Рішення

від 22.01.2019 по справі 910/12812/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2019Справа № 910/12812/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. , при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши матеріали господарської справи в порядку загального позовного провадження

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни

до публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

про стягнення 240 501, 93 грн.

за участю представників:

позивача1: Журавльов М.М.

позивача2: Журавльов М.М.

відповідача: Басов В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та фізична особа-підприємець Буну Ірина Костянтинівна звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про стягнення 240 501, 93 грн., у тому числі 68 714, 84 грн. - на користь позивача1 та 171 787, 09 грн. - на користь позивача2.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22488/16 встановлено факт нікчемності договорів оренди нежилих приміщень АДРЕСА_1 у зв'язку з чим позивачі просять суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та повернути орендні платежі, сплачені за період з грудня 2015 року по червень 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12812/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.11.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 31.10.2018 представник відповідача подав письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що застосування такого способу захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції в порядку частини другої статті 216 Цивільного кодексу України унеможливлюється характером спірних правовідносин, оскільки банк не є стороною спірного правочину.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 у зв'язку з відсутністю у судовому засіданні представника відповідача, розгляд справи відкладено до 27.11.2018.

Судове засідання призначене на 27.11.2018 по технічним причинам не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 18.12.2018.

У судовому засіданні 18.12.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/12812/18 до судового розгляду по суті на 22.01.2019.

Представник позивачів у судовому засіданні 22.01.2019 підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 22.01.2019 та письмовому відзиві представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 22.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачами у справі та фізичною особою ОСОБА_4 укладено 01.05.2015 два договори з однаковими номерами 01-05/15 оренди нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/22488/16 (залишене без змін апеляційною та касаційними інстанціями) зобов'язано позивачів у даній справі звільнити приміщення в будинку АДРЕСА_1, що належить відповідачу у даній справі.

Приймаючи рішення у справі №910/22488/16 суди виходили з того, що укладені позивачами та ОСОБА_4 договори оренди є нікчемними в силу правових приписів статті 215 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України Про іпотеку .

При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи №910/22488/16 встановлено, що на час укладення договорів оренди права на приміщення було фактично передано відповідачу у даній справі в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12.11.2013 у справі №758/10412/13-ц за позовом публічного акціонерного товариства Банк Український капітал (відповідач у даній справі) до ОСОБА_4

Під час примусового виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві 14.10.2014 був складений акт опису та арешту майна за яким приміщення передані на відповідальне зберігання представнику публічного акціонерного товариства Банк Український капітал та встановлена заборона відчуження цього майна. За актом передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 24.06.2015, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у м. Києві, приміщення було передано банку у власність про що 24.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. видане відповідне свідоцтво за реєстровим №3489. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.06.2015 за індексним №39637868 право власності банку на приміщення зареєстровано за номером запису 10169599.

За твердженням позовної заяви, що визначила межі даного судового дослідження, позивачем1 в період часу з 29.12.2015 по 27.06.2018 було сплачено за недійсними договорами оренди загалом 62 000 грн. В свою чергу, в період часу з 28.12.2015 по 27.06.2018 позивачем2 також було перераховано відповідачу 155 000 грн. Позивачі вважають, що зазначені грошові кошти мають бути повернені відповідачем з огляду на недійсність договорів оренди в порядку реституції.

За договорами оренди (за умови їх дійсності) позивачі могли набути лише право оплатного користування нерухомим майном протягом встановленого угодою періоду часу і не могли ні за яких обставин набути права на це майно, що належать виключно його власнику. Судовими рішеннями у справі №910/22488/16 лише припинено користування без належної правової підстави позивачами (у даній справі) належним відповідачу (у даній справі) на титулі права власності майном.

Таким чином, позивачі помилково розуміють судові рішення у справі 910/22488/16 про звільнення приміщення (перший абзац сторінки п'ятої позовної заяви) як застосовану судом односторонню реституцію, оскільки у даному випадку мова йде про усунення перешкод у користуванні власником належним йому майном, а не про застосування правових наслідків нікчемності правочину.

У даному випадку, позивачами фактично отримано матеріальне благо у вигляді користування нерухомим об'єктом власності відповідача.

У той же час, відповідач у цей же період часу отримував грошову компенсацію від позивачів за використання цього майна.

При цьому, за встановленим судовим рішенням (від 06.02.2017 у справі №910/22488/16) фактом: …розмір грошових коштів за користування приміщеннями фізична особа-підприємець Буну І.К. та товариство з обмеженою відповідальністю Меролекс і К визначало самостійно, без погодження з власником цих приміщень .

Таким чином, у даному випадку позивачі мають право на повернення сплачених за користування приміщенням грошових коштів, а відповідач - на отримання цих же грошових коштів в якості відшкодування вартості користування його майном.

Іншими словами, застосування правових наслідків, які вимагають застосувати позивачі, призведе до того ж стану, що існував до цього застосування.

У цивільному праві реституцією є відновлення стану речей, що існував до вчинення правочину, недійсного за законом або визнаного таким у судовому порядку.

У той же час, відзивом заперечено наявність у позивачів права на повернення сплачених ними грошових коштів в порядку цивільно-правової реституції з огляду (у перш за все) на те, що відповідач не є підписантом або стороною недійсних правочинів.

Суд не може не погодитись з цим доводом, оскільки нікчемні договори оренди укладались позивачами та ОСОБА_4

Відповідач ніяким чином при зміні власника об'єкту нерухомості не міг стати стороною нікчемних договорів, оскільки останні перебували у цьому правовому статусі з моменту їх підписання і не могли створювати такого правового наслідку як заміна сторони у зобов'язанні.

Встановивши відсутність у позивачів покладеного в основу позову права та відсутність факту порушення цього права відповідачем суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору та витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни до публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" про стягнення 240 501, 93 грн. відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 25.01.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк