17.06.2016 р. № 1041 і від 07.07.2016 р. № 1183 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ Євробанк з 17.06.2016 р. по 16.07.2016 р., продовжено її з 17.07.2016 р. по 16.08.2016 р., призначено на цей період уповноваженою особою Фонду Кононця В. В., якому делеговано повноваження тимчасового адміністратора.

Рішенням Правління Національного банку України № 215-рш від 16.08.2016 р. відкликано банківську ліцензію та ліквідовано ПАТ КБ Євробанк .

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.08.2016 р. № 1523 та наказом Фонду від 16.08.2016 р. № 330 розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ Євробанк з 16.08.2016 р. по 17.08.2018 р., делеговано повноваження ліквідатора Кононцю В. В.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 31.05.2017 р. № 2218 делеговано повноваження ліквідатора ПАТ КБ Євробанк Ларченко Ірині Миколаївні з 06.06.2017 р.

Наказом уповноваженої особи Фонду від 10.08.2016 р. № 189-ОД Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями (а. с. 210 Т. 1), вирішено застосувати наслідки нікчемності операцій (транзакцій) по перерахуванню коштів з поточних рахунків юридичних осіб на вкладні депозитні/поточні (карткові) рахунки інших фізичних осіб - клієнтів банку, для чого вирішено направити особам - платникам та отримувачам коштів згідно додатків № 1 та № 2 до наказу, повідомлення про нікчемність правочинів.

Листом від 16.08.2016 р. № 01-24.3/3174 (а. с. 46, 47 Т. 1) позивача повідомлено про нікчемність правочину з переказу коштів в сумі 150000, 00 грн. з призначенням платежу Відрядження , здійсненого 15.06.2016 р. ТОВ Кандія з власного рахунку № 29240026720001 на рахунок № 26253000522301, що належить позивачу, в якості підстави для вказаного висновку здійснено посилання на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Згідно довідки уповноваженої особи Фонду від 14.02.2018 р. № 06.2/185 та виписки по особовому рахунку ТОВ Кандія кошти у розмірі 150000, 00 грн., що були списані з рахунку третьої особи 15.06.2016 р. на користь позивача, методом сторно повернуті на той самий рахунок третьої особи 12.08.2016 р. (а. с. 37, 38 Т. 2).

У відповідності до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Фактичні обставини справи в межах предмету доказування свідчать про перерахунок третьою особою 15.06.2016 р. на картковий рахунок позивача, призначений для отримання, в тому числі, заробітної плати, авансових коштів на відрядження та подальшу вимогу з 22.06.2016 р. про повернення цих коштів третій особі. Факт повернення вказаних коштів на рахунок третьої особи з рахунку позивача відбувся 12 серпня 2016 року.

Всі учасники справи вказані обставини не заперечують, відтак ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб від 23.02.2012 р. № 4452-VI (далі - Закон № 4452) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБ України № 516 від 03.12.2003 р., залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунка; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката або договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У відповідності до ч. 2 ст. 1 Закону № 4452 метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Вказана мета відповідає завданням адміністративного судочинства, регламентованим частиною першою ст. 2 КАС України.

Відповідно до вказаної норми завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії відповідача сприяли поверненню позивача у стан, що передував віднесенню банку до категорії проблемних.

Відповідно, на думку суду першої інстанції, в межах даного спору відсутні права, свободи та інтереси, які потребують судового захисту адміністративним судом.

Дослідивши вказані доводи, колегія суддів встановила наступне.

У відповідності до п. 11 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі і строк подання звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищив 10 банківських днів, за наявності поважних причин керівник може продовжити такий строк до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Якщо працівник отримав аванс на відрядження і не виїхав, то він повинен протягом трьох банківських днів з дня прийняття рішення про відміну поїздки повернути до каси підприємства зазначені кошти.

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

Як вбачається з положень вказаної Інструкції, у позивача дійсно виник обов'язок з повернення авансових коштів роботодавцю.

При цьому, оскільки використання коштів позивачем було можливе лише до 22.06.2016 р. (дня відміни поїздки), то включення позивача до переліку вкладників після цієї дати до покращення його майнового стану не призведе, а невключення до цього переліку не призведе до його погіршення.

Оскільки доводи позовної заяви та апеляційної скарги в частині порушених прав позивача обґрунтовані обов'язком позивача повернути 150000, 00 грн. роботодавцю, колегії суддів залишається незрозумілою позиція позивача (у якого станом на дату подання позову такий обов'язок скасований сторнуванням операції і кошти знаходяться на рахунку третьої особи) щодо необхідності повторного зарахування вказаних коштів на рахунок позивача з метою подальшого перерахування цих коштів у повному обсязі знову на рахунок третьої особи.

Натомість, суд апеляційної інстанції констатує, що задоволення позовних вимог очевидно призведе до погіршення становища позивача та поверне його у зобов'язальний стан перед третьою особою, що є неприпустимим та суперечитиме принципу верховенства права.

Натомість, апелянт зазначає, що рішення відповідача у формі повідомлення про визнання транзакцій нікчемними є протиправним, а тому вочевидь порушує її право на включення до переліку вкладників.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення про нікчемність транзакцій, викладеного у повідомленні № 01.-24.3/3174 від 16.08.2016 р., суд першої інстанції, між тим, не врахував, що згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу (повідомлення, рішення) банку, підписаного уповноваженою особою Фонду.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 ЦК України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

У справі № 826/3367/16 (постанова від 18.01.2019 р.) ВС зазначив, що встановлена правова природа зазначено наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

Таким чином, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції в частині помилковості відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про нікчемність транзакції і апеляційним судом приймаються в якості належних, в іншій частині відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його частково скасування з закриттям провадження у справі в цій частині.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства Комерційний банк Євробанк Волкова Олександра Юрійовича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Кандія про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення уповноваженої особи Фонду, викладене у повідомленні про нікчемність правочинів (транзакцій) від 16 серпня 2016 року № 01-24.3/3174, скасувати.

В цій частині провадження у справі закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. Є. Пилипенко Суддя А. Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 24.01.2019 року)