Ухвала

від 06.03.2019 по справі 908/1163/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1163/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Лучисте-2А"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі

за позовом Фермерського господарства "Лучисте-2А"

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

про визнання договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 поновленим та визнання укладеною додаткової угоди від 21.09.2016 до договору оренди землі від 27.04.2007 № 27,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 20.02.2019 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Лучисте-2А" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 908/1163/17.

Під час розгляду справи колегія суддів встановила таке.

06.06.2017 Фермерське господарство "Лучисте-2А" подало позовну заяву про визнання договору оренди землі № 27, укладеного 27.04.2007 (далі - Договір) між Позивачем та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, поновленим на 49 років на тих самих умовах, які були передбачені договором та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі № 27 від 27.04.2007 про поновлення договору на 49 років (далі - Додаткова угода). Позовна заява мотивована тим, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізької області як особа що здійснює розпорядження землями, що перебувають в оренді позивача за Договором, безпідставно та всупереч вимогам законодавства ухиляється від поновлення дії Договору та укладення з позивачем Додаткової угоди.

08.11.2017 Господарський суд Запорізької області прийняв рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: визнано поновленим на 10 років на тих самих умовах Договір та укладеною Додаткову угоду між сторонами, відповідно до якої термін дії Договору продовжений на 10 років, а інші умови Договору зберігають чинність; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано своєчасним повідомленням позивачем відповідача про намір скористатись переважним правом та укласти Договір на новий строк шляхом неодноразового звернення із листами-повідомленнями, а звернення з такими листами вчинено в межах визначеного Законом України "Про оренду землі" та умов Договору місячного терміну до закінчення строку дії Договору, тоді як відповідачем не було заявлено в порядку частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" жодних заперечень щодо поновлення Договору, оскільки не заявлено про жодні порушення позивачем умов Договору, лише про незгоду із запропонованими позивачем в листах-повідомленнях умовами. Також суд вказав, що позивач продовжує користуватись орендованою ним за Договором земельною ділянкою після закінчення строку його дії та сплачувати орендну плату, також ним належним чином виконуються умови Договору, а факт неналежного виконання позивачем умов Договору відповідач не довів. Відмову в поновленні Договору на 49 років мотивовано прямою вказівкою закону поновлювати договір оренди земельної ділянки на той самий строк згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі". Направлення відповідачем повідомлення із запереченням до закінчення строку дії Договору розцінено судами як неналежна відмова в поновленні Договору, оскільки таке повідомлення має направлятись в місячний строк після, а не до закінчення строку дії Договору. Доводи щодо непогодження сторонами розміру орендної плати відхилені через відсутність спорів щодо сплати позивачем орендних платежів у неналежному, розмірі, а спори про збільшення розміру орендних платежів вирішуються окремо від спору про поновлення дії договору оренди.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з огляду на те, що позивачем не доведено порушення його права на поновлення договору оренди на новий строк на підставі саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" станом на час подання позовної заяви; поновлення договору оренди на тих самих умовах суперечить пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України; місцевий господарський суд безпідставно вийшов за межі позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019, а рішення Господарського суду Запорізької області від 08.11.2017залишити в силі.

Скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки Фермерське господарство "Лучисте-2А" належним чином відповідно до вимог законодавства та умов договору оренди виконало умови для поновлення договору оренди, подавши до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області листи-повідомлення з додатковими угодами; орендодавець протизаконно вимагав додати до листа-повідомлення документи, непередбачені законодавством, і у місячний термін після закінчення дії договору оренди не надіслав орендарю лист-повідомлення про заперечення щодо поновлення спірного договору оренди.

Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на таке.

У пунктах 19, 20 постанови від 21.02.2018 у справі № 908/1164/17 Верховний Суд у складі колегії суддів палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду за результатами системного аналізу статті 33 Закону України "Про оренду землі" вказав, що відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" з посиланням на те, що позивач після закінчення терміну дії договору оренди землі продовжив користуватися земельною ділянкою за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Сам лише факт спливу місячного строку за відсутності листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди, разом з іншими підставами, зазначеними у частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не може свідчити про автоматичне поновлення договору оренди землі за наявності вже застосованого позивачем поновлення договору оренди на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та наявності заперечень з боку орендодавця (Держгеокадастру) у його поновленні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 908/1163/17 разом із касаційною скаргою Фермерського господарства "Лучисте-2А" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2019 передати на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков