Постанова

від 24.01.2019 по справі 916/2625/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2625/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Будішевської Л.О.

суддів Таран С.В., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання: Бендерук Є.О.

Представники учасників справи в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ФЛЕКСО

на ухвалу господарського суду Одеської області від 26.11.2018, постановлену суддею Петренко Н.Д., м. Одеса про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 916/2625/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ФЛЕКСО

до Сільськогосподарського товариства ВЕККА у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення 221563,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю АРГО ФЛЕКСО (далі ТОВ АРГО ФЛЕСКО ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Сільськогосподарського товариства «ВЕККА» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (далі СГТ ВЕККА ТОВ) про стягнення з останнього 221563,12 грн. заборгованості за договором поставки.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

02.10.2015 між ТОВ АРГО ФЛЕСКО та СГТ ВЕККА ТОВ укладено договір поставки № 21 (далі договір), на виконання умов якого, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 201696,93 грн., що підтверджується видатковими накладними та актами виконаних робіт.

Відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу грошові кошти за отриманий товар, у зв'язку з чим, ТОВ АРГО ФЛЕСКО просило місцевий господарський суд стягнути з СГТ ВЕККА ТОВ 201696,93 грн. основної заборгованості, 14425,98 грн. пені, 4229,36 грн. інфляційних втрат, 1210,85 грн. 3 % річних, а також 3330 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/2625/18.

Разом із позовною заявою, ТОВ АРГО ФЛЕКСО звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на кошти, які обліковуються (будуть обліковуватись) на рахунку 26001010042373 в АБ «Південний» у м. Одесі (МФО 328209) СТ «ВЕККА» ТОВ або на будь-яких інших рахунках, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах суми 221563,12 грн.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову, зокрема, у спосіб накладення арешту на грошові кошти боржника, істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018 у задоволенні заяви ТОВ АРГО ФЛЕКСО про забезпечення позову відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд дійшов висновку що надані позивачем докази не вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування цього заходу до забезпечення позову, а заява позивача, всупереч положенням статей 74, 136 ГПК України базується лише на власних припущеннях. Факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань за спірним договором не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з посиланням на низку судових проваджень щодо відповідача, оскільки вказана обставина жодним чином не свідчить про ухилення СГТ ВЕККА ТОВ від виконання зобов'язань саме за спірним договором. Посилання позивача на укладання відповідачем 11.07.2018 додаткової угоди № б/н до кредитного (іпотечного) договору № ML2016-01861 від 23.09.2016 на думку суду першої інстанції є також безпідставним, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення заяви позивача та вжиття заходів забезпечення позову та зазначив, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Не погодившись вищезазначеною з ухвалою суду, позивач подав на неї апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

У зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором поставки №21 від 02.10.2015, позивач неодноразово намагався врегулювати ситуацію щодо погашення заборгованості в досудовому порядку, зокрема, керівництвом позивача здійснювались безліч телефонних дзвінків представникам відповідача та скеровано на його адресу декілька претензій, які залишились без відповіді.

З Єдиного державного реєстру судових рішень позивачу стало відомо, що відповідачем систематично не виконуються прийняті на себе зобов'язання перед своїми контрагентами, що підтверджується низкою наявних в зазначеному реєстрі судових рішень про стягнення з СГТ ВЕККА ТОВ заборгованості.

Крім того, відповідачем за період з 10.11.2018 по 22.11.2018 зменшено розмір статутного капіталу зі 150000000 грн. до 80000000 грн, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.12.2017 №1003346234 та від 22.11.2018 № НОМЕР_1, та додатково свідчить про відчуження грошових коштів та майнових активів підприємства.

Також скаржник звертає увагу, що приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області прийнято рішення та внесено запис про обтяження нерухомого майна СГТ ВЕККА ТОВ, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 146308155 (номер запису про обтяження 22678220).

З цієї ж інформаційної довідки, позивачу стало відомо, що відповідач 11.07.2018 (в момент виконання умов договору поставки) уклав додаткову угоду до кредитного (іпотечного договору) № ML2016-01861 від 23.09.2016, що може свідчити про істотне збільшення кредитного навантаження на відповідача та ускладнення, або навіть унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

Скаржник зазначає, що не зважаючи на безліч судових проваджень та арешт всього нерухомого майна, відповідач продовжує активно здійснювати діяльність з продажу продукції власного виробництва, а невжиття заходів забезпечення позову, зокрема у спосіб накладення арешту на грошові кошти боржника, істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників учасників справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ АРГО ФЛЕСКО про стягнення з СГТ ВЕККА ТОВ 221563,12 грн. заборгованості за договором поставки.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти, які обліковуються (будуть обліковуватись) на рахунку 26001010042373 в АБ «Південний» у м. Одесі (МФО 328209) СТ «ВЕККА» ТОВ або на будь-яких інших рахунках, що будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах суми 221563,12 грн., суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем докази не вказують на наявність обставин, з якими пов'язується застосування цього заходу до забезпечення позову, а заява позивача, всупереч положенням статей 74, 136 ГПК України базується лише на власних припущеннях.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; (п.п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» роз'яснено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості. (п. 3 вищезазначеної постанови пленуму).

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Пунктом 11 ст. 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

В поданій позивачем заяві про забезпечення позову не містяться обґрунтовані доводи щодо існування реальних обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у вказаній заяві містяться лише загальні міркування заявника про можливу небезпеку невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Посилання позивача на наявність судових справ про стягнення коштів з відповідача, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи той факт, що вказана обставина жодним чином не свідчить про ухилення відповідача від виконання зобов'язань саме за спірним договором, а також те, що невиконання зобов'язань за договором поставки є предметом спору у даній справі, що потребує доведенню.

Судова колегія зазначає, що доводи позивача, зокрема про те, що відповідачем за період з 10.11.2018 по 22.11.2018 зменшено розмір статутного капіталу зі 150000000 грн. до 80000000 грн., що приватним виконавцем внесено запис про обтяження нерухомого майна СГТ ВЕККА ТОВ, а також те, що відповідач в момент виконання умов договору поставки уклав додаткову угоду до кредитного (іпотечного договору) № ML2016-01861 від 23.09.2016, не можуть вважатись належними доказами ухилення відповідача від виконання в майбутньому судового рішення у даній справі, у разі задоволення позову ТОВ АРГО ФЛЕСКО .

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову, а достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заявником не обґрунтовано, яким чином невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи викладене, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ АРГО ФЛЕСКО про вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.

Судом першої інстанції повно і об'єктивно досліджені матеріали справи, вірно застосовані норми процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 281, 282, 283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ФЛЕКСО

залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.11.2018 про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АРГО ФЛЕКСО про забезпечення позову у справі № 916/2625/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.01.2019.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран

Суддя О.Ю. Аленін