Рішення

від 21.01.2019 по справі 640/19386/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/19386/18

н/п 2/640/789/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( РНОКПП3219108143, м. Харків пр.-кт Московський б.131-В кв.117) до ОСОБА_2 ( НОМЕР_1, виданий Комінтернівським РВ ГУМВС України в Харківській області, м. Харків пр.. ОСОБА_3 б. 12 кв.228), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, м. Харків вул. Квітуча б. 110) про стягнення заборгованості, -

встановив :

Позивач, ОСОБА_1, звернулася у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_2, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості в сумі 9335,85 грн. з підстав не виконання умов договору відповідачами.

В обґрунтування поданого позову зазначає, що 12 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 позичив у первісного кредитора ОСОБА_4 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн., які відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути первісному кредитору ОСОБА_4 не пізніше 02 вересня 2018 року, про що відповідач ОСОБА_2 власноручно склав, підписав і передав первісному кредитору ОСОБА_4 розписку позичальника. Первісний кредитор ОСОБА_4 вирішив відступити своє право вимоги (цесії) як позикодавця за укладеним ним 12 травня 2018 року із ОСОБА_2 договором позики (на підтвердження факту укладення якого та його умов була видана розписка позичальника) новому кредитору (новому позикодавцю) ОСОБА_1, про що 09 жовтня 2018 року між ними був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії). Одночасно з укладенням договору про відступлення права вимоги (цесії), в якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 його зобов'язання з повернення позичених коштів за розпискою від 12 травня 2018 року, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 09 жовтня 2018 року був укладений договір поруки, відповідно до у якого ОСОБА_4 поручився перед позивачем ОСОБА_1 за повернення їй відповідачем ОСОБА_2 позичених коштів і став солідарним із ним боржником за зобов'язанням повернути позивачу ОСОБА_1 ці кошти, а також сплатити проценти за користування ними, три проценти річних, неустойку, компенсацію збитків і відшкодування моральної шкоди.

В судове засідання позивач не з'явився, через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не зявився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з явився, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вважає позовні вимоги обґрунтованими та просить справу слухати без його участі.

Відповідно до ухвали суду від 21.01.2019 р., враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України .

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

Так, судом встановлено, що 12 травня 2018 року відповідач ОСОБА_2 позичив у первісного кредитора ОСОБА_4 8 600 (вісім тисяч шістсот) грн., які відповідач ОСОБА_2 зобов'язався повернути первісному кредитору ОСОБА_4 не пізніше 02 вересня 2018 року, про що відповідач ОСОБА_2 склав відповідну розписку, оригінал якої долучено до матеріалів справи (а.с.4).

Первісний кредитор ОСОБА_4 відступив своє право вимоги (цесії) як позикодавця за укладеним ним 12 травня 2018 року із ОСОБА_2 договором позики (на підтвердження факту укладення якого та його умов була видана розписка позичальника) новому кредитору (новому позикодавцю) ОСОБА_1, про що 09 жовтня 2018 року між ними був укладений договір про відступлення права вимоги (цесії) ( а.с.5).

Відповідно до норм діючого законодавства відступлення прав вимоги (цесія) - це один із засобів заміни кредитора у зобов'язані.

Можливість такої заміни передбачена ст. 512 ЦК України . Її суть полягає в тому, що первісний кредитор передає (відступає) свої права в зобов'язанні іншій особі - новому кредитору (цесіонарію).

Згідно п.1 цього договору цесіонарій набуває належне цедентові право вимоги і стає кредитором (позикодавцем) за договором позики між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, на підтвердження укладення якого боржником(позичальником) надана розписка позичальника від 12.05.2018року, згідно якої він отримав від кредитора позику 8600грн. строком до 02.09.2018року. Цесіонарій набуває право вимоги до боржника про сплату на його користь процентів за користування позикою, трьох процентів річних та інфляційного збільшення боргу на підставі ст.. 625 ЦК України.

Одночасно з укладенням договору про відступлення права вимоги (цесії), в якості забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 його зобов'язання з повернення позичених коштів за розпискою від 12 травня 2018 року, між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_4 09 жовтня 2018 року був укладений договір поруки, відповідно до у якого ОСОБА_4 поручився перед позивачем ОСОБА_1 за повернення їй відповідачем ОСОБА_2 позичених коштів і став солідарним із ним боржником за зобов'язанням повернути позивачу ОСОБА_1 ці кошти, а також сплатити проценти за користування ними, три проценти річних.

Згідно ст.553 ЦК України , за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Відповідно до вимог ст.554 ЦК України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Статею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Якщо нше не встановлено договором або законом.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи його укладення, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, надана суду розписка за своєю природою є підтвердженням укладання договору позики та отримання відповідачем ОСОБА_2 від первісного кредитора грошових коштів в розмірі 8600 грн.

Наявність оригіналу розписки у позивача, відсутність доказів неправомірного заволодіння позивачем розпискою, свідчать, що відповідачі зобов язань щодо повернення суми позики в розмірі 8600грн., до теперішнього часу є не виконали.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем надано розрахунок процентів за користування позиченим коштами та 3% річних за період з 12.05.2018рпоку по 12.10.2018року, з якими погоджується суд.

А тому, оскільки відповідачі зобов язання щодо повернення позичених коштів не виконали, відповідно до приписів статтей 1048 та 625 ЦК України, на користь позивача з відповідачів підлягають стягненню проценти за користування позиченими коштами за період з 12.05.2018року по 12.10.2018року в сумі 627,70 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 12.05.2018року по 12.10.2018року в сумі 108,15 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача суму основного боргу в розмірі 8600 грн., а також 3% річних в сумі 108,15 грн. та проценти за користування позикою в сумі 627,70 грн.

Судовий збір підлягає стягненню в порядку ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного, ст.ст. 1046 -1050 ЦК України , керуючись ст. ст. 6-13 , 81 , 133 , 141 , 258 , 259 , 263-265 ЦПК України , суд, -

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, виданий Комінтернівським РВ ГУМВС України в Харківській області 04 жовтня 2006 року) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_4, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10 грудня 1996 року) на користь позивача ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_7 В, кв. 117, НОМЕР_5, виданий Змїївським РВ ГУ МВС України в Харківській області 30 червня 2011 року) заборгованість за розпискою позичальника від 12 травня 2018 року в сумі 9 335 (дев'ять тисяч триста тридцять п'ять грн. 85 коп.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, НОМЕР_3, виданий Комінтернівським РВ ГУМВС України в Харківській області 04 жовтня 2006 року) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_5, НОМЕР_4, виданий Київським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 10 грудня 1996 року) на користь держави судовий збір у сумі 1762 грн.по 881 грн. з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарг, або якщо

рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справ.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2019року.

Суддя Бородіна Н.М.