Ухвала

від 21.01.2019 по справі 202/7733/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/80/19 Справа № 202/7733/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро матеріали досудового розслідування за № 12018040000001032 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину, який працює на посаді директора ТОВ МД-пром, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ст. 290 КК України, -

ВСТАНОВИЛА :

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року було задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк закінчення дії ухвали 12 година 18 лютого 2019 року, із визначенням застави у розмірі п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 960500,00 гривень.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що як встановлено в ході розгляду клопотання, наведені дані, які вказують на підозру у вчиненні ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, та що не викликає розумних сумнівів у цьому. З огляду на зазначене, враховуючи наявну обґрунтовану підозру вчинення ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289, ст. 290КК України, а також наявність ризику переховування підозрюваного від органів досудового слідства та суду, оскільки ОСОБА_9 має не погашену судимість за вчинення аналогічного кримінального правопорушення і усвідомлює тяжкість покарання за даний злочин, може переховуватись від органів досудового слідства; враховуючи ступінь тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_9 , найтяжчий з яких відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину; дані про особу ОСОБА_9 , який раніше судимий за вчинення аналогічного корисливого злочину, підозрюється у вчиненні злочину за попередньою змовою групою осіб,що завдав великої матеріальної шкоди,прийшов до висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу і застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, судом прийнято до уваги, щораніше ОСОБА_9 засуджувавсяза ч. 1 ст. 289 КК України до штрафуі знову підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, що свідчить про систематичність вчинення аналогічних правопорушень, суд вважав за необхідне визначити розмір застави у сумі 960 500,00 гривень.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вважає, що ухвала винесена з істотним порушенням прав підозрюваного та норм Кримінального процесуального закону України, внаслідок чого, на його думку, до ОСОБА_9 незаконно застосовано занадто суворий запобіжний захід, у зв`язку з чим ухвала підлягає скасуванню з наступних підстав.

Вважає, що текст клопотання, як і повідомлення про підозру, не містить жодного обґрунтування події злочину, передбаченого ст. 290 Кримінального кодексу України, не містить посилання на будь-які докази, які б вказували на те, що подія злочину мала місце, і спирається лише на припущення слідчого.

На думку апелянта, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 , слідчий суддя діяв упереджено, зайнявши сторону обвинувачення, порушивши ч.3 ст. 62 Конституції України, а також закріплені ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України засади кримінального провадження, а саме: верховенства права; законності; рівності перед законом і судом; поваги до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Вказує, що ні слідчим, ні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Підозру, пред,явлену ОСОБА_9 , вважає необгрунтованою.

Крім цього вважає, що зазначені у клопотанні та згадані в ухвалі слідчого судді ризики, яким, на думку сторони обвинувачення, можна запобігти лише застосувавши запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, сформульовані загальними фразами, є надуманими, у зв`язку з чим немає необхідності застосовувати до підозрюваного запобіжний захід, пов`язаний із позбавленням волі.

Вважає, що ні у сторони обвинувачення, ні у суду немає достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 буде переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Зазначені ризики відсутні, а судом в порушення ч. 1 ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України не враховано дані про особу підозрюваного, його вік, міцність соціальних зв`язків, наявність малолітньої дитини на утриманні, наявність зареєстрованого місця проживання, відсутність майнової шкоди.

Крім того, стосовно визначеного судом розміру застави, апелянт вважає його занадто суворим та необґрунтованим. Виходячи зі змісту ч. 5 ст. 182 Кримінального процесуального кодексу України, суд може призначити заставу у розмірі, що перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

В ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_8 підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити та застосувати до ОСОБА_9 домашній арешт у нічний час.

Підозрюваний ОСОБА_9 підтримав апеляційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити та обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Прокурори ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заперечували проти задоволення апеляційної скарги та прохали залишити запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку підозрюваного та його захисника, прокурорів, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Так, приймаючи рішення про задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про законність та обґрунтованість цього клопотання.

З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, оскільки він не в повній мірі відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, даним про особу підозрюваного, вимогам кримінального процесуального закону.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожному право на свободу та особисту недоторканість.

В силу ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Судове рішення стосовно запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи винного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення та про наявність достатніх підстав, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, що має місце по даному кримінальному провадженню, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого, обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу, викладеного у рішеннях ЕСПЛ «Летельє проти Франції», «Мамедова проти Росії» та правову позицію, викладену у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», а також правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12 січня 2012 р. у справі «Тодоров проти України», згідно якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою».

Також, залишено поза увагою слідчого судді доводи сторони захисту щодо обставин інкримінованого злочину та спростування заявлених ризиків.

Беручи доуваги даніпро особупідозрюваного, який є особою раніше судимою, але має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, а саме одружений, має на утриманні малолітню дитину, яка потребує його піклування, колегія суддів вважає, що сукупність ризиків і доводів, на які послався слідчий суддя, дають підстави для висновку про необґрунтованість застосування найбільш суворого запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , оскільки сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, те, що він раніше судимий, не може вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою.

Враховуючи викладене,а також,що уданому провадженнііснують ризики,які даютьдостатні підставивважати,що підозрюваний ОСОБА_9 може здійснитидії,передбачені ч.4,5ст.177КПК України,оцінивши всукупності всіобставини,в томучислі,передбачені ст.178КПК України,а такожвраховуючи,що прокуроромв апеляційномусуді недоведено,що жоденіз більшм`яких запобіжнихзаходів,ніж триманняпід вартою,не зможезапобігти наведениму клопотанніризикам,колегія суддівдійшла висновку,що підозрюваномунеобхідно обратибільш м`якийзапобіжний захід,а самеу виглядіцілодобового домашньогоарешту,що передбаченост.181КПК України,заборонивши ОСОБА_9 залишати житло до 19 лютого 2019 року, з покладенням на нього обов`язків відповідно до вимог ст.194 КПК України.

Саме такий запобіжний захід буде справедливим та достатнім для запобігання зазначеним ризикам та буде відповідати ст.2 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 грудня 2018 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати.

Постановити новуухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 погоджене з прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_11 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_9 , задовольнити частково.

Звільнити ОСОБА_9 з-під варти негайно в залі суду.

Застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 19 лютого 2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_9 обов`язки, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, чи суду;

- цілодобово не відлучатися з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Ухвалу суду направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: