Постанова

від 26.03.2019 по справі 910/12812/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2019 р. Справа№ 910/12812/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1: Журавльов М.М., адвокат, представник згідно ордеру секрії КВ № 118147 від 18.09.17

від позивача 2: Журавльов М.М.

від відповідача: Кохан Є.М. довіреність № 08/19-48 від 21.02.19

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року (повний текст складено 25.01.2019 р.)

у справі № 910/12812/18 (суддя Кирилюк Т.Ю. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал"

про стягнення 240 501,93 грн., -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс І К" та Фізична особа-підприємець Буну Ірина Костянтинівна звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою в якій просили: стягнути з ПАТ "Банк "Український капітал" на користь ТОВ "Меролекс І К" 68 714,84 грн.; стягнути з ПАТ "Банк "Український капітал" на користь ФОП Буну Ірини Костянтинівни 171 787,09 грн. (а.с. 11-16).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі №910/12812/18 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 208-210).

Фізична особа-підприємець Буну І.К. звернулась з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2019 р. у справі №910/12812/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2019 року, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни у судовій справі № 910/12812/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.

28 лютого 2019 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

04 березня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження у справі № 910/12812/18 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Буну І.К. на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі № 910/12812/18 та призначено до розгляду на 26 березня 2019 року.

У судовому засіданні 26 березня 2019 року представник ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс І К" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник ПАТ "Банк "Український капітал" у судовому засіданні 26 березня 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, встановила наступне.

01 травня 2015 року між ОСОБА_5, як орендодавцем та ТОВ "Меролекс і К", як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення №01-05/15, за яким орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе 109в/1. Підвальне приміщення згідно з планом БТІ, а саме 49,8 кв.м. (а.с. 41-43).

01 травня 2015 року між ОСОБА_5, як орендодавцем та ФОП Буну І.К., як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення №01-05/15, за яким (з урахуванням додатку №1 від 01.06.2015) орендодавець зобов'язується надати орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе 109в/1, а саме підвальне приміщення згідно з планом БТІ, загальною площею 198,3 кв.м. (а.с. 44-45, 46).

ПАТ "Банк "Український капітал" звернувся до ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" із листами-вимогами від 21.12.2015 №2077 та №2078, у яких повідомляв про зміну з 24.06.2015 р. власника орендованих приміщень та те, що у зв'язку з цим до нього перейшли права та обов'язки орендодавця, з огляду на що пропонував перерахувати на його рахунок орендну плату за грудень 2015 року (а.с. 47, 48).

Позивачі з грудня 2015 року по червень 2018 року сплачували на користь ПАТ "Банк "Український капітал" кошти за користування орендованими приміщеннями, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 49-110).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/22488/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2018 р., зобов'язано ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" звільнити приміщення в будинку №109в/1 по вулиці Фрунзе у місті Києві, що належить відповідачу у даній справі (а.с. 111-135).

Позивачі зазначають, що звертались до відповідача із вимогами та претензією про повернення грошових коштів (сплачених за нікчемними договорами оренди), доказів реагування на які матеріали справи не містять (а.с. 136-150).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/22488/16 встановлено факт нікчемності договорів оренди нежилих приміщень № 63 та № 66 (в літ. А) у житловому будинку № 109В/1 по вулиці Фрунзе/Петропавлівська в місті Києві, у зв'язку з чим позивачі просять суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та повернути в порядку реституції орендні платежі, сплачені за період з грудня 2015 року по червень 2018 року.

У апеляційній скарзі позивач-2 викладає доводи аналогічні до зазначених у позовній заяві та зазначає , що оплати здійснювались нею у відповідності до отриманої вимоги банку, як орендна плата за відповідний місяць. Неповернення відповідачем таких коштів на думку позивача-2 свідчить про зараховував їх, як орендної плати з огляду на що заперечує висновки суду першої інстанції про те, що такі кошти є компенсацією. За доводами скаржника, як судом першої інстанції у даній справі (так і судами у справі №910/22488/16) не надано оцінки вимогами відповідача №2077 та №2078, якими відповідач повідомив позивачів про те, що до нього перейшли всі права та обов'язки орендодавця та те, що орендарі повинні всі права та обов'язки за договором виконувати на користь банку.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, у відзиві на неї відповідач вказує, що застосування такого способу захисту як відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді реституції в порядку ч. 2 ст. 216 ЦК України унеможливлюється характером спірних правовідносин, оскільки банк не є стороною спірного правочину. За доводами відповідача, сплачена сума є компенсацією за користування приміщеннями, а позивачі уникали укладення нових договорів оренди з банком, про що також зазначено у постанові суду апеляційної інстанції у справі №910/22488/16: "В свою чергу, перерахування ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" банку коштів за користування приміщеннями за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року не є акцептом пропозицій укласти договори оренди, викладеної, як зазначав представник ФОП Буну І.К. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К", у вимогах банку №№2077, 2078 від 21.21.2015, оскільки, як вже зазначалось, ці вимоги не є офертою а розмір грошових коштів за користування приміщеннями ФОП Буну І.К. та Товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" визначало самостійно, без погодження з власником цих приміщень."

Відповідач вказує, що письмового договору між позивачами та відповідачем щодо оренди спірних приміщень всупереч ст. 208 та ч. 1 ст. 793 ЦК України не укладено, згоди з усіх істотних умов договорів оренди не досягнуто. Переписка між сторонами носила інформативний характер, де Банк повідомляв ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" про зміну власника та пропонував звернутись до Банку з метою врегулювання питання щодо подальшої оренди приміщення.

З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення , зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном , виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Нікчемність правочинів (договорів оренди), наслідки яких просять застосувати позивачу, за їх доводами, встановлено судовими рішеннями у справі №910/22488/16.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі встановлено, що: "Враховуючи те, що договори оренди від 01.05.2015 №№01-05/15 укладені між ОСОБА_5 та Фізичною особою-підприємцем ФОП Буну І.К., Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" під час дії договору іпотеки та без згоди на те іпотекодержателя, вони є недійними в силу закону (нікчемними), тому визнання їх недійсними в судовому порядку не вимагається.

Враховуючи те, що договірні відносини щодо оренди приміщень №№63,66, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе (Петропавлівська), буд. 109в/1 між Публічним акціонерним товариством "Банк "Український капітал" та ФОП Буну І.К., Товариством з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" відсутні, а останні користуються належними банку приміщеннями, без достатніх на те правових підстав, господарський суд дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині зобов'язання ФОП Буну І.К. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" звільнити зазначені нежитлові приміщення."

Таким чином, судовим рішенням встановлено нікчемність укладених позивачами з ОСОБА_5 договорів оренди, а також відсутність договірних відносин між позивачами та відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою .

Таким чином, положеннями вказаної статі визначено можливість пред'явлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину будь-якою стороною, але не щодо будь-якої особи, як помилково вважають позивачі.

Разом з тим, позивачі у справі просять застосувати наслідки недійсності нікчемних правочинів (договорів оренди), укладених між ними та ОСОБА_5, у вигляді повернення їм сплачених на користь ПАТ "Банк "Український капітал" орендних платежів.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно враховано доводи відповідача про відсутність у позивачів права на повернення сплачених ними грошових коштів в порядку цивільно-правової реституції з огляду на те, що відповідач не є підписантом або стороною недійсних правочинів, орендодавцем за яким визначено попереднього власника такого майна - ОСОБА_5

Щодо доводів скаржника про ненадання судом першої інстанції належної оцінки вимогам відповідача № 2077 та №2078 слід зазначити наступне.

ПАТ "Банк "Український капітал" звернувся до ФОП Буну І.К. та ТОВ "Меролекс і К" із листами-вимогами від 21.12.2015 №2077 та №2078, у яких повідомляв про зміну з 24.06.2015 р. власника орендованих приміщень та те, що у зв'язку з цим до нього перейшли права та обов'язки орендодавця, з огляду на що пропонував перерахувати на його рахунок орендну плату за грудень 2015 року (а.с. 47, 48).

Позивачі вважають, що у листах-вимогах №2077 та №2078 зазначено про зміну орендодавця за договорами оренди та необхідність у зв'язку з цим оплачувати орендні платежі на його користь.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Викладене свідчить про неможливість заміни кредитора у зобов'язанні, яке в силу положень законодавства є нікчемним та правових наслідків не створює.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо природи сплачених позивачами на користь відповідача сум, а також про те, що при зміні власника об'єкту нерухомості відповідач не міг стати стороною нікчемних договорів, оскільки останні перебували у цьому правовому статусі з моменту їх вчинення і не могли створювати такого правового наслідку як заміна сторони у зобов'язанні та, відповідно, неможливість переходу до відповідача прав та обов'язків орендодавця за договором.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами нікчемних правочинів, позивачами отримано матеріальне благо у вигляді користування нерухомим об'єктом власності відповідача, натомість відповідач у цей же період часу отримував грошову компенсацію від позивачів за використання цього майна. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі №910/22488/16 встановлено, що: "…розмір грошових коштів за користування приміщеннями фізична особа-підприємець Буну І.К. та товариство з обмеженою відповідальністю "Меролекс і К" визначало самостійно, без погодження з власником цих приміщень".

При цьому, у призначенні платежу платіжних доручень, наданих позивачами в підтвердження своїх вимог у справі, не містяться посилання на якийсь конкретний договір оренди, а лише зазначено загальну інформацію "Оплата за аренду помещения по адресу г. Киев, ул. Фрунзе 109в/1", а також місяць та рік оплати (а.с. 49-110).

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі № 910/12812/18 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі №910/12812/18 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Буну Ірини Костянтинівни на рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі №910/12812/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі №910/12812/18 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Буну Ірину Костянтинівну.

4. Справу №910/12812/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 28.03.2019 р.