Постанова

від 16.01.2019 по справі 908/1163/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2019 року м.Дніпро Справа № 908/1163/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 8.0.62-2/62-19 від 02.01.2019, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 , ухваленого колегією суддів у складі: головуючого судді Азізбекян Т.А., суддів Черкаського В.І., Федорова О.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 10.11.2017, у справі № 908/1163/17

за позовом Фермерського господарства "Лучисте-2А", с.Веселе Веселівського району Запорізької області

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя

про визнання договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2017 до Господарського суду Запорізької області надійшов позов Фермерського господарства "Лучисте-2А" (далі Позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі Відповідач) про визнання договору оренди землі № 27, укладеного 27 квітня 2007 року між Фермерським господарством "Лучисте-2А" та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором та визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 про поновлення договору на 49 років.

Відповідно до позовної заяви, запропоновані Відповідачем нові умови договору не задовольнили Позивача, особливо ті, що стосуються безпідставного завищення орендної плати до 8% від нормативної грошової оцінки землі. Також, запропонований Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області строк дії договору - 7 років, є неприйнятним для ФГ "Лучисте-2А".

У зв'язку з чим, позовні вимоги обґрунтовані ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки:

- всі заперечення Відповідача щодо продовження строку дії договору відбувались до закінчення строку його дії;

- протягом одного місяця після закінчення строку договору Позивач не отримав від орендодавця письмового повідомлення про відсутність наміру орендодавця продовжувати договір оренди, про звільнення земельної ділянки;

- після закінчення строку договору орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;

через що вважає, що догові оренди землі № 27 від 27.04.2007 є поновленим на 49 років і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 по справі №908/1163/17 позовні вимоги Фермерського господарства "ЛУЧИСТЕ-2А" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 задоволено частково.

Визнано поновленим на 10 (десять) років договір оренди землі № 27 від 27.04.2007, укладений між Фермерським господарством "Лучисте-2А" та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 про поновлення договору, на тих самих умовах, які передбачені договором, в наступній редакції:

Додаткова угода

до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 р (зареєстрованого 14.05.2007р

№ 040726800033)

м. Запоріжжя 08.11.2017 р.

Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39820689, вул. Українська, 50, м. Запоріжжя) в особі в.о. начальника ОСОБА_2, що діє на підставі Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, іменованому в подальшому "Орендодавець", з однієї сторони, та

Фермерське господарство "ЛУЧИСТЕ-2А" (код ЄДРПОУ 33836049) в особі голови ОСОБА_3, відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", Земельного Кодексу України, Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, за домовленістю сторін уклали додаткову угоду :

1.Продовжити термін дії Договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 року

на 10 років

Строк дії договору до 2027 року

2. Інші умови Договору зберігають чинність.

Ця додаткова угода є невід'ємною частиною вищевказаного договору, складена у трьох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін і один для органу державної реєстрації.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Фермерського господарства "Лучисте-2А" 3 200 грн. 00 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 по справі №908/1163/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у спірних правовідносинах мали місце такі події: орендар повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендарю направлено лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення в частині заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі на умовах орендаря.

Таким чином, на думку Головного управління, до спірних правовідносин по справі №908/1163/17 не можна застосувати норми матеріального права, викладені в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Крім того, під час поновлення договору оренди землі можуть мати місце лише події, передбачені або ч.ч.1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", або ч. 6 цієї ж статті закону. Одночасна наявність цих подій є взаємовиключною. Відповідно, і застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, викладених в ч.ч.1-5 та в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у судових справах може відбуватись лише шляхом їх взаємовиключення.

Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 2 ст. 83 ГПК України, в редакції на момент винесення оспорюваного судового рішення, оскільки у спірних правовідносинах була заявлена вимога про визнання договору оренди землі №27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладено додаткову угоду до договору оренди землі №27 від 27.04.2007 про поновлення договору на 49 років та, водночас, не була заявлена позовна вимога про "поновлення договору на 10 років".

Позивач, Фермерське господарство "Лучисте-2А" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Надав пояснення, аналогічні позовній заяві.

У поданих до канцелярії суду заявах, Позивач також просить: застосувати аналогію закону, яка була прийнята Верховним Судом у постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17; дотримуватись процесуального та матеріального права; дослідити докази, наявні у матеріалах справи.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.04.2018 у справі №908/1163/17 (колегія суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий, доповідач), ОСОБА_5, ОСОБА_6В.) скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення суду першої інстанції від 08.11.2017; зобов`язано позивача у строк до 24.04.2018 надати відзив на апеляційну скаргу; зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.05.2018 справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.05.2018.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2018 провадження у справі № 908/1163/17 зупинено до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №920/739/17.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 908/1163/17 з Донецького апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 11.10.2018 для розгляду справи №908/1163/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач), суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.10.2018 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 року у справі № 908/1163/17 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Іванов О.Г., суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.11.2018 поновлено провадження у справі № 908/1163/17; розгляд справи призначено на 10 год. 30 хв. 16.01.2019.

Представник Позивача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.

Від Позивача на адресу суду надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи через те, що за участю Позивача на 12 год. 00 хв. 16.01.2019 у Господарському суді Запорізької області призначено іншу справу № 908/1871/18.

Колегія суддів не задовольняє дане клопотання з наступних підстав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду судом справи, що підтверджується як клопотанням останнього, поданим до апеляційного суду, так і рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 4900067718610, відповідно до якого ухвала апеляційного суду від 07.12.2018 про призначення розгляду справи на 16.01.2019 отримана Позивачем ще 14.12.2018, тобто у строки, встановлені ч. 4 ст. 120 ГПК України.

Зайнятість безпосередньо громадянина ОСОБА_3, як голови Фермерського господарства "Лучисте-2А", у іншому судовому засіданні, не перешкоджала іншим особам прийняти участь у розгляді даної справи відповідно до ст. 56 ГПК України.

До того ж, Позивачем, окрім власне заяви про відкладення, не надано жодних доказів необхідності його участі у іншому судовому засіданні.

Крім того, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2018 задоволено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції із Жовтневим районним судом м. Запоріжжя.

У зв'язку з чим, ніщо не заважало представнику Позивача прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначеному на 10 год. 10 хв., та в іншому судовому засіданні, призначеному у тому ж самому місті на більш пізній час (12 год. 00 хв. за інформацією Позивача).

Оскільки суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а повідомлені Позивачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 16.01.2019 Центральним апеляційним господарським судом оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Розпорядженням голови Веселівської районної державної адміністрації № 218 від 02.10.2006 "Про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою та припинення дії договору оренди" надано дозвіл Фермерському господарству "Лучисте-2а" на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для передачі її в оренду строком на 10 років із земель державної власності Веселівської селищної ради, площею до 15,0 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Веселівської районної державної адміністрації № 56 від 19.03.2007 затверджено розроблену відповідно до розпоряджень голови районної державної адміністрації від 02.10.2006 № 218, від 18.07.2006 № 163 технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку:

- для надання в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради;

- для створення громадського пасовища Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, загальною площею 48,6137 га, в тому числі пасовищ 46,7499 га під господарськими шляхами та прогонами 0,2782 га, інші сільськогосподарські землі 1,5856 га, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради. Даним розпорядженням передано в оренду, на умовах зазначених у розпорядженні Веселівської районної державної адміністрації від 02.10.2006 № 218, від 18.07.2006 № 163: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 37,3614 га пасовищ, що розташована на землях реформованого КСП ім. Шевченко Менчикурівської сільської ради (невитрибувані земельні частки (паї); Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 10,1286 га багаторічних насаджень (горіхоплідні), що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради; Фермерському господарству "Лучисте-2а", голова ОСОБА_3, площею 35,2739 га ріллі, що розташована на землях державної власності Веселівської селищної ради (т. 1 а.с. 32-41).

В подальшому, між Веселівською районною державною адміністрацією, в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_7 (далі - орендодавець) та Фермерським господарством "Лучисте-2а" в особі голови ОСОБА_3 (далі - орендар) укладено договір оренди землі № 27 від 27.04.2007 (далі - договір), відповідно до п.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Веселівської селищної ради (т. 1 а.с. 26-30).

Пунктом 2 договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,1286 га, у тому числі багаторічних насаджень 10,1286 га.

Згідно п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 124 487,8 грн.

Відповідно до п. 8 договору, договір укладено на 10 років і діє до 01.01.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 36 договору сторони визначили, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Договір оренди земельної ділянки від 27.04.2007 № 27 зареєстровано у Веселівському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 040726800033 від 14.05.2007.

Вищевказана земельна ділянка передана Фермерському господарству "Лучисте-2а" на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки від 14.05.2007 (а.с. т. 1 а.с. 42-45).

Як свідчать матеріали справи, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із листом-повідомленням № 3 від 21.09.2016, в якому орендар просив продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки № 27 від 27.04.2007 на попередніх умовах, по яким сторони дійшли згоди, зазначені у договорі оренди землі, терміном на 49 років. До заяви було додано: проект додаткової угоди, витяг з ДРРПННМ про РІРП, копію свідоцтва про реєстрацію ФГ "Лучисте-2А", копію диплома про вищу аграрну освіту, копію договору оренди № 27 від 27.04.2007 (т. 1 а.с. 71-72).

Листом-повідомленням від 25.10.2016 вих. №27-8-0.41-7900/2-16 Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області було надано відповідь на вищевказаний лист Фермерського господарства "Лучисте-2А", якою відмовлено у поновленні договору оренди землі на тій підставі, що орендар, звернувшись з листом повідомленням № 3 від 21.09.2016 запропонував внести зміни до істотних умов договору, а саме умов щодо строку оренди земельної ділянки, з 10 років на 49 років, що не приймається орендодавцем та зазначено, що додатки до листа-повідомлення № 3 від 21.09.2016 не містили відомостей щодо належного виконання орендарем своїх обов'язків за умовами договору, що стало ще однією підставою для відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки (т. 1 а.с. 74-75).

В подальшому, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з листами повідомленнями № 3 від 31.10.2016, № 7 від 07.11.2016 та заявою № 10 від 07.11.2016 про виправлення недоліків, вказаних у листі повідомлені відповідача від 25.10.2016 № 27-8-0.41-7900/2-16, просив продовжити термін дії договору № 27 від 27.04.2007 терміном на 10 років на попередніх умовах по яким сторони дійшли згоди. Крім того, орендар надав довідку від Державної фіскальної служби України про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати; відомості про стан та використання земельної ділянки, довідку Веселівської селищної ради №02-05-11/2836 від 04.11.2016 про належне виконання обов`язків за договором оренди землі № 27 від 27.04.2007, а також чотири примірники додаткової угоди про продовження строку дії договору на 10 років та інші додатки (т. 1 а.с. 76, 77-78).

Головним управлінням було надано відповідь листом від 15.11.2016 №27-8-0.41-8430/2-16, якою запропоновано поновити договір оренди № 27 від 27 квітня 2007 року, на умовах 8% орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років (т. 1 а.с. 80, 81).

Надаючи вказану відповідь, Головне управління Держгекадастру у Запорізькій області керувалося листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015 №ДС-22-28-0.13-17122/23-15, яким надано рекомендації по встановленню ставки орендної плати на рівні не нижче 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та зі строком оренди не більше 7 років.

Посилаючись на те, що від позивача відповіді на вищевказаний лист отримано не було, відповідач вважає, що між ним та позивачем не було досягнуто домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору, саме тому переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.

Не погодившись із вищевикладеними обставинами, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до місцевого господарського суду із позовом в якому просило:

- визнати договір оренди землі №27, укладений 27.04.2007 року між Фермерським господарством "Лучисте-2а" та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором;

- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі №27 від 27.04.2007 про поновлення договору на 49 років.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як орендодавець земельних ділянок, протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за договором оренди землі та сплачує орендну плату за землю. Таким чином, спірний договір поновлено автоматично в силу приписів ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги частково у цій справі.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд зазначив, що позивачем не взято до уваги умови ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", зокрема, про поновлення договору на той самий строк і на тих же умовах, тому укладення додаткової угоди до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 стосовно оренди землі на 49 років є неможливим, з огляду на строк дії договору оренди в десять років. Крім того, позивачем безпідставно включене до редакції додаткової угоди положення про набрання нею чинності з дати державної реєстрації, оскільки вказане суперечить самій суті спору та прийнятому рішенню; в даному випадку додаткова угода набирає чинності з моменту набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 року № 5245-17, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з пунктом 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до пунктів 2 та 5 частини першої постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 № 294-р "Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до положень ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Запорізької області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою, в тому числі й за Договором оренди земельної ділянки від 27.04.2007, відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статтею 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Одночасно, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.2011 N 3038-VI, який набрав чинності з 12.03.2011, передбачено можливість поновлення договору оренди землі.

Так, за наведеною нормою по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

- власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

- уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч. 8).

Колегія суддів приймає до уваги, що палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 22.06.2018 зупинялося провадження у справі № 920/739/17 до надходження від Науково-консультативної ради при Верховному Суді наукового висновку у цій справі.

Після надходження наукового висновку Верховним Судом провадження у справі №920/739/18 було поновлено та 10.09.2018 р. прийнято постанову, в якій Верховний Суд виклав позицію щодо застосування норм ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, у п. 5.2. вищезазначеної постанови зазначено наступне: "Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк . Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах . Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто, договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Отже, підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1- 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.".

З поданого позову вбачається, що матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає умови поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою;

- орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором;

- відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди.

Як вже зазначалось вище, строк дії договору оренди землі №27 від 27.04.2007 встановлено до 01.01.2017.

Матеріалами справи підтверджено, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області протягом одного місяця після закінчення дії договору не надіслало позивачу лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди земельної ділянки у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Посилання відповідача на наявність заперечення орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, викладеного у листі-повідомленні Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.10.2016 вих. №27-8-0.41-7900/2-16, правомірно не прийнято до уваги господарським судом, оскільки зазначений лист не може бути розцінений як заперечення в поновленні договору оренди землі у відповідності до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", враховуючи той факт, що вказана правова норма передбачає, що лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі висловлюється протягом одного місяця після закінчення строку договору , проте лист-повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 25.10.2016 вих. №27-8-0.41-7900/2-16 було складено ще до закінчення строку дії договору оренди землі від №27 від 27.04.2007.

Саме така правова позиція викладена у вищезазначеній постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/18, відповідно до якої …він (орендодавець) має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі , що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Також, матеріалами справи доведено, що Позивач після закінчення строку дії договору оренди продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями, податковими деклараціями, які свідчать про таку сплату, як протягом дії спірного договору оренди землі, так і після його закінчення (т. 1 а.с. 53-63).

Оскільки орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області не надало заперечень проти такого користування протягом одного місяця після закінчення дії договору, Позивач мав право звернутися до Відповідача із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Як безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди.

При цьому, відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

В той же час, Позивачем не надано будь-яких доказів звернення до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області після закінчення дії договору оренди (після 01.07.2017) із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів констатує, що всі пропозиції орендаря про поновлення договору оренди землі на новий строк були направлені до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій ще до закінчення дії договору оренди в порядку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", на які останньому були надані відповіді про відмову у поновленні договору оренди.

Втім, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство "Лучисте-2А" звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з позовом про визнання поновленим на 49 років на тих самих умовах договору оренди землі №27 від 27.04.2007 та визнання укладеною додаткову угоду до цього договору про поновлення договору оренди на 49 років.

При цьому, матеріально-правовою підставою позовних вимог позивач визначив саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду , а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Проте, здійснюючи розгляд справи, господарським судом залишено поза увагою загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права , із необхідністю дослідження обставин стосовно того чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а відтак, не розглянуто спір, виходячи з предмету та підстав позову, визначених позивачем.

Зокрема, господарський суд при винесенні рішення не взяв до уваги, що Позивач не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області після закінчення дії договору оренди (після 01.07.2017) із пропозицією про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У зв'язку з чим, за відсутності звернення орендаря до орендодавця про поновлення договору оренди з наданням проекту додаткової угоди, Відповідач об'єктивно не міг відмовити або зволікати в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

Отже, Позивачем не доведено того, що Відповідач порушив право орендаря на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", а отже, і на укладення додаткової угоди до договору.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 3.5 вказаного Рішення Конституційного Суду України, відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту інтересів, зокрема, є: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Інтерес може бути як охоронюваним законом, правоохоронюваним, законним, так і незаконним, тобто таким, що не захищається ні законом, ні правом, не повинен задовольнятися чи забезпечуватися ними, оскільки такий інтерес спрямований на ущемлення прав і свобод інших фізичних і юридичних осіб, обмежує захищені Конституцією та законами України інтереси суспільства, держави або не відповідає Конституції чи законам України, загальновизнаним принципам права.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

В той же час, дії орендаря також не повинні суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Проте, колегія суддів вважає, що дії Позивача суперечать принципам законності, справедливості, добросовісності та розумності з огляду на наступне.

Пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України імперативно визначено наступне: розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку:

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка її нормативної грошової оцінки;

- для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (пп. 288.5.1 п. 288.5 ст 288 ПКУ);

та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПКУ).

Отже, річна сума орендної плати для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, не може бути меншою 3-х відсотків від її нормативної грошової оцінки.

В той же час, відповідно до п. 9 договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 орендна плата у 2007 - 2010 роках на рік складає 37 грн. 35 коп. із розрахунку 0,03% нормативної грошової оцінки земельної ділянки , тобто в 100 раз менше ніж законодавчо встановлений мінімальний розмір орендної плати (т. 1 а.с. 26-30).

На послідуючі роки розмір орендної плати установлюється додатково.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази встановлення сторонами іншого розміру орендної плати, ніж той, що зазначений у п. 9 договору оренди землі № 27 від 27.04.2007.

Таким чином, задоволення позовних вимог та поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах (орендна плата - 0,03% нормативної грошової оцінки земельної ділянки) суперечить Конституції України, пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та розумності.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме ч. 2 ст. 83 ГПК України, в редакції на момент винесення оспорюваного судового рішення, з огляду на наступне.

В прохальній частині позовної заяви (пункт 2 та пункт 3) Позивач просив: "Визнати договір оренди землі № 27, укладений 27.04.2007 року між Фермерським господарством "Лучисте-2А" та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором." та "Визнати укладеною додаткову угоду від 21.09.2016, до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 p., про поновлення договору на 49 років ".

Натомість, оскаржуваним рішенням позовні вимоги ФГ "Лучисте-2А" задоволено частково, та визнано поновленим на 10 років договір оренди № 27 від 27.04.2007.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 83 ГПК України, в редакції на момент винесення оспорюваного судового рішення, суд може виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року", згідно з пунктом 2 статті 83 ГПК господарський суд вправі виходити за межі позовних вимог за одночасної наявності двох умов:

- по-перше, якщо це потрібно для захисту прав і законних інтересів позивача або третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору і,

- по-друге, за наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Колегія суддів констатує, що ані в позовній заяві та додатках до неї, ані під час розгляду справи по суті, з боку Позивача не надходило клопотання про зміну позовних вимог, а саме, про поновлення договору оренди на 10 років.

Отже, у спірних правовідносинах була заявлена вимога про визнання договору оренди землі №27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 про поновлення договору на 49 років та, водночас, не була заявлена позовна вимога про "поновлення договору на 10 років".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної (в тому числі, судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 4 ст. 22 ГПК України, в редакції на момент винесення оспорюваного рішення, визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача.

Отже, пунктом 2 ст. 83 ГПК України, в редакції на момент винесення оспорюваного рішення, передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог лише за наявності передбачених цією нормою умов та наявності клопотання заінтересованої сторони, яке в матеріалах справи відсутнє. Та взагалі не передбачав право господарського суду змінювати позовні вимоги на власний розсуд чи спонукати сторони до їх уточнення.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що Позивачем не доведене порушення його права на поновлення договору оренди на новий строк на підставі саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" станом на момент подання позовної заяви; поновлення договору оренди на тих самих умовах суперечить пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України; господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь відповідача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282, 283 ГПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 року у справі №908/1163/17 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017 року у справі №908/1163/17 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Фермерського господарства "Лучисте-2А", с. Веселе Веселівського району Запорізької області до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання договору оренди землі №27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 - відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства "Лучисте-2А", с. Веселе Веселівського району Запорізької області на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м.Запоріжжя 4800,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її оголошення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.01.2019.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік