Постанова

від 24.01.2019 по справі 303/2547/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 303/2547/18 Номер провадження 22-ц/804/227/19

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Мірошниченко Л.Є.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.

за участі секретаря судового засідання Самойленко Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м.Бахмут цивільну справу №303/2547/18 за позовом ОСОБА_1 до Другої Слов`янської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Слов`янського районного нотаріального округу Семейко С.І. про припинення обтяження та зняття заборони відчуження нерухомого майна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року (суддя Мірошниченко Л.Є.), ухваленого в приміщенні суду в м. Слов`янськ Донецької області, повний текст судового рішення складено 09 жовтня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2018 року до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 до Другої Слов`янської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Слов`янського районного нотаріального округу Семейко С.І. про припинення обтяження та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Ухвалю Мукачівського міськрайонного суду від 07 травня 2018 року позовну заяву передано за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області, ухвалою якого від 12 липня 2018 року відкрито провадження по справі.

Позов мотивовано тим, що до 2015 року позивач зі своєю сім'єю проживав у АДРЕСА_1. Однак, вимушений був перевезти сім'ю на Закарпаття. У 2015 році ним було придбано у приватну власність житловий будинок та земельну ділянку в с.Залужжя по вул.Пушкіна 32, Мукачівського району Закарпатської області, де він із сім'єю на даний час мешкає. В січні 2018 року, при способі відчужити (продати) частину майна, яке залишилось у Донецькій області, йому стало відомо від нотаріуса, що він не зможе здійснити нотаріальні дії - нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу, так як в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є обтяження, що виникло 03 вересня 1997 року за № реєстру 116300-972, внутрішній №F501СС3А2ВF14Е2В2333і на нерухоме майно накладено заборону його відчуження.

Заборона зареєстрована 15 липня 2005 року за №2187710 Другою Слов'янською державною нотаріальною конторою, обтяження накладено приватним нотаріусом Слов'янського районного нотаріального округу Семейко С.І., підстава обтяження позивачу невідома.

14 березня 2018 року завідуюча Другої Слов'янської державної нотаріальної контори повідомила, що всі документи по 1999 рік знаходяться в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві. Листом від 13 березня 2018 року завідуючий Донецьким обласним державним нотаріальним архівом повідомив, що архів не володіє інформацією щодо підстав виникнення обтяжень на нерухоме майно, оскільки всі документи залишились в архівосховищах нотаріального архіву у м.Донецьку. Зазначив, що 24 лютого 2015 року ухвалою Господарського суду Донецької області, Фермерське господарство Росток (с. Малинівка, вул. Мороза, 1) ліквідовано, як юридичну особу.

Просив суд, припинити обтяження, накладене 03 вересня 1997 року за № реєстру 116300-972, внутрішній №F501СС3А2ВF14Е2В2333 приватним нотаріусом Слов'янського районного нотаріального округу Семейко С.І., та зняти заборону відчуження з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, що зареєстровано 15 липня 2005 року за №2187710 Другою Слов'янською державною нотаріальною конторою на невизначене нерухоме майно, що є власністю ОСОБА_1 (а.с.1-4).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Другої Слов`янської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Слов`янського районного нотаріального округу Семейко С.І. про припинення обтяження та зняття заборони відчуження нерухомого майна, відмовлено.

На вказане рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення його вимог, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції порушують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року в ст. 1 Першого протоколу до якої закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб. Судом не враховано, що докази підстав накладення обтяжень на його нерухоме майно, знаходяться на окупованій території, та їх відсутність, не залежить від нього (позивача). Зазначає, що виходячи з обґрунтування оскаржуваного рішення, він ніколи не зможе захистити свої права, що є неприпустимим в практиці Європейського суду з прав людини. Вважає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження того, що на даний час він нікому нічого не винен як щодо нерухомого майна, так і щодо грошових сум.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Направив на адресу апеляційного суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи..

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність позивача та відповідача, які не з'явився, оскільки відповідно до положень частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За статтею 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 був засновником (учасником) юридичної особи - селянське (фермерське) господарство Росток (далі СФГ Росток ) (Донецька область, Слов'янський район, с. Малинівка, вулиця Мороза, 1), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.8-12).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 лютого 2005 року, справа № 33/232Б, ліквідовано юридичну особу - СФГ Росток (с. Малинівка, вулиця Мороза 1, код ЄДРПОУ 20337888) (а.с.13, 14), про що також містяться відомості у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.10).

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, сформований 14 березня 2018 року вбачається, що 15 липня 2005 року Другою Слов'янською державною нотаріальною конторою за № 2187710, зареєстровано заборону відчуження нерухомого майна (невизначене майно, приміщення, состав), власником якого є ОСОБА_1 Підстава обтяження - не вказано, причина відсутності коду - архівний запис. Додаткові дані: архівний номер: 2556036DONETSK602, архівна дата: 25.10.2000, дата виникнення: 03.09.1997, № реєстру 116300-972, внутрішній №F501СС3А2ВF14Е2В2333 (а.с.6).

З листа завідуючого Донецьким обласним державним нотаріальним архівом ОСОБА_3 № 165/01-12 від 13 березня 2018 року слідує, що архів не володіє інформацією щодо підстав виникнення обтяжень на нерухоме майно, оскільки всі документи приватного нотаріуса Слов'янського районного нотаріального округу Семейко С.І., прийняті на зберігання в Донецький обласний державний нотаріальний архів в м. Донецьку, доступ до яких відсутній (а.с.7).

Відповідно до повідомлення завідуючої Другої Слов'янської державної нотаріальної контори ГУЮ у Донецькій області ОСОБА_4 № 206/02-14 від 14 березня 2018 року, всі документи по 1999 рік знаходяться в Донецькому обласному державному нотаріальному архіві на схороні. З Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна видно, що обтяження виникло 03.09.1997 року (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час відсутні достатні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1, оскільки позивачем в позові не зазначено причину, по якій 03 липня 1997 року на належне йому не рухоме майно накладено обтяження, що позбавляє суд можливості з'ясувати осіб, на права та інтереси яких прямо та безпосередньо вплине рішення суду, а саме: осіб, в інтересах яких накладено обтяження, про зняття якого просить позивач. Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що він, в порядку, визначеним Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , звертався до державного реєстратора за відмовою у вилученні з Єдиного реєстру заборон відомостей про обтяження нерухомого майна, що розташовано за адресою: Донецька область, Слов'янський район, с. Малинівка, вулиця Мороза, 1, а також доказів того, що на теперішній час відпали причини/обставини/підстави накладення обтяження на належне йому на праві власності нерухоме майно. Також суд зазначив, що виникнення, реалізація та захист права власності не залежить від державної нотаріальної контори, яка була уповноважена державою як Реєстратор здійснювати реєстрацію обтяжень, то зазначений орган не може бути відповідачем у справі про зняття заборони з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, за винятком випадків, коли допущені порушення в процедурі реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Дійсно за ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Як зазначив Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.2 Постанови №5 від 07.02.2014р. Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов'язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (на час накладення заборони на відчуження майна позивача) регламентувалась Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п.2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

З 01 січня 2013 року актом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ст.8, ст.16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Згідно до ч.2 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в діючій редакції), державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката;

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Відповідно до ст.73 Закону України Про нотаріат , нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позик (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.74 Закону України Про нотаріат , одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернень органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5. нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки з рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину, на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.п.74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку і зазначив в своєму рішенні, що для реєстрації припинення обтяжень нотаріус повинен мати відповідні документи, які свідчать про наявність припинення правовідносин, що були причинами (обставинами, підставами) існування обтяження.

Частиною 3 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За частинами 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено в суді, з наданням належних та допустимих доказів, обставин необхідних для задоволення його позовних вимог. Не надано даних про підстави накладення обтяжень, без чого не можливо встановити відпали, на час звернення позивача з даним позовом до суду, ці підстави.

Як вбачається з матеріалів справи, судом направлявся запит до Другої Слов'янської державної нотаріальної контори. Листом від 04.10.2018 року нотаріальна контора повідомила, що не має можливості встановити правову підставу та надати копії документів, згідно яких накладено обтяження на нерухоме майно позивача, через знаходження нотаріального архіву у м.Донецьку, підстави обтяження в реєстрі не зазначено.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити осіб, в інтересах яких накладено обтяження, про зняття якого просить позивач, і зняття якого безпосередньо стосується їх інтересів, а державна нотаріально контора (як вірно зазначив суд в рішенні) не є відповідачем за даним позовом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не приймає доводів апеляційної скарги, про те що висновки суду першої інстанції порушують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року в ст.1 Першого протоколу до якої закріплено принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, незалежно від волі інших осіб, виходячи з наступного.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й обмеження особи в повній мірі реалізувати своє право власності на майно, зокрема шляхом накладення державою певних обмежень є предметом регулювання ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікований Законом України N 475/97-ВР від 17 липня 1997р.

Стала практика ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 р., "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 р., "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 р., "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 р., "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 р., "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 р., "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 р., "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 р.) свідчить про наявність трьох основних критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях втручання в право на мирне володіння майном мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 р. у справі N 6-2776цс16).

Таким чином, наведені вище норми національного законодавства, практика Європейського Суду з прав людини по застосуванню положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагають надання судами оцінки всім обставинам по справах, де предметом є право на мирне володіння своїм майном.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням наданих позивачем по справі доказів, не можливо задовольнити позовні вимоги, оскільки суд позбавлений можливості оцінити: - чи є втручання (накладення заборони) законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід втручання пропорційним визначеним цілям, без чого не можливо ухвалити законне та справедливе рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував всі обставини справи, надав їм належну правову оцінку, рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 05 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: М.С. Будулуца

О.С. Санікова

Повне судове рішення складене 24 січня 2019 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв